- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •Приватна технологія сирів
- •Тверді сичужні сири
- •Технологія твердих сичужних сирів з високою
- •Температурою другого нагрівання
- •Історія виробництва швейцарського сиру
- •Технологія виробництва твердих сичужних сирів з високою температурою другого нагрівання
- •1. Оцінка якості молока
- •4. Підготовка молока до зсідання.
- •4.3. Внесення закваски
- •6. Оброблення згустку та сирного зерна.
- •7. Формування сиру.
- •8. Самопресування і пресування сиру.
- •9. Соління сиру.
- •Технологія твердих сичужних сирів з низькою температурою другого нагрівання
- •6.1. Розрізання згустку і становлення зерна.
- •6.2. Вимішування до певного ступеню пружності.
- •6.4. Обсушування зерна 30...60 хв.
- •7. Формування сиру.
- •10. Визрівання сиру.
- •Сири українського асортименту
- •Сири з низькою температурою другого нагрівання
- •Сири з високою температурою другого нагрівання
- •1. Сир „Український”
- •2. Сир „Карпатський”
- •Сири українського асортименту
- •Технологія твердих сичужних сирів з низькою температурою другого нагрівання і підвищеним рівнем молочнокислого бродіння
- •Технологія сиру чеддер
- •6. Оброблення сирного згустку і становлення сирного зерна
- •7. Формування із пласта.
- •8. Подрібнення сирної маси
- •Визрівання проводять у великих блоках при низькій температурі
- •16. Підготовка до реалізації
- •6...8 ° - 1,5…2,0 Міс.;
- •Технологія російського сиру
- •Технологія сирів з чеддеризацією та плавленням сирної маси або термомеханічної обробкою
- •Іі. Технологія м’яких сирів
- •6.3. Відсутність другого нагрівання.
- •10. Виробляють м’які сири:
- •14. Догляд за м’якими сирами при визріванні
- •Класифікація м’яких сирів
- •1 Група - сири, які визрівають за участю слизу:
- •2 Група – сири, які визрівають за участю мікроскопічних грибів (плісені).
- •Загальна технологія свіжих кисломолочних сирів.
- •Відноситься сир - з е л е н и й
- •Технологія напівтвердих сичужних сирів, які самопресуються, з низькою температурою другого нагрівання, які дозрівають за участю сирного слизу
- •Технологія розсільних сирів
- •Загальна технологічна схема виробництва розсільних сирів
- •Особливості технології
- •Технологічні лінії виробництва розсільних сирів
- •Ііі. Перероблені сири Технологія плавлених сирів
- •Історія виробництва плавленого сиру.
- •Харчова цінність плавлених сирів
- •1. Підбір сировини та смакових наповнювачів
- •2. Підготовка сировини
- •3. Складання суміші
- •4. Визрівання сирної маси
- •5. Плавлення сирної маси.
- •6. Гомогенізація
- •7. Фасування сиру
- •8. Охолодження сиру
- •9. Зберігання сиру.
- •Класифікація плавлених сирів
- •1 Група - скибкові (ломтєві) плавлені сири
- •II група - пастоподібні плавлені сири
- •III група - Ковбасні плавлені сири
- •IV група - Сири плавлені солодкі
- •Технологія сирів для плавлення
- •Технологія сирів зі зниженим вмістом жиру.
6.4. Обсушування зерна 30...60 хв.
Тривалість залежить від:
властивостей молока;
здібності зерна до зневоднення;
наростання кислотності сироватки.
Кислотність сироватки наприкінці оброблення не повинна перевищувати 16 °Т.
Готове зерно має розмір (5 ± 1) мм.
7. Формування сиру.
Формування сиру проводять, в основному, із пласта або наливанням під шаром сироватки.
Підпресовують 20...25 хв., розрізають на бруски, які відповідають розмірам форм.
8. Самопресування і пресування.
Підготовлені куски сиру поміщають у форми і витримують 20...50 хв. для самопресування.
Через 10...15 хв. з початку самопресування сири виймають із форм, перевертають, маркують і залишають до кінця самопресування.
Пресування нетривале 1,5...2,0 год. при поступовому підвищенні тиску від 10 до 50 кПа.
Добре відпресований сир повинен мати закріплену поверхню і рН у межах 5,5...5,8 од., масову частку вологи 43...45 %.
9. Соління сиру.
Здійснюють в основному в розсолі t = 8…12 °C, τ = 2,5...3,5 доби, концентрація кухонної солі 18…20 %.
Для твердих сирів, закваска яких складається із мезофільних молочнокислих лактококів (голландський, пошехонський), використовують часткове соління в зерні. Його проводять наприкінці 2-го нагрівання або після нього.
У суміш сирного зерна з сироваткою вносять розчин кухонної солі із розрахунку (250 ± 50) г солі на 100 кг молока.
Сири цієї групи мають помірний вміст соли (1,5...2,5 %).
10. Визрівання сиру.
Після соління сири витримують у спеціальному приміщенні 2...3 доби при температурі 8…12 °C і відносній вологості 90...95 %, а потім направляють у камери визрівання.
Характерним для сирів цієї групи є застосування у процесі визрівання кількох температурних режимів:
1 кам. t = 10...12 °C φ = 85...90 % τ 12...14 діб
2 кам. t = 14...16 °С φ = 80...85 % τ 30 діб
3 кам. t = 10...12 °С φ = 75...85 % до кінця визрівання
При відсутності на заводі умов для ступеневого режиму цей процес ведуть при температурі 12...14 °С і вологості 85...90 %.
На кожному етапі виробництва підтримується певний рівень активної кислотності сирної маси:
- після пресування рН 5,3...5,4 од.
- у 3-х добовому віці рН 5,2...5,25 од.
- у зрілому сирі рН 5,1...5,4 од.
Друге нагрівання при низьких температурах і більш високий вміст вологи, аніж у сирах швейцарської групи, сприяє розвитку молочнокислих стрептококів тільки на кінцеві стадії визрівання з’являються молочнокислі палички Lвc. сasei. Молокозсідальний фермент при такій температурі не порушується і впливає на визрівання. Тому розпад білків неглибокий. Сири містять більше пептидів, ніж вільних амінокислот. Кількість білків, які розщеплюються при визріванні, складає 23…27 % від загальної кількості білків.
Це обумовлено також і меншою тривалістю визрівання, ніж сирів з високою температурою другого нагрівання – 30...75 діб.
На відміну від сирів з високою температурою 2-го нагрівання мікробіологічні процеси протікають швидше, тому і тривалість менша.
У процесі визрівання сирів розпаду піддаються головним чином молочний цукор і білки, жир розщеплюється незначно. При визріванні головна роль належить мікрофлорі, яка розвивається безпосередньо в середині головки сиру. Для того, щоб поверхнева мікрофлора не здійснювала вплив на хід мікробіологічних і біохімічних процесів, за сирами встановлюють ретельний догляд, а саме: їх періодично миють, обсушують, обробляють поверхню інгібіторами.
У віці 15...30 діб після утворення міцної корки сири миють, обсушують і парафінують, або пакують на 10-12 добу в пакети із полімерної плівки або застосовують комбіноване двохшарове покриття.
Смак і запах сирів обумовлюють продукти розпаду лактози, білків і незначно жиру. Важлива роль належить летким жирним кислотам: оцтовій, пропіоновій, масляній, мурашиній. 50...80 % загальної кількості кислот належить оцтовій кислоті. Саме вона сприяє наявності у сирах найбільш вираженого смак і аромату. Тому сири мають виражений сирний смак з наявністю деякої гостроти та легкої кислуватості.
Рисунок сиру утворюється, в основному, внаслідок розвитку гетероферментативних леоконостоків, а також внаслідок розвитку мезофільних молочнокислих лактококів і складається із вічок круглої або овальної форми розміром 2...4 мм.
Зрілі сири містять 39...40 % вологи, тому вони мають ніжне пластичне тісто.