Тема 7. Забезпечення операційної діяльності виробничою потужністю

Основні поняття й терміни: виробнича потужність, провідна панка, пропускна спроможність, коефіцієнт потужності, вузьке місце, трудомісткість виробничої програми, фондовіддача, заміщу­вання факторів виробництва.

7.1. Види виробничої потужності, чинники, що її визначають, і послідовність розрахунків

Планування виробничої потужності має важливе зна­чення не тільки в раціональному використанні ресурсів, а й у стабілізації виробництва та насиченні ринку необхідними това­рами. У ринкових умовах виробнича потужність визначає річний обсяг пропозиції підприємства, що враховує наявність і викорис­тання ресурсів, рівень і зміни діючих цін та інші фактори.

Виробнича потужність і пропозиція характеризують техноло­гію та організацію виробництва, які діють на підприємстві, склад і кваліфікацію персоналу, а також динаміку їхнього зростання й перспективи розвитку.

Запроектована виробнича програма підприємства має пройти ре­сурсне обгрунтування, тобто узгодження (з огляду на можливість її виконання) з необхідними виробничими потужностями, трудовими, матеріальними та інвестиційними ресурсами. Планова виробнича потужність має бути достатньою для задоволення попиту на товари й послуги, що виробляє підприємство, протягом ряду років з ураху­ванням сезонних і циклічних коливань попиту, тенденцій його зрос­тання або скорочення. Обґрунтування виробничої програми вироб­ничою потужністю здійснюють у кілька етапів:

1. Визначення максимального обсягу випуску виробів, що може бути забезпечений наявною виробничою потужністю підприємства.

2. Обчислення необхідного введення в дію нових (додатко­вих) потужностей завдяки технічному переозброєнню або роз­ширенню підприємства.

Щоб розглянути послідовно ці етапи, необхідно ознайомитися з деякими питаннями, які стосуються виробничої потужності.

Виробнича потужність підприємства характеризує максималь­но можливий річний обсяг випуску продукції в номенклатурі й

155

асортименті, запланованих до виробництва, за повного викорис­тання устаткування й виробничих площ за умови застосування прогресивної технології та організації виробництва.

Виробничу потужність визначають різними вимірниками — найчастіше натуральними, умовно-натуральними, у багатономен-клатурних виробництвах — вартісним показником.

Вирізняють три види потужності підприємства: проектна — визначається у процесі проектування; поточна — фактично досяг­нута потужність; резервна — для покриття «пікових» наванта­жень у деяких галузях (наприклад, електроенергетика, газова, хар­чова промисловість).

Виробнича потужність є змінною величиною. Вона формуєть­ся під впливом багатьох чинників. Головні з них такі:

• номенклатура, асортимент і якість продукції;

тривалість виробничого циклу та трудомісткість виготовлення продукції, послуг;

• кількість устаткування, стан його фізичного й морального зносу;

• режим роботи підприємства та його підрозділів, від якого залежить фонд часу роботи устаткування й використання площ упродовж року;

• застосування робочого часу;

• якість обслуговування робочих місць тощо.

Виробничу потужність визначають так: на початок планового періоду — вхідна потужність; на кінець цього періоду — вихідна потужність; а також середньорічна потужність.

Виробничу потужність підприємства визначають за всією но­менклатурою продукції та встановлюють, виходячи з потужності

156

У планових обчисленнях для обгрунтування виробничої про­грами використовують середньорічну потужність.

провідних підрозділів (цехів, дільниць, агрегатів). Провідними є ті підрозділи, які виконують головні технологічні операції та ма­ють вирішальне значення у виробництві профільних видів продук­ції; за наявності кількох провідних підрозділів підприємства його виробничу потужність обчислюють за тими, які виконують най­більший за трудомісткістю обсяг робіт, наприклад, у машинобу­дуванні — це механічні та складальні цехи, у ливарних цехах — формувальні дільниці.

Вихідні дані й послідовність розрахунків, за якими визнача­ють виробничу потужність кожного наступного підрозділу, наве­дено нарис. 7.1.

Рис. 7.1. Вихідні дані й послідовність розрахунків виробничої потужності підприємства

157

Обчислення виконують технологічні підрозділи підприємства. Виробничі підрозділи, які за виробничою потужністю нижче рів­ня провідних, потрібно розглядати як вузькі місця, щодо яких не­обхідно розробити й упровадити технічні та організаційні заходи, які дадуть можливість довести їх пропускну спроможність до рів­ня провідних підрозділів підприємства. Може бути вжито заходів щодо зміни устаткування, технології, збільшення змінності праці на окремих дільницях тощо.

До розрахунків виробничої потужності підприємства включа­ють устаткування встановлене й невстановлене, яке є на підпри­ємстві (крім резервного). Визначають виробничу потужність на підставі максимально можливого річного часу роботи устатку­вання й використання виробничих площ.

Розрізняють календарний, режимний (номінальний) і ефектив­ний (корисний) фонди часу.

Календарний фонд (Ф_кал) часу застосовують під час розраху­нків виробничої потужності підприємств з безперервним проце­сом виробництва (наприклад, у хімічних і металургійних вироб­ництвах).

158

У складальних, монтажних, формувальних цехах і дільницях, у яких виробничий процес виконується на корисних виробничих площах, режимний фонд обчислюють з урахуванням цієї площі за такою формулою: