10.2. Сучасні методи калькулювання продукції

Розрахунки витрат на виробництво окремих видів про­дукції та всієї виготовлюваної продукції називають калькулю­ванням, або калькуляцією собівартості. У внутрішньофірмовому плануванні використовують ряд методів калькуляції, або розра­хунків собівартості. Застосування того чи іншого методу зале­жить від характеру виробів, особливостей організації та техноло­гії їх виробництва.

Залежно від прийнятого методу розподілу витрат у теорії та практиці використовують такі методи:

• метод загальної калькуляції (нормативний) — на підставі чинних у даний період прогресивних нормативів і норм витрат економічних ресурсів на одиницю продукції та інших ринкових показників;

• метод позамовної та попроцесної калькуляції;

• метод величини покриття.

Розглянемо найпоширеніші методи в практиці роботи підпри­ємств.

Метод загальної калькуляції (нормативний) передбачає роз­поділ як змінних, так і постійних витрат на одиницю продукції. Цей метод залишається основним методом калькулювання про­дукції в наш час на підприємствах України. Його затверджено Наказом Державного комітету промислової політики України «Методичні рекомендації по формуванню собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості» № 47 від 2 лютого 2001 р.

Планові нормативні калькуляції складають на всі види продук­ції, передбачені в річних планах виробництва й реалізації проду­кції. Щодо продукції, яку будуть випускати вперше, планову

240

калькуляцію складають за даними конструкторсько-технологіч­ної документації на основі чинних норм.

За широкої номенклатури виготовлюваних товарів планові розрахунки собівартості можуть проводити на так звані деталі-представники однорідних груп виробів або робіт. Розглянемо до­кладніше нормативний метод розрахунку витрат на виробництво товарів і послуг в умовах ринкових відносин.

У сучасному виробництві планова калькуляція собівартості одиниці продукції містить такі типові статті витрат:

•S сировина й матеріали;

•S купівельні напівфабрикати й комплектуючі вироби, роботи та послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і орга­нізацій;

S паливо й енергія на технологічні цілі;

S зворотні відходи (вираховують);

S основна заробітна плата;

S додаткова заробітна плата;

S відрахування на соціальне страхування;

■S витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

•S загальновиробничі витрати;

■S втрати від браку;

S інші виробничі витрати;

■S супутня продукція (вираховують).

У наведену вище типову номенклатуру статей калькуляції підприємства можуть вносити зміни з урахуванням особливостей техніки, технології й організації виробництва відповідних галузей та питомої ваги окремих видів витрат у собівартості продукції.

Планова (нормативна) калькуляція — це розрахунок планової собівартості одиниці продукції, який здійснюють за статтями ви­трат. Планову (нормативну) калькуляцію складають на рік.

Підставою складання планової (нормативної) калькуляції є тех­нічно обгрунтовані норми витрат матеріалів і трудових ресурсів, стандарти та технічні умови, установлені для цієї продукції. Ці нор­ми визначають на підставі чинних (або очікуваних) на початок пла­нового періоду нормативів з урахування економічної ефективності розроблених заходів щодо подальшого вдосконалення виробництва.

Складаючи планову (нормативну) калькуляцію, визначають величину прямих і непрямих витрат на виробництво одиниці продукції в плановому періоді. При цьому більшу частину витрат включають у собівартість одиниці продукції у вигляді прямих витрат. Під час калькулювання велике значення приділяють пра­вильному вибору калькуляційної одиниці. Вона має відповідати

241

одиниці вимірювання, прийнятій у стандартах або технічних умовах на відповідний вид продукції та в плані виробництва про­дукції в натуральному виразі. Перелік основних калькуляційних одиниць наведено в табл. 10.1.

Таблиця 10.1

ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ КАЛЬКУЛЯЦІЙНИХ ОДИНИЦЬ

Об'єкт калькулювання	Калькуляційна одиниця
Виробниче призначення	• група однорідних виробів • типовий представник групи • об'єкт робіт, послуг • виріб • вузол • деталь • умовна одиниця
Вибір	• представник групи однорідних виробів • група однорідних виробів • комплект • вузол • деталь • типорозмір • артикул • марка
Продукт (напівпродукт)	вагова одиниця в перерахунку: • на стандарт продукту • на прийнятий умовний стандарт • на інші натуральні одиниці вагова одиниця в натурі: • кілограм • тонна • тисяча кілограмів • тисяча тонн натуральні одиниці: • штука • тисяча квадратних метрів • метр • тисяча кубічних метрів • комплект • тисяча умовних одиниць • погонний метр • літр • умовна одиниця • декалітр • квадратний метр • рулон • кубічний метр • пачка • тисяча метрів • артикули • тисяча комплектів • умовні одиниці • тисяча погонних метрів • інші
Переділ	• стадія технологічного процесу • фаза технологічного процесу • напівпродукт • продукт

242

Витрати на сировину, матеріали, купівельні напівфабрикати, комплектуючі вироби, паливо, які використовують на технологіч­ні цілі, визначають на основі технічно обгрунтованих нормах їх витрат на виробництво одиниці продукції, установлених підпри­ємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих ринкових цін.

Розглянемо методику розрахунку витрат окремих статей каль­куляції прямих витрат, які включають безпосередньо в окремі види продукції.

Витрати за статтею «Прямі матеріальні витрати» включають безпосередньо до собівартості окремих видів продукції та замов­лень і визначають так:

де /тр — коефіцієнт транспортно-заготівельних витрат (1,05 + 1,1); п, р, z — номенклатура основних матеріалів, купівельних напів­фабрикатів і комплектуючих виробів, відходів; Н,., Н_в — норма витрат основного матеріалу на одиницю продукції та відходів, натуральна одиниця; Ц_н , Ц_к., Ц_В/ — ціна основного матеріалу,

купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, відходів, грошова одиниця.

В окремих галузях промисловості ця стаття калькуляції може бути деталізована з урахуванням характеру, структури та органі­зації виробництва.

Зокрема, у машинобудівній, суднобудівній, харчовій, окремих виробництвах хімічної промисловості можливе виділення в окрему комплексну статтю калькуляції напівфабрикатів власного виробництва.

У суднобудівній промисловості в окрему статтю калькуляції виділяють контрагентські поставки й роботи. У цій статті відо­бражають вартість механізмів і виробів, повністю закінчених підприємством-контрагентом та готових до монтажу на суднах. Ці витрати безпосередньо включають до собівартості окремих виробів і замовлень.

До статті «Прямі матеріальні витрати» належать також вар­тість палива й енергії, що витрачаються відповідно до установле­них технологічних процесів для плавильних агрегатів у ливарних цехах, нагрівання металу в ковальсько-пресових цехах, для елек­тропечей, для загартовування струменями високої частоти, су­шіння деревини тощо.

243

Таблиця 10.2