10.1. Мета, завдання та характеристика процесу планування собівартості продукції

Працюючи в ринкових умовах, керівництво підприєм­ства завжди стоїть перед вибором оптимальних рішень стосовно ціни реалізації, номенклатури, обсягу виготовлюваної продукції, інвестиційної політики, обсягів витрат ресурсів.

Планування — один з елементів управління, який охоплює вибір мети підприємства й засобів її досягнення. Одним з елеме­нтів загальної системи планування є планування витрат, основ­ним завданням якого і є визначення економічних результатів діяль­ності підприємства, що очікуються в майбутньому періоді.

Планування витрат може бути короткострокове й довгостро­кове. Короткострокові плани складають на квартал, рік, довго­строкові (перспективні) визначають напрями розвитку та витрат протягом 3—5 років.

Вибираючи той чи інший шлях, який передбачає залучення ресурсів у довгостроковому періоді, керівництво фірмою повин­но мати чітке уявлення про розміри витрат.

Планування витрат — це визначення цілей підприємства та його підрозділів у формі постановки виробничих завдань і вибору засобів для їх виконання. Плани конкретизують у кошторисах, які відображають витрати в грошовій формі. Отже, планування витрат полягає у виявленні складу витрат та їх кількісної оцінки [6].

Усі витрати підприємства під час планування поділять на од­ночасні та поточні.

235

Одночасні витрати здійснюють у формі інвестицій та різних інноваційних заходів, пов'язаних з розширенням виробництва, заміною основних фондів, реконструкцією тощо.

Поточні витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, робіт, послуг, також набувають форми витрат. Крім них підприємство платить податки, відрахування, штрафи, пені, витрачає кошти на соціальні потреби членів трудового колек­тиву.

Сума зазначених витрат, виражена в грошовій формі за пев­ний період часу, створює витрати підприємства.

Складовою витрат підприємства є собівартість продукції.

Собівартість продукції — це виражені в грошовій формі ви­трати на споживані під час виготовлення продукції засоби вироб­ництва, оплату праці робітників, послуги інших підприємств, ви­трати на реалізації продукції, а також витрати на управління й обслуговування виробництва.

Собівартість є одним з найважливіших економічних показни­ків господарської діяльності підприємства, одним з основних по­казників якості його роботи.

Метою розроблення плану собівартості продукції є визначен­ня планових, економічно обґрунтованих загальних витрат на ви­робництво запланованих обсягів продукції. Величину витрат на виробництво всієї товарної продукції, продукції, що підлягає ре­алізації, та кожного виду виробу визначають техніко-економіч-ними розрахунками.

У процесі планування собівартості вирішують низку завдань, серед яких основними є:

S розрахунок вартості необхідних ресурсів;

•S обчислення собівартості виробництва кожного виду продук­ції та її рентабельності. Це є критерієм нижнього рівня ціни та умовою формування виробничої програми;

■S визначення загальної величини витрат на виробництво за­планованих обсягів виробів.

Вихідними даними планування витрат є:

•S планові обсяги виробництва продукції в натуральному та вартісному вираженні;

•S норми витрат матеріальних ресурсів для виробництва про­дукції та розрахунок потреби в ресурсах у натуральному вира­женні;

S ціни на матеріально-технічні ресурси, необхідні для вироб­ництва, та ціни на послуги виробничого характеру сторонніх ор­ганізацій;

236

S норми затрат праці, розрахунки чисельності та професійно­го складу робітників, умови оплати їхньої праці, що визначають­ся контрактом та колективними угодами;

S економічні нормативи: норми амортизаційних відрахувань, відрахувань на соціальні заходи, податків, обов'язкових плате­жів, передбачених законодавством;

■S плани організаційно-технічних заходів, економії матеріаль­них ресурсів, поліпшення використання праці.

Плани складають на підставі аналізу господарської діяльності в попередньому році, планів інвестиційної та інноваційної діяль­ності.

План собівартості продукції розробляють у такій послідов­ності:

•/ складають кошторис витрат і калькулюють собівартість продукції та послуг цехів виробничої інфраструктури;

•S складають кошториси: витрат, пов'язаних з підготовкою та освоєнням виробництва продукції; відшкодування зносу спеціаль­ного інструменту та пристроїв спеціального призначення; загаль-новиробничих витрат за цехами основного виробництва з пода­льшим узагальненням їх по підприємству; адміністративних ви­трат; витрат на збут продукції; інших операційних витрат;

S калькулюють собівартість одиниці продукції за видами;

•S розраховують собівартість усієї товарної продукції та про­дукції, що реалізується;

■S складають зведений кошторис витрат на виробництво.

Орієнтовну схему процедури розрахунку витрат підприємства наведено на рис. 10.1.

На етапі поточного планування в умовах ринкової економіки обсяг допустимих витрат на одиницю продукції диктує ринкова ціна, основою якої є витрати підприємств конкурентів, що виго­товляють аналогічну продукцію.

Допустимі витрати підприємства на виробництво й реалізацію /-го виробу В_доп розраховують за формулою (10.1)

237

8£Z

Розробленню плану собівартості на підприємстві передує все­бічний аналіз його виробничо-господарської діяльності за попе­редній період.

Особливу увагу звертають на: наднормативні витрати сирови­ни та матеріалів, палива, енергії, доплат робітникам за відхилен­ня від нормативних умов праці; витрати від простоювання машин і агрегатів, аварій, браку; зміни витрат щодо постачання комплек­туючих виробів; порушення технології.

На цій підставі виявляють внутрішньовиробничі резерви та розробляють організаційно-технічні заходи щодо підвищення економічної ефективності виробництва.

Результати планових розрахунків виражають показниками аб­солютної величини, відносного рівня й динаміки витрат, що об­числюються для одиниці або до загального обсягу випуску пев­ного виду продукції та продукції, що реалізується.

Абсолютну величину витрат на виробництво продукції визна­чають її сумою на плановий або звітний період.

Відносний рівень витрат — відношення витрат до обсягу про­дукції. Показником відносного рівня витрат різнорідної продук­ції є витрати на 1 грн товарної продукції. Розраховують його діленням загальної суми витрат на обсяг продукції у вартісному виразі.

Собівартість продукції є комплексним показником, у якому відображено велику кількість факторів, що впливають на її рі­вень. Усі фактори можна поділити на зовнішні, тобто ті, які пере­бувають поза підприємством, та внутрішнього порядку.

До зовнішніх належать:

S зміна цін на матеріали, напівфабрикати, інструмент, пали во, енергію, які підприємство отримує від сторонніх підпри­ємств;

■S зміна встановлених розмірів мінімальної заробітної плати, а також різного роду обов'язкових внесків, відрахувань і нараху­вань на заробітну плату (наприклад, соціальне страхування);

■S зміна тарифів на перевезення вантажів;

S інші.

Основними внутрішніми факторами є:

S підвищення продуктивності праці;

•S зниження трудомісткості продукції;

S зниження матеріаломісткості продукції;

S ліквідація втрат від браку;

S інші.

239

У сучасних умовах до початку розроблення плану собівартості потрібно провести такі роботи:

1. Аналіз структури витрат основного та допоміжного вироб­ництва підприємства з метою визначення складу й переліку ста­тей калькулювання.

2. Затвердження переліку та складу статей калькулювання ви­робничої собівартості продукції (робіт, послуг).

3. Прийняття рішення про базу розподілу постійних загально-виробничих витрат за нормальної потужності.

4. Затвердження переліку та складу змінних і постійних загально-виробничих витрат.