- •1.Хронічні гастрити. Визначення. Етіологія та патогенез. Класифікація. Критерії діагнозу.
- •2.Хронічне обструктивне захворювання легень. Лікування загострень.
- •3. Гемобластози. Принципи лікування хронічного мієлолейкозу
- •2.Бронхіальна астма. Визначення. Етіологія та патогенез. Класифікація.
- •3.Мієломна хвороба. Діагностичні критерії та дифдіагностика.
- •1.Гастроезофагеальна рефлексна хвороба. Визначення. Класифікація. Критерії діагностики.
- •2.Бронхіальна астма. Лікування залежно від ступеня тяжкості.
- •3.Анемії. Класифікація анемій.
- •2.Пневмонії. Сучасні підходи до лікування хворих і, іі, ііі, IV груп негоспітальною пневмонією.
- •3.Анемії. Визначення, етіологія, патогенез, клінічні прояви в12- фолієводефіцитної анемії.
- •1.Хронічні гепатити. Визначення. Класифікація. Роль персистенції вірусу, медикаментозних агентів, імунних порушень та алкоголю.
- •2.Бронхіальна астма. Диференційний діагноз. Ускладнення.
- •3.Гемобластози. Клінічні прояви та лабораторна діагностика хронічного лімфолейкозу
- •1.Алкогольна хвороба печінки. Особливості клінічного перебігу та діагностики. Методи лікування.
- •2.Легенева недостатність. Класифікація. Причини виникнення. Особливості клінічного перебігу різних форм.
- •3.Анемії. Визначення, етіологія, патогенез, клінічні прояви залізодефіцитної анемії.
- •1.Цирози печінки. Лікування синдрому печінково-клітинної недостатності.
- •2.Плеврити та плевральний випіт. Зміни інструментальних і лабораторних даних. Показання до плевральної пункції та дренування плевральної порожнини.
- •3.Гемобластози. Визначення, класифікація, етіологія, патогенез розвитку хронічних лейкозів.
- •1.Захворювання тонкої кишки: целіакія та інші ентеропатії. Визначення. Етіологія та патогенез. Характеристика синдромів мальабсорбції та мальдигестії.
- •2.Плеврити та плевральний випіт. Клінічні прояви. Методи фізикального обстеження хворих та їх значення.
- •3.Гемобластози. Принципи лікування гострих лейкозів. Варіанти подальшого розвитку.
- •1.Хронічні панкреатити. Визначення. Патогенез. Класифікація. Характеристика основних синдромів.
- •2.Бронхоектатична хвороба. Лабораторна та інструментальна діагностика. Сучасні підходи до лікування хворих. Показання до хірургічного лікування.
- •3.Гемобластози. Лікування гострого нелімфобластного лейкозу.
- •1.Функціональні біліарні порушення. Визначення. Критерії діагностики. Лікування в залежності від форми. Ст.. 294
- •2.Пневмонії. Диференційний діагноз. ??????-Ускладнення (синдром поліорганних уражень, респіраторний дистрес-синдром та дихальна недостатність).
- •3.Анемії. Визначення, етіологія, патогенез, клінічні прояви гіпопластичних анемій.
- •1.Цирози печінки. Невідкладна терапія ускладнень.
- •2.Пневмонії. Зміни інструментальних і лабораторних методів дослідження.
- •3.Мієломна хвороба. Визначення, етіологія, патогенез, клінічні прояви.
- •1.Неспецифічні коліти (неспецифічний виразковий коліт та хвороба Крона. Критерії діагностики. Лікування.
- •2.Пневмонії. Визначення. Етіологія та патогенез. Класифікація.
- •3.Мієломна хвороба. Принципи лікування в залежності від стадії захворювання.
- •1.Хронічні гепатити. Основні лабораторно-біохімічні синдроми.
- •2.Плеврити та плевральний випіт. Визначення. Етіологія та патогенез. Класифікація.
- •3.Гемобластози. Лікування гострого лімфобластного лейкозу.
- •1.Цирози печінки. Визначення. Значення вірусної інфекції, нутритивних факторів, алкоголю, токсичних речовин та імунологічних порушень. Класифікація.
- •2.Хронічне обструктивне захворювання легень. Характеристика сучасних бронхолітичних засобів.
- •3.Гемофілія. Терапія різних видів гемофілій.
- •1.Сучасні підходи до лікування різних типів хронічного гастриту.
- •2.Хронічне обструктивне захворювання легень. Клінічні прояви. Методи фізикального обстеження хворих та їх значення.
- •3.Анемії. Визначення, етіологія, патогенез, клінічні прояви гипо- та апластичних анемії.
- •1.Хронічні гепатити. Сучасна тактика ведення хворого. Хар-ка противірусних засобів, імуносупресорів, кортикостероїдів, мембраностабілізаторів.
- •2.Ба. Клінічні прояви і зміни даних інструмент. Методів дослідження в залежності від ступеня тяжкості.
- •2.1. За формою:
- •2.2. За перебігом захворювання:
- •2.3. За ступенем тяжкості перебігу захворювання (оцінюється перед початком лікування):
- •2.4. За періодом захворювання:
- •2.5. За ускладненнями захворювання:
- •3.Гемофілія. Визначення. Класифікація. Етіологія та патогенез, основні клінічні синдроми.
- •1.Цирози печінки. Патогенез і прояви основних клінічних синдромів.
- •2.Абсцес та гангрена легень. Лабораторна та інструментальна діагностика. Ускладнення. Лікування. Показання до хірургічного лікування.
- •3.Тромбоцитопенічна пурпура, клінічні прояви, принципи лікування.
- •1.Функціональна диспепсія. Клінічна картина та критерії діагностики різних форм диспепсії. Лікування.
- •2.Хозл. Зміни даних додаткових інструмент. Методів дослідження залежно від стадії (ступеня тяжкості).
- •3.Анемії. Основні принципи лікування, критерії ефективності лікування, профіл. Залізодефіцитної анемії.
- •1.Виразкова хвороба 12-палої кишки. Визначення. Клінічні критерії діагностики. Ускладнення пептичних виразок.
- •2.Плеврити та плевральний випіт. Диференційоване лікування .
- •3.Гемобластози. Лабораторна діагностика гострого лейкозу.
- •1.Синдром подразненої кишки, визначення. Римські критерії діагностики. Лікування різних форм.
- •2.Бронхіальна астма. Невідкладна допомога при приступі бронхіальної астми.
- •3.Гемобластози. Основні клініко-гематологічні синдроми при гострому лейкозі.
- •1.Хронічні панкреатити. Критерії діагностики. Значення лабораторних та інструментальних методів дослідження.
- •2.Хронічне обструктивне захворювання легень. Лікування залежно від ступеня тяжкості.
- •3.Гемобластози. Клінічні прояви та лабораторна діагностика хронічного мієлолейкозу.
- •1.Сучасна тактика ведення хворого з виразкою шлунка та 12-палої кишки. Ерадикаційна терапія. Медикаментозна терапія Нр-негативних виразок. Показання до хірургічного лікування.
- •2.Хронічне обструктивне захворювання легень. Визначення. Етіологія та патогенез. Класифікація.
- •3.Геморагічні діатези. Система гемостазу. Типи кровоточивості при геморагічних діатезах.
- •1.Хронічні гепатити. Основні клінічні синдроми.
- •2. Пневмонії. Діагностичні критерії госпітальної пневмонії. Лікування та прогноз при внутишньолікарняних пневмоніях.
- •Діагностика госпітальної пневмонії
- •Клінічна шкала легеневої інфекції cpis.
- •3.Анемії. Лабораторна діагностика, діагностичні критерії залізодефіцитної анемії.
- •1.Жовчнокам'яна хвороба, хронічний холецистит. Визначення. Етіологія, патогенез. Роль інструментальних методів в діагностиці.
- •2.Пневмонії. Лікування в залежності від збудника.
- •3. Анемії. Діагностичні критерії та принципи лікування гіпопластичних анемій.
- •1.Виразкова хвороба шлунка. Визначення. Клінічні критерії діагностики. Ускладнення виразок.
- •2.Абсцес та гангрена легень. Визначення. Етіологія та патогенез. Клінічна картина різних варіантів.
- •3.Гемобластози. Принципи лікування хронічного лімфолейкозу.
- •1.Хронічні панкреатити. Сучасні підходи до лікування. Показання до хірургічного втручання.
- •2.Пневмонії. Клінічні прояви і їх особливості при аспіраційній пневмонії та пневмонії у осіб з тяжкими дефектами імунітету.
- •3.Геморагічні діатези. Неспецифічна терапія геморагічного синдрому та локальна гемостатична терапія.
- •1.Лікування ентеропатій. Принципи аглютенової дієти.
- •2.Емпієма плеври – етіологія, клінічні прояви, лабораторна та інструментальна діагностика. Показання до хірургічного лікування.
- •3.Гемобластози. Визначення, класифікація, етіологія, патогенез розвитку гострих лейкозів.
- •Класифікація
- •1.Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба. Основні методи консервативного лікування. Покази до хірургічного лікування.
- •2.Бронхіальна астма. Лікування загострень.
- •3.Гемобластози. Діагностичні критерії та диференційна діагностика гострого лейкозу.
- •1.Цирози печінки. Лікування синдрому портальної гіпертензії.
- •2.Бронхоектатична хвороба. Етіологія та патогенез. Класифікація. Клінічні прояви.
- •3.Анемії. Діагностичні критерії та особливості лікування гіпо та апластичніх анемій
- •1.Хронічні гепатити. Методи діагностики вірусної інфекції. Фази розвитку інфекційного процесу.
- •2.Легенева недостатність. Діагностика, роль дослідження функції зовнішнього дихання. Диференційний діагноз. Лікувальна тактика.
- •3.Мієломна хвороба. Діагностика та лікування ускладнень.
3.Мієломна хвороба. Принципи лікування в залежності від стадії захворювання.
Принципи лікування:
1 Режим - залежно від ступеня тяжкості захворювання.
2 Дієта - залежить від ураження внутрішніх орґанів, а також нирок.
3 Медикаментозне лікування включає застосування цитостатичних, кортикостероїдних та анаболічних препаратів.
4 Використання ортопедичних, хірургічних методів, плазмаферезу, корекції метаболізму.
Найефективнішими є алкілувальні препарати: сарколізин, мелфалан (алкеран) або циклофосфан в поєднанні з вінкристином, преднізолоном та анаболічними стероїдами. Їх приймають у вигляді пролонгованої терапії помірними дозами або у вигляді ударної терапії.
Тривалому прийманню невисоких доз хіміопрепаратів надають перевагу у III стадії мієломної хвороби. При нормальній кількості лейкоцитів та тромбоцитів призначають сарколізин по10 мг всередину щоденно або через день (курсова доза 250–350 мг.), вінкристин по 1 мг/м² один раз в 1–2 тижні внутрішньовенно протягом курсу, преднізолон по 10–15 мг/добу під час курсу терапії, неробол по 10–15 мг/добу. Лікування припиняють при зниженні лейкоцитів до 2,5×109/л та (або) тромбоцитів до 50×109/л. При поганій переносимості перорального застосування сарколізину його можна вводити внутрі-шньовенно в тих самих дозах, а також назначати аміназин, піпольфен, димедрол, супрастин. Мелфалан (алкеран) приймають по 0,25 мг/кг всередину протягом 4 днів або по 0,1–0,15 мг/кг щоденно 2–3 тижні, перерва між курсами 4–6 тижнів. Сарколізин має кумулятивну мієло-токсичну дію, що проявляється вже через 2–3 тижні після відміни препарату, а цитопенія, що виникла, дуже тривала, тому потрібен суворий контроль за показниками крові. Повторний курс лікування рекомендують через 4–8 тижнів.
Циклофосфан призначають хворим з нирковою недостатністю при вихідній помірній лейко– та (або) тромбоцитопенії, при первинній чутливості до сарколізину. Його мієлотоксична дія менш виражена та нетривала. Циклофосфан вводять по 400 мг нутрішньовенно або вну-трішньом’язово через день (курсова доза – 8‑10 г) разом з предні-золоном, вінкристином та нероболом у тих самих дозах, що і в поєд-нанні із сарколізином. Перерва 3-4 тижні.
У зв’язку з мутагенним ефектом алкілувальних препаратів трива-лість терапії необхідно обмежити 2 роками.
У лікуванні резистентних форм та пізніх стадій мієломної хвороби найефективніша програма М–2: вінкристин 0,03 мг/кг, CCNU (ломустин) 0,5 мг/кг, циклофосфан 10 мг/кг –внутрішньовенно, все в перший день курсу, мелфолан 0,1 мг/кг, преднізолон 1 мг/кг – 1‑7-й день. Рекомендується також приймання інтерферону по 2-5-10 ОД/м² через день підшкірно, у чистому вигляді або в комбінації з цитостатичними препаратами. При поганій переносимості цитоста-тичних препаратів призначають аміназин, церукал всередину по 1 таб. 3 рази на добу перед їжею або внутрішньом’язово, внутрішньовенно по 1 ампулі, навобан (6-денний курс, добова доза – 5 мг, в перший день – внутрішньовенно, на 2–6-й день–перорально за одну годину до сніданку).
Критеріями ефективності цитостатичної терапії при мієломній хворобі є такі показники, які утримуються більше ніж 2 міс. Зниження рівня сироваткового Pig на 50%(нижче 40 г/л), зменшення виділення білка Бенс–Джонса на 50% (менше 0,5 г/добу), регресія площі пухли-ни на 50%, поява рентгенологічних ознак загоєння остеодеструкції при збереженні показників крові та рівня кальцію у сироватці менше 3 ммоль/л.
При кісткових пухлинах, солітарних мієломах тканин, ознаках стиснення спинного мозку, корінців мієломною пухлиною або компресованими хребцями, загрозі патологічного перелому опірних кісток скелета показана локальна променева терапія в дозі 25–40 Гр на вогнище.
Синдром підвищеної густини, пов’язана з ним кровоточивість, наявність мієлотоксичного ефекту після хіміотерапії, ХНН, стійка гіперкальціємія є показаннями до проведення плазмаферезу. Плазмаферез проводять 2–3 рази на тиждень, всього 4–6 сеансів, контролюючи рівень загального білка сироватки крові та пара-протеїну. За перший сеанс видаляють 1–1,5 л плазми крові, заміщують її сольовими розчинами.
Лікування ниркової недостатності проводять за загальними прин-ципами, доза цитостатичних препаратів зменшується в 2 рази.
При компресійних переломах хребта з радикулярним синдромом позитивний ефект дає тривала витяжка на похилій площині, вико-ристання спеціального корсета. Патологічні переломи трубчастих кісток лікують тривалою імобілізацією. При стисненні спинного мозку іноді необхідна хірургічна декомпресія у ранній термін. Прискоренню консолідації кісткових переломів та деструкції, поряд з успішною хіміотерапією, сприяють приймання осину, кориберону, бонефосу, анаболічних стероїдів, кальциферолу натрію хлориду всере-дину (40–100 мг/добу протягом 9–12 міс. Та більше).
Лікування інфекцій, пов’язаних з синдромом недостатності анти-тіл, повинно включати, поряд із комбінованою антибактеріальною терапією (ампіцилін, амоксицілін, цефотоксим, цефтазидим), препара-ти імуноглобулінів у достатніх дозах, краще для внутрішньовенного введення.
Хірургічним методом видаляється солітарна плазмоцитома (або лікується курсами променевого лікування).
Для підтримання ремісії призначають –інтерферон (лаферон, інтрон –А) 2‑3 МО/м2 .
Тривалість захворювання при сучасному лікуванні складає близько 50 міс.
Хворі на мієломну хворобу повинні знаходитися під диспан-серним наглядом для своєчасного проведення повторних курсів хіміотерапії та контролю за станом кровотворення. Хворим потрібен щадний режим, але з максимально можливою фізичною активністю, що є профілактикою.
Білет 13