2. Прогнозування і планування трудових ресурсів і зайнятості населення

Трудові ресурси це частина населення країни, яка завдяки своїм фізичним можливостям і трудовим навикам бере участь або може брати участь в створенні матеріальних благ і послуг. До складу трудових ресурсів входять наступні 3 групи населення:

• Населення в працездатному віці (чоловіки - 16-59 років і жінки - 16-54 років) за винятком непрацюючих інвалідів 1 і 2 група і осіб, одержуючих пенсію на пільгових умовах.

• Фактично працюючі пенсіонери

• Підлітки, тобто особи молодше 16 років, але що фактично беруть участь у виробництві.

Одним з інструментів регулювання використання трудових ресурсів в Україні є розробка різних видів трудових балансів, які розробляються при складанні програм соціально-економічного розвитку країни. До найважливіших видів трудових балансів відносяться:

• Зведений баланс трудових ресурсів

• Баланс ринку праці

• Баланс робочої сили.

Зведений баланс трудових ресурсів, методика його розробки.

Склад трудових ресурсів і їх розподіл відповідно до потреб представлені в зведеному балансі трудових ресурсів. Він розробляється в п'ятирічному розрізі на загальнодержавному рівні в розрізі міського і сільського населення. При цьому показники

розраховуються в середньорічному численні.

Найбільш достовірною інформацією для складання цього балансу є дані переписи населення, яка здійснюється один раз в десять років.

Зведений баланс трудових ресурсів, відображає тенденції, які спостерігаються в процесі їх відтворення. Його дані використовуються при розробці програм соціально-економічного

розвитку

Зведений баланс трудових ресурсів в Україні.

Показники

Всього тыс.чел./%

Зокрема

_

1. Населення - всього
2. Трудові ресурси, всього
Зокрема:
•Трудоспособное населення в працездатному віці
•Лица старших віків, зайняті в народному господарстві
• Підлітки що працюють до 16 років
3. Розподіл трудових ресурсів:
2.1. По видах зайнятості:
• зайняті в народному господарстві
• Що вчаться, навчаються з відривом від виробництва
• безробітні
2.2.3анятые по формах власності:
• у державній
• у колективній
• у приватній
2.3. Зайняті в сферах економічної діяльності (млн. чіл.):
• у галузях економіки • промисловість • сільське господарство • будівництво • транспорт і зв'язок • торгівля і громадське харчування • охорона здоров'я і спорт, соціальне забезпечення • культура і мистецтво, ін. галузі
• у інших сферах економічного життя

Розрахунки наявності трудових ресурсів в балансі виконуються в наступній послідовності:

• обгрунтовується чисельність населення працездатного віку

• оцінюється чисельність працюючих пенсіонерів в плановому періоді

• визначається чисельність зайнятих в особистому підсобному господарстві.

Плановий баланс трудових ресурсів розробляється на базі даних звітного періоду з урахуванням чинників, які впливають на ресурсну частину і їх розподіл в плановому періоді.

Регулювання ринку праці, баланси ринку праці.

Ринок праці - це економічні відносини, що складаються в суспільстві з приводу відтворення і використання робочої сили.

Регулювання ринку праці, зайнятості і умов праці передбачає:

• законодавче визначення умов праці залежно від її видів, місця виконання, особи того, що працює. Це включає час праці і відпочинку, техніка безпеки, вимоги до рівня кваліфікації, взаємовідношення між власниками засобів виробництва і найнятими робітниками, профспілками і підприємцями і т.п.

• утворення державної системи дослідження і прогнозування стану ринків праці (на загальнодержавному і регіональних ринках)

• утворення мережі центрів служб зайнятості для реєстрації безробітних і фінансової допомоги їм, допомоги в працевлаштуванні, консультацій і ін.

• утворення фондів сприяння зайнятості населення

• розробка державних програм підготовки кадрів

• розробка програм освіти нових робочих місць.

Активне регулювання ринку праці передбачає наявність розвиненої інфраструктури робочої сили. Основними елементами її є:

• служба зайнятості (біржа праці)

• центри підготовки і перепідготовки кадрів

• фонд зайнятості

• комерційні центри підготовки, перепідготовки і працевлаштування

• державний фонд сприяння підприємництву

• пенсійний фонд і ін.

Всі ці елементи вже сформовані в Україні. З метою пом'якшення негативного впливу безробіття на соціально-економічний розвиток країни держава використовує різні заходи щодо регулювання зайнятості населення. У Україні, зокрема, на сучасному етапі використовуються наступні важелі:

• розроблена програма зайнятості населення, яка передбачає створення нових робочих місць

• професійна підготовка і перекваліфікація

• бронювання робочих місць для громадян, які вимагають соціального захисту

• утворення інфраструктури ринку праці (див. Вище)

• сприяння впровадженню у виробничих структурах нових форм організації праці і зайнятості. Зокрема: багатозмінної роботи, роботи вдома, гнучкого графіка.

• сприяння розвитку самозайнятості населення, зокрема за рахунок введення нетрадиційних видів трудової діяльності і ін.

Правовою основою державного регулювання зайнятості населення є прийнятий в 1991 р. Закон України «Про зайнятість населення». У ньому визначені:

• категорія безробітного

• принципи державної політики зайнятості

• організована державна служба зайнятості, що має регіональні відділення (область, місто, район)

• визначені джерела фінансування здійснення політики зайнятості населення у вигляді засобів, що відраховуються фізичними і юридичними особами із заробітної платні.

Для характеристики ринку праці складаються розрахункові баланси ринку праці. Вони складаються обласними службами зайнятості. У них визначається очікувана чисельність незайнятого населення, розраховуються наявні вакансії, визначається чисельність населення, яка проходитиме перепідготовку (перенавчання).

Баланс ринку праці

Показники	Рік
1 . Чисельність незайнятих осіб, які знаходяться на обліку в державній службі зайнятості - всього
2. Чисельність незайнятих осіб, які знаходяться на обліку, на почало роки
3.Звернулося з питань працевлаштування протягом року -всего, зокрема • звільнені з галузей економіки • звільнені унаслідок текучості кадрів • випускники учбових закладів • раніше зайняті в домашньому господарстві •иные категорії незайнятого працездатного населення
4. Працевлаштовано незайнятих громадян
5. Знято з обліку для самостійного вирішення участі в трудовій діяльності по інших причинах
6. Кількість незайнятих осіб, які знаходяться на обліку, на кінець року з них - безробітні
7.Рівень зареєстрованого безробіття (% до працездатного населення в працездатному віці)

Баланс робочої сили.

Основою державного регулювання ринку праці є розрахунок потреби (надлишку) робочої сили. Даний баланс є балансом робочої сили, що складається в галузевому і кваліфікаційному розрізах.

Баланс робочої сили

Показники	Всього по пром-сти	Зокрема
		Машиностр.	Хим. промышл.	Ін. галузі
1 . Наявність робочої сили на початок розрахункового року
2. Загальна потреба в робочій силі
3. Зменшення (-), приріст (+) робочої сили (стр.2 - стр.1)
4. Вибуття робочої сили з наявного складу
5. Надлишок (-), або додаткова потреба (+) в робочій силі (стор. 3 + стр.4)
6. Джерела покриття додаткової потреби (джерела напряму надлишку)

Державне регулювання оплати праці.

Оплата праці - це заробітна платня, яка обчислюється, як правило, в грошовому виразі і, яку за трудовим договором працедавець або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану їм роботу або надані послуги.

Складається оплата праці з основної і додаткової заробітної платні. Основна заробітна платня залежить від результатів роботи і визначається тарифними ставками, розцінками, посадовими окладами, а також надбавками і доплатами, визначуваними чинним законодавством України (за роботу в нічний час, в святкові і вихідні дні і т.п.). Додаткова оплата визначається залежно від результатів діяльності підприємства і видається у вигляді премій, винагород і т.п.

Види і форми регулювання оплати праці:

• Державне регулювання.

На основі визначення мінімального рівня заробітної платні, умов і розмірів оплати праці в бюджетній сфері, розмірів посадових окладів на державних підприємствах і т.п. - прямі методи регулювання;

Регулювання фонду споживання, оподаткування фонду оплати праці підприємств і доходів працівників - непрямі (непрямі) методи регулювання.

• Договірне регулювання. На основі укладення тарифних угод міжгалузевих

галузевих, виробничих, які регулюють систему оплати праці найнятих робітників.

Мінімальна заробітна платня - це визначений державою розмір заробітної платні, нижче за яке не можуть здійснювати оплату за фактично виконану роботу найманим робочим повну місячну норму праці (робочого часу). Її регулюють з урахуванням розрахунків рівня економічного розвитку, продуктивності праці, середньої заробітної платні і вартісної величини споживчого бюджету.

Правовою основою державного регулювання оплати праці є Закон України «О оплаті праці», прийнятий в 1995 р.