3. Реальний сектор економіки

Підприємства – це ділові господарські одиниці, фірми, торгівля, транспорт, всі організаційні форми капіталу, що виробляють товари і послуги. Видами економічної активності підприємств є:

• формування попиту на фактори виробництва на ринку ресурсів;

• формування сукупної пропозиції товарів і послуг на товарному ринку;

• сплата податків до державного бюджету;

• формування попиту на кредити на фінансовому ринку;

• формування інвестиційного попиту на товарному ринку.

Для стимулювання приватного сектора застосовуються різні засоби, такі як система державних замовлень, міри заохочувального характеру (різного роду преференції, податкові ставки, податкові пільги й ін.), міри обмежувального характеру.

Державні замовлення. Державне регулювання в країнах з розвитий ринковою економікою здійснюється через систему державних ринків, що виражається в широкомасштабній участі держави на особливому ринку державних закупівель і замовлень, що є найважливішим елементом і складовою частиною загальнонаціонального ринку.

На ринку державних замовлень установлюються й реалізуються економічні й договірні зв'язки держави як замовника продукції з його підрядниками - державними унітарними підприємствами й приватним капіталом. В основі цього сложнейшего механізму господарсько-договірних зв'язків лежить система державних закупівель і замовлень.

Використовуючи державні замовлення як важливий інструмент впливу на господарюючі суб'єкти, держава може вирішувати певні соціально-економічні завдання. Так, наприклад, воно може збільшувати сукупний попит, стимулювати ті або інші галузі народного господарства, забезпечувати підтримку проведенню наукових досліджень, створенню й впровадженню нових технологій, проведенню наукових досліджень і розробок в області охорони здоров'я, екологічної безпеки й т.д.

Таким чином, держава в особі його різних органів виступаючи як найбільший споживач продукції цілого ряду галузей, перетворює державний попит у важливий стимул розвитку ринкової економіки. Державні замовлення приватному сектору виступають одночасно як інструмент орієнтації його на виконання показників індикативного плану.

Державні закупівлі здійснюються як у формі прямих закупівель товарів і послуг на ринку, так й у формі попередніх замовлень. Прямими закупівлями здобуваються товари, наявні на масовому ринку. Через систему попередніх замовлень - унікальна (особливо, військова) продукція.

Державні замовлення реалізуються на різних рівнях державного ринку: центральному (федеральному), регіональному, муніципальному.

Основні принципи формування державних замовлень:

- конкуренція в одержанні державного замовлення,

- економічність,

- ефективність,

- підзвітність при проведенні відкритих торгів (тендерів).

На цих торгах в умовах відкритості держава реалізує свої замовлення серед фірм-учасників торгів на принципах конкуренції. Ця конкурентна система, адекватна самої суті ринкового господарювання, дозволяє забезпечити як найбільш вигідні економічні умови, так і рішення поставлених завдань при виконанні замовлень. Відкритість торгів визначається широким поширенням інформації й реклами серед підприємств.

Заходи заохочувального характеру як інструмент стимулювання підприємств приватного сектора дотримуватися показників індикативного плану

У їхньому числі можна назвати наступні:

- фінансова допомога підприємствам, що активно сприяють виконанню орієнтирів індикативного плану;

- різні види державної допомоги окремим підприємцям і бізнесменам (наприклад, часткове відшкодування витрат, відшкодування витрат на перенавчання персоналу, зниження відпускних тарифів на газ й електроенергію),

- надання податкових пільг різного характеру (податкові канікули при погашенні державного кредиту, знижені ставки оподатковування, пільги по оподатковуванню й ін.).

Міри обмежувального характеру спрямовані на попередження передбачуваних дій підприємців, що ведуть до конфронтації з показниками індикативного плану. Вони менш ефективні, тому застосовуються рідко.