4.2. Національне багатство країни.

Найважливішим показником економічної потужності держави є національне багатство - сукупність матеріальних ресурсів, що знаходяться у власності всього суспільс

У великому економічному словнику національне багатство розуміється як сукупність матеріальних благ, створених працею попередніх і нинішніх поколінь і залучених у процес відтворення природних ресурсів, якими розташовує суспільство. Ресурси існують незалежно від суб'єктів економічної діяльності.

У грошовому вираженні національне багатство представляє всю сукупність потребительных стоимостей, накопичених суспільством за весь його період виробничої діяльності (за станом на певну дату).

Джерелом національного багатства є праця й природа. Воно складається з:

• речовинного багатства

• природного багатства

• нематеріального багатства

Національне багатство держави це сукуність матеріальних благ, створених суспільством за попередній період. (нац майно+ використовувані природні ресурси).

До національного майна відносять:

а)Основні виробничі фонди - (показник загальної факторної продуктивності);

б)Матеріальні запаси й резерви діловодства;

в)Майно споживчого призначення:

-невиробничі основні виробничі фонди;

-особисте майно населення

-запаси товарів і продуктів споживання.

До природн ресурсів відносять: земельний, лісовий фонди, гідроенергетичні ресурси і використовувані копалини.

Виробничі фонди включають:

а) основні фонди;

б) оборотні фонди;

в) фонди обраще (готова продукція, резерви);

г) матеріальні резерви і страхові запаси.

Фонди невиробничого споживання охоплюють:

а) невиробничі основні фонди;

б) запаси товарів і продуктів споживання.

До природних ресурсів відносяться:

а) земельний фонд;

б) лісовий фонд;

в) запаси корисних копалини;

г) гідроенергетичні ресурси;

д) інші природні ресурси.

Джерелом національного багатства виступає суспільний продукт. Національне багатство може збільшуватися лише в тому випадку, якщо об'єм проведеного суспільного продукту перевищує поточне споживання.

Основним показником, що характеризує рівень розвитку економіки в цілому, в СНС є валовий національний продукт.

Валовий національний продукт (GNP, ВНП) – сукупна ринкова вартість всього об'єму кінцевого виробництва товарів і послуг за один рік на основі застосування національних чинників виробництва.

Кожне слово у визначенні несе певне смислове навантаження. Термін ринкова вартість означає, що ВНП – вартісної показник, який може бути використаний для вимірювання сукупності різнорідних товарів і послуг;

Термін об'єм кінцевого виробництва означає, що у ВНП включаються тільки кінцеві блага (блага для кінцевого використання, а не для подальшої переробки або для перепродажу) і робиться це уникнути повторного рахунку.

Слово національний означає, що у ВНП включаються всі доходи, одержані на основі національних чинників виробництва.

На основі ВНП може бути розрахований ще один важливий макроекономічний показник - валовий внутрішній продукт (ВВП).

Можна виділити наступні загальні риси показників ВНП і ВВП:

• обидва відображають результати діяльності в 2-х сферах економіки: у сфері матеріального виробництва і у сфері послуг.

• обидва показники визначаються як вартість всього об'єму кінцевого виробництва і кінцевих результатів функціонування сфери послуг за певний період часу (рік, квартал, місяць);

• обидва показники розраховуються як в поточних (що діють), так і в постійних цінах (тобто цінах якого-небудь базового періоду).

Різниця між показниками ВВП і ВНП полягає в наступному. ВВП розраховується за так званою територіальною ознакою, тобто ВВП – це сукупність вартості продукції сфери матеріального виробництва і сфери послуг незалежно від національної приналежності підприємств, розташований на території даної країни.

На відміну від цього ВНП – це сукупність вартості всього об'єму продукції і послуг в обох сферах національної економіки, незалежно від місцезнаходження національних підприємств.

Співвідношення між ВВП і ВНП може бути виражено за допомогою наступної формули.

ВНП = ВВП + чисті факторний доходи з-за кордону

Чисті факторні доходи з-за кордону рівні різниці між доходами, одержаними громадянами даної країни за кордоном, і доходами іноземців, одержаними на території даної країни.

У Росії перехід до показників ВВП (ВНП) почав здійснюватися в 1988 році. Цей перехід здійснювався шляхом заміни таких показників як валовий суспільний продукт (ВОП) і національний дохід (НД), галузей виробництва, що є відповідними сумами валової і чистої продукції. Основними недоліками цих показників була наявність повторного рахунку, а також те, що при формуванні цих показників враховувалася тільки сфера матеріального виробництва.

При розрахунку ВВП і ВНП, як вже мовилося, щоб уникнути повторного рахунку, враховується тільки кінцева продукція.

Кінцева продукція – це товари і послуги, які купуються споживачами для кінцевого використання, а не для перепродажу.

Проміжна продукція – це товари і послуги, які проходять подальшу переробку або перепродуються кілька разів, перш ніж потрапити до кінцевого споживача.

Покажемо на прикладі, що якщо підсумовувати всі вироблені в країні товари і послуги, у всіх галузях економіки, то неминучий багатократний повторний рахунок. Розглянемо виробничий ланцюжок отримання хліба із зерна. У цьому ланцюжку можуть бути виділені наступні стадії:

Збір і обробка зерна в сільськогосподарському виробництві. Хай ціна зерна на цій стадії складає n;

Очищення, сушка на елеваторах. На цій стадії до ціни зерна додається вартість переробки. На цій стадії ціна очищеного зерна складає n +m;

Помел на млинах. Після завершення цієї стадії ціна одержаної продукції складає n + m+ до;

Випічка хліба. Кінцева ціна хліба склала n + m + до +l

Якщо ціна зерна = n, то на 3-х подальших стадіях ця ціна тричі включається у витрати виробництва. При підсумовуванні продукції по всіх стадіях або в загальному вигляді по галузях виходить величина n+n+m+n+m+k+n+m+k+l = 4n + 3m+ 2k + l. Відмітимо, що саме по такій методиці в СРСР розраховувався показник сукупного суспільного продукту. Щоб уникнути повторного рахунку ВНП і ВВП розраховують на основі доданої вартості.

Додана вартість – це вартість, створена в процесі виробництва на даному підприємстві і що охоплює внесок підприємства в створення вартості конкретного продукту.

У додану вартість входять:

Заробітна платня;

Прибуток;

Амортизація конкретного підприємства;

Іншими словами додана вартість – це валова продукція підприємства (або ринкова ціна випущеної продукції) за мінусом матеріальних витрат, але з включенням в неї відрахувань на амортизацію.

При підсумовуванні доданої вартості по галузях виходять показники ВНП і ВВП, вільніші від повторного рахунку.

Існує три методи розрахунку ВВП і ВНП:

1. Підсумовування доданої вартості по всіх галузях економіки – виробничий метод;

2. Підсумовування всіх витрат на покупку загального об'єму виробленої в даному році продукції (ВВП або ВНП по витратах) – метод кінцевого використання;

3. Підсумовування всіх доходів, одержаних в країні від виробництва продукції одного року (ВВП або ВНП по доходах) – розподільний метод.

Перший метод ми, по суті, розглянули.

Розрахунок ВВП (ВНП) по витратах виконується за допомогою наступної формули:

ВВП (ВНП) = C + Y + G + X

де

C – кінцеві споживчі витрати (товари повсякденного і тривалого користування, витрати на послуги).

G - кінцеві витрати органів державного управління, тобто сума витрат держави на виплату заробітної платні державним службовцям, на закупівлю товарів і послуг, необхідних для реалізації державою своїх функцій;

Y – валові інвестиції: валові капітальні вкладення в устаткування, будівлі, споруди, а також в приріст запасів матеріальних оборотних коштів, тобто сировини матеріалів, палива і готової продукції.

X – сальдо експорту і імпорту або чистий експорт.

Чистий експорт = експорт – імпорт

Відповідно до методу розрахунку ВНП(ВВП) по доходах статистика одержує відповідь на питання: як що створений за рік валовий продукт поступає в домашні господарства і до власників економічних ресурсів.

ВНП (ВВП) розрахований даним методом включає наступні компоненти:

1. Заробітна платня найнятих робітників;

2. Прибуток фірм і корпорацій;

3. Доходи некорпоративних підприємств, що знаходяться в індивідуальній або сімейній власності. Доходи самостійних працівників (художників, адвокатів), доходи інших працівників, що працюють не по найму;

4. Рентні платежі, тобто доходи, одержані власниками власності: землі і іншого нерухомого майна;

5. Відсоток на позиковий капітал, тобто виплати постачальникам грошового капіталу, обслуговуючого виробництво ВВП;

6. Амортизаційні відрахування;

7. Непрямі податки (ПДВ, акцизи, митні збори). Державні субсидії віднімаються з ВНП (ВВП).

Природно, що показники, розраховані трьома, описаними вище способами повинні співпадати між собою з точність до статичної погрішності.

Методологія Системи національних рахунків (СНС) передбачає розрахунок цілого ряду взаємозв'язаних макроекономічних показників, які можуть бути одержані на основі показників ВНП (ВВП).

Одним з цих показників є чистий національний продукт (Net national product). Показники ВНП (ВВП) по суті прикрашає картину, оскільки він не передбачає вирахування тієї частини річного виробництва, яка необхідна для того, щоб замінити інвестиційні товари. Показник чистого національного продукту (ЧНП) є більш довершеним вимірником об'єму виробництва продуктів для споживання, а також накопичення капіталу. Чистий національний продукт є ВНП, скоректований на суму амортизаційних відрахувань.

На основі методології СНС можна також одержати показник національного доходу (National product). Як вже мовилося, національний дохід – це знов створена вартість або це ціна, в яку суспільству, з погляду економічних ресурсів обходитися даний чистий продукт.

Єдиним компонентом ЧНП, який не відображає поточного внеску економічних ресурсів, є непрямі податки на бізнес (ПДВ, акцизи, податок з продажів, митні збори), оскільки держава не може розцінюватися як постачальник економічних ресурсів.

Таким чином, національний дохід є ЧНП мінус непрямі податки на бізнес.

Особистий дохід (одержаний дохід) – відрізняється від національного доходу на величину:

• податків на соціальне страхування;

• податків на прибутку корпорацій;

• нерозподілених прибутків корпорацій

До отриманого результату додаються трансфертні платежі, до яких відносяться:

• виплати по страхуванню через старість і від нещасних випадків;

• посібники з безробіття;

• різного роду матеріальна допомога (допомога);

• процентні платежі, що виплачуються урядом.

Ще один показник – дохід після сплати податків або дохід, що розташовується, після сплати індивідуальних податків.

Слід зазначити, що у ВНП/ВВП не потрапляють багато операцій і послуги, які неможливо врахувати:

• робота домогосподарок в своєму домашньому господарстві;

• робота учених «на себе» не утілюється у вигляді готової продукції: книги, зразки і т.д.;

• бартерний обмін;

• Оплата у вигляді чайових і т.д.

У ВНП не включається об'єм трансфертних платежів. Об'єм їх достатньо великий, але це просто перерозподіл доходу. Не включаються фінансові операції (наприклад, купівля-продаж цінних паперів), оскільки вони не збільшують поточне виробництво.

Взаємозв'язок різних показників, що характеризують об'єм виробництва за методологією Системи національних рахунків, може бути представлений наступною схемою.

Показник
А	Валовий національний продукт зокрема Споживання Валові інвестиції Державні витрати Чистий експорт
Мінус (-)	Амортизація
Би	Чистий національний продукт
Мінус (-)	Непрямі податки
У	Національний дохід зокрема Заробітна платня Рента Відсотки Прибуток
Мінус (-)	Податок на соціальне страхування Податок на прибуток корпорацій Нерозподілений прибуток Чистий відсоток
Плюс (+)	Трансфертні платежі Відсотки по державному боргу
Г	Особистий дохід
Мінус (-)	Індивідуальні податки
Д	Дохід, що розташовується
* При розрахунках ВНП по доходах з нього віднімаються субсидії державним підприємствам