3.Гемобластози. Лабораторна діагностика гострого лейкозу.

Гемобластози - злоякісні пухлини із кровотворних тканин.

Класифікація

1 Лейкози (лейкемії) - злоякісні пухлини із кровотворних тканин із первинною локалізацією в кістковому мозку з подальшою дисемінацією в периферичній крові, селезінці, лімфатичних вузлах і других тканинах.

2 Гематосаркоми - злоякісні лімфоми з первинною локалізацією за межами кісткового мозку, мають вогнищевий пухлинний ріст ( лімфогранулематоз, парапротеїнемічні гемобластози, мієломна хвороба, хвороба Вальденстрема).

Лабораторна діагностика У клінічному аналізі крові:

- бласти (ядро на всю клітину). За морфологічними ознаками бласти дещо подібні до лімфоцитів. Недосвідчений лікар-лаборант може помилково бласти сприйняти за лімфоцити. Тому будь-який лімфоцитоз повинен насторожувати;

- підвищення лейкоцитів (20-50 іноді 100 - 200×109);

- молоді і зрілі клітини (відсутність перехідних форм між бластами і зрілими нейтрофільними гранулоцитами – так званий лейкемічний провал);

- відсутність еозинофілів та базофілів;

- анемія;

- тромбоцитопенія (з > t кровотечі, >t зсідаання крові );

- > ШОЕ.

В кістковомозковому пунктаті і в трепанаті клубової кістки: збільшення бластних клітин до 80-90% (норма - до 5%), редукція еритроїдного, мегакаріоцитарного і грануло-цитарного ростків.

При маловідсотковому ГЛ (спостерігається переважно в похилому й старечому віці) кількість бластних клітин може бути невеликою – 10-20%.

Слід зауважити, що пункція кісткового мозку здійснюється у разі відсутності бластичних клітин в периферичній крові (алейкемічний варіант перебігу хвороби).

Верифікація бластних клітин для діагностики форм гострого лейкозу відбувається за цитохімічними реакціями.

Діагноз нейролейкозу підтверджується даними дослідження спинномозкової рідини – високий цитоз за рахунок бластних клітин, підвищений вміст білка, позитивні проби Панді і Нонне-Апельта.

Критерії діагностики:

- наявність гіперпластичного, анемічного, геморагічного, інфекційно-токсичного синдромів;

- зменшення еритроцитів, тромбоцитів, наявність бластів і лейкемічного провалу в клінічному аналізі крові ;

- бластна метаплазія, редукція еритроїдного, гранулоцитарного і мегакаріоцитарного ростків в мієлограмі та трепанаті клубової кістки.

Білет №20

1.Синдром подразненої кишки, визначення. Римські критерії діагностики. Лікування різних форм.

Класичний СПК характеризується як хронічний із множинними симптомами, головними із яких є абдомінальний біль або дискомфорт, що супроводжуеться запорами і/або діареєю.

Згідно з Римськими критеріями СПК- це комплекс фунуціональних розладів кишечнику, який триває понад 3 місяці протягом остнніх 6 місяців і включає абдомінальний біль або дискомфорт у животі, які полугшуються або зникають після дефекації і супроводжуються змінами частоти чи кончистенції випорожнень, при якому в процесі ретельного обстеження пацієнта не вдається виявити будь-яких органічних причин дисфункції кишечника.

Первинний діагноз СПК встановлюється анамнестично на підставі Римських критеріїв за відсутністю симптомів органічної патології чи біохімічних аномалій.

Римські критерії діагностики:

-щонайменше протягом 3 місяців на протязі не менше 6 місяців наявність рецидивуючого абдомінального болю або дискомфорту, що асоціюється з двома чи більше симптомами: поліпшення після дефекаціх і/або початок асоціюється зі зміною частоти випорожнень і/або початок асоціюється із зміною форми випорожнень;

- наступні ознаки, що виникають протягом більше 25% часу доби, підтверджують діагноз СПК : зміна частоти випорожнень- запор (випорожнення рідше 3 разів на тиждень), або пронос(випорожнення частіше 3 разів на тиждень); зміна консистенції калу ( твердий, рідкий, водянистий); порушення процесу дефекації (надмірне натуження, раптові позиви на дефераці, відчуття не повного спорожнення кишечнику); виділення слизу с калом; здуття живота, метеоризм; відчуття розпирання і бурчання в животі.

Лікування. Лікування хворих на СПТК проводиться амбулаторно та санаторно:

1. Бесіда лікаря з хворим, з виясненням психотравматичних факторів і роз’яснення, що у нього немає серйозних органічних захворювань

2. Нормалізація режиму і характеру харчування

3. Дієта залежить від переважання в клінічній картині характеру стільця. При закрепах необхідно збагачувати раціон баластичними речовинами, зокрема хлібом з житньої муки, овочами (капуста, буряк, баклажани, морква), фруктами (яблука), пшеничні висівки, вівсяна крупа. У випадку проносів дієта №4б

4. При виявленні явищ депресивного синдрому показано призначення антидепресантів, зокрема феваріну (флувоксаміну малеату) по 100 мг на ніч до зменшення його проявів

5. Для ліквідації болевого синдрому необхідно призначати спазмолітики міотропного ряду – но-шпу, папаверин в звичайних дозах селективний холінолітик – бускопон по 1т, 1-2 рази на день, 7-14 днів. Препарат знижує тонус гладких м’язів, скоротливу здатність, але володіє і побічною дією, тому він не показаний при глаукомі, гіперплазії простати, тахікардії.

6. Мебеверін (дюспаталін) – блокатор натрієвих каналів – по 200 мг 2р на день за 20 хв до їди (ковтаючи капсули) до досягення ефекту.

7. Тканинною селективністю володіє спазмолітики міотропної дії, прототип антагоністів кальцію в гастроентерології для лікування порушень перистальтики кишківника – дицител по 100 мг 3 рази на день під час їди 7 днів і по 50 мг (1т) 3 рази на день 14 днів

8. Селективним впливом на гладку мускулатуру шлунково-кишкового тракту володіє і спазмомен по 1т (40 мг) 2 рази на день до зменшення болів

9. При переважанні в клінічній картині закрепів, що не піддаються корекції дієтою, або поганій переносимості продуктів з високим вмістом баластних речовин необхідно призначати:

а) форлакс по 1-2 пакетики на 1 стакан води до нормалізації стільця

б) мукофальк по 1 пакетику 2-4 рази на день

10. Також показано призначення прокінетиків – цизаприду (координаксу, перістилу) 3 рази на день за 15-20 хв до їди, 7-14 днів.

У випадках переважання діареї показано призначення:

1. лоперамід (імодіум) по 2-4 мг на добу)

2. кальцію карбонат по 0,5-1г 3-4 рази на день за 30 хв до їди

3. смекти по 1 пакетику на 1/2 стакана води, 2-3 рази на день

4. відвари та настої кори дуба, вільхових бруньок, трави звіробою, кореневища змійовика та лапчатки, плодів чорної смородини, кори гранати

5. таким хворим призначаються зігріваючі компреси на живіт, парафін грязь, озокерит на навколо пупкову зону, температури 40-46º, по 20-30 хв, особливо при переважанні болевого синдрому; електричне поле – УВЧ потужністю 40 Вт, тривалістю 10 хв, 10-12 процедур, електрофорез новокаїну, платифіліну, папаверину на ділянку мезогастрію.

У випадках переважання закрепів показані мінеральні води середньої і високої мінералізації (7-21г/л) з розрахунку 10 мг на 1 кг маси тіла на добу, розділивши її на три прийоми перед їдою, 2-3 тижні.

Прогноз. Прогноз при СПТК сприятливий, приблизно 10% хворих після проведеної терапії стають здоровими, у 30-40% воно має хвилеподібний перебіг з чергуванням періодів загострення та ремісії (В.В. Черненко, Н.В. Харченко, 2000). Дана недуга немає тенденції до прогресування.

Розвиток онкологічних захворювань серед людей, що страждають на СПТК не вищий ,ніж в загальній популяції.