Приклад робочого електробалансу машинобудівного заводу

227

Необхідно звернути увагу на те, що технологічні особливості енергетичного виробництва, і насамперед високий рівень автома­тизації процесів, визначають характер планування та нормування праці робітників, оплату їхньої праці.

Чисельність робітників, яких поділяють на експлуатаційників та ремонтників, визначають здебільшого за нормативами обслу­говування.

9.5. Планування діяльності транспортного господарства

Планування госпрозрахункової діяльності транспортного цеху проводять планово-економічний відділ, відділ організації праці та заробітної плати разом із транспортним цехом. Порядок і строки розроблення плану такі самі, як і в основних цехах.

Техніко-економічне планування полягає в розроблення річ­них, квартальних і місячних планів за такими розділами:

•S виробнича програма;

S чисельність, заробітна плата;

•S собівартість.

Виробничу програму транспортного цеху розробляють:

1. економічна служба цього цеху — за зовнішніми та внутріш­німи перевезеннями вантажів та навантажувально-розвантажу­вальними роботами;

2. технічне бюро цеху (разом із ремонтною майстернею) — за ремонтними роботами.

Вихідними даними для розроблення виробничої програми цеху є:

■S за зовнішніми перевезеннями — плани матеріально-тех­нічного забезпечення, комплектування й кооперування, плани ре­алізації продукції (збуту), капітального будівництва;

S за внутрішніми перевезеннями — виробнича програма об­слуговуваних цехів згідно зі схемою вантажоперевезень, що діє на підприємстві;

■S дані про наявний склад транспортних засобів;

S графіки технічного обслуговування та ремонту транспорт­них засобів;

•S нормативи трудових і матеріальних витрат на основні види транспортних, навантажувально-розвантажувальних операцій.

Обсяги вантажоперевезень допоміжних цехів планують з огляду на планову потребу підприємства в їхній продукції та послугах за діючої трудомісткості робіт.

228

Виробнича програма транспортного цеху складається з обся­гів послуг у натуральному та вартісному вираженні.

До складу номенклатурного плану можуть належати такі види робіт і послуг:

S доставка матеріально-технічних цінностей на підприємство;

*/ транспортування готової продукції підприємства до місця навантаження або до споживача;

S внутрішньовиробничі вантажопотоки;

S навантажувально-розвантажувальні роботи;

S технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів і механізмів, інші роботи та послуги.

Обсяги навантажувально-розвантажувальних робіт планують у тоннах із відокремленням затрат часу механізованих робіт у машино-годинах і ручних робіт у нормо-годинах (людино-годи­нах). Підстави для планування обсягів ремонтних робіт такі:

•/ графіки технічного обслуговування та ремонту транспорту;

S графік випуску транспорту на лінію;

•S листки обліку технічного обслуговування та ремонту транс­порту;

•S норми пробігу до першого капітального ремонту, тис. км.

S норми міжремонтного пробігу, км.

В умовах госпрозрахунку транспортним цехам доцільно плану­вати виробничу програму у вартісному вираженні. Для вартісного оцінювання планових обсягів транспортних і планово-ремонтних робіт застосовують тарифи, розроблені на підставі єдиних тарифів, застосовуваних для спеціалізованих транспортних господарств, або спеціально розроблені внутрішні ціни однієї машино-години.

Основою визначення виробничої програми транспортного це­ху є розрахунки вантажопотоків підприємства.

Під вантажним потоком розуміють кількість вантажів, які пе­реміщуються в певному напрямі між окремими пунктами.

Величина вантажопотоку виражається натуральними вимір­никами: тоннами, метрами, кубометрами, штуками.

Розрізняють зовнішні та внутрішні вантажопотоки. Зовнішні — це вантажопотоки відправлення вантажів. Сума зовнішніх ванта­жопотоків створює зовнішній вантажообіг, а внутрішніх — внут­рішній вантажообіг.

Розміри окремих вантажопотоків можна визначити згідно з виробничою програмою та відповідними нормами витрат матері­алів, напівфабрикатів, палива з урахуванням норм на відходи.

Величину зовнішніх вантажопотоків прибуття вантажів обчи­слюють за даними відділу збуту. Величину й напрями міжцехо-

229

вих вантажопотоків визначають за маршрутними картами, спеці­альною відомістю «розцеховкою», відомістю матеріалів.

Вантажообігом заводу або цеху навивають кількість вантажів, які потрібно перемістити за певний час (рік, квартал, місяць, до­бу, зміну). Вантажообіг підприємства дорівнює сумі окремих ван­тажопотоків.

Для раціональної організації транспортного господарства на підприємстві складають номенклатурну таблицю всіх вантажів, згрупувавши їх за такими ознаками: однорідність і ступінь транс-портоспроможності за маршрутами транспортування й видами транспортних засобів. Номенклатура та кількість вантажів є під­ставою не лише для визначення вантажообігу підприємства, а й для встановлення норм виробітку та розцінок на виконання транспортних робіт.

Для визначення загального вантажообігу підприємства й ван­тажопотоку між окремими цехами та дільницями складають ша­хову відомість вантажообігу підприємства й діаграми (схеми) ва­нтажопотоків. Спочатку розраховують вантажообіг для кожного цеху, а потім для всього заводу.

За таблицями вантажообігу цехів і складів будують шахову таблицю загального вантажообігу підприємства (табл. 9.5).

Таблиця 9.5

ШАХОВА ТАБЛИЦЯ ВАНТАЖОПОТОКІВ ПІДПРИЄМСТВА ЗА рік, т

Постачальник	Споживач
	Склад матеріалів	Заготівельний цех	Механічний цех	Складальний цех	Склад готової про­дукції	Усього відправлено
Склад матеріалів	—	300 і	150 і	50	1	501
Заготівельний цех	—	—	250	20	—	270
Механічний цех	—	—	—	300	40	340
Складальний цех	—	—	_	—	300	300
Склад готової продукції
Разом по підприємству	—	300	400	370	341	1411

230

На підставі шахових таблиць у поєднанні з поетапним планом і генеральним планом підприємства складають діаграми (схеми) вантажопотоків, які показують розподіл і напрями руху вантажів по цехах і складах, а схема вантажопотоків цеху — розділ і на­прями руху вантажів по дільницях і коморах. Приклад схеми ван­тажопотоків підприємства за рік, побудованої за табл. 9.5, пока­зано на рис. 9.1. Цифри на стрілках — це місячний вантажопотік у тоннах.

Рис. 9.1. Схема вантажопотоків підприємства

Планову чисельність робітників транспортного цеху розрахо­вують за видами транспорту та типами транспортних засобів.

Чисельність водіїв автомашин, авто- та електрокар визнача­ють на підставі обсягів перевезень у машино-годинах (людино-годинах) роботи водіїв на лінії.

До одержаного в такий спосіб фонду часу роботи водіїв потріб­но додати час, необхідний для їх участі в технічному обслугову­ванні та ремонті машин. Потрібну кількість водіїв за професіями та видами робіт розраховують відношенням загального планово­го фонду часу до планового фонду часу роботи одного робітника. Для розрахунку чисельності водіїв на зовнішніх перевезеннях можна скористатися формулою:

(9.15)

де 7V_a — середньооблікова кількість автомашин; t_H — час перебу­вання машини в наряді, год; t_nM — підготовчий час (0,3 год); Ф_р — річний фонд часу роботи одного робітника, год.

231

Явочну чисельність кранівників, стропувальників, чергових слюсарів обчислюють так:

де N_v — кількість одиниць обслуговуваного устаткування; КЗМ — кількість змін роботи; НО — норма обслуговування ро­бочих місць одним робітником.

Потрібну кількість навантажувальників можна розрахувати за формулою

де А_нр — плановий обсяг навантажувальних (розвантажувальних) робіт за рік, т; t — трудомісткість навантаження (розвантаження) 1 т, нормо-год.

План собівартості продукції (робіт, послуг) містить:

■S собівартість окремих видів робіт і послуг;

S кошторис витрат на виробництво.

Об'єктом калькулювання собівартості в транспортному цеху є основні види робіт і послуг, що їх виконує цех.

Калькуляційною одиницею може бути:

S для перевезення зовнішніх вантажів — тонно-кілометр, тонна;

■S для внутрішньозаводських перевезень — тонна;

•/ для спеціалізованого транспорту — машино-година роботи;

•S для навантажувально-розвантажувальних робіт — тонна вантажу;

■S для ремонтного обслуговування — вид технічного обслуго­вування (ТО) і ремонту;

S для залізничного транспорту — машино-година роботи те­пловоза (локомотива).

Планову собівартість одиниці вантажу визначають окремо за видами транспорту діленням планового кошторису витрат по це­ху на кількість тонно-кілометрів або тонн перевезених вантажів. Так само розраховують собівартість одиниці інших видів робіт і послуг.

Планування кошторису витрат виробництва транспортного цеху в цілому проводять так само, як і в основному виробництві, але за скороченим переліком статей витрат.

Витрати на утримання й експлуатацію транспортних засобів обчислюють згідно з установленими нормами та нормативами на

232

підставі загальнодержавних норм витрат мастил, палива, автопок­ришок, розміру амортизаційних відрахувань залежно від марки машини та класу доріг, балансової вартості або пройденого шляху.

Потрібно мати на увазі, що витрати пального для вантажного та легкового автотранспорту, автобусів, спеціальних машин розрахо­вують згідно із загальнодержавними нормами витрат на 100 кіло­метрів пробігу, додатковими витратами на 100 тонно-кілометрів вантажообігу для вантажних автомобілів і спецмашин із вантажем (додаткові витрати для самоскидів і спецмашин за кількістю поїз­док та залежно від умов експлуатації автотранспорту взимку), ви­тратами пального на внутрішньогаражні потреби. Витрати паль­ного на спецтранспорт залежно від умов його експлуатації обчис­люють на основі пробігу та кількості відпрацьованого часу.

Витрати мастильних матеріалів (моторне масло, трансмісійні мастила тощо) визначаються за установленими нормами у відсот­ках планових витрат бензину та дизельного пального.

Послуги та роботи, які виконує транспортний цех для інших цехів основного та допоміжного виробництва, ураховують і від­носять на собівартість їхньої продукції (через відповідні статті непрямих витрат) згідно з плановою цеховою собівартістю.

Кошторис витрат на транспортні, навантажувально-розванта­жувальні, а також ремонтні роботи складають на підставі кошто­рисів на експлуатацію, утримання, ремонт кожного виду транс­портних засобів і використання навантажувально-розвантажу­вальних робіт. Розрахунок кошторису на утримання транспорт­них засобів проводять з огляду на планову собівартість робіт і послуг за окремими видами машин та механізмів.

Загальний кошторис витрат транспортного цеху визначають як суму кошторисів витрат на транспортні, навантажувально-розвантажувальні та ремонтні роботи й кошториси витрат на оплату послуг сторонніх організацій.

Питання для самоперевірки

1. У чому полягають особливості функціонування підрозді­лів виробничої інфраструктури?

2. Які вихідні дані використовують під час планування по­треби в інструментах?

3. Як обчислюють загальну трудомісткість виготовлення інструментів?

233

4. Які показники затверджуються інструментальному цеху?

5. Як обчислюють середньорічні обсяги робіт з ремонту устаткування?

6. Як розраховують середньорічні обсяги робіт із техніч­ного обслуговування?

7. Як визначити кількість слюсарів із ремонту й технічно­го обслуговування устаткування?

8. Як обчислюють потребу підприємства в енергії та паливі?

8. Що є основою планування потреби в усіх видах енергії?

10. Які види робіт включають у виробничу програму транс­портного цеху?

11. Які калькуляційні одиниці застосовують під час плану­вання собівартості транспортних послуг?

Розділ IV

ПЛАНУВАННЯ ВИТРАТ І ФІНАНСІВ Тема 10. Витрати виробництва

Основні поняття й терміни: адміністративні витрати, бюджетування витрат, виробнича собівартість продукції, витрати на збут, витрати операційної діяльності, метод «величини покриття», метод загальної калькуляції, постійні загальновиробничі ви­трати, змінні загальновиробничі витрати.