- •1.1. Система та поняття мпп
- •1.2. Обєкт та предмет мпп
- •1.3. Принципи мпп
- •1.4.Міжнародно-правовий метод регулювання в міжнародному повітряному праві.
- •2.1 Джерела мпп
- •2.2 Місце міжнародних договорів та звичаїв в системі джерел міжнародного повітряного права
- •Регламенти міжнародних авіаційних організацій як джерело міжнародного повітряного права.
- •Національно-правові акти в галузі регулювання використання повітряного простору, їх місце та значення в міжнародному повітряному праві.
- •3.1 Історія виникнення та етапи становлення міжнародного повітряного права.
- •Перший етап: Паризька конвенція про повітряний рух 1919 року.
- •Другий етап: прийняття Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 р.
- •Третій етап: 60-ті – 70-ті роки, необхідність створення ефективного механізму забезпечення безпеки авіаційних сполучень.
- •Четвертий етап: зникнення з міжнародної арени срср та виникнення нових тенденцій в міжнародному повітряному праві.
- •Розвиток повітряного права в Україні.
- •4.1.Поняття і структура повітряного простору.
- •4.3. Правові основи та порядок проведення міжнародних польотів.І 6. Здійснення польотів у міжнародному повітряному просторі.
- •4.5. Міжнародні польоти над архіпелажними водами
- •4.6. Ответственность экипажа
- •4.7. Джерела регулювання використання міжнародного повітряного простору у цивільній авіації.
- •4.8. Правила перебування іноземного повітряного судна в межах державної території
- •4.9. Джерела регулювання польотів над міжнародними протоками.
- •4.10. Двосторонні угоди щодо використання повітряного простору та здійснення повітряного сполучення.
- •5.1.2 Поняття комерційних прав та види комерційних прав в міжнародному повітряному праві. Надання комерційних прав. Процес формування
- •5.3. Типові угоди про повітряне сполучення. Чиказький тип. Стразбурзький тип. Бермуди і. Бермуди іі.
- •5.4.Поняття міжнародних повітряних перевезень пасажирів та вантажів
- •5.5.Джерела та принципи міжнародно-правового регулювання міжнародних повітряних перевезень
- •5.6.Варшавська система” договорів
- •5.7.Монреальська конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень1999 р.
- •5.8. Поняття договору про міжнародне повітряне перевезення. Порядок укладання договору про міжнародне повітряне перевезення та його особливості. Вимоги до дійсності договору про міжнародне перевезення
- •5.9. Поняття та склад авіатранспортної документації. Вимоги до транспортної документації
- •Поняття та склад екіпажу повітряного судна в міжнародному повітряному праві.
- •2. Права та обов’язки командира повітряного судна.
- •6.5. Льотна придатність повітряного судна. Сертифікація повітряного судна.
- •6. 6. Національність та реєстрація повітряного судна национальная (государственная) принадлежность и регистрация воздушных судов
- •6. 7Обов’язки держави реєстрації повітряного судна.
- •6.8 Підстави виключення повітряного судна з державного реєстру.
- •6.9. Право власності на повітряне судно.
- •6. 10 Льотна придатність екіпажу повітряного судна. Вимоги до членів екіпажу та їх сертифікація.
- •7.1. Ікао: створення, цілі, завдання
- •7.2. Європейська конференція цивільної авіації – єкца
- •7.3. Європейська організація з забезпечення безпеки аеронавігації – Євро контроль
- •7.4. Африканська комісія цивільної авіації – афкца
- •7.5.Агентство з забезпечення безпеки аеронавігації у Африці та на Мадагаскарі – асекна
- •7.6.Латиноамериканська комісія цивільної авіації – лакца
- •7.7. Міжнародна асоціація повітряного транспорту – іата
- •7.8. Міжнародна асоціація федерацій лінійних пілотів – іфалпа
- •7.9. Міжнародне товариство авіаційного електрозв’язку – сіта
- •8.3 .Приложение 14 "Аэродромы
- •8.6 Приложение 11 "Обслуживание воздушного движения"
- •9.1.Поняття відповідальності у науці міжнародного повітряного права. Види відповідальності у міжнародному повітряному праві.
- •9.2. Відповідальність держав за невиконання та за порушення норм міжнародного повітряного права
- •9.6.Відповідальність перевізника та пасажирів. Відповідальність експлуатанта.
- •9.8. Межі відповідальності у міжнародному повітряному праві.
- •1. Поняття безпеки міжнародної цивільної авіації. Правові основи забезпечення безпеки міжнародної цивільної авіації.
- •2. Права та обов’язки держав у галузі підтримання та забезпечення безпеки цивільної авіації.
- •3. Поняття актів незаконного втручання у діяльності міжнародних організацій цивільної авіації. Поняття незаконного захоплення повітряних суден. Поняття загрози безпеці міжнародної цивільної авіації.
- •4. Права та обов’язки членів екіпажу повітряного судна та командиру повітряного судна у випадку вчинення на борту актів незаконного втручання у діяльність міжнародної цивільної авіації.
- •Глава III. Полномочия командира воздушного судна
- •5. Відповідальність осіб за вчинення актів незаконного втручання.
- •6. Токійська конвенція 1963 р. Про злочини та деякі акти, вчинені на борту повітряних суден
- •7. Гаазька конвенція 1970 р. Про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден.
- •8. Монреальська конвенція 1971 р. Про боротьбу з незаконними актами, направленими проти безпеки цивільної авіації.
- •10. Положення конвенції оон по морському праву 1982 року щодо допомоги повітряним суднам на морі.
Регламенти міжнародних авіаційних організацій як джерело міжнародного повітряного права.
юридичні акти, установлювані Міжнародною організацією цивільної авіації (ИКАО) на підставі Чиказької конвенції 1944. Уніфікують правила польотів, вимоги до авіаційного персоналу, до норм придатності повітряних судів, аеродромів, систем зв’язку в аеронавігації, до митних й імміграційних процедур в аеропортах і т.д. За формою Р. м. а. підрозділяються на стандарти, правила, рекомендації. За рівнем вимог регламенти можуть бути мінімальними (позитивними) і максимальними (негативними). Перші містять мінімально припустимий обсяг вимог, понад які держави встановлюють, по можливості, більше строгі вимоги; другі включають максимальний обсяг обмежень, передбачуваних при міжнародних повітряних перевезеннях і дотичних в основному формальностей в аеропортах. По своїй юридичній чинності Р. м. а. можуть бути імперативними, тобто обов’язковими для держав – членів ИКАО (наприклад, правила польотів над відкритим морем), і рекомендаційними.
Національно-правові акти в галузі регулювання використання повітряного простору, їх місце та значення в міжнародному повітряному праві.
Національне законодавство багатьох держав у галузі повітряного права поділяється на дві частини (до речі, як і національне повітряне законодавство багатьох країн; не був винятком також СРСР): 1) загальні положення, що ґрунтуються на принципах міжнародного права. Це — питання суверенітету повітряного простору держави, встановлення правового режиму використання такого простору, визначення статусу повітряних суден, авіаційних підприємств, екіпажу, забезпечення авіаційної безпеки тощо; 2) положення, що регулюють комерційну діяльність авіапідприємств, здійснення повітряних перевезень, відповідальність перевізників тощо. Окрім такого загального поділу, з метою правового забезпечення міжнародних повітряних перевезень державою передбачені деякі положення, які врегульовують питання встановлення та експлуатації міжнародних повітряних сполучень. Усі ці норми містяться в Повітряних кодексах держав, а деякі положення кодексів можуть бути деталізовані у спеціальних нормативних актах.
Механізм імплементації норм міжнародного права в державі має бути визначений максимально чітко й повно. Дуже важливо, щоб він не ускладнював і не обмежував досягнення цілей, закладених у нормах міжнародного права. Цей механізм повинен охоплювати міжнародно-правові зобов’язання держави, які виходять із основних принципів та норм міжнародного права. Відсутність належної чіткості й визначеності в цьому питанні призводить до небажаних наслідків, зокрема таких, як інфляція права
Безперечно, відносини, що виникають з приводу використання повітряного простору, мають специфічний характер. Саме їх регулювання потребує окремого підходу. У деяких європейських країнах (ФРН, Швейцарія) в разі суперечностей між національним і міжнародним повітряним правом, виходячи з принципів міжнародного повітряного права та з метою подальшого розвитку міжнародного повітряного сполучення, переважно застосовують закон перевізника. Згідно з англійською доктриною, слід застосовувати закон країни, звідки було розпочато політ. Для багатьох держав це означатиме застосування закону держави для укладання договору. Тобто теорія і практика пропонують найрізноманітніші колізійні прив’язки. Існує також думка, що в повітряних відносинах для уникнення колізій під час здійснення міжнародних авіаперевезень доцільно використовувати закон країни, якій належить повітряне судно (аналогічно морському праву). Проте спеціальні колізійні норми, що зазвичай спрямовані на регулювання міжнародних повітряних перевезень, не часто трапляються у внутрішньому законодавстві держави.
Чиказька конвенція 1944 року є основним елементом як міжнародного, так і внутрішньодержавного повітряного права, бо не лише вимагає адаптації національних систем права до її стандартів, а й сприяє певній гармонізації правових норм різних національних систем завдяки імплементації.
Отже, можна сказати, що імплементація передбачає дотримання міжнародно-правових норм на міжнародному рівні та забезпечення виконання міжнародно-правових зобов’язань на рівні національному.