4.3. Правові основи та порядок проведення міжнародних польотів.І 6. Здійснення польотів у міжнародному повітряному просторі.

в двосторонніх угодах відсутнє визначення міжнародного польоту,що іноді породжує складні проблеми тлумачення зважаючи розбіжності у визначенні цього поняття у національному законодавстві сторін. У Конвенції про міжнародну цивільну авіацію (Чиказької конвенції) 1944 р. і вчисленних двосторонніх угодах міститься лише визначення міжнародногоповітряного сполучення як «повідомлення, здійснюваного через повітрянийпростір над територією більш ніж однієї держави ». під міжнародним польотом слід розуміти всякий правомірний політ, при якому запланований і санкціонований "приймаючим» державою маршрут польоту здійснюється за межами повітряного простору держави реєстрації чи держави експлуатанта повітряного судна (держава експлуатанта в разі оренди іноземного повітряного судна на свій розсуд використовує судно на внутрішніх чи міжнародних повітряних трасах і самостійно вирішує питання, пов'язані з міжнародними польотами).Міжнародні польоти цивільних повітряних суден поділяються на регулярні та нерегулярні. Міжнародні польоти є одним із способів здійснення зовнішніх зв'язків міждержавами. Вони у всіх випадках здійснюються на територію, з території або через територію держави, що володіє верховенством (повної та виключної владою)  в її межах. Крім того, всі повітряні судна мають національною належністю тієї держави, в якому вони зареєстровані. Ці два елементи надаютьміжнародним польотів специфічний публічно-правовий характер

До певного періоду міжнародні польоти носили експериментальний, епізодичнийхарактер, але в той же час сприяли виникненню постійних, стійких міждержавнихвідносин.Мабуть, першим міжнародно-правовим документом, що належать до регулювання польотів повітряних суден між державами, є обмін нотами міжпослом Франції в Німеччині і державним секретарем імперської канцелярії із закордонних справ Німеччини в 1913 р. з приводу перетину французькими інімецькими літаками кордонів цих двох країн. У тому ж році Сполучені Штати провели переговори з Канадою і Мексикою з метою вироблення відповідної конвенції про міжнародні польоти. Паризька конвенція 1919 р. (при вимушеному згодою держав-переможниць у першій світовій війні) закріпила важливий принцип поваги повного і виключногосуверенітету держав щодо повітряного простору, розташованого над їхсухопутною і водною територією. Паризька конвенція 1919 заклала основи розвитку міжнародного повітряногоправа в напрямку суворої нормативної регламентації, дозвільного порядку використання суверенної повітряного простору з метою міжнародних повітрянихпересувань. Це зумовило і подальше ставлення вчених до генезису права на міжнародний політ.Саме право держав на міжнародні польоти відображає їх властивість вступати вміжнародне спілкування, випливає з суверенітету і тому не є договірними. Будь-яка держава незалежно в міжнародних відносинах. Це іманентнавластивістьдержави, властиве йому в силу його суверенітету. Ніхто не може наказативступити в міжнародне спілкування будь-якій державі без його волі та бажанняабо позбавити його цієї властивості. Право на зовнішні зносини складає фактичнусвободу дій держави у тій чи іншій сфері суспільних (у нашому випадку -межсуверенних авіаційних) відносин. Інша річ реалізаціяцього права у виникаючих правовідносинах, тобто унормативній фазі.Принципи правового регулювання міжнародних польотів відображають основнізасади таоб'єктивнізакономірності розвитку цьогоінституту міжнародногоповітряного права, грають у ньому роль системоутворюючого фактора, служать критеріями законності конкретних правових норм у сфері міжнародних польотів,визначають спрямованість кодифікації і прогресивного розвитку права на міжнародні польоти, специфіку відповідальності у разі порушення порядку та умов їх здійснення.Основними принципами, про які йде мова, є:а) дозвільний порядок міжнародних польотів в суверенній повітряному просторі, що встановлює правові підстави та умови вльоту па державну територію,вильоту за її межі та виконання польоту в межах такоїтериторії;б) свобода польотів увідкритому повітряному просторі (над відкритим морем іАнтарктикою);в) забезпечення безпеки міжнародних польотів;г) принцип взаємності у наданні та реалізації права на міжнародний політ.

4. 4. Міжнародні польоти над державною територією. Суверенітет над повітряним простором є складова частина державногосуверенітету. Тому його загальна властивість - верховенство на всій території і незалежність у міжнародних відносинах - розповсюджується і на повітряний простір над державною територією. У силу цього повітряний простір над державною територією суверенно, тобто воно не підпорядковується ніякоївлади, крім тієї, що виходить від держави, над територією якої вонорозташоване. Здійснення державою всієї повноти влади, яка є вищою,верховною і виключає будь-яку іншу публічну владу в межах національного повітряного простору, проявляється в закріпленні державою принципу повного івиключного суверенітету держави над її повітряним просторомв національномузаконодавстві.Вилітаючи за межі держави реєстрації, цивільне повітряне судно перетинає свої державні кордони та межі інших держав. Факт перетину державного кордону є основним для визнання польоту міжнародним.Ще раз підкреслимо: режим міжнародних польотів в суверенній повітряному просторі грунтується на повному і винятковому суверенітет держави і що випливають із нього суверенних права.Регулювання міжнародних польотів відноситься до галузі внутрішньої компетенції держави. З визнання цього факту виходить Чиказька конвенція 1944 р. Відповідно до ст. 11 Чиказької конвенції закони і правила, "що стосуються допуску на її територію або відбуття з її території повітряних суден, зайнятих у міжнародній аеронавігації", застосовуються "до повітряних суден усіх Договірних держав без розрізнення їх національності і дотримуються такими повітряними суднами при прибутті, вибутті або під час перебування в межах території цієї держави ". Цим держави - учасники Чиказької конвенції встановили, що закони кожної з країн, що регулюють польоти в суверенній повітряному просторі, взаємно визнаються і дотримуються при міжнародних польотах повітряних суден їх реєстрації в межах території інших держав. Аналогічним чином двосторонні угоди про повітряне сполучення в обов'язковому порядку містять статтю про застосування законів про допуск та вильоті до повітряних суден іншої сторони. Національним повітряним законодавством регулюються такі питання міжнародних польотів: а) допуск іноземних повітряних суден в межі суверенної повітряного простору; б) здійснення аеронавігації; в) виліт національних та іноземних повітряних суден за межі державної території; г) забезпечення безпеки міжнародних польотів; д) припинення актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації; е) управління та аеронавігаційне обслуговування міжнародних польотів. Закон звичайно визначає дві підстави правомірного виконання польоту іноземним повітряним судном у межах національного повітряного простору: міжнародний договір, а якщо такого немає - спеціальний дозвіл. Визначений порядок встановлюється державою відносноперетину державнихповітряних кордонів, проходження над його територією, прибуття і відбуттяіноземних повітряних суден з міжнародних аеропортів. Перетин державнихкордонів держ. відбувається за спеціально виділеним повітряним коридорах перельоту, під контролем відповід.органу і на ешелонах (висотах),спеціально встановлених для таких польотів. При прольоті державного кордону екіпаж повітряного судна, що виконує міжнародний політ, повідомляє відповідному органу  фактичний час прольоту і ешелон польоту.Регулювання міжнародних польотів - область виключної компетенції держави,тому відносини в цій сфері мають публічно-правовий характер.