Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Сам.раб.орг..docx
Скачиваний:
36
Добавлен:
09.11.2019
Размер:
906.22 Кб
Скачать

Складні гетероциклічні сполуки, їх характеристика.

До складних гетероциклічних сполук відносяться алкалоїди.

Алкалоїди – це група азотистих сполук, які володіють основними властивостями та зустрічаються в рослинах. Дуже часто воно володіють сильними фізіологічними або фармакологічними діями. Ряд відомих алкалоїдів містить ядро пірідіну та піперідіну. До них відносяться нікотин, анабазин та інші. Нікотин у виді солей лимонної та яблуневої кислот у великих кількостях міститься в листі та корневищах табаку. Це один із найбільш отруйних алкалоїдів, 40 мг нікотину є смертельною дозою людини. Використовують нікотин у якості інсектициду у садівництві. При окисненні нікотину утворюється нікотинова кислота:

нікотинова (-пірідін- вітамін РР (нікотинамід)

карбонова кислота)

Анабазин – ізомер нікотину, сильніший за нього:

Також до складних гетероциклічних сполук можна віднести шестичленні гетероцикли з двома атомами азоту. До них відносяться пірідазін, пірімідін, піразін та група пуріну:

пірідазін пірімідін піразін пурін

Пірідазіни у природі не знайдені. Добувають синтетично. Пірідазінове кільце дуже стійке до окиснення., не підлягає електрофільному заміщенню.

Піразіни можна добути самовільною конденсацією α-амінокетонів. До електрофільного заміщення піддається ще менше, чим пірідін.

Пірімідін – найважливіший з шестимчленних гетероциклів з двома атомами азоту. Пірімідінове ядро входить до багаточисельних пірімідінових сполук, серед яких знаходяться вітамини, коферменти, нуклеїнові кислоти.

Вітамін В1 (тіамін) також містить пірімідіновий цикл:

Завдання для виконання самостійної роботи

Відповісти на запитання:

  1. Які органічні сполуки називають гетероциклічними?

  2. Класифікація гетероциклічних сполук.

  3. Які фактори впливають на хімічні властивості гетероциклічних сполук?

  4. Пірол та його похідні.

  5. Відмінності шести- та п’тичлених гетероциклів с одним гетероатомом.

  6. Алканоиди, їх властивості.

  7. Фуран, його властивості та використання у промисловості.

  8. Похідні фурану.

  9. Відмінність фурану від піролу.

  10. Тіофен, його похідні.

  11. Фізичні властивості тіофену.

  12. Гетероцикли з кількома гетероатомами.

САмостійна робота № 10

Тема: Методи досліджень ліпідів. ПАР.

Повинні знати: методи досліджень, добування та переробку ліпідів; ПАР

Повинні вміти: писати структурні формули

План.

  1. Методи досліджень ліпідів.

  2. Добування та переробка жирів та масел.

  3. Поверхнево-активні речовини.

Загальні методичні вказівки Методи досліджень ліпідів.

Вивчення ліпідів починається з їх виділення; найбільш ефективно це можна здійснити, екстрагуючи ліпіди органічними розчинниками (диетиловий ефір, бензин) або їх суміші (хлороформ + метанол).

У живому організмі частина ліпілів пов’язана з білками та вуглеводами, утворюючи різноманітні по складності та міцності комплекси і сполуки. Розчинни володіють неоднаковою здібністю руйнувати ці комплекси і виділяти ліпіди, тому склад ліпідів залежить від вибору розчинника.

Склад і якість жирів та масел характеризують за допомогою різноманітних «чисел». Найбільше значення мають числа: кислотне, омилення, йодне.

Кислотним числом називається показник, який характеризує кількість вільних жирних кислот, які містяться в жирі. Він виражається у міліграмах гідроксиду калію, який витрачений на нейтралізацію вільних жирних кислот, які містяться у 1г жиру.

Число омилення дорівнює кількості міліграмів гідроксиду калію, необхідного для омилення гліцеридів і нейтралізації вільних жирних кислот в 1г жиру або масел:

С3Н5(ОСОR)3 + 3КОН  С3Н5(ОН)3 + 3RСООК

По числу омилення можна судити про середню молекулярну масу жирних кислот, які входять до складу жиру та визначити кількість лугу, необхідного для омилення жиру.

Йодне число – показник, який характеризує ненасиченість жирних кислот, які входять до складу жиру. Він виражається у відсотках йоду, еквівалентного галогену, який приєднується до 100 г жиру. Існує декілька методів визначення йодного числа. Одним з найбільш розповсюджених є бромометричний метод. При цьому використовують розчин йоду в безводному метиловому спирті. Насиченому бромідом натрію. Якщо знати вихідну кількість брому, можна легко визначити йодне число жиру.