- •1.Хронічні гастрити. Визначення. Етіологія та патогенез. Класифікація. Критерії діагнозу.
- •2.Хронічне обструктивне захворювання легень. Лікування загострень.
- •3. Гемобластози. Принципи лікування хронічного мієлолейкозу
- •2.Бронхіальна астма. Визначення. Етіологія та патогенез. Класифікація.
- •3.Мієломна хвороба. Діагностичні критерії та дифдіагностика.
- •1.Гастроезофагеальна рефлексна хвороба. Визначення. Класифікація. Критерії діагностики.
- •2.Бронхіальна астма. Лікування залежно від ступеня тяжкості.
- •3.Анемії. Класифікація анемій.
- •2.Пневмонії. Сучасні підходи до лікування хворих і, іі, ііі, IV груп негоспітальною пневмонією.
- •3.Анемії. Визначення, етіологія, патогенез, клінічні прояви в12- фолієводефіцитної анемії.
- •1.Хронічні гепатити. Визначення. Класифікація. Роль персистенції вірусу, медикаментозних агентів, імунних порушень та алкоголю.
- •2.Бронхіальна астма. Диференційний діагноз. Ускладнення.
- •3.Гемобластози. Клінічні прояви та лабораторна діагностика хронічного лімфолейкозу
- •1.Алкогольна хвороба печінки. Особливості клінічного перебігу та діагностики. Методи лікування.
- •2.Легенева недостатність. Класифікація. Причини виникнення. Особливості клінічного перебігу різних форм.
- •3.Анемії. Визначення, етіологія, патогенез, клінічні прояви залізодефіцитної анемії.
- •1.Цирози печінки. Лікування синдрому печінково-клітинної недостатності.
- •2.Плеврити та плевральний випіт. Зміни інструментальних і лабораторних даних. Показання до плевральної пункції та дренування плевральної порожнини.
- •3.Гемобластози. Визначення, класифікація, етіологія, патогенез розвитку хронічних лейкозів.
- •1.Захворювання тонкої кишки: целіакія та інші ентеропатії. Визначення. Етіологія та патогенез. Характеристика синдромів мальабсорбції та мальдигестії.
- •2.Плеврити та плевральний випіт. Клінічні прояви. Методи фізикального обстеження хворих та їх значення.
- •3.Гемобластози. Принципи лікування гострих лейкозів. Варіанти подальшого розвитку.
- •1.Хронічні панкреатити. Визначення. Патогенез. Класифікація. Характеристика основних синдромів.
- •2.Бронхоектатична хвороба. Лабораторна та інструментальна діагностика. Сучасні підходи до лікування хворих. Показання до хірургічного лікування.
- •3.Гемобластози. Лікування гострого нелімфобластного лейкозу.
- •1.Функціональні біліарні порушення. Визначення. Критерії діагностики. Лікування в залежності від форми. Ст.. 294
- •2.Пневмонії. Диференційний діагноз. ??????-Ускладнення (синдром поліорганних уражень, респіраторний дистрес-синдром та дихальна недостатність).
- •3.Анемії. Визначення, етіологія, патогенез, клінічні прояви гіпопластичних анемій.
- •1.Цирози печінки. Невідкладна терапія ускладнень.
- •2.Пневмонії. Зміни інструментальних і лабораторних методів дослідження.
- •3.Мієломна хвороба. Визначення, етіологія, патогенез, клінічні прояви.
- •1.Неспецифічні коліти (неспецифічний виразковий коліт та хвороба Крона. Критерії діагностики. Лікування.
- •2.Пневмонії. Визначення. Етіологія та патогенез. Класифікація.
- •3.Мієломна хвороба. Принципи лікування в залежності від стадії захворювання.
- •1.Хронічні гепатити. Основні лабораторно-біохімічні синдроми.
- •2.Плеврити та плевральний випіт. Визначення. Етіологія та патогенез. Класифікація.
- •3.Гемобластози. Лікування гострого лімфобластного лейкозу.
- •1.Цирози печінки. Визначення. Значення вірусної інфекції, нутритивних факторів, алкоголю, токсичних речовин та імунологічних порушень. Класифікація.
- •2.Хронічне обструктивне захворювання легень. Характеристика сучасних бронхолітичних засобів.
- •3.Гемофілія. Терапія різних видів гемофілій.
- •1.Сучасні підходи до лікування різних типів хронічного гастриту.
- •2.Хронічне обструктивне захворювання легень. Клінічні прояви. Методи фізикального обстеження хворих та їх значення.
- •3.Анемії. Визначення, етіологія, патогенез, клінічні прояви гипо- та апластичних анемії.
- •1.Хронічні гепатити. Сучасна тактика ведення хворого. Хар-ка противірусних засобів, імуносупресорів, кортикостероїдів, мембраностабілізаторів.
- •2.Ба. Клінічні прояви і зміни даних інструмент. Методів дослідження в залежності від ступеня тяжкості.
- •2.1. За формою:
- •2.2. За перебігом захворювання:
- •2.3. За ступенем тяжкості перебігу захворювання (оцінюється перед початком лікування):
- •2.4. За періодом захворювання:
- •2.5. За ускладненнями захворювання:
- •3.Гемофілія. Визначення. Класифікація. Етіологія та патогенез, основні клінічні синдроми.
- •1.Цирози печінки. Патогенез і прояви основних клінічних синдромів.
- •2.Абсцес та гангрена легень. Лабораторна та інструментальна діагностика. Ускладнення. Лікування. Показання до хірургічного лікування.
- •3.Тромбоцитопенічна пурпура, клінічні прояви, принципи лікування.
- •1.Функціональна диспепсія. Клінічна картина та критерії діагностики різних форм диспепсії. Лікування.
- •2.Хозл. Зміни даних додаткових інструмент. Методів дослідження залежно від стадії (ступеня тяжкості).
- •3.Анемії. Основні принципи лікування, критерії ефективності лікування, профіл. Залізодефіцитної анемії.
- •1.Виразкова хвороба 12-палої кишки. Визначення. Клінічні критерії діагностики. Ускладнення пептичних виразок.
- •2.Плеврити та плевральний випіт. Диференційоване лікування .
- •3.Гемобластози. Лабораторна діагностика гострого лейкозу.
- •1.Синдром подразненої кишки, визначення. Римські критерії діагностики. Лікування різних форм.
- •2.Бронхіальна астма. Невідкладна допомога при приступі бронхіальної астми.
- •3.Гемобластози. Основні клініко-гематологічні синдроми при гострому лейкозі.
- •1.Хронічні панкреатити. Критерії діагностики. Значення лабораторних та інструментальних методів дослідження.
- •2.Хронічне обструктивне захворювання легень. Лікування залежно від ступеня тяжкості.
- •3.Гемобластози. Клінічні прояви та лабораторна діагностика хронічного мієлолейкозу.
- •1.Сучасна тактика ведення хворого з виразкою шлунка та 12-палої кишки. Ерадикаційна терапія. Медикаментозна терапія Нр-негативних виразок. Показання до хірургічного лікування.
- •2.Хронічне обструктивне захворювання легень. Визначення. Етіологія та патогенез. Класифікація.
- •3.Геморагічні діатези. Система гемостазу. Типи кровоточивості при геморагічних діатезах.
- •1.Хронічні гепатити. Основні клінічні синдроми.
- •2. Пневмонії. Діагностичні критерії госпітальної пневмонії. Лікування та прогноз при внутишньолікарняних пневмоніях.
- •Діагностика госпітальної пневмонії
- •Клінічна шкала легеневої інфекції cpis.
- •3.Анемії. Лабораторна діагностика, діагностичні критерії залізодефіцитної анемії.
- •1.Жовчнокам'яна хвороба, хронічний холецистит. Визначення. Етіологія, патогенез. Роль інструментальних методів в діагностиці.
- •2.Пневмонії. Лікування в залежності від збудника.
- •3. Анемії. Діагностичні критерії та принципи лікування гіпопластичних анемій.
- •1.Виразкова хвороба шлунка. Визначення. Клінічні критерії діагностики. Ускладнення виразок.
- •2.Абсцес та гангрена легень. Визначення. Етіологія та патогенез. Клінічна картина різних варіантів.
- •3.Гемобластози. Принципи лікування хронічного лімфолейкозу.
- •1.Хронічні панкреатити. Сучасні підходи до лікування. Показання до хірургічного втручання.
- •2.Пневмонії. Клінічні прояви і їх особливості при аспіраційній пневмонії та пневмонії у осіб з тяжкими дефектами імунітету.
- •3.Геморагічні діатези. Неспецифічна терапія геморагічного синдрому та локальна гемостатична терапія.
- •1.Лікування ентеропатій. Принципи аглютенової дієти.
- •2.Емпієма плеври – етіологія, клінічні прояви, лабораторна та інструментальна діагностика. Показання до хірургічного лікування.
- •3.Гемобластози. Визначення, класифікація, етіологія, патогенез розвитку гострих лейкозів.
- •Класифікація
- •1.Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба. Основні методи консервативного лікування. Покази до хірургічного лікування.
- •2.Бронхіальна астма. Лікування загострень.
- •3.Гемобластози. Діагностичні критерії та диференційна діагностика гострого лейкозу.
- •1.Цирози печінки. Лікування синдрому портальної гіпертензії.
- •2.Бронхоектатична хвороба. Етіологія та патогенез. Класифікація. Клінічні прояви.
- •3.Анемії. Діагностичні критерії та особливості лікування гіпо та апластичніх анемій
- •1.Хронічні гепатити. Методи діагностики вірусної інфекції. Фази розвитку інфекційного процесу.
- •2.Легенева недостатність. Діагностика, роль дослідження функції зовнішнього дихання. Диференційний діагноз. Лікувальна тактика.
- •3.Мієломна хвороба. Діагностика та лікування ускладнень.
1.Цирози печінки. Невідкладна терапія ускладнень.
Цироз печінки (ЦП) - хронічне поліетіологічне прогресуюче захворювання, що характеризується дифузними ураженнями строми і паренхіми печінки зі зменшенням кількості функціонуючих клітин, вузликовою регенерацією гепатоцитів, надмірним розвитком сполучної тканини, що призводить до перебудови архітектоніки печінки, її судинної системи і до розвитку печінкової недостатності.
При наявності портальної гіпертензії для зниження портального тиску показані бета-адреноблокатори або нітрати. Сечогінна терапія проводиться при наявності асциту. Необхідно утримувати діурез не менше як 0,5-1 л за добу. Лікування рекомендується починати з антагоністів альдостерону (верошпірон, альдактон, спіронолактон). Початкові дози препарату 100-200 мг, із зниженням до підтримуючої дози - 75-100 мг. При відсутності ефекту верошпірон призначають в комбінації з фурасемідом в дозі 40-80 мг ранком 2-3 рази на тиждень. Після досягнення ефекту призначають фурасемід в дозі 20-40 мг і верошпірон – 75 мг 1 раз на 1-2 тижні.
Позитивний діурез не повинен перевищувати 500 мл за добу. При лікуванні сечогінними препаратами проводиться постійний контроль рівня альбуміну, калію, ЕКГ, артеріального тиску. При необхідності проводиться їх корекція. При гіпоальбумінемії (сприяє розвитку асциту) призначають нативну або свіжозаморожену плазму, 20 % альбумін. При неефективності вищенаведеної терапії використовується абдомінальний парацентез (кількість рідини, що витягається не повинна перевищувати 5 л), втрати білка компенсуються введення плазми і альбуміну.
Лікування набряково-асцитичного синдрому
-
верошпірон 100-200 мг/добу, далі – 75-100 мг/д
-
фуросемід 40-80 мг/добу
-
торасемід (трифас) – 2,0 мл в/в
-
препарати калію
-
альбумін – 20% - 100 мл в/в, плазма
-
венозні дилятатори,
-
неселективні ß-блокатори
-
абдомінальний парацентез – не більше 5 л
-
хірургічне лікування
Принципи призначення сечогінної терапії:
Базисна терапія: обмеження прийому рідини і солі, ліжковий режим.
1 ст.: верошпірон 150-200 мг/добу
2 ст.: верошпірон 300-400 мг/добу
3 ст. + фуросемід 40-80 мг/добу
(торасемід 10-20 мг)
4 ст. + фуросемід до 120 мг/добу
(гіпотіазид 50-100 мг/урегіт 25 мг)
5 ст. парацентез/ оперативні методи/ трансплантація печінки
Ефективність терапії: втрата ваги 0,5 кг/добу.
Дезінтоксикаційна терапія проводиться при наявності печінково-клітинної недостатності, холестатичному синдромі, прекоматозному стані. Рекомендується 5 % розчин глюкози 200-500 мл з кокарбоксилазою, 10 % розчин альбуміну по 150 мл 1 раз в 2-3 дні (при гіпоальбумінемії) 4-5 разів, а також фізрозчин, розчин Рінгера.
При наявності печінкової енцефалопатії обмежують білок в добовому раціоні до 30-50 г, що зменшує утворення аміаку. При значному порушенні свідомості, розвитку прекоми прийом їжі припиняють, а вводять через зонд 5-20 % розчин глюкози. Призначають препарати, які зв’язують і виводять аміак з організму. Лактулоза зв’язує і зменшує утворення аміаку в кишках, зменшує всмоктування у кров аміаку і ароматичних амінокислот. Призначають препарати лактулози по 30 мл 3-5 разів на добу після прийому їжі. Глутаргін використовують в дозі 30-50 мл 4 % розчину на 100 мл фіз.розчину 2 рази надобу внутрішньовенно крапельно. Цитраргінін покращує синтез білка сприяє виведенню кінцевих продуктів розпаду білка, посилює детоксикацію клітин печінки, сприяє процесам травлення. Призначають препарат по 1-3 ампули на день (вміст ампули розчиняють в пів стакана води). Для дезінтоксикації призначають 2,5-3 л рідини на добу під контролем діурезу, внутрішньовенно крапельно 10-20 % розчин глюкози, електроліти, а також парентерально аскорбінову кислоту, вітаміни групи В, ліпоєву кислоту, пірацетам. При загрозі бактеріальної інфекції – парентерально антибіотики широкого спекктру дії. При розвитку печінкової коми внутрішньовенно вводять глюкозо-інсуліно-калієву суміш. При метаболічному ацидозі показаний 4 % розчин гідрокарбонату натрію 200-600 мл, при метаболічному алколозі – до 10 г хлоріду калію на добу. Для лікування печінкової енцефалопатії показана гемосорбція, ентеросорбція.
Лікування кровотечі з розширених вен стравоходу
-
ліжковий режим, холод на епігастрій
-
Підтримують рівень САТ вище 90 мм рт. ст.:
-
в/в введення плазмозамінних засобів (3-5 л/день) - сорбілакт, ксилат, поліглюкін, розчин 5% глюкози, альбумін, інфезол тощо
-
гемостатична терапія (кріоплазма, кріопреципітат, етамзилат, вікасол).
-
Згідно з європейськими стандартами щодо фармакотерапії кровотечі з ВРВС, також вводять антисекреторні та судинозвужувальні препарати:
-
соматостатин (октреотид) - 50-250 мкг болюсно, далі 50-250 мкг/год в/в, також ефективний, як і вазопресин, і не має серйозних побічних ефектів
-
вазопресин - в/в - 0,4 од./хв упродовж 12-24 годин, контролюючи кровотечу (ймовірність успішного лікування становить 50-60%, однак не впливає на смертність), потім терапію переривають або зменшують дозу (0,1 од./хв кожні 6-12 годин);
-
Вазопресин можна комбінувати з в/в введенням нітрогліцерину (40 мг/хв, але не більше ніж 400 мкг/хв)
-
додають нітрогліцерин до 0,6 мг сублінгвально кожні 30 хв, або 40-400 мкг/хв в/в, або у вигляді шкірного пластиря 10 мг/добу для попередження коронарної та ренальної вазоконстрикції.
-
Терліпресин (реместип)– синтетичний аналог вазопресину, який характеризується більш тривалим судинозвужувальним ефектом (2 мг в/в струминно, далі по 1 мг кожні 4 години упродовж 24 годин)
-
гемостатична терапія (діцинон 250-500 мг в/м 3-5 р./добу, 5% р-н амінокапронової к-ти 50-100 мл 4 р./добу в/в крап., 10% р-н глюконату кальцію 10 мл в/в