1.3. Планувальна функція як реагування на динамічні зміни зовнішнього середовища

Сучасне підприємство, функціонуючи як відкрита сис­тема, стає перед проблемою визначення впливу чинників зовніш­нього середовища та адекватного впорядкування своє діяльності. Кумулятивний ефект дії чинників проявляється передусім у таких аспектах:

• невизначеність ситуації;

• непередбачуваність поведінки учасників подій;

• динамічність і мінливість галузевої конкуренції.

Оскільки планування спирається на аналіз нинішньої ситуації та передбачування її розвитку в майбутньому, то така оцінка стану має бути максимально об'єктивною. Дедалі переконливішими стають доведення того, що події навколишнього світу є аморфними й по­требують своєї інтерпретації. Тому основною проблемою підприєм­ства за таких обставин є конструктивне пізнання реальності.

Ступінь визначеності (невизначеності) ситуації нерозривно пов'язаний зі ступенем її структурованості. Так, ситуація з високим ступенем визначеності є добре структурованою. Вона характеризу­ється повторенням однакових подій. Планування діяльності підпри­ємства в таких ситуаціях грунтується на надійних знаннях і багато­разовому застосуванні типових моделей планування й алгоритмів реагування. У протилежному варіанті — ситуації з високим ступе­нем невизначеності — структурованості немає. Тож здійснення планування потребує ускладнених творчих зусиль у виконанні пла­нувальних робіт і прийняття неординарних рішень. Зіставлення ха­рактеристик невизначеності та структурованості ситуацій подано в табл. 1.1 (адаптовано за [69, с 1—20]).

14

Таблиця 1.1

ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ТА НЕСТРУКТУРОВАНОСТІ СИТУАЦІЙ

Елементи ситуацій	Характеристики невизначеності
	структуровані	неструктуровані
1. Майбутні події	Відомі, передбачувані	Невідомі, непередбачувані
2. Цілі	Нечисленні, послідовні	Множинні, суперечливі
3. Причини і наслідки	Відомі	Невідомі
4. Мінливість і динамічність	Невисокий рівень	Високий рівень
5. Повторюваність	Високий ступінь	Низький ступінь
6. Зворотний зв'язок	Тісний, прямий	Віддалений
7. Можливість використан­ня набутого досвіду	Високий ступінь	Низький ступінь

Передбачуваність подій і напряму розвитку нинішніх ситуацій залежить від рівня знань підприємства про наміри інших учасни­ків ринку: потенційних конкурентів, постачальників, споживачів та інших агентів, з якими пов'язана діяльність підприємства. Реак­ція кожного з них на дії підприємства часто є непередбачуваною. Окрім того, усі учасники ситуацій недостатньо інформовані про можливі наміри інших. Загальна взаємозалежність і взаємовплив ускладнює передбачуваність зовнішнього середовища для всіх. Планувати за таких обставин означає моделювати своєрідну гру з багатьма варіантами різноманітних ходів-дій.

Зміни умов галузевої конкуренції стають дедалі динамічніши-ми, набуваючи характеристик турбулентності, коли плинність ри­нкових подій, що вимагають уваги керівництва підприємства, на­гадує бурхливий безладний потік. На галузевих ринках стають частішими явища гіперконкуренції, яка характеризується зростан­ням швидкості повсякчасних змін у конкурентній розстановці сил. Виживання за гіперконкуренції вимагає від підприємства несподі­ваних, неочікуваних суперниками рішень, а також постійного по­шуку нових способів впливу на ситуацію. Формальне планування за таких умов стає просто зайвим: поки буде сформовано план, си­туація на ринку докорінно зміниться. Більше того, планування та адаптація, що орієнтують підприємство на більш-менш статичні ринкові відносини, деморалізують його щодо проведення актив­них дій. Тут головне — імпровізація та досягнення гнучкості.

15

Несподівані конкурентні повороти на галузевих ринках відбу­ваються також у процесі набуття підприємствами ринкового до­свіду, що впливає на зміну ними так званого способу ринкових дій — від поліполістичного до олігополістичного [46, с 145]. По­ведінка підприємств істотно змінюється, що проявляється в мож­ливостях ідентифікації взаємозв'язку «дія — реакція конкурен­та», а також визначенні ринкових параметрів (обсяг попиту — обсяг виробництва — ціна) тощо.

Визначальною щодо сутності та змісту планування діяльності підприємства визнається нині тенденція переходу від управлін­ської функції «планування» до управлінської функції «організація». Поруч із плануванням, що втрачає свій примат, організація постає як самодостатній потенціал розв'язання проблем підприємства. Під­готовка та прийняття рішень перетворюється на процес постійного коригування планів, на безперервну та гнучку адаптацію тимчасо­вих рішень, що стосуються майбутнього, з урахуванням постійного оновлення інформації про ситуацію.

Очевидно, що події, які відбуваються у внутрішньому середо­вищі підприємства, мають вищий ступінь визначеності. У цих умовах не тільки можливо, а й необхідно застосовувати формаль­не внутрішньофірмове планування. Це дає змогу достатньо точно кількісно погодити всі розділи плану як по підприємству в ціло­му, так і по його підрозділах.

Отже, застосування форм планування тісно пов'язане зі сту­пенем мінливості та невизначеності зовнішнього й внутрішнього середовища. Тому в плануванні варто досягати оптимального по­єднання елементів інкрементального формального та системного планування з пріоритетом останнього.