Тема 8. Трудовий потенціал
Мета заняття: поглибити, узагальнити та систематизувати знання студентів про:
трудовий потенціал як соціально-економічну категорію;
структуру та оцінку трудового потенціалу та трудових ресурсів;
чинники, що визначають якість робочої сили;
особливості вимог до якості робочої сили в ринкових умовах.
План заняття
Трудовий потенціал суспільства, його соціально-економічна характеристика.
Суть економічного активного і економічно неактивного населення
Визначення якості робочої сили.
Чинники якості та конкурентоспроможності робочої сили.
Методичні рекомендації до семінарського заняття
Вивчення теми необхідно розпочати із засвоєння визначення населення як природно-історичної сукупності людей, яка формується і безперервно відтворюється як в процесі виробництва, так і самого життя. Населення — це сукупність людей, що проживають на визначеній території (в країні, області, місті, районі, селі тощо). Нерідко в цьому ж розумінні в соціально-економічній літературі використовується поняття «народонаселення».
Демографічні процеси — відтворення населення, зміна поколінь, характер і темпи зростання (зменшення) населення, зміна Рівнів народжуваності, смертності, статево-вікової структури, міграцій й т. ін., тісно взаємоповязані з усім суспільним розвитком. Ці процеси залежать від суспільного розвитку і, разо з тим, активно впливають на нього, сприяючи соціально-економічним пеетворенням чи гальмуючи їх. Сказане є особливо актуальним для сучасної соціально-економічної ситуації в Україні.
Таблиця 5
Сучасна соціально-економічна ситуація в Україні
Все населення України, 100% |
|||
Поділ за методикою МОП |
|||
Економічно активне населення (всі, хто працює або активно шукає роботу) |
Економічно неактивне населення |
Населення молодше 15 і старше 70 років |
|
Зайняті |
Безробітні |
||
Поділ за традиційно методикою |
|||
Трудові ресурси (працездатне населення в працездатному віці + + працюючі підлітки + працюючі інваліди + працюючі пенсіонери – - непрацюючі пільгові пенсіонери) |
Населення, що не належить до трудових ресурсів (діти та непрацюючі пенсіонери, в тому числі пільгові, підлітки, інваліди) |
||
Економічна активність — це прагнення працездатної людини застосувати на практиці наявні у неї здібності до праці, знання та досвід за винагороду в грошовій або іншій формі. Реалізація цього прагнення виявляється у зайнятості людини економічною діяльністю. Нереалізація його виявляється у безробітті.*)
Міжнародною організацією праці рекомендована система класифікації, відповідно до якої населення віком від 15 до 70 років поділяється на економічно активне і економічно неактивне (рис. 12).
Щоб кількісно визначити межі трудових ресурсів, потрібно уяснити поняття «працездатне населення», «працездатний вік», «працюючі підлітки», «працюючі пенсіонери», «економічно активне населення, або робоча сила», «економічно неактивне населення».
Студенти повинні знати типи відтворення населення, поняття і структуру трудового потенціалу.
Від схожих понять треба відрізняти поняття «трудові ресурси» ( це працездатна частина населення, яка володіє фізичними і інтелектуальними можливостями, здатна виробляти матеріальні блага чи надавати послуги).
До трудових ресурсів належать:
а) населення в працездатному віці, зокрема, в Україні чоловіки 16-60 років; жінки 16-55 років, за винятком непрацюючих інвалідів праці та війни І і ІІ групи та непрацюючих осіб непрацездатного віку, осіб, які отримують пенсію за віком на пільгових умовах (чоловіки 16-60 років, жінки 16-55 років);
б) населення, старше і молодше від працездатного віку, яке зайняте у народному господарстві.
Т
рудові
ресурси мають свою структуру (рис. 12):
Рис. 12. Структура трудових ресурсів
Необхідно знати, що відтворення населення має не тільки демографічний, а й економічний і соціальний аспекти. Воно визначає формування трудових ресурсів, освоєння територій, стан продуктивних сил, розвиток соціальної інфраструктури і т. п.
У процесах відтворення населення розрізняють види руху, типи і режими.
Види руху:
природний;
міграційний;
соціальний;
економічний
визначаються особливостями зміни чисельності і складу населення в країні в цілому і в окремих регіонах.
Природний рух населення – це результат процесів народження і смерті людей. Залежно від того, які процеси переважають відбувається природний приріст або природне зменшення населення.
Чисельність і склад населення змінюються у результаті міграційних процесів.
Міграція робочої сили – переміщення працездатного населення з одного регіону в інший, або з однієї країни в іншу в пошуках роботи, вищої заробітної плати і кращих умов життя.
Імміграція – в’їзд працездатного населення в дану країну через її межі.
Еміграція – виїзд працездатного населення з даної країни за її межі.
Слід підкреслити, що за тимчасовими ознаками міграцію виділяють постійну (безповоротну), тимчасову, сезонну і маятникову.
Соціальний рух населення виявляється у зміні освітньої, професійної, національної та інших структур населення. Кожне нове покоління людей відрізняється від попереднього рівнем освіти та культури, професійно-кваліфікаційною структурою, структурою зайнятості, статево-віковим складом та іншими характеристиками.
Особливо необхідно звернути увагу на економічний рух населення, що пов’язаний зі зміною його трудової активності. Результати цього руху обумовлені передусім економічними чинниками: люди розпочинають або припиняють трудову активність, що призводить до збільшення або зменшення ресурсів для праці.
Отже природні, міграційні, соціальні та економічні рухи населення взаємозалежні та взаємопов’язані. У сукупності вони визначають чисельність і якісні характеристики населення.
Згідно з класифікацією Міжнародної організації праці (МОП) все населення поділяється на:
- економічно активне;
- економічно неактивне (рис. 13).
Економічно неактивне населення включає такі категорії:
учні, студенти, слухачі і курсанти денної форми навчання (включаючи денні аспірантури і докторантури);
особи, які отримують пенсію по старості і на пільгових умовах, а також ті, які отримують пенсію у випадку втрати годувальника при досягненні ними пенсійного віку;
особи, які отримують пенсії по інвалідності (І, ІІ, ІІІ групи);
особи, які займаються домашнім господарством, доглядом за дітьми, хворими родичами;
особи, які втратили надію знайти роботу, тобто ті, які припинили її пошук, але можуть і готові працювати;
особи, які не бажають працювати (не мають потреби працювати, незалежно від джерела доходу);
військовослужбовці.
Рис. 13. Класифікація трудових ресурсів
При вивченні теми необхідно ознайомитися з системою законодавчих актів, що визначають вікові межі працездатного населення (у чоловіків 16-60 років, у жінок 16-55 років) та категорії працездатних і непрацездатних осіб.
Потрібно з’ясувати сутність поняття “трудовий потенціал”. Трудовий потенціал – це інтегральна оцінка кількісних і якісних характеристик економічно активного населення. Розрізняють трудовий потенціал:
людини;
підприємства;
території;
суспільства.
На початку семінарського заняття необхідно визначити поняття “робоча сила”, “якість робочої сили” та “кваліфікація працівника”.
Рівень конкурентоспроможності робочої сили визначається як ступінь можливостей працівника витримати конкуренцію з боку реальних або потенційних претендентів на його робоче місце або претендувати самому на інше, престижніше.
Конкурентоспроможність — це «сукупність якісних і вартісних характеристик специфічного товару «робоча сила», що забезпечують задоволення конкретних потреб роботодавців, у тому числі державних підприємств, у працівниках певної кваліфікації (професії)». Розмежувати категорії «якість робочої сили» та конкурентоспроможність робочої сили можна за допомогою кон'юнктурного підходу. Конкурентоспроможність робочої сили, виходячи зі специфіки товару «робоча сила», виявляється у двох напрямках. Згідно з першим напрямком робоча сила характеризується на ринку праці своїми споживчими та вартісними характеристиками. На даному етапі можна визначити такі основні чинники, що обумовлюють рівень конкурентоспроможності працівників на ринку праці:
— якісні ознаки робочої сили (професійно-кваліфікаційні характеристики, загальноосвітній рівень, особистісні характеристики тощо);
— відповідність якісних характеристик робочої сили потребам ринку праці, ціни робочої сили, попиту на неї.