- •Тема 1. Сутність планування
- •1.1. Процес планування та вибір рішень
- •1.2. Планування як функція управління підприємством
- •1.3. Планувальна функція як реагування на динамічні зміни зовнішнього середовища
- •1.4. Зміст планування у процесуальному аспекті
- •Тема 2. Система планів підприємства
- •2.1. Формування системи планування на підприємстві
- •Класифікація методів планування
- •2.3. Основні підсистеми планування
- •Характерні риси основних різновидів планових комплексів (підсистем планування)
- •2.4. Склад планів
- •2.5. Організація розроблення планів на підприємстві
- •Тема 3. Маркетингові дослідження та планування збуту продукції
- •3.1. Маркетингові дослідження, їхній зміст, цілі та види
- •3.3. Аналіз потреб споживачів та аналіз конкурентів у процесі маркетингового дослідження
- •3.4. Планування структури збуту та встановлення норм збуту. Планування заходів стимулювання збуту
- •3.5. Співвідношення між корпоративною, конкурентною та маркетинговою стратегіями та їхня роль у досягненні цілей підприємства
- •Тема 4. Виробництво продукції
- •4.1. Виробнича програма підприємства, її зміст і основні завдання
- •4.2. Планування обсягів виробництва продукції у вартісному вираженні
- •4.3. Оптимізація виробничої програми
- •Тема 5. Оперативно-календарне планування
- •5.1. Зміст і завдання оперативно-календарного планування
- •5.2. Особливості оперативно-календарного планування в одиничному виробництві
- •5.3. Оперативно-календарне плануванняв серійному виробництві
- •Тема 6. Матеріально-технічне забезпечення виробництва
- •6.1. Зміст, завдання та послідовність розроблення плану матеріально-технічного забезпечення
- •6.2. Сучасні методи планування потреби в матеріальних ресурсах
- •6.3. Вибір постачальника та планування поставок матеріальних ресурсів
- •Співвідношення товарів
- •6.4. Системи управління запасами
- •Тема 7. Забезпечення операційної діяльності виробничою потужністю
- •7.1. Види виробничої потужності, чинники, що її визначають, і послідовність розрахунків
- •7.2. Методика розрахунку виробничої потужності
- •7.3. Визначення максимально можливого випуску продукції з наявної потужності
- •Тема 8. Персонал і оплата праці
- •8.1. Зміст і порядок планування персоналу та оплати праці
- •8.2. Планування продуктивності праці
- •8.3. Планування чисельності персоналу
- •8.4. Планування оплати праці
- •Тема 9. Виробнича інфраструктура
- •9.1. Особливості функціонування та планування діяльності підрозділів виробничої інфраструктури
- •9.2. Планування діяльності інструментальних цехів
- •9.3. Планування діяльності ремонтного виробництва
- •9.4. Планування діяльності енергетичного господарства
- •Приклад робочого електробалансу машинобудівного заводу
- •9.5. Планування діяльності транспортного господарства
- •10.1. Мета, завдання та характеристика процесу планування собівартості продукції
- •10.2. Сучасні методи калькулювання продукції
- •Номенклатура статей витрат на утримання й експлуатацію устаткування
- •Фактична (звітна) калькуляція
- •10.3. Планування витрат виробничої собівартості
- •Приклади баз розподілу
- •10.4. Планування зведеного кошторису витрат на виробництво
- •10.5. Планування витрат структурних підрозділів методом бюджетування
- •Тема 11. Фінансове планування на підприємстві
- •11.1. Фінансова стратегія, завдання і зміст фінансового плану
- •11.2. Види та планування прибутку
- •12.2. Формування планів оновлення продукції, їхній склад і завдання
- •12.3. Планові розрахунки ефективності оновлення продукції
- •12.4. Планування витрат на підготовку й освоєння виробництва нової продукції
- •12.5. Об'ємно-календарне планування підготовки виробництва нової продукції
- •Тема 13. Організаційно-технічний розвиток
- •13.1. Технічний та організаційний розвиток як складова інноваційних процесів і спосіб досягнення стратегічних цілей підприємства
- •13.2. Планування технічного
- •13.3. Методи та показники оцінки ефективності організаційно-технічних заходів
- •13.5. Оцінювання результатів реалізації плану організаційно-технічного розвитку підприємства
- •Тема 14. Бізнес-планування
- •14.1. Призначення бізнес-плану, його склад і технологія розроблення
- •14.2. Оцінювання середовища для бізнесу та формування власної ринкової позиції
- •14.3. Планування виробництва продукції та його ресурсного забезпечення
- •14.4. Фінансові розрахунки в бізнес-плані
- •Тема 1. Сутність планування та особливості його здійснення
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ПЛАНУВАННЯ
ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Навчальний посібник
За загальною редакцією В. Є. Москалюка
Рекомендовало Міністерством освіти і науки України
Присвячується 100-річчю
Київського національного
економічного університету
ВСТУП
У сучасній ринковій економіці важливою передумовою ефективного використання обмежених виробничих ресурсів і досягнення високих кінцевих результатів є планування діяльності підприємств. Проте нині воно є не регламентованим з огляду на єдині правила чи стандарти. Більше того, напрацьований як вітчизняною, так і зарубіжною наукою та практикою інструментарій планування є досить різноманітним, що дає змогу використовувати такий набір методів та алгоритмів, який є прийнятним для кожної ситуації. Вибрати їх, поєднати в єдину систему планування належить керівнику, менеджеру, безпосередньому виконавцю. Усі вони повинні глибоко розуміти зміст і призначення тих чи інших комплексів планів та сутність методів, а також усвідомлювати правила раціонального їх використання. Особливістю діяльності професіоналів-економістів є вміння вдосконалювати наявні методики, розробляти нові алгоритми та творчо вирішувати складні нетипові завдання сьогодення. Це потребує високого рівня підготовки керівників підприємств, економістів.
Навчальний посібник «Планування діяльності підприємства» підготовлено відповідно до навчальної програми.
Мета посібника — допомогти формуванню необхідних фахових знань і практичних навичок вибору оптимальних планів розвитку підприємства в умовах динамічного ринкового середовища.
Дисципліна «Планування діяльності підприємства» посідає чільне місце серед професійно орієнтованих дисциплін фахового спрямування, які викладаються в Київському національному економічному університеті, а саме: «Стратегія підприємств», «Організація виробництва», «Внутрішній господарський механізм», «Проектний аналіз», «Економічна діагностика», «Операційний менеджмент» та ін.
Відповідно до навчальної програми дисципліни в посібнику систематизовано, у доступній формі викладено такі розділи: пе-
3
рший — системна характеристика планування (сутність планування та можливості його здійснення на підприємстві, система планів підприємства); другий — планування виробництва та збуту продукції (маркетингові дослідження й планування збуту продукції, оперативно-календарне планування); третій — планування ресурсного забезпечення (матеріально-технічне забезпечення виробництва, забезпечення операційної діяльності виробничою потужністю, персонал і оплата праці, виробнича інфраструктура); четвертий — планування витрат і фінансів (витрати виробництва, фінансове планування на підприємстві); п'ятий — планування розвитку підприємства (оновлення продукції, організаційно-технічний розвиток (ОТР), бізнес-планування).
У посібнику розглянуто наявні в ринковій системі важливі планово-економічні механізми, нормативи й показники ефективного використання обмежених виробничих ресурсів. Зроблено акцент на плануванні за умов різної визначеності та неоднакового рівня динамічності зовнішнього середовища, особливостях використання набору методів та алгоритмів, прийнятних для кожної ситуації. Подано засоби поєднання різних планів в одну систему — від стратегії до поточних дій; висвітлено інтегрованість планів на різних рівнях управління, за різними господарськими функціями.
Особливість матеріалу в тому, що концептуальною основою є розгляд організаційно-технічного розвитку в контексті стратегічного розвитку підприємства як складника інноваційних процесів і способу досягнення стратегічних цілей компанії.
Висвітлено стратегічні, поточні й оперативні завдання компанії щодо розроблення й реалізації плану ОТР; ці питання розглянуто системно, багатоаспектно, що дає змогу студентам побачити взаємозв'язок між напрямами планування діяльності підприємства, між базовими положеннями різних дисциплін (проектний аналіз, обґрунтування управлінських рішень, інноваційна діяльність).
Оригінальність і новизна подання матеріалу полягає в тому, що до змісту розділу введено підрозділ із планування діяльності щодо реалізації плану ОТР.
Питання планування діяльності підприємства розглядаються на прикладі промислових підприємств як надскладніших виробничих систем.
Під час написання посібника було використано новітні досягнення вітчизняної та світової економічної науки і практики, а також основні результати наукових досліджень кафедри стратегії підприємств Київського національного економічного університету.
4
Для допомоги студентам у вивченні методичних матеріалів наведено приклади розрахунків. Рівень засвоєння теоретичного матеріалу допоможе визначити питання для перевірки знань. У посібнику до кожної теми подано основні терміни й поняття, а наприкінці — рекомендовану основну й додаткову літературу та предметний покажчик.
Видання підготовлено колективом авторів, які мають значний досвід викладацької, наукової та економічної діяльності на підприємствах.
Авторами окремих тем є кандидат економічних наук, доцент В. Є. Москалюк (керівник авторського колективу) — вступ, тема 8; кандидати економічних наук, доценти Л. П. Батенко — тема 13; М. А. Белов — теми 6, 9, 10; Н. М. Євдокимова — теми 1, 2, 14; В. Ф. Оберемчук — теми 3, 12; Л. С Топчій — теми 4, 5, 7, 11.
Автори висловлюють щиру подяку рецензентам М. П. Ліфінцеву та В. Г. Власюку за цінні рекомендації щодо підвищення наукового й методичного рівня посібника, а також співробітникам кафедри стратегії підприємств за допомогу в підготовці рукопису. Особлива подяка професору М. Г. Грещаку, який своїми порадами сприяв поліпшенню теоретичного й методичного змісту посібника.
Розділ І
СИСТЕМНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПЛАНУВАННЯ
Тема 1. Сутність планування
та особливості його здійснення на підприємстві
Основні поняття й терміни: планування, планологія, формальне планування, інкрементальне планування, системне планування, цілі функціонування підприємства, невизначеність, структурованість, гіперконкуренція, процес, аналіз стратегічних процесів, процесуальна раціональність.
1.1. Процес планування та вибір рішень
Питаннями планування різноманітними видами своєї діяльності людина займається з прадавніх часів. Першим навчальним посібником з планування вважається найдавніше китайське письмове джерело «Книга змін» — «І-цзін». її було написано приблизно в IV ст. до н. є. Відтоді розвиток планування не припинявся.
На сьогодні планування є наукою, що охоплює сукупність систематизованих знань про закономірності формування й функціонування різних господарських систем. Планологію — науку про планування (методологію, моделі, принципи планування) — варто розглядати як складову економічної науки та її фундаментальної частини — економічної теорії. Парадигмальні зміни, що відбуваються в багатьох наукових галузях протягом останніх десятиріч, супроводжуються поступовою інтеграцією багатьох з них. Саме внаслідок нестачі «чистої» планології наука про планування нині перетворюється в сутнісно оновлену міждисциплінарну науку, що набуває рис органічної цілісності.
Тож планування охоплює всі сфери не лише економіки, а й суспільного життя. У кожній з них людина впорядковує, планує свою діяльність. Царина планування простирається від нано- та мікрорівня до рівня глобальних систем.
Планування як економічну категорію заведено розглядати із загальноекономічної та управлінської позицій. Загальноекономіч-
6
на позиція дає уявлення про планування як один з методів регулювання пропорцій суспільного виробництва. Централізоване планування тривалий час було основним регулятивним механізмом у вітчизняній економіці. Здійснення ринкових перетворень супроводжувалося, як відомо, відмовою від планування та невизнанням його об'єктивно вагомого місця в регулюванні економічними процесами, протиставленням плану й ринку тощо. Нині історичний досвід централізованого системного планування й регулювання соціально-економічними процесами активно переосмислюється. За висловом відомого професора Токійського університету Сабуко Окіто — автора плану подвоєння національного доходу Японії, «всяке велике перетворення повинно бути старанно підготовлено, тобто йому має передувати розробка плану чи програми перетворень» [89, с 106]. Це положення можна віднести до будь-якого рівня економічної системи, що передбачає свій майбутній стан та прагне його досягти.
З управлінської позиції планування розглядається як одна з функцій управління, як засіб узгодження учасників діяльності. Основна сутність планування полягає в цілепокладанні та обґрунтуванні способів досягнення цілей. За допомогою планування встановлюються параметри функціонування економічної системи. Це відбувається завдяки дії з боку суб'єкта планування на об'єкт його впливу.
Загальний зміст планування як процесу людської діяльності полягає в проектуванні бажаного майбутнього стану. Уявлення такого образу, моделі майбутнього зазвичай формується на основі певної філософської концепції. Найпоширеніші концепції можна звести до трьох основних — формальної, інкрементальної та системної [62]. Вони по-своєму визначають цінність процесу планування, спираються на різні припущення, мають відмітний методичний апарат та інструментарій. Формальне планування спирається на кількісні моделі, які вважаються точним відображенням проблем. Для нього характерні логічна структурованість і емпірична обфунтованість, але перелік альтернатив невиправдано обмежений рамками об'єктивних, кількісних порівнянь. Формальна філософія планування припускає механістичний погляд у майбутнє, де результати або відомі, або ж обчислені з певною імовірністю.
Повною протилежністю формальному є інкрементальне планування. Різноманітність проблем і способів їх розв'язання, яку визнає цей підхід, виключає можливість застосування формалізованих моделей. Натомість тут значно більше довіри до людських знань, інтуїції, набутого досвіду, особливо коли об'єктивні дані
7
неповні, ненадійні, а для пояснення проблем і підготовки рішень не існує адекватних надійних теорій. Ідентифікація та оцінювання альтернатив відбуваються як взаємне пристосування: інакше кажучи — торги, пошук компромісів учасників процесу. Отриманий план часто є прийнятним для всіх, але ні для кого не є оптимальним. Інкременталізм часто буває безсилим у вирішенні зовсім нової проблеми.
Синтезом зазначених підходів є системний. Якщо формальне планування ставить наголос на передбачуванні, а інкрементальне — на реагуванні, то системне дає змогу досягати взаємодії об'єкта із зовнішнім середовищем, ураховуючи ризикованість невизначе-них ситуацій. У системному плануванні проблема не «вирішується», а швидше — «розв'язується» та постійно перевизначається через процес пізнання ситуації, навчання — у широкому розумінні слова. Тому планування розглядається не як дискретна діяльність, а як процес, що безперервно розвивається. Майбутнє уявляється через альтернативні сценарії, що спираються на активні дії, а не на пасивне очікування розвитку подій. Нині системний підхід є методологічно загальновизнаним.
Зважаючи на те, що за допомогою планування не лише будується модель майбутнього стану, а й обґрунтовуються альтернативні комплекси заходів, спрямованих на її реалізацію, величезну роль у виборі альтернатив відіграє дотримання принципу раціональності. У прийнятті економічних рішень перевагу віддають тим, які відповідають принципу економічної раціональності, тобто виходячи з порівняння вигід із затратами, що найчастіше зводиться до оцінювання ефективності використання ресурсів. Разом з тим, цілі економічної організації не можна уявити суто економічними, без пов'язаних з ними соціальних, економічних тощо. Можна припустити досягнення найкращого вибору в різних аспектах.
Приміром, технічно раціональною буде визнана та альтернатива, за якої досягається найкраще забезпечення рішень наявним техніко-технічним потенціалом. З погляду юридичної раціональності найкращим вибором буде той, що найбільшою мірою відповідає законам суспільства. Порівняння альтернатив з точки зору їхнього внеску в підтримку та поліпшення діючих соціальних інститутів відповідає соціальній раціональності. За контекстуальною раціональністю здійснюється оцінка компромісів, пов'язаних з виділенням і зверненням особливої уваги тільки на певний перелік проблем (контекст), а інші — порівняно нехтуються.
Оскільки планування покликано враховувати багатоаспект-ність і взаємозв'язаність проблем, то воно має містити метараціо-
8
нальність, що визначає пріоритетність усіх типів раціональності відповідно до того, як сприймається їхній вплив на результат. Метараціональність дає змогу комплексно й різнобічно оцінювати наслідки варіантів планових рішень.