7.2. Розробки концепції і основних напрямків розвитку країни

Основним блоком на етапі вироблення соціально-економічної політики є блок «структурно-інноваційна політика». Базовими блоками для нього є: демографічна політика, соціальна, політика зайнятості, екологічна, зовнішньоекономічна й оборонна політики. Крім оборонної політики, що виражається у військовій доктрині, всі блоки формуються в режимі ітерації (повторення).

Структурно-інноваційна політика формує, у свою чергу, політику в області професійно-технічної підготовки й професійній орієнтації, а також антимонопольну політикові. Досить самостійним і великим блоком є регіональна політика. Для України на сучасному етапі її розвитку важливе значення мають політика виживання й політика стабілізації. Далі, у режимі ітерації, на базі структурно-інноваційної й регіональної політик, а також політики виживання й стабілізації, виробляється довгострокова фінансово-кредитна політика, що повинна бути відображена в Бюджетному, Податковому й Кредитному кодексах і, природно, у наміченому економічному курсі держави. Всі вищезгадані блоки державної політики формують блок інвестиційної політики.

Багато заходів політики стабілізації й виживання збігаються по своїй спрямованості із заходами структурно-інноваційної політики. До них відносяться:

7. - підтримка соціально значимих галузей національної економіки із метою припинення процесу зниження виробничих потужностей, посівних площ, втрати науково-технічного й кадрового потенціалу.

8. - відновлення споживання населення й рівня розвитку соціальної сфери (особливо освіти й охорони здоров'я) до необхідного рівня, нижче якого починається руйнування особистості; це повинне знайти відображення в так званому мінімальному бюджеті України із виділенням коштів з урахуванням мінімальної зарплати, пенсій, допомоги по безробіттю, стипендій.

9. - створення умов для правильного використання й зацікавленості товаровиробників у розвитку бази оборотних коштів, що дозволяють удосконалювати виробництво, розширювати асортимент і якість продукції.

10. - зм'якшення диференціації доходів, що привело до катастрофічного соціального розшарування населення, шляхом перерозподілу доходів, особливо в торговельно-посередницькій сфері, методами бюджету і податкової політики.

10. - створення додаткових робочих місць на державних підприємствах, проведення суспільних робіт в області розвитку виробничої й соціальної інфраструктури з метою зниження рівня безробіття.

11. - фінансування реалізації програми підтримки малого бізнесу з метою підвищення рівня конкуренції й зниження рівня безробіття.

12. - проведення заходів щодо збереження й відновлення навколишнього середовища з метою запобігання екологічної катастрофи.

До політики виживання варто віднести й забезпечення необхідного рівня обороноздатності країни (оборонна достатність), обумовленого військовою доктриною.

Однак багато заходів стратегії виживання й стабілізації суперечать структурно-інноваційній політиці. Розглянемо їх докладніше.

Підтримка «загасаючих» виробництв у зв'язку з необхідністю випуску виробів, товарів, що морально застаріли з погляду світової кон'юнктури, але виробництво яких неможливо ліквідувати у зв'язку з потребою (попитом) у них, неможливістю або недоцільністю покупки (імпорту) цих виробів і товарів за рубежем. В основному, це деталі, напівфабрикати, що комплектують, виробництво яких було налагоджено в минулому в країнах СЭВ і СРСР.

• Обмеження конкуруючого імпорту споживчих товарів. З погляду ефективності й принципів міжнародного поділу праці це нераціонально, але держава змушена проводити протекціоністську політику, щоб не зруйнувати ще не зміцніле сільське господарство й інші виробництва остаточно, не викликати безробіття й соціальний вибух.

• Антиінфляційна політика держави в частині обмеження коштів на розвиток перспективних галузей, фундаментальних і найважливіших прикладних наукових досліджень.

• Держава повинне розробляти прогнозні й планові документи разом із представниками як державного, так і частки секторів.

Таким чином, державне планування може стати процесом суспільного обговорення шляхів розвитку економіки й суспільства в цілому.