6. Сутність і об’єктивна необхідність державного регулювання національної економіки

Державне регулювання економіки – це діяльність органів влади по впливі на процес суспільного відтворення з метою досягнення суспільно корисних результатів. Зміст державного регулювання економіки охоплює діяльність по регулюванню трьох взаємозалежних частин відтворювального процесу: регулювання ресурсів, регулювання виробництва, регулювання фінансів. Державне регулювання в широкому розумінні - це вплив державної влади на господарські процеси певним способом з відомими цілями. Державне регулювання завжди має місце, однак вага й значення його залежить від способу організації суспільного виробництва, політичної системи, фази довгострокових періодичних коливань, методів господарювання тощо. Перехід України до ринкової економіки вимагає нових підходів до керування національним господарством. Ринкова економіка як протилежність адміністративно-командної системи господарювання, що помилково називають плановою, також підлягає регулюванню через механізми планування, фінансово-кредитні важелі, оподатковування, цінові обмеження, нормативні акти в оплаті праці; однак вплив держави повинне бути на рівні достатньому для підтримки національної економіки на певному рівні.

Економіка, як об'єкт регулятивного впливу держави, представляє із себе єдиний господарський комплекс, розділений на безліч складових його елементів, частин і сфер. Розрізняють галузеві, територіальні, функціональні й по формах власності зрізи національного господарства. У галузевому розрізі економіка складається із сукупності різних галузей, у територіальному - економік окремих регіонів і територіальних господарських комплексів, у функціональному - з елементів різної цільової орієнтації й функціонального призначення. Економіка структурується також відповідно формам власності. Тому залежно від зрізу застосовуються відповідні йому методи регулювання національної економіки. Об'єктом державного регулювання є властиво економіка держави як сукупність економічних елементів і соціальної сфери.

Державне регулювання - це спосіб керування, при якому державний апарат не реагує на будь-яке випадкове явище в народному господарстві, а застосовує систему стимулів, які направляють народне господарство у відповідне русло. Воно повинне підтримувати розвиток суспільства й кожного його члена відповідно до мет і завданнями соціального прогресу. При всій складності й розмаїтості об'єкта державного регулювання загальні його риси проявляються на кожному рівні керування

Таким чином, сутність державного регулювання національної економіки складається в науковому передбаченні розвитку господарських процесів й явищ, оптимальної координації господарських зв'язків, які відбивають об'єктивно встановлений суспільний поділ праці. Кількісне вираження господарських зв'язків установлює відповідні пропорції. Теорія державного регулювання повинна розкривати й досліджувати закономірності їхнього напрямку, передбачати можливі диспропорції в економіці й указати способи їхнього запобігання. Досягнення такої мети - складне завдання й для її реалізації необхідні стабільність у суспільстві, у національних й інших відносинах, рівновага політичних сил, система економічних заходів.

Необхідність державного регулювання економіки випливає із закономірностей розвитку продуктивних сил суспільства й суспільного подолу праці. Спеціалізація виробництва вимагає пропорційності й погодженості між собою окремих виробництв і стадій суспільного виробництва. Така погодженість досягається через ринковий механізм і регулюючу роль держави. Безкризисний розвиток народного господарства забезпечується планомірністю, що вимагає необхідності підтримки об'єктивних пропорцій у розвитку економіки. Пропорційність економіки означає встановлення кількісного співвідношення між окремими елементами національного господарства. Раціональне функціонування економічного організму можливо тільки при наявності обґрунтованого кількісного співвідношення між його складовими. Таким чином, необхідність державного регулювання економіки обумовлена потребами пропорційного й збалансованого розвитку національного господарства.

Складність і різноманіття завдань розвитку народного господарства в перехідний період викликає необхідність застосування широкого спектру методів дії на економічні процеси, які підрозділяються на власне державне регулювання і суспільні (Рис.5.1).

Державне регулювання економіки здійснюється через державні, урядові, законодавчі і судові органи і оформляються відповідними законами, нормами, інструкціями, указами, розпорядженнями і т.п. Методи суспільного регулювання формуються громадськими організаціями, що ставлять перед собою завдання захисту конституційно закріплених прав учасників економічного процесу. Багато видів діяльності підлягає саморегулюванню - свого роду кодексу правил на благо всіх членів професії. Це робиться для підвищення професійної репутації, якості освіти і етики членів даної професії. Саморегулювання розглядається як спосіб дії на економічне життя (наприклад, встановлення цін, зведення перешкод до виходу на ринок, заборони окремих видів діяльності).

Таблиця 5.1.