Питання для обговорення

1. У чому полягає сутність соціально-трудових відносин?

2. Охарактеризуйте основні типи соціально-трудових відносин.

3. Дайте характеристику суб’єктам соціально-трудових відносин.

4. Розкрийте особливості регулювання соціально-трудових відносин, відносин за умов ринкової економіки.

5. Перелічіть чинники, що впливають на трансформацію соціально-трудових відносин. Які критерії їх диференціації?

Тести

1. Особа, яка уклала угоду з представником підприємства, організацією чи державою - це:

а) роботодавець;

б) найманий працівник;

в) член профспілки;

г) немає правильної відповіді.

2. Дискримінація - це:

а) незаконне обмеження прав суб'єктів соціально-трудових відносин;

б) законне обмеження прав суб'єктів соціально-трудових відносин;

в) незаконне надання прав суб'єктам соціально-трудових відносин;

г) немає правильної відповіді.

3. Представниками сторін для укладання договорів можуть бути:

а) робітники, роботодавці, профспілки;

б) державні органи виконавчої влади, союзи роботодавців, робітники;

в) міністерства, відомства, інші уповноваженні особи;

г) немає правильної відповіді.

4. Закінчіть думку: „Професійні спілки в системі соціального партнерства являють собою і захищають інтереси..."

а) роботодавців;

б) держави;

в) найманих працівників;

г) немає правильної відповіді.

5. Тимчасова добровільна відмова робітників від виконання своїх трудових обов'язків з метою вирішення колективного трудового спору - це:

а) бойкот;

б) штурм;

в) страйк;

г) немає правильної відповіді.

6. Термін "трипартизм " охоплює такі питання у системі соціального партнерства як:

а) двосторонні колективні договори; тристоронні колективні консультації та переговори між державою;

б) тристоронні колективні договори; двосторонні колективні консультації та переговори між державами;

в) багатосторонні колективні договори; двосторонні колективні консультації і загальнодержавні переговори;

г) немає правильної відповіді.

7. Якщо примирювальна процедура не призвела до рішення колективного трудового спору, то робітники вправі використовувати:

а) страйки, зібрання, штурми, барикади;

б) мітинги, страйки, зібрання, бойкот;

в) зібрання, мітинги, страйки, анкетування;

г) немає правильної відповіді.

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1. Принципи функціонування системи соціально-трудових відносин.

2. Нормативно-правові методи регулювання соціально-трудових відносин.

3. Якість трудового життя як критерій оцінки соціально-трудових відносин.

Бібліографічний список

6, 7, 8, 9, 10, 15, 57

Семінарське заняття №4

Тема 5. Регулювання соціально-трудових відносин

Мета заняття: закріплення теоретичних знань з основ соціальної політики та регулювання соціально-трудових відносин, підкріплення їх практичними прикладами.

План заняття

1. Основи державного регулювання трудових відносин в суспільстві.

2. Колективно-договірне регулювання соціально-трудових відносин.

3. Державне регулювання зайнятості населення.

4. Зарубіжні моделі регулювання соціально-трудових відносин.

5. Трудові права громадян України за кордоном. Трудові права іноземців в Україні.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Соціально-трудові відносини мають об’єктивний характер, тобто вони не залежать від волі й бажання окремої людини. Разом з тим цивілізовані соціально-трудові відносини відображають суб’єктивно визначені наміри і дії учасників цих відносин, сформовані з усвідомленням взаємної залежності. Регулювання соціально-трудових відносин методами соціального партнерства застраховує суспільство від двох крайнощів - суспільної ворожнечі на економічній основі «ринкової саморегуляції» та добре відомого нам з радянських часів зрівняльного уніформізму з результатами у вигляді відкидання практично всяких економічних важелів і стимулів.

Основне завдання студента при вивченні матеріалів цієї теми полягає в тому, щоб зрозуміти, як саме відбувається регулювання соціально-трудових відносин, зрозуміти механізм дії соціального партнерства, з’ясувати пріоритетні напрями й перспективи його розвитку на всіх рівнях.

Система нових соціально-трудових відносин може формуватися або стихійно, або цілеспрямовано. Цілеспрямоване формування соціально-трудових відносин, адекватних соціально орієнтовані ринковій економіці, має здійснюватися на основі системи заходів громадського і державного регулювання.

Визначальний внесок у розробку правових норм і процедур у

сфері трудових відносин і соціальних інститутів зробила Міжнародна організація праці (МОП), створена у 1919 р. Головна її заслуга перед трудящими усіх країн полягає у нормотворчій діяльності, що виражається у підготовці й прийнятті міжнародних конвенцій і рекомендацій, передусім в галузі профспілкових свобод і гуманізації умов праці.

На макроекономічному рівні соціально-трудові відносини регулюються законодавчо-правовою й економіко-нормативною базами, системою програмно-нормативної регламентації, інструментами державних економічних і соціальних програм.

Основними інструментами, за допомогою яких регулюються соціально-трудові відносини, є відповідні державні програми національного, регіонального, галузевого рівнів.

Студенти повинні знати, що для регулювання соціально-трудових відносин держава застосовує як адміністративні, так і економічні методи. До перших відносять адміністративно-регламентуючі (накази, інструкції, документи і т. ін.) та організаційні методи (створення інфраструктури, спеціальних служб контролю за виконанням програм). До економічних методів належать дотації, державне замовлення, фінансово-кредитні й податкові пільги, пряма фінансова допомога для реалізації державних програм і т. ін.

За формами правового регулювання використання робочої сили розрізняють:

• регламентовану (легальну) зайнятість;

• нерегламентовану (нелегальну) зайнятість.

Особливу увагу необхідно приділити на поширення нерегламентованої зайнятості в Україні.

Регулювання зайнятості населення є одним із основних соціальних заходів розвитку суспільства. Державна політика зайнятості населення залежить від темпів і характеру ринкових перетворень. Вона може бути активною, тобто спрямованою на підвищення конкурентоспроможності робочої сили і розширення сфери докладання праці з метою запобігання безробіття і збільшення кількості зайнятих, та пасивною, яка передбачає відповідальність держави за становище найманих працівників і роботодавців.

Державна політика зайнятості здійснюється за такими напрямами: правові, організаційно - економічні, адміністративні і соціальні. Вона передбачає розроблення програм сприяння зайнятості (державні, регіональні). При підготовці до семінарського заняття необхідно освоїти, що являють собою ці програми, для чого вони призначені, як здійснюється формування цих програм. Студенти повинні розуміти, що являє собою державна служба зайнятості в Україні та її основні функції.

Слід розуміти, що важливе значення для розвитку в Україні цивілізованих соціально-трудових відносин, які б відповідали потребам громадянського суспільства і соціально орієнтованої ринкової економіки, має досвід регулювання цих відносин у високорозвинених європейських країнах.

Згідно з соціально-економічними та національними особливостями країн, склалися різні моделі соціального партнерства. Вони розрізняються за механізмом правового регулювання договірного процесу, за особливостями відносин між соціальними партнерами, за рівнем демократизації виробничого життя, за політичними орієнтаціями соціально-трудових відносин (соціал-демократична, консервативна, соціалістична) та за іншими ознаками. За механізмом правового регулювання договірного процесу у світі склалося три основні моделі соціального партнерства.

Перша модель характеризується високим рівнем централізації договірного процесу. Вона найбільш характерна для країн Північної Європи: Бельгії, Данії, Нідерландів, Норвегії, Фінляндії, Швеції.

Друга модель найбільш характерна для країн Центральної Європи (Австрії, Італії, Німеччини, Франції, Швейцарії) та Великої Британії, Ірландії.

Третя модель характеризується тим, що переговорний процес відбувається на мікроекономічному рівні. Вона характерна для Франції, Іспанії, Португалії, Греції, а також США і Японії.

Розглядаючи сучасні напрямки діяльності МОП, спрямовані на підвищення добробуту трудящих і поліпшення якості трудового життя, студентам необхідно аналізувати доцільність застосування подібного досвіду в Україні.

Слід звернути увагу на особливості соціально-трудових відносин між найманими працівниками і роботодавцями на підприємствах Німеччини, Японії, США, Швеції.

Треба мати на увазі, що кожна має сильні й слабкі риси. Немає моделі, яка б гарантувала низький рівень інфляції, конкурентоспроможність підприємств, низький рівень безробіття, постійне підвищення заробітної плати, високу соціальну захищеність, злагоду в суспільстві.

Треба засвоїти, що високі соціально-економічні результати досягаються лише за умови, що соціальні партнери як зацікавлені учасники регулювання соціально-трудових відносин беруть на себе і несуть рівнозначну відповідальність за розробку й виконання взаємоприйнятних рішень і збереження соціальної злагоди.