- •Механіка суцільного середовища
- •Кінематика суцільного середовища
- •Основні поняття і задачі механіки суцільного середовища
- •Способи задання руху суцільного середовища
- •Розділ 2 елементи гідродинаміки
- •2.1. Основні поняття і формули векторного аналізу
- •2.2. Рівняння неперервності руху ідеальної рідини
- •2.3. Рівняння Ейлера
- •2.4. Гідростатика
- •2.5. Умова відсутності конвекції
- •2.6. Рівняння Бернуллі
- •Основи теорії пружності (теорія деформації)
- •3.1. Вектор зміщення і деформований стан
- •3.2. Тензор деформації
- •3.3. Перетворення компонент тензора деформації при заміні системи відліку
- •3.4. Головні напрямки тензора деформації. Головні осі і головні деформації
- •3.5. Визначення компонент вектора зміщення через компоненти тензора деформації
- •3.6. Визначення зміщень через компоненти тензора відносного зміщення
- •Основи теорії пружності (теорія напружень)
- •4.1 Зовнішні сили. Вектор напруження. Напружений стан тіла
- •4.2. Тензор напружень
- •4.3. Диференціальні рівняння рівноваги пружного тіла. Симетричність тензора напружень
- •4.4. Перетворення компонент тензора напружень при повороті системи координат
- •4.5. Головні напруження і інваріанти тензора напружень
- •Основи теорії пружності (співвідношення між компонентами тензора напружень)
- •5.1. Узагальнений закон Гука
- •Основи теорії пружності (основні рівняння і задачі теорії пружності)
- •6.1. Основні рівняння теорії пружності
- •6.2. Основні задачі статики пружного тіла
- •6.3. Пряма і обернена задачі теорії пружності
- •6.4. Рівняння пружної рівноваги в зміщеннях
- •6.5. Основні рівняння в напруженнях
- •Застосовуючи до (6.32) оператор Лапласа, одержимо
- •6.6. Напівобернений метод Сен-Венана
- •6.7. Принцип Сен-Венана
- •Найпростіші задачі теорії пружності
- •Метод суперпозиції
- •Основи теорії пружності (плоска задача теорії пружності)
- •7.1. Плоска деформація
- •7.2. Плоский напружений стан
- •7.3. Узагальнений плоский напружений стан
- •7.4. Основні рівняння плоскої теорії пружності. Зведення до бігармонічної проблеми
- •7.5. Плоска задача в декартових координатах
- •Нехай функція напружень має вигляд полінома третього степеня
- •Виберемо функцію напружень у вигляді полінома четвертого степеня
- •Якщо розглядається друга гранична задача, то граничні умови мають вигляд
- •8.2. Зведення основної задачі до бігармонічної проблеми
- •8.3. Задачі, в яких напруження залежать тільки від
- •Задачі, в яких напруження залежать від і
- •Підставляючи (8.67) у (8.64), одержимо формули для напружень
- •Застосування функцій комплексної змінної до розв’язування задач плоскої теорії пружності
- •9.1. Комплексне подання функції напружень
- •Розглянемо основне рівняння плоскої теорії пружності
- •9.2. Комплексне подання компонент тензора напружень і вектора зміщень
- •9.3. Степінь визначеності і структура комплексних потенціалів
- •9.4. Перетворення рівнянь плоскої задачі теорії пружності при конформному відображенні
- •9.5. Двосторонній розтяг нескінченної площини з еліптичним отвором
- •Список літератури
9.3. Степінь визначеності і структура комплексних потенціалів
За першою із формул (9.32) сума напружень визначається тільки дійсною частиною функції , тому до її уявної частини можна додати сталу . Звідси випливає, що при заданих напруженнях функція визначається з точністю до доданка , а функція , відповідно, – з точністю до (, – дійсні сталі).
Формула (9.33) показує, що при заданому тензорі напружень функція визначається однозначно, а функція – з точністю до сталої .
Таким чином, при заміні
на ;
на (9.39)
напруження не зміняться, а комплексна комбінація зміщень (9.30) одержить приріст
, (9.40)
який виражає собою, як і слід було очікувати, жорстке зміщення тіла.
Із (9.40) випливає, що при заданих зміщеннях сталі , i повинні задовольняти умовам
; . (9.41)
Якщо система координат вибрана так, що її початок знаходиться в області , зайнятій тілом, то довільні сталі , , можна відповідним чином зафіксувати. Наприклад, при заданих напруженнях, коли всі сталі є довільними, систему координат можна вибрати так, що
; ; . (9.42)
Якщо задано зміщення, тоді довільно можна вибирати або . В такому разі можна вважати, що
або . (9.43)
Компоненти тензора напружень і компоненти зміщень, як відомо, – однозначні функції розглядуваної точки тіла. Тому й комплексні потенціали повинні бути також однозначними функціями. Проте аналітичні функції і можуть бути й багатозначними. Значною мірою це залежить від типу області, яку займає розглядуване тіло. Якщо область однозв’язна, то очевидно, ці функції будуть однозначними.
Розглянемо випадок, коли тіло займає неоднозв’язну область із зовнішнім контуром і внутрішніми контуруми (). Перша з формул (9.32) показує, що дійсна частина функції є однозначною для будь-якої області. Отже, при обході вздовж будь-якого контуру , що охоплює контур , дійсна частина приросту не одержить, а уявна частина одержить приріст , де – дійсна стала. При такій зміні функції напружений стан залишається незмінним. Для зручності сталу будемо записувати так: .
Розглянемо тепер функцію
, (9.44)
де – довільно вибрані точки в середині контурів .
Оскільки функція при обході контуру одержує приріст , вираз одержує точно такий приріст, який може мати функція при обході контуру . Інші доданки суми (9.44) приросту не одержують. Таким чином, функція буде вже однозначною. Тому комплексний потенціал в загальному випадку багатозв’язної області можна записати так
, (9.45)
де – голоморфна (однозначна) функція в розглядуваній області, – дійсні сталі.
Далі, інтегруючи (9.45), для функції одержимо
голоморфна функція. (9.46)
Тут враховано, що інтеграл від однозначної функції може бути неоднозначною функцією.
Перегрупувавши доданки у формулі (9.46), одержимо
. (9.47)
Тут – комплексна стала, – голоморфна функція в розглядуваній області .
Розглянемо формулу (9.33), з якої випливає, що функція голоморфна в області . Для функції , аналогічно до попереднього одержимо
, (9.48)
де – голоморфна функція в області , – комплексна стала.
Встановимо тепер, яким умовам повинні задовольняти сталі , , для того, щоб компоненти вектора зміщення були однозначними функціями. Підставляючи (9.47), (9.48) в формулу (9.30), одержимо
або
, (). (9.49)
Покажемо, що величини і можна виразити через компоненти головного вектора зовнішніх зусиль, прикладених до контуру з боку зовнішньої нормалі по відношенню до області . Для цього обчислимо головний вектор зовнішніх зусиль, прикладених до контуру . Нехай , – компоненти зусиль до контуру . На підставі формул (9.29), (9.36) можемо записати
. (9.50)
Виходячи з формул (9.47), (9.48) і (9.50), знаходимо
. (9.51)
На підставі формул (9.49), (9.51) одержимо
; ; . (9.52)
Підставляючи (9.52) в (9.47), (9.48), запишемо вирази для комплексних потенціалів
;
, (9.53)
де , – голоморфні функції в розглядуваній області .
Розглянемо окремо випадок, коли область є нескінченною пластиною з отворами. В такому разі розглядувана область є граничним випадком області, обмеженої контурами , , , , коли контур віддалений “на нескінченність”.
Встановимо структуру комплексних потенціалів в околі нескінченно віддаленої точки області . Для довільної точки зовні контури , який охоплює всі інші контури , маємо , тому
(9.54)
при .
Тоді формули (9.53) для нескінченної багатозв’язної області можна записати у вигляді
;
. (9.55)
Тут ; – компоненти головного вектора зовнішніх зусиль; , – голоморфні функції в області за винятком нескінченно віддаленої точки, де ці функції можуть мати полюси скінченого порядку. Ці функції в околі нескінченно віддаленої точки подамо так
;
, (9.56)
де , – комплексні сталі, які визначаються із умов напруженого стану при ; , – голоморфні функції у всій площині .
Допустимо, що компоненти тензора напружень обмежені в усій розглядуваній області , включаючи нескінченно віддалену точку. Позначимо через , , компоненти тензора напружень при .
Підставляючи (9.56) у формули (9.32), (9.33) при , знаходимо
;
або
; . (9.57)
Решта коефіцієнтів , дорівнюють нулю.
Таким чином, для необмеженої пластинки з одним отвором, коли “на нескінченності” задано однорідне поле напружень, комплексні потенціали мають таку структуру
;
. (9.58)
Тут , – голоморфні в розглядуваній області функції, , – компоненти головного вектора зовнішніх сил, прикладених до контуру отвору; , – сталі, що визначаються за формулами (9.57).