9.3. Планування діяльності ремонтного виробництва

Роботи з технічного обслуговування та ремонту устат­кування планують на підприємствах у формі перспективного плану, річних і місячних планів-графіків планово-попереджу­вального ремонту (ППР).

Основою планування й оцінювання діяльності ремонтної служ­би та її структурних підрозділів є певні техніко-економічні пока­зники. Система техніко-економічних показників має відповідати меті його функціонування — забезпечити основне виробництво послугами з ремонтного й технічного обслуговування устатку­вання з найменшими витратами.

Планові показники ремонтно-механічного цеху (РМЦ) розроб­ляє відділ головного механіка за участю планово-економічного відділу підприємства.

Основними розділами плану є:

» виробнича програма;

* чисельність, заробітна плата;

v собівартість.

Зауважимо, що виробничу програму складають у номенклатур­ному вираженні та трудомісткості. Розглянемо, на підставі чого та як формують виробничу програму.

Виробнича програма для РМЦ передбачає виконання таких видів робіт: капітального та середнього ремонту устаткування, малого ремонту та технічного обслуговування устаткування (в умовах централізованої системи ремонтного обслуговування); виготовлення запасних частин і вузлів для ремонту; модернізації устаткування; монтажу та демонтажу устаткування; виготовлен­ня нестандартного устаткування; інших робіт і послуг.

Потрібно звернути увагу на те, що під час планування робіт РМЦ доцільно передбачати резерв потужності, що становить 10—15 % обсягів ремонтних робіт для непланових (аварійних) ремонтів та інших непередбачених робіт.

Виробничу програму РМЦ визначають згідно з графіком ППР. Річний графік ППР є відділ головного механіка відповідно до норм тривалості міжремонтного циклу, міжремонтного й міжоглядо-вого періодів з урахуванням структури міжремонтного циклу.

Дату чергового планового ремонту визначають, беручи до уваги дату попереднього ремонту, відпрацьований час і стан устат­кування.

215

На графіку щодо кожного верстата зазначаються види черго­вих ремонтів, строки виконання кожного ремонту та огляду про­тягом року. На підставі річних графіків з урахуванням вимог рів­номірності завантаження ремонтних підрозділів розробляють місячні графіки.

Для погодження планів-графіків ремонту з планом основного виробництва потрібно по можливості рівномірно розподіляти простоювання в ремонті за кварталами та місяцями року для од­нотипного устаткування й забезпечувати рівномірне завантажен­ня ремонтних робітників.

Будуючи графіки огляду та перевірок, ураховують періодич­ність профілактичних робіт і відповідні норми часу на виконання цих робіт.

Обсяги трудомісткості ремонтних робіт обчислюють як добу­ток загальної кількості ремонтних одиниць, тобто таких, що під­лягають ремонту, на трудомісткість одиниці ремонтної складнос­ті за видами ремонтів. При цьому спираються на річний план-графік ремонтних робіт та норми трудомісткості одиниці ремонт­ної складності.

Норми трудомісткості на одиницю ремонтної складності для машинобудівної галузі задаються системою ППР (табл. 9.1), а для поліграфічної, легкої та інших галузей промисловості. Положен­ням про технічне обслуговування і ремонт устаткування.

Середньорічний обсяг ремонтних робіт Q_p можна визначити, якщо відомі склад обладнання, його ремонтна складність, структу­ра та тривалість міжремонтного циклу й міжремонтних періодів, а також одиниць ремонтної складності, скориставшись формулою

216

де Ф_р — річний розрахунковий фонд часу роботи одного верстата, год; КЗМ — змінність роботи обслуговуваного обладнання; HCW — норма обслуговування на одного робітника за зміну, рем. од.

За цією формулою можна визначити обсяги робіт із міжремонт­ного обслуговування за їх видами (слюсарні, верстатні, мастильні).

Обсяги робіт із модернізації, монтажу та демонтажу, виготов­лення нестандартного обладнання тощо, а також послуг стороннім підприємствам розраховують на підставі одноразових кошторисів.

Обсяг виробництва запасних і змінних деталей обчислюють як добуток кількості запланованих до виготовлення деталей на їхню трудомісткість або за планово-розрахунковою ціною.

Розглянемо, як визначають чисельність ремонтних робітників.

До складу робітників РМЦ належать робітники-верстатники, слюсарі, термісти, котельники та ін. Розрізняють дві групи робіт­ників, до розрахунку чисельності яких підходять по-різному.

До 1 -ї групи належать робітники, зайняті плановими ремонта­ми, їх чисельність визначають за формулою

217

НО — норматив обслуговування ремонтних одиниць на одного робітника за зміну.

Задача-прикпад. Розрахувати: 1) середньорічні обсяги слюсар­них, верстатних та інших робіт з ремонту устаткування; 2) річний обсяг робіт із міжремонтного обслуговування устаткування; 3) кіль­кість робітників, необхідних для виконання ремонту та міжремо­нтного обслуговування.

Для проведення відповідних розрахунків є такі вихідні дані: сумарна кількість ремонтних одиниць, норми часу на виконання відповідних ремонтних робіт (табл. 9.2); тривалість міжремонт­ного періоду й міжремонтного циклу; норми обслуговування; структура ремонтного циклу та інші нормативи системи ПЗР.

Структура міжремонтного циклу має такий вигляд:

К-О-М-О-М-О-С-О-М-О-М-О-С-О-М-О-М-О-К.

Сумарна кількість ремонтних одиниць — LR = 12 531.

Тривалість міжремонтного циклу — 24 000 год, або 6 років, за двозмінної роботи обладнання.

Режим роботи цехів двозмінний. Тривалість зміни — 8 год. Корисний фонд часу роботи одного робітника — 1835 год на рік. Корисний фонд часу роботи одного верстата — 2000 год на рік. Коефіцієнт змінності роботи верстатів у РМЦ — 0,9, К_в,_н — 1,2.

Норми обслуговування на 1 робітника в І зміну:

• верстатні роботи—1650 ремонтних одиниць складності (р.о.с).

• слюсарні роботи — 500 р.о.с.

• мастильні роботи — 1000 р.о.с. Розрахунок ведуть у такій послідовності:

1. Визначення середніх річних обсягів слюсарних, робіт про­водять за формулою (9.7).

Розрахунки ведуть окремо для слюсарних, верстатних та ін­ших робіт, а також підраховують загальну кількість годин на рік.

Обсяг слюсарних робіт буде:

218

3. Розрахунок кількості ремонтних робітників, необхідних для виконання ремонту та міжремонтного обслуговування.

Таблиця 9.2

НОРМИ ТРУДОМІСТКОСТІ НА ОДИНИЦЮ РЕМОНТНОЇ СКЛАДНОСТІ, год

Обладнання	Роботи	Ремонтні роботи та роботи з технічного обслуговування
		Промивання як самостійна операція	Перевірка на точність як самостійна операція	Огляд перед капітальним ремонтом	Огляд	Малий ремонт	Середній ремонт	Капітальний ремонт
Технологічне та підіймально-транспортне обладнання	Слюсарні	0,35	0,4	1,0	0,75	42	16	23
	Верстатні	—	—	0,1	0,1	0,1	7	10
	Інші (фарбувальні, зварювальні тощо)						0,2	2
	Усього	0,35	0,4	1,1	0,85	6Д	23,5	35
Електро­технічне	Електрослюсарні	—	—	—	—	1	5	11
	Верстатні	—	—	—	—	0,2	1	2
	Інші						1	2
	Усього	—	—	—	—	1,2	7	15
Теплосилове	Основні (обмурувальні, клепальні, ізоляційні тощо)	—	—	—	—	4,8	16,5	24,5
	Верстатні	—	—	—		0,6	5,3	8
	Інші	—	—	—	—	0,7	1,7	2,5
	Усього	—	—	—	—	6,1	23,5	35

219

Для ремонту обладнання кількість робітників (Р_рем) за видами робіт обчислюють виходячи з відповідної трудомісткості річного фонду часу роботи одного робітника та коефіцієнта виконання норм робітниками К_вм за формулою (9.9).

Для міжремонтного обслуговування кількість робітників за видами робіт обчислюють за нормами обслуговування на одного робітника за формулою (9.10).

Аналогічно можна розрахувати кількість верстатників та ін­ших робітників з ремонтного обслуговування устаткування.

Розглянувши розрахунки обсягів ремонту, кількості робітни­ків, зайнятих ремонтом, перейдемо до вивчення планування собі­вартості ремонтних робіт.

Планування собівартості виробництва РМЦ полягає у визна­ченні загального цехового кошторису витрат, кошторису на ви­конання капітального та середнього ремонтів та міжремонтне об­слуговування, кошторису цехових витрат.

Калькуляційні одиниці під час складання кошторисів такі: одиниця ремонтної складності в процесі виконання ремонту устаткування; об'єкт модернізації, ремонту (верстата, лінії тощо); замовлення під час надання послуг стороннім організаціям і під­розділам свого підприємства, у тому числі невиробничим.

Потрібно звернути увагу на те, що на підприємствах застосо­вують велику кількість устаткування різної ремонтної складності, що утруднює розрахунок кошторисів ремонтних робіт.

Для спрощення обчислень, пов'язаних з виконанням ремонт­них послуг для виробничих цехів підприємства в умовах внутріш­ньогосподарського госпрозрахунку, доцільно діяти так: керівни­цтво підприємства попередньо затверджує кошторис витрат на ремонт одиниці ремонтної складності за видами ремонтів. При­клад розрахунку такого кошторису наведено в табл. 9.З.

Знаючи кількість одиниць ремонтної складності устаткування, яке підлягає ремонту в будь-якому цеху, можна планувати загаль­ний обсяг ремонтних робіт за цехами й на підприємстві в цілому.

220

Таблиця 9.3

КОШТОРИС ВИТРАТ НА РЕМОНТ ОДНІЄЇ ОДИНИЦІ РЕМОНТНОЇ СКЛАДНОСТІ МЕХАНІЧНОЇ ЧАСТИНИ УСТАТКУВАННЯ

Примітка. 1. Матеріальні витрати для капітального ремонту — 60 %; середнього — 50 %; малого ремонту та огляду — 40 %. 2. Цехові витрати та витрати на утримання й експлуатацію устаткування РМЦ визначаються як відношення планових цехових витрат, що відповідають кошторису цехових витрат, до сумарної кількості одиниць ремонтної складності устаткування по підприємству та розподілених за видами ремонтів пропор­ційно до основної заробітної плати. Так само розподіляють і загальновиробничі витрати. Фактично кошторис відображає цехову ціну одиниці ремонтної складності устаткування.

221

Це особливо важливо в сучасних умовах, коли всі витрати з ремонтного обслуговування відносять на собівартість основної продукції.