2.Пневмонії. Зміни інструментальних і лабораторних методів дослідження.

Лабораторна та інструментальна діагностика пневмоній

Рентгенографія та рентгеноскопія органів грудної клітки є найбільш важливими діагностичними дослідженнями, які необхідно проводити у двох проекціях (задньопередня та бокова). Цінність цього методу полягає в оцінці особливостей легеневого рисунка, стану коре-нів легень, наявності поширеного чи обмеженого затемнення легене-вих полів та наявності обмеженого чи дифузного просвітлення леге-невої тканини. Найбільш ранніми рентгенологічними ознаками пнев-монії є посилення легеневого рисунка в ураженій частці, що зумов-лене збільшенням кровонаповнення судин легень та запальним набря-ком легеневої тканини, а також розширення кореня ураженої легені. При розміщенні вогнища в нижній частці спостерігається зменшення рухомості купола діафрагми. На 2-3-й день від початку захворювання з'являється гомогенне інтенсивне затемнення – вогнище інфільтрації. Пізніше можуть приєднатись плевральний випіт, порожнини розпаду.

Застосування рентгенотомографії та комп’ютерної томографії (КТ) доцільне для проведення дифдіагностики при ураженні верхніх часток легень, лімфатичних вузлів, середостіння, абсцедуванні, при неефек-тивності антибактеріальної терапії.

Загальний аналіз крові (ЗАК): лейкоцитоз чи лейкопенія (хламі-дійна, мікоплазмова, вірусна пневмонії), нейтрофільоз із зсувом вліво, токсична зернистість нейтрофілів, еозинопенія, підвищення ШОЕ.

Неспецифічні біохімічні критерії: зростання ₂- і -глобулінів, сіа-лових кислот, серомукоїда, фібриногену, гаптоглобіну, СРБ, лактат-дегідрогенази (ЛДГ) та її ізоферменту ЛДГ₃.

Мікробіологічне дослідження необхідне для верифікації збудника захворювання. Матеріал для дослідження слід забирати до проведення антибактеріального лікування. Бактеріоскопія мазків харкотиння, зафарбованих за Грамом, як простий експрес-метод дозволяє отрима-ти орієнтовну уяву про характер мікрофлори для проведення ранньої антибіотикотерапії.

Проведення посівів із серійних розведень харкотиння (напівкіль-кісний метод) є більш інформативним у порівнянні з дослідженням нативного матеріалу, оскільки виявлення мікроорганізмів у концен-траціях 10⁶ кл/мл і вище з високою часткою ймовірності підтверджує їх етіологічне значення. Використання живильних середовищ високої якості та інкубація посівів в атмосфері підвищеного вмісту СО₂ допомагає виділенню St. pneumoniae, H. influenzae при незначному (< 100 кл/мл) їх вмісті.

У пацієнтів із тяжким перебігом обов'язковим є проведення мікро-біологічного дослідження крові (2 зразки венозної крові з різних вен з інтервалом 10 хвилин та більше).

Серологічна діагностика має діагностичну цінність особливо при атипових пневмоніях. Виявлення специфічних антитіл у діагностич-них титрах, вивчення їх в динаміці у парних сироватках дозволяє диференціювати мікоплазмові, легіонельозні, хламідійні пневмонії. Застосовують реакції зв'язування комплементу, непрямої імунофлуо-ресценції та імуноферментного аналізу.

При підозрі на стафілококову пневмонію, що спричиняє абсцедування, чи стрептококову піогенну інфекцію виявлення в сироватці крові стафілококового антитоксину, антистрептолізину-0 і антистреп-тогіалуронідази у діагностичних титрах полегшує встановлення діаг-нозу.

Важливим етапом культуральної діагностики пневмоній є визначення чутливості виділених збудників до антимікробних препаратів, що дозволяє проведенню обґрунтованої АБТ на ранніх етапах захворювання.

Головні синдроми виділяють при аналізі даних об’єктивного та додаткових методів дослідження -

Синдром ущільнення легеневої тканини - посилення голосового тремтіння, притуплення перкуторного звуку, бронхіальне дихання, крепітація.

Синдром плеврального випоту (ПВ) - ослаблення голосового тремтіння, притуплення перкуторного звуку, що переходить у тупість, різко ослаблене дихання.

Синдром ателектазу - притуплення перкуторного звуку, різко ослаблене дихання, рентгенологічно – підвищенна прозорість за від-сутності легеневого малюнка.

Синдром обмеженого бронхіту - кашель із виділенням харкотин-ня, сухі чи вологі хрипи на обмеженій ділянці.

Синдром сухого плевриту - шум тертя плеври, біль у грудній клітці, що посилюється при диханні та зменшується при лежанні хворого на ураженій стороні.

Синдром інтоксикації - загальне нездужання, зниження праце-здатності, пітливість, міалгії, артралгії, головний біль; при тяжкому перебігу – затьмарення свідомості, жовтяниця, діарея, протеїнурія, ци-ліндрурія.

Запальний лабораторний синдром - лейкоцитоз, зсув вліво, ток-сична зернистість нейтрофілів, лімфопенія, еозинопенія, підвищення ШОЕ, зростання ₂- і -глобулінів, сіалових кислот, серомукоїду, фіб-риногену, гаптоглобіну, ЛДГ.