7.2. Методика розрахунку виробничої потужності

159

У загальному вигляді виробничу потужність (П) прові­дного цеху, дільниці або групи технологічного устаткування з виготовлення однорідної продукції можна визначити за однією з таких формул:

Інакше потужність можна визначити так:

Методика розрахунку виробничої потужності залежить від ха­рактеру підприємств, цехів і рівня їхньої спеціалізації, якими ви­значається організаційний тип виробництва:

1. На безперервно-потокових лініях, а також на конвеєрі по­тужність обчислюють за такою формулою:

де г — такт роботи лінії чи конвеєра.

2. В умовах потоково-масового виробництва за вузької спеціа­лізації робочих місць визначають потужність групи робочих місць, які виконують дану операцію під час оброблення конкрет­ної деталі, розраховують потужність за такою формулою:

3. В умовах серійного виробництва обчислення виробничої потужності ускладнюється тому, що за кожним робочим міс­цем закріплюється велика кількість детале-операції. Як вимір­ник виробничої потужності використовують типовий виріб-пред-ставник:

160

161

Таблиця 7.1

РОЗРАХУНОК ПРИЙНЯТОГО КОЕФІЦІЄНТА ПОТУЖНОСТІ ВИРОБНИЧОЇ ДІЛЬНИЦІ

№	Групи взаємоза­мінного устаткування	Кількість одиниць устатку­вання	Ефективний фонд часу роботи		Трудомісткість програми			Коефіцієнт виробничої потужності		Недовико-ристаний фонд роботи групи уста­ткування, год
			Одиниці устатку­вання	Групи устатку­вання	За чинними нормами часу, нормо-год	Коефіцієнт виконання норм	3 ураху­ванням коефіцієнта виконання норм	Розра­хунко­вий	При­йнятий
1	2	3	4	5=4-3	6	7	8 = 6:7	9	10	11=5--(5:1,08)
1	Токарна	20	4060	81200	84 700	1,21	70 000	1,16		6015
2	Фрезерна	16	4060	64 960	69 770	1,16	60 150	1,08	1,08	—
3	Свердлильна	5	4060	20 300	20 300	1,32	15 380	1,32		1504
4	Шліфу­вальна	6	4060	24 360	27 660	1,09	25 375	0,96
...
Усього:

Шліфувальна група устаткування є «вузьким місцем», необ­хідна розробка технологічних заходів, зменшення трудомістко­сті; використання 3-ї зміни, щоб пропускну спроможність цієї групи підвищити до спроможності провідної (фрезерної) групи, за якою й визначають потужність виробничої дільниці.

У складальних, монтажних, формувальних цехах, де виробничий процес виконують на корисних площах, розрахунок виробничої по­тужності ведеться виходячи з площі цих підрозділів. Нормативне відношення площі складального цеху до виробничої площі механіч­ного цеху залежно від типу виробництва наведено в табл. 7.2.

Таблиця 7.2

ВІДНОШЕННЯ ПЛОЩІ СКЛАДАЛЬНОГО ЦЕХУ ДО ВИРОБНИЧОЇ ПЛОЩІ МЕХАНІЧНОГО ЦЕХУ

Одиничне та дрібносерійне виробництво	50—60 %
Серійне виробництво	30-40 %
Масове виробництво	20—30 %

Для розрахунку виробничої потужності складальних цехів необ­хідні такі дані: номенклатура виробів, виробнича площа складаль­них підрозділів, нормативна тривалість циклу складання виробів, норма площі для складальних робіт, річний фонд часу роботи скла­дального цеху або дільниці.

Під час складання виробу одного найменування розрахунок виробничої потужності виконують у такій послідовності:

1. визначають кількість м -годин (квадрато-метрів-годин), на які розраховує складальний цех протягом планового періоду, за формулою (7.6);

2. обчислюють кількість квадрато-метрів-годин, необхідних для складання одного виробу, за такою формулою:

м²-годин = 5_вирГ_цс, (7.19)

де м²-годин — кількість квадрато-метрів-годин необхідних для складання одного виробу; Б_шр — норма площі для складання одно­го виробу, м ; Тц._с — тривалість виробничого циклу складання ви­робу, год.

Норма площі для складання виробу це площа, яку займає ви­ріб, м , і площа, необхідна для робочих місць складальників з урахуванням нормативних переходів навколо складального виро­бу (0,5—0,75 м) з кожного боку.

163

Коефіцієнт потужності використовують для коригування кіль­кості виробів, запланованих у виробничій програмі. Якщо, на­приклад, К_ттуж — 1,2, то це означає, що кількість складання виро­бів за кожною номенклатурною позицією може бути збільшено на 20 % порівняно з орієнтованою програмою.

Визначення виробничої потужності — це трудомістка робота, тому для скорочення трудомісткості її виконання та підвищення якості й ефективності розрахунків необхідно використовувати засо­би обчислювальної техніки.

Крім розрахунків за провідними цехами й дільницями визна­чають технологічну спроможність виробничих ланок підприєм-

164

ства. Це необхідно для виявлення невідповідності виробничих потужностей окремих підрозділів прийнятій потужності за дани­ми провідних цехів, дільниць, а також для забезпечення техноло­гічної пропорційності між взаємозв'язаними виробничими лан­ками. Ступінь відповідності потужності різних підрозділів підприємства визначається порівнянням коефіцієнтів сумісності, які розраховують співвідношенням потужностей провідного під­розділу та інших виробничих ланок.