9.2. Планування діяльності інструментальних цехів

План роботи інструментального цеху (Щ) розробляє планово-економічний відділ (бюро) підприємства на рік із поква­ртальним розподілом та щомісячним уточненням.

Основними розділами плану на рік є:

» обсяг випуску продукції (виробнича програма);

v чисельність і заробітна плата;

* собівартість.

Виробничу програму розробляють на підставі таких вихідних даних:

» виробнича програма підприємства з випуску продукції;

v графік підготовки виготовлення нових виробів;

v розрахунки потреби в технологічному оснащенні для поточ­ного виробництва, а також технологічного оснащення другого порядку;

v дані про стан запасів інструментів в центральному інстру­ментальному складі (ЦІС);

*/ замовлення виробничих і допоміжних цехів на виготовлен­ня інструментів-дублерів.

Виробничу програму Щ розробляють за такими показниками:

"S випуск продукції в натуральному вираженні (номенклатура);

"S обсяг товарної продукції.

Номенклатуру технологічного оснащення, яку потрібно буде виготовляти в інструментальних підрозділах, потрібно планувати з урахуванням таких чинників:

^ потреби підприємства в оснащенні;

^обсягів і номенклатури оснащення, яке буде закуплено в сторонніх організацій;

^ обсягів і номенклатури оснащення, яке потрібно виготови­ти стороннім організаціям;

^ обсягів і номенклатури оснащення, яке підлягає відновлен­ню та ремонту.

До номенклатури випуску продукції, робіт і послуг у натураль­ному вираженні належать штампи, прес-форми, пристрої, загальний вимірювальний та допоміжний інструмент, ремонт, відновлення та модернізація оснащення, інші роботи й послуги. Номенклатуру виготовлюваної продукції визначає інструментальний відділ, а за­тверджує головний інженер. Планові завдання з випуску осна­щення обґрунтовують розрахунками виробничої потужності ІЦ згідно з діючою методикою.

211

Обсяги товарної продукції за планом обчислюють у такому вираженні:

• трудовому (за нормативною трудомісткістю), нормо-год;

• вартісному, грош. од.

Потрібно мати на увазі, що нормативна трудомісткість виготов­лення технологічного оснащення визначається інструментальним відділом збільшено, залежно від конструктивно-технологічних пара­метрів оснащення, на підставі нормативів, які діють на підприємстві. Варто звернути увагу на те, що планові нормо-години, на відміну від технологічних, установлюються за станом на початок планового пе­ріоду й залишаються незмінними до кінця цього періоду. Ця одиниця обсягу виробництва є стабільнішою за технологічні нормо-години. Проте недолік її полягає в тому, що вона не підсилює заінтересовано­сті цеху в зниженні трудомісткості виготовлення оснащення.

Виробнича програма дільниць цеху складається з двох розді­лів: плану випуску та плану запуску.

Для Щ, у складі яких є заготівельні дільниці, доцільно засто­совувати систему планування, яка передбачає три номенклатурні плани: 1)за заготівельною дільницею; 2) запуском; 3) випуском інструменту.

З огляду на це потрібно розв'язувати три завдання оператив­ного управління:

1. формувати місячний номенклатурний план заготівельній дільниці Щ;

2. формувати місячний номенклатурний план запуску інстру­менту;

3. формувати місячний номенклатурний план випуску інстру­менту.

План Щ за чисельністю та заробітною платою розробляють за аналогічними показниками основних цехів.

Методика визначення чисельності робітників така сама, як в основних цехах, — за трудомісткістю, нормами обслуговування.

План собівартості містить:

S собівартість (калькуляції) окремих видів технологічного оснащення, робіт, послуг;

* кошторис витрат на виробництво.

Об'єктами калькулювання собівартості в Щ є собівартість ос­новних видів оснащення, робіт і послуг, що їх виконує цех.

Калькуляційною одиницею може бути: для спеціального осна­щення — одиниця виробу (штамп, прес-форма, модель, пристрій); типовий представник — один виріб; інструмент одного типороз­міру — 10, 100 од.; для сторонніх організацій — замовлення.

212

Кошторис витрат цеху на виробництво складається зі статей, аналогічних основним цехам.

Методика визначення планово-розрахункових цін на продук­цію Щ. У цехах з великим обсягом різного за типорозмірами технологічного оснащення для визначення собівартості та плано­во-розрахункових цін застосовують типовий виріб-представник. Для цього технологічне оснащення залежно від призначення, ма­теріалу, форми, габаритних розмірів та інших ознак класифіку­ють за групами й типами. Від кожної групи вибирають найхарак­терніший (типовий) представник.

Внутрішньовиробничі планово-розрахункові ціни на продукцію Щ формують на підставі виробничої (цехової) собівартості одиниці продукції. Підставою для визначення собівартості технологічного оснащення є планова калькуляція, що складається на кожного пред­ставника цього оснащення, тобто оснащення будь-яких з таких ти­пових представників може бути об'єктом калькулювання.

В умовах упровадження внутрішньогосподарського розрахун­ку доцільно до планово-розрахункової ціни включати прибуток. Для розрахунку нормативу прибутку в ціні визначають загальну суму прибутку для цеху на плановий рік, а потім розподіляють за виробами пропорційно до основної заробітної плати виробничих

робІТНИКІВ (Ззп.о)-

Норматив прибутку

(9.1)

де Р_п — прибуток у % основної заробітної плати виробничих ро­бітників, який визначають так:

(9.2)

де П — загальна сума прибутку цеху за планом на рік, грошова одиниця; Зф.з.ц — фонд основної заробітної плати основних вироб­ничих робітників цеху за планом на рік, грошова одиниця.

Обчислена в такий спосіб планово-розрахункова ціна типово­го представника оснащення є підставою для визначення ціни грош. од. кожного типорозміру оснащення (ІД,):

(9.3)

де Ц _т„ — планово-розрахункова ціна оснащення г'-го типорозмі­ру, грош. од.; Kj — коефіцієнт приведення /-го виробу оснащення

213

до и типового представника. Коефіцієнт приведення характери­зує ступінь відхилення конструкторсько-технологічних парамет­рів типового представника оснащення від конкретного представ­ника певної групи оснащення, які значною мірою відображені в трудомісткості виготовлення оснащення, а саме:

(9.4)

де Т„ Т_тп — планова (технологічна) трудомісткість виготовлення оснащення відповідно /-го й типового представника, нормо-год.

Щоб спростити розрахунки та мати змогу автоматизувати об­числення планово-розрахункових цін на технологічне оснащення, розглянутий метод розрахунку можна визначити по-іншому. За типовими представниками обчислюють питому ціну в розрахун­ку на одиницю трудомісткості (1 нормо-год), тобто вартість 1 но­рмо-год виготовлення типового представника оснащення, грошо­ва одиниця:

(9.5)

Планово-розрахункова ціна г'-го представника

(9.6)

Планово-розрахункові ціни на продукцію інструментальних цехів, яка виготовляється (надаються послуги виробничого хара­ктеру) для сторонніх організацій і підприємств та реалізується за договірними цінами, розробляють на підставі цехової собіварто­сті, виходячи з калькуляції. У такому разі норматив прибутку може бути вищий, аніж для свого підприємства.

Користуючись планово-розрахунковою ціною Щ, можна за­твердити план-замовлення на виготовлення оснащення на певний місяць за поданою далі формою (табл. 9.1).

Таблиця 9.1

ПЛАН-ЗАМОВЛЕННЯ НА ВИГОТОВЛЕННЯ ОСНАЩЕННЯ

Код осна­щення	Наймену­вання	Кіль­кість, шт.	Планова трудоміст­кість одиниці, нормо-год	Вартість 1 нормо-год, грош. од.	Планово-розрахун­кова ціна, грош. од.	Норматив прибутку	Обсяг випуску продукції, грош. од.

214