33. Роль і особливості міжнародної торгівлі. Міжнародна торгова політика України.

Міжнародна торгівля є першою в історії формою економічних відносин між країнами. Сьогодні це найрозвинутіша форма міжнародного поділу праці. Доцільність і важливість міждержавного товарного обміну вперше обгрунтували представники класичної шко­ли. А. Сміт обгрунтував поняття витрат виробництва різних товарів, а Д. Рікардо - теорію витрат, яка пізніше була трансформована у теорію порівняльних переваг. Модель Д. Рікардо грунтується на можливості взаємовигідної торгівлі між країнами не тільки за умов абсолютної переваги однієї країни над іншими у виробництві певного товару, але навіть за тих умов, коли така перевага відсутня. Принаймні це означає, що від виробничої спеціалізації і міжнародної торгівлі країна може одержати значний економічний ефект.

В сучасних умовах, коли окремі країни стають ланками світового господарства, їхня економіка як ніколи залежить від зовнішнього ринку. Світовий ринок - складова частина світового господарства, яка представлена системою обміну товарів та послуг - сформувалась на основі міжнародного поділу праці, а також міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин. У системі світових зв'язків провідне місце зберігає торгівля. Міжнародна торгівля - це сфера міжнародних товарно-грошових відносин, яка являє собою сукупність зовнішньої торгівлі усіх країн світу. Об'єм міжнародної торгівлі підраховується шляхом додавання тільки об'ємів експорту. Розрізняють міжнародну торгівлю товарами та послугами.

Географічний розподіл міжнародної торгівлі характеризується перевагою промислово розвинутих країн. На їхню долю припадає більше 70% світового експорту товарів. Промислово розвинуті країни торгують перш за все між собою.

Доля країн, що розвиваються, в світовій торгівлі майже не змінилася за останні три десятиріччя (близько 20%). Вона, як і раніше, зорієнтована на ринки промислово розвинутих країн. Передбачається, що в цьому десятиріччі на нові індустріальні держави Азії буде припадати більша частина приросту експорту та імпорту. Для Південної Кореї, Тайваню, країн АСЕАН темпи росту експорту стано­витимуть 10-20%.

Інша ситуація, за прогнозами, передбачається в країнах Східної Європи і республіках колишнього СРСР. Їхня частка в міжнародній торгівлі скоротилася до 10%. У наступні роки ця тенденція збережеться.

Основними показниками зовнішньої торгівлі є динаміка екс­порту та імпорту (в сумі - зовнішньоторговий оборот), торговий баланс, умови торгівлі, експортна квота, товарна структура. Зовнішня торгівля здійснюється переважно через комерційні угоди, які оформляються зовнішньоторговими контрактами. Для зовнішньої торгівлі важливе значення мають умови її кредитування, форми розрахунків і валютні умови контрактів. Конкурентоздатність є одним із найважливіших критеріїв доцільності виходу підприємства на світові товарні ринки, умовою ефективності проведення зовнішньоторгових операцій.

Зовнішня торгівля країни регулюється державою в процесі реалізації зовнішньоторгової політики. Для цього використовуються такі інструменти, як митний тариф, ліцензування (надання державними органами дозволу на ввезення і вивезення товарів та по­слуг) , контингентування (установлення експортних та імпортних квот або контингентів).

Митні тарифи - це систематизований за групами товарів перелік мита, яке стягується в даній країні з товарів, які ввозяться, вивозяться, або транзитних товарів, один із засобів державного управління імпортом, який використовується в більшості країн світу. Як правило, митні тарифи встановлюються на національному рівні, але існують і єдині тарифи декількох держав в межах митних союзів. Крім того, існують різноманітні митні збори, які стягуються, крім мита. До них належать статистичний, санітарний, ліцензійний, марочний та інші види зборів.

Договірно-правовою базою для ведення зовнішньої торгівлі є торгові угоди і договори. Зовнішньоторговельна політика є складовою частиною зовнішньоекономічної політики. Практичну роботу по регулюванню зовнішньоекономічної діяльності в Україні виконує Міністерство зовнішніх економічних зв'язків (МЗЕЗ). Його завдання - проводити єдину економічну політику, забезпечувати реалізацію за­гальнодержавних інтересів на зовнішніх ринках.

Характерною тенденцією розвитку світової торгівлі є підвищення значення міждержавного регулювання зовнішньоторгових операцій.

З 1 січня 1948 року діє Генеральна угода з тарифів та торгівлі (ГАТТ) - міжнародна організація, що функціонує на основі міжурядо­вого багатостороннього договору, в якому містяться принципи й правила міжнародної торгівлі, обов'язкові для країн-учасниць.

Рух економіки України до ринку зумовлює гостру потребу у раціоналізації міжнародних торгових зв'язків як з традиційними, так і новими партнерами, формуванні раціональної товарної структури ек­спорту. Це важливо тому, що майже 80% товарної структури експорту становить сировина і матеріали. До того ж домінуючою стала тенденція формування від'ємного торговельного балансу України, зокрема за рахунок постійного скорочення обсягів експорту. Така ситуація вимагає вжиття енергійних заходів, спрямованих на формування в Україні ефективної системи зовнішньоекономічної діяльності, адаптованої до умов ринку.