10.4. Планування зведеного кошторису витрат на виробництво

Кошторис витрат — це зведений план усіх витрат під­приємства на плановий період виробничо-фінансової діяльності. Він є загальною сумою витрат виробництва за видами ресурсів, які буде використано в плановому періоді незалежно від місця. У зве­дений кошторис включають витрати підрозділів основного вироб­ництва, підрозділів виробничої інфраструктури та витрати на утри­мання адміністративно-управлінського персоналу.

Зведений кошторис узгоджує всі витрати за основними розді­лами річного плану діяльності підприємства в грошовій формі. Взаємозв'язок кошторису на виробництво з іншими розділами внутрішньофірмового планування ілюструє рис. 10.2.

Витрати на виробництво продукції у вартісному вираженні формують виробничу собівартість.

Планування витрати на виробництво виконують у такій послі­довності:

• складають кошторис витрат і калькулюють собівартість продукції та послуг допоміжних цехів;

• формують баланс розподілу продукції та послуг допоміжно­го виробництва за калькуляційними напрямами й за внутрішньо­заводськими підрозділами;

• складають кошториси та розраховують:

^витрати на сировину, матеріали, купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо й енергію в основ­ному виробництві;

259

^основну та додаткову заробітну плату робітників, зайнятих у виробництві продукції, з відрахуванням на соціальні заходи;

■S кошториси витрат цехів допоміжного виробництва;

^кошториси витрат, пов'язаних із підготовкою та освоєнням виробництва нової продукції;

^кошториси витрат на утримання, експлуатацію та ремонт устаткування;

^кошториси витрат, пов'язаних із відшкодуванням зно­шування спеціальних інструментів і пристроїв цільового призна­чення;

S кошториси загальновиробничих витрат.

Рис. 10.2. Схема взаємозв'язку кошторису на виробництво з іншими розділами плану внутрішньофірмового планування

260

Складаючи зведений кошторис, ураховують усі операційні ви­трати планового періоду.

У процесі розроблення кошторису витрат на виробництво за­стосовують три основні методи:

1. кошторисний — на основі розрахунку витрат у межах усьо­го підприємства за даними інших розділів плану;

2. зведений — додаванням кошторисів витрат виробництва окремих цехів;

3. калькуляційний — на основі планових розрахунків за всією номенклатурою продукції, робіт і послуг з розподілом комплекс­них статей на прості елементи витрат.

У практиці вітчизняних підприємств кошторисний метод є найпоширенішим, його застосування забезпечує взаємозв'язок і приведення в єдину систему розрахунків зведеного кошторису.

Розрахунки витрат на сировину, матеріали, куповані напів­фабрикати й комплектуючі вироби, технологічне паливо та енер­гію в основному виробництві складають на основі даних про об­сяги виробництва окремих виробів і технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції або ро­біт, затверджених для планового періоду.

У планових розрахунках можуть використовуватися укрупне­ні натуральні норми витрат на одиницю продукції або групові норми, розроблені для використання на ряді робочих місць, які ма­ють однакові або подібні виробничі умови, застосовують однорідну сировину або матеріали й виробляють однакову продукцію.

На підставі натуральних норм витрат і ціни на матеріальні ре­сурси визначають норми витрат у вартісному вираженні (з урахуван­ням вартості зворотних відходів).

Витрати електроенергії оцінюють на підставі середньої вартості відповідних видів енергії, яка склалася на підприємстві, із чинних тарифів на енергію, придбану в сторонніх підприємств і органі­зацій, і планової собівартості енергії, яку виготовляють власні енергоцехи.

На підприємствах з великою номенклатурою виробів у плано­вих розрахунках можуть використовуватися зведені норми ви­трат сировини, матеріалів, палива й енергії на технологічні по­треби у вартісному вираженні на виріб у цілому. У цьому разі розрахунки витрат на сировину та матеріали здійснюють виходя­чи з номенклатурного плану виробництва та зведених норм мате­ріальних витрат у вартісному вираженні.

Форму кошторису витрат на виробництво наведено в табл. 10.10.

261

Таблиця 10.10

ЗВЕДЕНИЙ КОШТОРИС ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ

Зміст витрат	Звіт за мину­лий рік, тис. грн	План на 20_ р. (тис. грн)
		Усього	У тому числі поквартально
			І	II	III	IV
Сировина й матеріали
Куповані напівфабрикати та комплек­туючі вироби, роботи, послуги вироб­ничого характеру від сторонніх під­приємств
Паливо й енергія на технологічні цілі
Зворотні відходи (вираховують)
Основна заробітна плата
Допоміжна заробітна плата
Відрахування на соціальні заходи
Витрати на утримання та експлуата­цію устаткування
Загальновиробничі витрати
Інші виробничі витрати
Втрати від браку
Усього витрат

Розрахунок основної та додаткової заробітної плати робітни­ків, зайнятих виробництвом продукції (робіт, послуг), здійсню­ють окремо для робітників, зайнятих на відрядній оплаті праці, і робітників на погодинній оплаті праці.

Основну заробітну плату робітників, зайнятих на відрядній оплаті праці, визначають на підставі обсягу виробництва відповід­них видів продукції, трудомісткості їх виготовлення (норми ви­робітку), відрядних розцінок і середньогодинної тарифної ставки. Методику розрахунку заробітної плати розглянута в темі 8.

Кошторис витрат на утримання й експлуатацію устаткування складають цехи основного виробництва.

262

Кожну статтю кошторису обґрунтовують плановими розрахун­ками, вихідними даними для яких є:

• запланований склад устаткування й транспортних засобів, які визначають на підставі норм використання та планового обся­гу виробництва;

• нормативи витрат рушійної енергії за окремими видами устат­кування й середньої ціни (собівартості) окремих видів енергії;

• норми витрат купованих матеріалів для експлуатації устат­кування, включаючи запасні частини, мастильні та обтиральні матеріали;

• норми амортизаційних відрахувань;

• норми обслуговування устаткування та транспортних засо­бів допоміжними робітниками;

• розрахунки розподілу продукції (робіт, послуг) допоміжних цехів;

• розрахунки потреби в малоцінних і швидкозношуваних предметах та інструментах.

Одночасно зі складанням кошторису витрат на утримання й експлуатацію устаткування уточнюють кошторисні (нормативні) ставки цих витрат на одну машино-годину й одиницю продукції.

Розрахунок кошторису загальновиробничих витрат здійсню­ють за такими даними:

• структури управління цехами, їхні штатні розклади;

• норми витрат палива й енергії для опалення, освітлення та інших загальновиробничих потреб;

• норми амортизаційних відрахувань;

• розрахунки витрат на охорону праці;

• розрахунки розподілу продукції й послуг допоміжних цехів;

• розрахунки витрат на утримання пожежної та сторожової охорони;

• розрахунок витрат на професійну підготовку й перепідготов­ку кадрів підприємства;

• норми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, пе­редбачених законодавством.

Загальна сума витрат у зведеному кошторисі охоплює, крім ви­трат на товарну продукцію, також витрати, пов'язані з приростом залишків незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів.

Зауважимо, що в умовах швидкозмінної ринкової кон'юктури на підприємствах доцільно складати на рік прогнозні загальні кошториси з подальшим уточненням їх за кварталами.

Зведений кошторис операційних витрат за статтями має бути погоджено з кошторисом витрат за економічними елементами.

263

Взаємозв'язок операційних витрат за статтями та економічними елементами показано в табл. 10.11.

Таблиця 10.11

ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК ОПЕРАЩЙНИХ ВИТРАТ ЗА СТАТТЯМИ ТА ЕЛЕМЕНТАМИ

Економічні елементи витрат	Статті операційних витрат
	Собівартість реалізованих					Адміністративні витрати	Витрати на збут	Інші операційні витрати	Усього
	Продукції				Товарів
	Прямі матеріальні витрати	Пряма оплата праці	Загально-виробничі витрати	Разом
Матеріальні витрати	90	—	2	92	100	2	4	—	198
Витрати на оплату праці	—	33	4,5	37,5	—	22	7	—	66,5
Відрахування на соціа­льні заходи	—	12	1,5	13,5	—	8	3	—	24,5
Амортизація	—	—	4	4	—	5	2	—	11
Інші операційні витрати	—	—	3	3	—	3	8	1	15
Разом	90	45	15	150	100	40	24	1	315