- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •Приватна технологія сирів
- •Тверді сичужні сири
- •Технологія твердих сичужних сирів з високою
- •Температурою другого нагрівання
- •Історія виробництва швейцарського сиру
- •Технологія виробництва твердих сичужних сирів з високою температурою другого нагрівання
- •1. Оцінка якості молока
- •4. Підготовка молока до зсідання.
- •4.3. Внесення закваски
- •6. Оброблення згустку та сирного зерна.
- •7. Формування сиру.
- •8. Самопресування і пресування сиру.
- •9. Соління сиру.
- •Технологія твердих сичужних сирів з низькою температурою другого нагрівання
- •6.1. Розрізання згустку і становлення зерна.
- •6.2. Вимішування до певного ступеню пружності.
- •6.4. Обсушування зерна 30...60 хв.
- •7. Формування сиру.
- •10. Визрівання сиру.
- •Сири українського асортименту
- •Сири з низькою температурою другого нагрівання
- •Сири з високою температурою другого нагрівання
- •1. Сир „Український”
- •2. Сир „Карпатський”
- •Сири українського асортименту
- •Технологія твердих сичужних сирів з низькою температурою другого нагрівання і підвищеним рівнем молочнокислого бродіння
- •Технологія сиру чеддер
- •6. Оброблення сирного згустку і становлення сирного зерна
- •7. Формування із пласта.
- •8. Подрібнення сирної маси
- •Визрівання проводять у великих блоках при низькій температурі
- •16. Підготовка до реалізації
- •6...8 ° - 1,5…2,0 Міс.;
- •Технологія російського сиру
- •Технологія сирів з чеддеризацією та плавленням сирної маси або термомеханічної обробкою
- •Іі. Технологія м’яких сирів
- •6.3. Відсутність другого нагрівання.
- •10. Виробляють м’які сири:
- •14. Догляд за м’якими сирами при визріванні
- •Класифікація м’яких сирів
- •1 Група - сири, які визрівають за участю слизу:
- •2 Група – сири, які визрівають за участю мікроскопічних грибів (плісені).
- •Загальна технологія свіжих кисломолочних сирів.
- •Відноситься сир - з е л е н и й
- •Технологія напівтвердих сичужних сирів, які самопресуються, з низькою температурою другого нагрівання, які дозрівають за участю сирного слизу
- •Технологія розсільних сирів
- •Загальна технологічна схема виробництва розсільних сирів
- •Особливості технології
- •Технологічні лінії виробництва розсільних сирів
- •Ііі. Перероблені сири Технологія плавлених сирів
- •Історія виробництва плавленого сиру.
- •Харчова цінність плавлених сирів
- •1. Підбір сировини та смакових наповнювачів
- •2. Підготовка сировини
- •3. Складання суміші
- •4. Визрівання сирної маси
- •5. Плавлення сирної маси.
- •6. Гомогенізація
- •7. Фасування сиру
- •8. Охолодження сиру
- •9. Зберігання сиру.
- •Класифікація плавлених сирів
- •1 Група - скибкові (ломтєві) плавлені сири
- •II група - пастоподібні плавлені сири
- •III група - Ковбасні плавлені сири
- •IV група - Сири плавлені солодкі
- •Технологія сирів для плавлення
- •Технологія сирів зі зниженим вмістом жиру.
Відноситься сир - з е л е н и й
Його виготовляють із знежиреного молока.
Застосовують термокислотний спосіб зсідання: нагрівання знежиреного молока до 80…85 °С і змішування з кислою сироваткою.
Виділений білок укладають у ящики і витримують 45 діб для визрівання при температурі 15…20 °С. При такому режимі розвиваються термофільні палички, дріжджі та пептонізуючі бактерії, які гідролізують білки. При такому визріванні отримують, так званий, ц и г е р.
До нього додають сіль і порошок з трави тригонели, який надає цигеру зеленого кольору і специфічного гострого смаку.
Сформовані головки з такої сирної маси витримують для визрівання і висушування, а потім реалізують у вигляді окремих головок або розтирають на порошок.
Зелений сир має специфічний смак і аромат. Його органолептичні властивості добре поєднуються з макаронами, круп’яними, картопляними стравами (для чого його і використовують).
Виробляють, в основному, у країнах Закавказзя.
Технологія напівтвердих сичужних сирів, які самопресуються, з низькою температурою другого нагрівання, які дозрівають за участю сирного слизу
Типові представники: латвійський 45 %, пікантний 55 % (найбільш розповсюджені), волжський, краснорадський, ярцевський, арагацький.
Консистенція всіх сирів, які визрівають зі слизом на поверхні, характеризується меншою твердістю та пружністю і більшою пластичністю, аніж тверді сичужні сири з низькою температурою 2-го нагрівання такої ж жирності.
Внаслідок формування способом наливання або насипом утворюються вічка неправильної, кутової, щілиноподібної форми.
Напівтверді сири займають проміжне місце між твердими і м’якими сирами.
Особливості технології:
1. При виробництві сирів цієї групи молоко певно бути достатньо зрілим – 21...23 °Т. Підготовка молока за варіантом В.
2. З твердими сирами, які пресують, їх об’єднує схожість першої стадії технологічного процесу (до формування). А саме:
2.1. Бактеріальна закваска вноситься у таких же дозах 0,8...1,5 % молочнокислих лактококів ( мезофільні молочнокислі лактококи – для латвійського сиру, для пікантного – закваска як для масла або сирів типу голландського).
2.2. Майже не відрізняється тривалість:
- сичужного зсідання - 30...35 хв.,
- становлення сирного зерна - 20...25 хв.,
- другого нагрівання - 37...40 хв.
2.3. Розмір зерна латвійського сиру - 5...6 мм,
пікантного сиру - 6...7 мм.
3. У подальшому технологічний процес проводять так, як при виробництві м’яких сирів:
3.1. Сири формують наливанням або насипом із застосуванням індивідуальних або групових форм, внаслідок чого утворюються вічка неправильної, кутової, щілиноподібної форми.
3.2. Пресування замінено тривалим самопресуванням:
латвійський сир - 4...8 годин з 3...4 перепресовками,
пікантний - 4...6
3.3. Солять у розсолі температурою 10...12 °С, τ = 3...4 діб.
Після соління розкладають на полицях.
Що саме головне – сири визрівають за участю поверхневої мікрофлори сирного слизу.
Її розвитку сприяє:
спосіб формування наливанням і тривале самопресування;
підвищений вміст вологи в сирах - 42...44 %;
висока відносна вологість в камерах визрівання -
I φ = 92...93 %, t = 12...14°С,
II φ = 85...90 %. t = 10...12 °С.
Слиз на поверхні з’являється через 6...8 діб після соління.
До цього сири перетирають вологою серветкою і перегортають через кожні 2...3 доби.
Якщо слиз не з’являється до цього часу, а це буває у нових приміщеннях, то його переносять з других сирів вологою серветкою.
На початку необхідно, щоб слиз розповсюдився по всій поверхні сиру, поки не заповняться усі нерівності і вона не стане жовтою.
Наприкінці витримки у теплій камері вся поверхня сиру вкривається пастоподібною, цільною, дещо липкою коркою, яка служить захистом від пліснявіння.
Після утворення слизу догляд за сирами полягає у перетиранні поверхні сиру серветкою, змоченою у теплій воді, кожні 3...5 діб, для рівномірного розподілу по всій головці сиру з одночасним перегортанням головок сиру.
Гідроліз білків у цих сирах відбувається інтенсивніше, аніж у голландському сирі. У цих сирах утворюється менше вільних амінокислот і більш пептонів.
Можливо, на якійсь стадії амінокислоти утворюються у більшій кількості, але вони не залишаються у сирі, а піддаються подальшим перетворенням. Аміак виділяється із сиру досить інтенсивно внаслідок змін поверхневого шару сиру і дезамінування пептонів і амінокислот.
По досягненню сиром кондиційної зрілості сири обтирають, обсушують, потім загортають у пергамент або підпергамент, зверху обертальний папір, на який на протилежних кутах полотна наносять виробничу марку.
Пакують у ящики, які розділені перегородками на 15 гнізд, по 1 головці у гнізді.
Пікантний сир парафінують, латвійський - ні.