7.3. Прямі і непрямі (побічні) методи державного регулювання економіки.

По ступені втручання держави в економіку класифікують:

1. Методи прямого втручання в економіку.

2. Методи непрямого регулювання економіки.

Залежно від виконуваних функцій всі методи регулювання діляться на адміністративні, бюджетні, фінансово-кредитні, податкові, і т.д.

Адміністративні методи встановлюють тверді правила й обмеження при здійсненні різних стадій господарської діяльності й мір відповідальності за їхнє порушення. Причому залежно від серйозності цих порушень застосовують санкції у вигляді штрафів, закриття підприємства, кримінальної відповідальності власника або посадової особи.

Головні завдання адміністративних методів:

1.Установлення границь приватного бізнесу;

2.Регламентація взаємин між виробниками й споживачами з метою захисту їхніх інтересів від несумлінного бізнесу.

3. Захист від незаконного втручання державних і суспільних структур у підприємницьку діяльність.

4. Забезпечення державних і суспільних потреб.

У систему адміністративних мір регулювання економіки включають:

- трудове законодавство;

- екологічний і санітарний контроль;

- контроль за якістю продукції;

- регулювання банкрутств.

Даний комплекс законодавчих актів спрямований на те, щоб приватні фірми за своїм природним інтересом (збільшення прибутковості) не залишали без уваги питання, пов'язані з можливим збитком для споживачів. Найпоширенішими формами регулювання в цій області є:

-державна стандартизація продукції, тобто встановлення єдиних норм і правил по якісних характеристиках продуктів. Найбільше значення надається стандартам продуктів харчування, лікарських препаратів, ядохимикатам;

- екологічний захист, спрямований на обмеження розвитку приватного підприємництва, що завдає шкоди навколишньому середовищу й здоров'ю людей, установлює нормативи викидів, або втримування шкідливих речовин у виробництві, нормативи відрахувань за забруднення навколишнього середовища, штрафи за наднормативне забруднення навколишнього середовища, а також, регламентується процедура перевірки на безпеку нових продуктів, правила зберігання й перевезення цих речовин, граничний розмір відрахувань у фонди капітальних вкладень підприємств із цільовим використанням на природоохоронні заходи стимулювання виробництва екологічно чистих продуктів і технологій.

Контроль за якістю продукції здійснюють державні органи керування, зокрема, на регіональному рівні - центри стандартизації, сертифікації й метрології, які здійснюють контроль за якістю продукції, наявністю сертифікатів якості, сертифікатів відповідності й т.п.

Управління захисту прав споживача стежить за відхиленнями від стандартів і відсутністю документів, що підтверджують якість. Установлено штрафні санкції, а також можливе вилучення нестандартної продукції з реалізації.

Законодавство про банкрутство носить організований характер у процесі конкуренції й характеризує повне або часткове відшкодування збитку контрагентам підприємства, що розорилося. У цивілізованих країнах з ринковою економікою в законодавстві про банкрутство передбачений обов'язок держави відшкодовувати збиток підприємствам, що постраждали від банкрутства контрагентів.

Антимонопольне законодавство служить трьом основним цілям:

1 - стимулювання конкуренції;

2 - запобігання формування монополій;

3 - регулювання діяльності монополістів.

В антимонопольному законодавстві будь-якої країни вказуються ознаки монополії. У законодавстві України головною ознакою монополізму є частка фірми на вітчизняному ринку. У цей час вона визначена в розмірі 35 %. В інших країнах передбачаються й інші показники.

Відстеженням формування монополії займається спеціальний державний орган (Антимонопольний комітет, що має представництва у всіх регіонах).

Якщо підприємство попадає по даному параметру в список монополій, то воно зобов'язано по законодавству підкорятися вимогам Антимонопольного комітету. А саме:

1. узгодження цін, при чому % рентабельності не може перевищувати среднеотраслевого рівня. Якщо фактичний рівень рентабельності буде вище, те весь, отриманий прибуток вилучається в державний бюджет.

2. Недопущення створення монополіями дочірніх підприємств у даній галузі.

Будь-яке злиття підприємств, що підсилює монополізацію переслідується за законом. Найбільшу погрозу для чесної конкуренції представляє неформальну угоду фірм про заходи щодо витиснення конкурентів, по встановленню єдиних цін, стосовно постачальників продукції й т.д. законодавством ці дії заборонені, однак основними труднощами при цьому є визначення (доказ) факту змови. Тому практикою антимонопольного законодавства є встановлення непрямих причин змови.

Ознаками змови можуть бути - одноразове зменшення числа фірм реалізуючу свою продукцію, збільшення прибутковості разом із установленням єдиних цін.

Згодом антимонопольне законодавство піддається коректуванню. Зокрема в 80-х роках було зняте обмеження по об'єднанню зусиль в області НТП.

Бюджетні методи регулювання.

До бюджетних методів регулювання ставляться впливи на економіку й окремі її сектори за допомогою перерозподілу загальних доходів гос. бюджету. Бюджетні методи діють вибірково по тимі напрямкам, які передбачені програмою дії уряду.

З погляду регулювання бюджетні методи підрозділяються на дотації, субсидії, субвенції, держзамовлення й гос. закупівлі.

- Дотації. Це кошти виділювані підприємствам, що провадять певний вид продукції, що є «планово збитковим». Дотації виділяються тим виробникам, ціни на товари й послуги яких установлюються державою нижче реальної ринкової ціни. До цих підприємств, звичайно ставляться ті підприємства, собівартість продукції яких вище світових цін. У цьому випадку за рахунок дотацій відшкодовується різниця між ціною реалізації на внутрішньому ринку й реальних витратах на її виробництво. Дотації носять систематичний характер і є безповоротними.

Обсяг дотацій розраховується в такий спосіб:

Д=(Цр-Цд)*ПРО, де

Цр - Ціна розрахункова, котра забезпечує відшкодування всіх витрат на виробництво й реалізацію й досягнення середнього рівня рентабельності;

Цд - діюча ціна, регульована державою;

О - обсяг виробництва продукції або послуг .

У ринковій економіці розмір дотацій виступають як кошти соц. захисту населення. Крім цього за допомогою дотацій держава штучно підтримує ефективність виробництва, що може привести до негативних наслідків в економіці.

Дотації доцільно виплачувати в тих галузях, у яких витрати перевищують рівень ринкової ціни, але в той же час ці галузі вкрай необхідні для розвитку національної економіки, зайнятості й т.п. (сільське господарство, вугільна промисловість, комунальні платежі й т.д.). Дотації носять змушений характер, держава виплачує їх тільки тому, що в противному випадку економічні втрати будуть ще більше.

Обсягам дотацій є природна межа, що залежить від можливостей національної економіки підтримувати дотаційні галузі за рахунок податків. Дотації повинні стимулювати основні галузі економіки. У цьому випадку здійснюється економічний аналіз на предмет виявлення обслуговуючих галузей, які в максимальному ступені впливають на розвиток національної економіки. Особливо в плані негативних наслідків. Наприклад, для того, щоб зробити залізничний транспорт прибутковим необхідно підняти тарифи на 30%. У той же час це приведе до падіння виробництва на металургійних підприємствах на 3%. Розглянемо, як це відіб'ється на економічних інтересах держави.

Прибуток залізничного транспорту - 1000 ед.

Прибуток металургійної промисловості - 10 000 000 ед.

У цьому випадку бюджет додатково одержує від ж/д транспорту 250 ед., а недоодержує від металургійної промисловості 75 000 (10млн.:100 x 3% x 25%(податок на прибуток) = 75 000).

Таким чином, зменшивши дотацію залізниці на 1000 ед. бюджет одержав надходжень у вигляді податків на 74750 ед. менше (75000-250).

- Субсидії - це коштів також спрямовані певним галузям для реалізації програм їхнього переозброєння з метою стимулювання їхнього розвитку. У цьому випадку вибирають пріоритет галузі. Субсидія є одноразовою й також носить безоплатний характер.

- Субвенції – коштів, що направляють конкретно підприємствам. Використання даного виду коштів можливо тільки по цільовому призначенню. Субвенція як субсидія носить одноразовий характер і є безповоротною. Потреба й обсяг субвенції, тобто кошти цільового призначення найчастіше визначається експертним шляхом на конкурсній основі. Рішення про надання приймається в кожному разі чиновниками, звідси з'являється неефективність дотації, особисті інтереси й т.д.

- Держзамовлення й закупівлі – коштів, виділювані для придбання на ринку й по контрактах певного переліку продукції.

Державне замовлення по суті мало відрізняється від звичайних господарських договорів купівлі-продажу, тобто фактично держава здобуває в суб'єктів підприємництва ті послуги й продукти, які необхідні йому для нормального функціонування (забезпечення оборони, внутрішнього правопорядку й т.д.). Однак згодом гос. замовлення трансформувалися в елемент стимулювання національної економіки.

Гос. замовлення найчастіше видається на ту продукцію, що вимагає більших витрат в обл. НИОКР (особливо у військовій обл.)

Результати цих досліджень у формі нових технологій, ефективних технічних рішень використаються фірмами фактично безкоштовно в цивільному виробництві.

Гос. замовлення також застосовується з метою запобігання різкого коливання цін. Так, наприклад, при різкому збільшенні пропозиції продукції на ринку (урожай сільськогосподарської продукції) неминуче відбудеться зниження цін, що негативно відбитися на фермерах. У цій ситуації держава викуповує зайву пропозицію, чим стабілізує ціни на біржі (ринку). Ці закупівлі перевищують державні потреби й направляються в державний резерв. Якщо виникає зворотна ситуація, то кошти з держрезерву відправляються на біржу для задоволення підвищеного попиту. Надлишок резерву використається урядом у гуманітарних цілях, у тому числі рішення зовнішньоекономічних питаннях.

Тому що гос. замовлення видається на конкурсній основі, результати, отримані в ході його виконання набагато вище чим по субсидіях і субвенціям. Тому, у цей час у багатьох країнах здійснюється згортання субвенционных програм на користь гос. замовлення. Якщо гос. замовлення видається на унікальну продукцію, що найчастіше не має аналогів, то гос. закупівлі використаються стосовно масової продукції (зерно, метал і т.д.). Тут крім забезпечення власних потреб держави більшу роль грає елемент регулювання, насамперед стосовно цін.

Застосування бюджетних методів носить двоїстий характер, а саме, з однієї сторони фінансові асигнування дозволяють запобігти багато негативних сторін ринкового господарювання або перебороти їх з меншими втратами.

З іншого боку, збільшення видатків бюджету приносить в економіку серйозні негативні наслідки у вигляді збільшення рівня інфляції під впливом дефіциту гос. бюджету у вигляді зниження інвестиційної активності приватного капіталу у в'язі з неминучим збільшенням податків, а також до ослаблення ринкових стимулів.

Цінові методи регулювання економіки.

Вплив на ціни служить цілям кон'юнктурної й структурної політики в боротьбі з інфляцією й зм'якшенню соціальної напруженості. Конкретні акції держави в області цін можуть мати довгострокові, короткострокові або навіть екстрені цілі, в остаточному підсумку регулювання цін завжди служить генеральної мети державного регулювання економіки, а саме, оптимізації темпів і пропорцій економічного розвитку, стабілізації соціальної системи.

Державні заходи щодо регулювання цін можуть носити законодавчий, адміністративний і судовий характер.