3.Мієломна хвороба. Діагностика та лікування ускладнень.

Ускладнення: 1)анемії, тромбоцитопенії

2)переломи кісток

3)ушкодження нижніх кінцівок, переломи хребта

4) розлади функцій тазових кісток

5)мієломна нирка

6) інфекційно-токсичні ускладнення

7)В 15% при мієломній хворобі з'являються ускладнення у вигляді кровоточивості

Для діагностики мієломної хвороби застосовують рентгенологічне дослідження кісток черепа, ключиць, грудини, лопаток, ребер, всіх відділів хребта, кісток тазу, стегнових та плечових кісток, а також інших відділів скелету за клінічними показаннями. Біохімічне дослідження крові дозволяє визначити загальний білок, альбумін, кальцій, креатинін, сечову кислоту, лужну фосфатазу, ЛДГ, трансаминазу і білірубін. В загальному аналізі крові підраховують лейкоцитарну формулу і число тромбоцитів. Радіальна імунодиффузія дозволяє визначити рівень імуноглобулінів у крові. Використовується електрофорез для виявлення денситометрії.

Також збирається сеча для загального аналізу та за Зимницьким, для визначення втрати білка в добовій сечі. А також виявляють рівень парапротеїнів з допомогою иммунофиксации білків і електрофорезу.

Ще використовують додаткові методи діагностики, такі як МРТ усього хребта, цитогенетичні дослідження, иммунофенотипирование ракових клітин.

Для лікування ускладнень: при інфекційно-токсичних ускладненнях використовують антибіотики широкого спектру дії, крім того – великі дози лікувального імуноглобуліну – 7-10 доз щодня або через день; дезінтоксикаційна терапія; лікування ниркової недостатності – дієта з обмеженням білків, протиазотемічні засоби (кофітол, леспенефрил і т.і.), проведення процедур гемосорбції, плазмаферезу, у важких випадках – гемодіалізу; при гіперкальціємії використовують форсований діурез, глюкокортикоїди, кальцитрин; при гіперурикемії використовується алопуринол по 300-400 мг у добу; для нормалізації рівня білку плазми та в’язкості крові широко використовується плазмаферез; корекцію анемії проводиться відмитими еритроцитами або еритроцитною масою.