- •2. Місце курсу в загальноосвітньому процесі
- •3. Вимоги до рівня засвоєння змісту курсу
- •6. Завдання для самостійної роботи:
- •7. Завдання для індивідуальної роботи
- •8. Завдання для проведення практичних і семінарських занять:
- •1. Національна економіка: загальне і особливе
- •2. Економічні теорії та базисні інститути національної економіки
- •Теорія суспільного добробуту та соціально-ринкової економіки
- •Характеристика економічного потенціалу
- •Інституціональні чинники розвитку національної економіки
- •6. Функціонування інфраструктури національної економіки.
- •Державність та державне управління економікою
- •8. Демократія, економічна свобода та економічний порядок.
- •9. Структурна перебудова національної економіки.
- •10. Програмування і прогнозування національної економіки.
- •Інституціональні форми інтеграції у світове господарство.
- •1. Національна економіка: загальне і особливе
- •Національна економіка як соціально-економічна система країни
- •Національна економіка: мета і результати
- •1.3. Особливості національної економіки
- •1.4. Національна економіка як об'єкт державного регулювання.
- •1.5. Механізм ринкового регулювання розвитку національної економіки
- •2. Економічні теорії та базисні інститути національної економіки
- •2.1.Теоретичні погляди на характер, засоби, типи розвитку національної економіки
- •2.2. Фундаментальні положення державного регулювання національної економіки
- •2.3. Схеми суспільного відтворення
- •1.4. Основні типи економічних систем та механізми їх регулювання
- •Переваги:
- •Недоліки
- •Переваги
- •Недоліки
- •Характерні риси змішаної системи управління
- •Моделі державного регулювання економіки
- •3. Теорія суспільного добробуту та соціально-ринкової економіки.
- •3.1. Теорія суспільного добробуту.
- •Елементи якісної неоднорідності національних ринків.
- •3.3. Взаємозв'язки приросту добробуту споживачів і рівня якості благ
- •Взаємозв'язки приросту вигоди виробників і рівня якості благ.
- •Економічні функції держави в забезпеченні суспільного добробуту.
- •3.6. Кругообіг благ і ресурсів, доходів і видатків в національній економіці.
- •3.7. Національні економічні інтереси
- •3.8. Соціально-економічні індикатори рівня життя населення
- •Тема 4. Характеристика економічного потенціалу.
- •4.1.Система потенціалів національної економіки та її види.
- •4.2. Національне багатство країни.
- •5. Інституціональні чинники розвитку національної економіки.
- •5.1. Об'єкти й суб'єкти національного господарювання
- •5.2. Державний сектор економіки
- •Реальний сектор економіки
- •5.4. Домашнє господарство в національній економіці
- •5.5. Функції держави і форми державного впливу на національну економіку
- •Сутність і об’єктивна необхідність державного регулювання національної економіки
- •Загальна класифікація методів державного впливу на економіку
- •5.7. Методи державного управління національною економікою.
- •5.8. Організація державного регулювання національної економіки
- •6.2. Бюджет і міжбюджетні відносини.
- •1. Умови формування державного бюджету.
- •6.3.Податки і податкова система.
- •6.4.Фінансові ринки і фонди в національній економіці.
- •6.5.Національний інвестиційний ринок.
- •Тема 7. Державність та державне управління економікою.
- •7.1.Включення держави в економічний процес.
- •7.2. Розробки концепції і основних напрямків розвитку країни
- •7.3. Прямі і непрямі (побічні) методи державного регулювання економіки.
- •Види регулювання цін
- •7.4.Індикативне планування національної економіки.
- •7.5.Кон’юнктура національної ринкової економіки.
- •Нормативні значення коефіцієнта господарської
- •Залежність попиту на автомобілі від рівня доходів Попит
- •7.6.Основні характеристики і якості економічних циклів.
- •8. Демократія, економічна свобода та економічний порядок
- •8.1. Демократичний устрій як основа трансформації національної економіки
- •8.2. Особливості становлення ринкових відносин і економічного порядку в Україні.
- •8.3. Сучасна ринкова економічна система України
- •Тема 9. Структурна перебудова національної економіки
- •9.1.Склад і структура національної економіки.
- •9.2. Структурні зрушення національної економіки
- •9.4 Методика розрахунку очікуваних темпів зростання внп і чнп
- •9.5. Збалансованість національної економіки.
- •9.5. Інвестиційна складова розвитку національної економіки
- •Тема 10. Програмування та прогнозування національної економіки.
- •Прогнозування планування в системі управління національною економікою.
- •Методологія прогнозування і макроекономічного планування.
- •Методи прогнозування і макроекономічного планування.
- •Соціально-економічні та науково-технічні програми розвитку національної економіки.
- •Прогнозування і державне регулювання обсягу і структури промислового виробництва.
- •Прогнозування і планування соціального розвитку і життєвого рівня населення.
- •Прогнозування і планування трудових ресурсів і зайнятості населення
- •Прогнозування і планування нтп і інноваційного діяльності.
- •Прогнозування і планування інвестицій.
- •Тема 11. Політика економічного зростання в національній економіці
- •11.1.Економічне зростання і розвиток як категорії національної економіки
- •11.2.Національна економіка і відтворення. Основні моделі розвитку національної економіки
- •11.3.Ефективність національної економіки.
- •Тема 12. Інституціональні форми інтеграції у світове господарство.
- •Національна економіка як об’єкт світової економічної системи.
- •12.2. Особливості міжнародних економічних зв’язків України
- •12.3. Зовнішньоекономічна та зовнішньоторговельна політика держави
- •12.4. Регулювання міжнародних інвестиційних процесів.
- •12.5. Баланс зовнішньоекономічних зв’язків держави.
Тема 12. Інституціональні форми інтеграції у світове господарство.
Національна економіка як об’єкт світової економічної системи.
Сьогодні на земній кулі нараховується понад 240 країн. Вони досить помітно відрізняються одна від одної як за розміром території й чисельністю населяння, так і за економічною потужністю, тобто їх місцем у світовій економіці. Проте національна економіка кожної країни є складовим елементом глобальної економічної системи. Навіть найменш розвинуті країни докладають свій внесок у світовий процес економічного розвитку – своїми природними чи людськими ресурсами, виробництвом (навіть якщо воно незначного розміру у глобальному вимірі), споживанням імпортної продукції.
У наші часи немає жодної країни, яка б знаходилася за межами світового ринку, не входила в економічні стосунки з іншими державами. Зміцненню економічної взаємодії між країнами, зміцненню їхньої взаємозалежності сприяють процеси глобалізації; глобалізація обумовлює певну стандартизованість не тільки зовнішньоекономічних стосунків країн, але й національних економік. Разом з тим, кожній країні властива певна специфіка її національної економічної структури, властиві саме цій країні риси ділової культури; тим самим за рахунок цього збагачується і світова економіка, вона стає більш різноманітною.
Сукупність національних економік у їх взаємозв’язку становить світове господарство. Але, варто пам’ятати, що не просто сума народних господарств різних країн, а саме їх взаємодія складає цілісну економічну систему.
Основою виникнення світового господарства є поглиблення міжнародного територіального поділу праці. Цей процес полягає у дедалі більш виразній спеціалізації національних економік на виробництві певних товарів та послуг і, як наслідок, у зростанні обсягів обміну ними. Тривалий час міжнародний поділ праці виражався у поширенні міжнародної торгівлі. На певній стадії розвитку його проявом стають міжнародні потоки капіталу та робочої сили, а також виробнича кооперація між підприємствами різних країн, яка особливо активізувалася з другої половини ХХ століття під впливом науково-технічного прогресу. Виробнича кооперація здійснюється не лише у формі обміну деталями, технологіями між фірмами, але й у створенні міжнародних підприємств. Усе це є стимулом для розвитку міжнародної економічної інтеграції, в процесі якої взаємодії національних економік настільки посилюються й ускладнюються, що вони стають невід’ємним органічним доповненням, додатком одна до одної.
Отже, світове господарство являє собою сукупність національних економік, взаємозв'язаних міжнародним поділом праці, науково-технічною та виробничою кооперацією, міжнародною торгівлею, валютним, кредитним та іншими економічними відносинами.
Між суб'єктами сучасного світового господарства існують істотні економічні, соціальні та політичні відмінності. З цієї точки зору можна виділити три складові світового господарства:
світове капіталістичне господарство,
світове соціалістичне господарство,
господарство республік колишнього СРСР та колишніх соціалістичних країн Східної Європи.
Світове капіталістичне господарство становить собою сукупність національних господарств і економічних зв'язків капіталістичних країн та країн, що розвиваються. В цій сукупності відсутня рівноправність суб'єктів, оскільки країни що розвиваються, є сировинним придатком до господарства розвинутих капіталістичних країн.
Світове соціалістичне господарство становить собою сукупність національних господарств і економічних зв'язків КНР, В'єтнаму, КНДР і Куби. Якщо до початку 90-х років воно було в змозі конкурувати по всіх напрямах з світовим капіталістичним господарством, то сьогодні усі його сфери істотно ослаблені у зв'язку з відпаданням від нього республік колишнього СРСР та колишніх соціалістичних країн Східної Європи. Проте і сьогодні воно володіє великим економічним, науково-технічним та інтелектуальним потенціалом. Навіть за умови економічної блокади, вимушених великих витрат на утримання армії та подолання наслідків природних сил, що мали місце в останні роки, соціалістичні країни мають відчутні результати у розвитку суспільного виробництва й зростанні добробуту населення.
Особливу складову світового господарства становлять економіки країн СНД та колишніх країн Східної Європи. Сьогодні їх не можна віднести ні до світового капіталістичного, ні до світового соціалістичного господарства. Суб'єктивно їх переорієнтовують на світове капіталістичне господарство, проте об'єктивно - по рівню розвитку і характеру продуктивних сил, економічних зв'язках і тенденціях - вони тяжіють до світового соціалістичного господарства. На сучасному етапі життєздатність кожного національного господарства постсоціалістичних країн забезпечується, головним чином, завдяки своїм внутрішнім резервам та взаємним зв'язкам. Так, виживання багатьох галузей народного господарства України забезпечується завдяки тому, що Росія продовжує постачати нам в борг паливо, сировину, мотори, прилади, системи управління тощо.