5. Четвертий етап: зникнення з міжнародної арени срср та виникнення нових тенденцій в міжнародному повітряному праві.

Міжнародний повітряний транспорт - це динамічна, високотехнічна і капіталомістка галузь обслуговування, що отримала в 1950 - 2000 рр.. швидкий розвиток на основі чітко визначених юридичних, економічних, нормативних та організаційних принципів, викладених у Чиказькій конвенції 1944 Характерною рисою міжнародно-правового механізму регулювання діяльності міжнародного повітряного транспорту є висока ступінь спільності методів практичної регламентації міжнародних повітряних сполучень щодо цілей і досягнення кінцевого результату регулювання. Ця спільність проявляється в охопленні економічних, правових, експлуатаційних та адміністративних питань регулювання у приблизно три тисячі двосторонніх угодах про повітряне сполучення, якими реально регулюються відносини між державами в галузі повітряного транспорту.

Однак у 90-і рр.. ХХ ст. під впливом глобалізації світової економіки та лібералізації міжнародного повітряного транспорту практика регулювання міжнародних повітряних перевезень почала змінюватися.

У сучасній світовій економіці, яка характеризується постійними технологічними нововведеннями, мобільністю капіталу, миттєвої передачею капіталу, повітряний транспорт являє собою основний засіб забезпечення потоків інвестицій, розширення торгівлі та економічно ефективного розповсюдження товарів і послуг. Повітряний транспорт вносить істотний внесок в економічне зростання і добробут держав і народів, виступає в ролі основного постачальника послуг, великого інвестора грошових і трудових ресурсів, є важливим каталізатором економічного і соціального розвитку. На тлі розширення діяльності світового повітряного транспорту, появи нових форм співпраці перевізників (спільне надання послуг, спільне використання кодів, блокування місць, оренда повітряних суден та обмін ними, координація розкладу, маркетинг) стало очевидним, що традиційні підходи до регулювання діяльності міжнародного повітряного транспорту накладають серйозні обмеження, що перешкоджають його розвитку. Під впливом цих обставин ІКАО провела в 1994 р. в Монреалі четверту Світової авіатранспортну конференцію, на якій були розглянуті всі основні аспекти регулювання економічної діяльності повітряного транспорту. Конференція визнала необхідність здійснення серйозних змін у сфері регулювання, включаючи поступову лібералізацію з метою адаптації авіатранспортної галузі до нових умов.

Після 1994 р. сили глобалізації, лібералізації, приватизації та регіональної інтеграції продовжували формувати світову економіку і міжнародні економічні відносини, а також галузеві структури, практику і моделі комерційної діяльності. Крім того, з 1 січня 1995 приступила до діяльності Всесвітня торгова організація (ВТО), наділена широкими повноваженнями у сфері лібералізації всіх галузей обслуговування. Під тиском ринкових та конкурентних сил авіатранспортна галузь виявилася втягнутою у процес постійних реорганізацій та змін. Крім того, в умовах стрімко мінливої ​​і часто непевною економічною та комерційної обстановки не завжди легко стало підтримувати стабільність світового ринку авіаперевезень. Міжнародний повітряний транспорт завжди гостро реагує на світові події, які викликають скорочення попиту і збільшення витрат на забезпечення авіаційної безпеки. Прикладом тому є терористичні акти в США 11 вересня 2001 р., Надзвичайно негативно вплинули на міжнародні авіаперевезення, підвищення цін на паливо, епідемії, урагани і цунамі. У минулому повітряному транспорту вдавалося швидко виходити зі сформованих положень. Проте в даний час будь-які природні перешкоди, поширення тероризму мають більш широке і триває вплив на авіатранспортну галузь, світовий ринок авіаперевезень, комерційну діяльність авіаперевізників.

Різко загострилася конкурентна боротьба між авіакомпаніями на міжнародному ринку авіаперевезень. Банкрутство великих західних авіакомпаній (Пан-Амерікен, Сабена, Свісейр, САС і др.) Ще більше загострило питання про роль і значення державної допомоги та субсидій для авіатранспортної галузі. Стрімке збільшення числа "дешевих" перевізників ставить проблеми існування і виживання перед традиційними експлуатантами-перевізниками на національному, регіональному і глобальному рівнях. Традиційна модель авіакомпанії, що надає повне обслуговування, піддається перегляду, і розробляються альтернативні моделі, більш пристосовані до виживання. Все більш популярними стають стратегія і планування діяльності авіакомпаній на основі альянсів і мережевих ринків на противагу традиційному розвитку ринків окремих маршрутів. Швидкими темпами впроваджується електронний оформлення квитків. Авіакомпанії вимушені пристосовуватися до структурних змін попиту з боку пасажирів, що позначається не тільки на типі, а й на рівні сервісу. Багато зазначені тенденції пов'язані з неминучою еволюцією галузі, в якій лібералізація змінює характер і знижує ступінь безпосереднього контролю з боку державних органів за тим, що відбувається на ринку авіаперевезень, а глобалізація, конкуренція і комерційні інтереси перетворюють експлуатаційну середу авіакомпаній.