Тема 11. Трудова діяльність: кількісні та якісні характеристики

Мета заняття: поглибити знання з різних видів характеристик праці: важкості, напруженості, складності, інтенсивності та ефективності; набути навички визначати дані показники.

План заняття

1.Врахування та кількісна оцінка характеристик праці: важкості, напруженості, складності, інтенсивності, якості та ефективності.

2. Система понять, які характеризують ефективність праці.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Студенти повинні знати, що для розв’язання питань організації, оплати, нормування праці важливо мати інформацію щодо рівня важкості, напруженості, складності, інтенсивності та якості праці. Заходи, спрямовані на вдосконалення механізмів та інструментів управління працею, розробляються на основі результатів моніторингу динаміки ефективності та рентабельності праці.

Прикладної цінності кількісні та якісні характеристики праці набувають через забезпечення їх вимірювання, тобто використання системи методів визначення цих характеристик.

Прийняття та реалізація обґрунтованих управлінських рішень економічного спрямування у соціально-трудовій сфері базується на визначенні кількісних та якісних характеристик праці, які перебувають між собою у взаємозв’язку та взаємозалежності.

Важкість праці – характеристика, що відбиває переважне навантаження на опорно-руховий апарат та функціональні системи організму людини (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність.

Основними факторами важкості праці є: фізичне динамічне навантаження, маса вантажу, що підіймається і переміщується вручну; стереотипні робочі рухи; статичне навантаження; робоча поза; нахили корпусу; переміщення у просторі.

Кожен з наведених факторів кількісно вимірюється, оцінюється за відповідними методиками та характеризує рівень важкості праці: оптимальний (легке фізичне навантаження); допустимий (середнє фізичне навантаження); шкідливий (важка праця). Підсумкова оцінка важкості праці встановлюється за фактором, віднесеним до найвищого рівня.

Напруженість праці – характеристика, що відбиває навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуття, емоційну сферу працівника. До чинників, що характеризують напруженість праці, належать інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи. Загальна оцінка напруженості праці встановлюється на основі класів, визначених за кожним показником напруженості: оптимальний (напруженість праці легкого ступеня); допустимий (напруженість праці середнього ступеня); шкідливий (напружена праця).

Складність праці – характеристика, що відбиває глибину теоретичних знань та досконалість практичних навичок працівника, необхідних для виконання роботи. Ознаками, що визначають складність праці, є: характер робіт, які становлять зміст праці; різноманітність (комплексність) робіт; самостійність виконання робіт; масштаб та складність керування; додаткова відповідальність.

На основі диференціації вимог до знань та вмінь фахівців установлюються групи складності праці: максимальна (особливо складні роботи); середня (висока та підвищена складність роботи); мінімальна (середня складність роботи).

Інтенсивність праці характеризується величиною продуктивних затрат робочої сили в одиницю робочого часу, тобто визначається кількістю затрат праці в одиницю часу. Нормальний рівень інтенсивності праці передбачає повне і продуктивне використання робочого часу і засобів виробництва; раціональну зайнятість працюючих; нормальну швидкість виконання робочих рухів і трудових прийомів, обумовлену особливостями технологічного процесу і можливостями організму працівника; ефективні методи і способи виконання робіт; сприятливі умови праці, що визначають нормальну напруженість праці працівників; раціональне використання потенційних можливостей працівників. Оптимальна інтенсивність праці – це така кількість праці в одиницю часу, яка дозволяє мінімізувати затрати устаткування та робочої сили з урахуванням додержання необхідних організаційно-економічних та фізіологічних обмежень.

Усі методи вимірювання інтенсивності праці можна об’єднати в три групи, кожна з яких охоплює тільки один вид методів, що базується на психофізіологічних або конкретно-соціальних дослідженнях, або на дослідженнях роботи й оцінюванні результатів.

Якість праці – властивість, що обумовлює ефективність та результативність докладання трудових зусиль у процесі реалізації цілей трудової діяльності. У визначенні якості праці використовуються три головні підходи: технократичний, згідно з яким якість праці визначається через продуктивність, інтенсивність праці, економію матеріальних ресурсів; організаційний, за якого показниками якості праці є здатність до праці, умови праці, технічні та економічні фактори процесу праці; макроекономічний, за якого показниками праці вважаються рівень відповідності затрат живої та уречевленої праці у процесі діяльності, рівень складності, значимість праці в масштабах національної економіки. Якість процесу праці визначається властивостями її окремих складових – доцільної діяльності людини, предметів праці, засобів праці, технології та організації діяльності, взаємодія яких забезпечує за однакових затрат різний ефект. Під якістю послуг праці слід розуміти стійку сукупність властивостей фізичних та інтелектуальних здібностей працівників, що характеризують рівень їхньої професійної компетентності, необхідної для виконання роботи визначених виду та рівня складності.

Для забезпечення міжнародних зіставлень Комісією Європейського співтовариства розроблено систему статистичних індикаторів, об’єднаних у 10 груп: внутрішня якість праці; включення і доступ до ринку праці; різноманітність і відсутність дискримінації; навички, довічне навчання і кар’єрне зростання; гнучкість і безпека; організація праці і трудового життя; гендерна рівність; здоров’я і безпека на роботі; соціальний діалог і залучення працівника; загальний ефект від праці.

У визначенні поняття та рівня ефективності праці виділяють три основні концептуальні підходи:

1) ефективність праці – соціально-економічна категорія, яка визначає рівень досягнення певної цілі, співвіднесений з рівнем раціональності витрачання використаних при цьому ресурсів. З кількісного боку ефективність визначається співвідношенням одержаного результату та зумовлених ним витрат;

2) ефективність за Парето характеризує такий розподіл ресурсів, коли результат за будь-яким напрямом не може бути поліпшений без погіршення за іншим напрямом;

3) ефективність праці як обсяг продукту праці (продукції, послуг, робіт) з урахуванням якості праці в розрахунку на одиницю затрат праці.