- •Механіка суцільного середовища
- •Кінематика суцільного середовища
- •Основні поняття і задачі механіки суцільного середовища
- •Способи задання руху суцільного середовища
- •Розділ 2 елементи гідродинаміки
- •2.1. Основні поняття і формули векторного аналізу
- •2.2. Рівняння неперервності руху ідеальної рідини
- •2.3. Рівняння Ейлера
- •2.4. Гідростатика
- •2.5. Умова відсутності конвекції
- •2.6. Рівняння Бернуллі
- •Основи теорії пружності (теорія деформації)
- •3.1. Вектор зміщення і деформований стан
- •3.2. Тензор деформації
- •3.3. Перетворення компонент тензора деформації при заміні системи відліку
- •3.4. Головні напрямки тензора деформації. Головні осі і головні деформації
- •3.5. Визначення компонент вектора зміщення через компоненти тензора деформації
- •3.6. Визначення зміщень через компоненти тензора відносного зміщення
- •Основи теорії пружності (теорія напружень)
- •4.1 Зовнішні сили. Вектор напруження. Напружений стан тіла
- •4.2. Тензор напружень
- •4.3. Диференціальні рівняння рівноваги пружного тіла. Симетричність тензора напружень
- •4.4. Перетворення компонент тензора напружень при повороті системи координат
- •4.5. Головні напруження і інваріанти тензора напружень
- •Основи теорії пружності (співвідношення між компонентами тензора напружень)
- •5.1. Узагальнений закон Гука
- •Основи теорії пружності (основні рівняння і задачі теорії пружності)
- •6.1. Основні рівняння теорії пружності
- •6.2. Основні задачі статики пружного тіла
- •6.3. Пряма і обернена задачі теорії пружності
- •6.4. Рівняння пружної рівноваги в зміщеннях
- •6.5. Основні рівняння в напруженнях
- •Застосовуючи до (6.32) оператор Лапласа, одержимо
- •6.6. Напівобернений метод Сен-Венана
- •6.7. Принцип Сен-Венана
- •Найпростіші задачі теорії пружності
- •Метод суперпозиції
- •Основи теорії пружності (плоска задача теорії пружності)
- •7.1. Плоска деформація
- •7.2. Плоский напружений стан
- •7.3. Узагальнений плоский напружений стан
- •7.4. Основні рівняння плоскої теорії пружності. Зведення до бігармонічної проблеми
- •7.5. Плоска задача в декартових координатах
- •Нехай функція напружень має вигляд полінома третього степеня
- •Виберемо функцію напружень у вигляді полінома четвертого степеня
- •Якщо розглядається друга гранична задача, то граничні умови мають вигляд
- •8.2. Зведення основної задачі до бігармонічної проблеми
- •8.3. Задачі, в яких напруження залежать тільки від
- •Задачі, в яких напруження залежать від і
- •Підставляючи (8.67) у (8.64), одержимо формули для напружень
- •Застосування функцій комплексної змінної до розв’язування задач плоскої теорії пружності
- •9.1. Комплексне подання функції напружень
- •Розглянемо основне рівняння плоскої теорії пружності
- •9.2. Комплексне подання компонент тензора напружень і вектора зміщень
- •9.3. Степінь визначеності і структура комплексних потенціалів
- •9.4. Перетворення рівнянь плоскої задачі теорії пружності при конформному відображенні
- •9.5. Двосторонній розтяг нескінченної площини з еліптичним отвором
- •Список літератури
3.3. Перетворення компонент тензора деформації при заміні системи відліку
Оскільки деформація пружного тіла розглядається в околі точки, з якою зв’язана відповідна система координат, то компоненти тензора деформації при поворотах без зміни центра будуть змінюватися.
Розглянемо систему координат з базисними векторами . Нехай базисні вектори нової системи з тим же центром.
Напрямні косинуси векторів , , у старій системі координат наведені у табл. 3.1.
Таблиця 3.1
|
|
||
l1 |
m1 |
n1 |
|
l2 |
m2 |
n2 |
|
l3 |
m1 |
n3 |
;
;
. (3.28)
Так як величина є інваріантом при перетворенні (3.28), то має місце рівність
, (3.29)
де – компоненти тензора деформації в новій системі координат.
Підставляючи (3.28) в середню частину формули (3.29), одержимо
. (3.30)
Порівнюючи в (3.30) коефіцієнти при однакових , знаходимо формули переходу від до .
;
;
; (3.31)
;
;
.
Обернене перетворення можна одержати, розв’язавши (3.31) відносно .
3.4. Головні напрямки тензора деформації. Головні осі і головні деформації
Розглянемо задачу зведення матриці тензора деформації до канонічного вигляду. Це означає, що певним вибором системи координат можна добитися того, щоб ця матриця стала діагональною.
Така задача еквівалентна задачі знаходження власних чисел і власних векторів матриці
. (3.32)
Для того, щоб визначити власні числа матриці (3.13) тензора деформації, складаємо характеристичне рівняння
. (3.33)
Розкриваючи ліву частину, знаходимо
(3.34)
або
. (3.35)
Тут введено позначення
;
, (3.36)
– визначник матриці тензора деформації.
Можна показати, що величини , , інваріантні при повороті системи відліку. Це означає, що коефіцієнти характеристичного рівняння однакові в різних системах координат.
Розв’язок характеристичного рівняння , , визначає діагональні елементи матриці тензора деформації в новій системі координат. Позначимо ці елементи через
; ; . (3.37)
Можна довести, що характеристичне рівняння (3.35) має тільки дійсні корені.
Для знаходження власних векторів , які визначають напрямки нових координатних осей, складаємо систему рівнянь (3.32)
, . (3.38)
Ця система однорідна з нульовим визначником, тому відношення визначаються однозначно. Якщо координатні осі нової системи координат напрямити по векторах , то матриця тензора деформації прийме вигляд
.
У цьому випадку деформацію в точці пружного тіла можна розглядати як розтяг (стиск) в трьох взаємноперпендикулярних напрямках.
Напрямки називаються головними напрямками тензора деформації, а відповідні їм координатні осі – головними осями тензора деформації. Деформації , , називаються головними деформаціями.
Вияснимо геометричний зміст інваріанта .Виберемо в околі точки елементарний паралелепіпед із сторонами , , , які мають напрямки головних осей тензора деформації . Його об’єм . Внаслідок деформації елемент також буде прямокутним паралелепіпедом, об’єм якого
. (3.39)
Визначимо відносну зміну об’єму внаслідок деформації (добутками головних деформацій нехтуємо)
. (3.40)
Враховуючи, що , із (3.40) знаходимо
. (3.41)
Прийнявши до уваги диференціальні залежності Коші (3.15), одержимо
. (3.42)