122 __ Частиш,

розмір повністю не вміщується в оперативній пам'яті. Вибірка записів такого файла, відсортованого за ключем, може забирати багато часу Це зумовлено тим, що близькі за ключем записи можуть фізично знахо­дитись на диску на значній відстані один від одного. Такі файли треба час від часу перезаписувати, заздалегідь проіндексувавши їх за первинним ключем. Це мінімізує час оброблення записів.

За результатами аналізу розроблюються пропозиції щодо вдоско­налення схеми БД і режимів оброблення даних.

5.6. Фізичне проектування бази даних

Фізична організація даних істотно впливає на експлуатаційні характе­ристики БД, що проектується, оскільки вона зумовлюється прив'язкою БД до фізичної пам'яті.

Фізичне проектування БД представляє собою відображення дата-логічної концептуальної моделі даних у пам'ять обчислювальної системи.

Наявні інструментальні засоби розроблення прикладних програм (ОС та СКБД) не потребують проектування фізичних записів, оскільки вико­ристовуються фізичні записи, прийняті в цих інструментальних засобах.

На цьому етапі проектуються структури файлів даних і ключових (індексних) файлів, а також методи доступу до записів даних, які полягають у виборі шляхів доступу до даних: первинного та вторинного.

Первинні шляхи доступу визначають способи пошуку записів БД, а вторинні включають міжфайлові зв'язки й альтернативні точки входу для доступу до записів, що зберігаються, за допомогою вторинних ключів.

Програмний продукт налагоджують на контрольному прикладі, який охоплює усі можливі запити до БД.

5.7. Вибір системи управління базами даних

Основними засобами СКБД виступають:

& засоби задания (опису) структури БД;

•=> засоби конструювання екранних форм, призначених для вве­дення, перегляду й оброблення даних у діалоговому режимі;

& засоби створення запитів для вибірки даних за заданими умо­вами, а також їх оброблення;

& засоби створення звітів з БД для виведення на друк результатів

РОЗДІЛ^ 123

оброблення:

& мовні засоби - макроси (вбудована алгоритмічна мова, мова ■затінив), які використовуються для реалізації нестандартних алго­ритмів оброблення даних;

с> засоби створення додатків користувача (генератори додатків, засоби створення меню і панелі керування додатками), що дають змог\' об'єднати різні операції з БД в єдиний технологічний процес.

Відповідно до моделі та структур даних, які підтримують СКБД, орга­нізуються БД.

Ринок ПЗ комп'ютерів нараховує різноманітні за функціональними призначеннями СКБД. Найбільшу популярність завоювали реляційні СКБД, що функціонують в середовищі DOS: Dbase (компанія Ashton­Tate). Paradox (Borland), R.base (Microrim), FoxPro (Fox Software), Clipper 5.0 (Nantucket).

Протягом тривалого часу в АІС торговельних підприємств широко використовувалася СКБД, сумісна зі стандартом X base (Dbase, FoxBase, FoxPro). СКБД Dbase (версії II, III, III+, IV) має просту командну мову маніпулювання даними й інтерфейс користувача типу меню, засоби генерації звітів та екранних форм; відзначається високою швидкодією при виконанні запитів у невеликих БД. У більшості реляційних СКБД даного покоління, які працюють в середовищі DOS, програми на базовій мові виконуються в режимі інтерпретації, тобто заздалегідь не перетво­рюються на машинний код, що знижує їхню продуктивність.

Реляційна СКБД Paradox (версії 3.5, 4.0, 5.0) з'явилася на ринку наприкінці 1980 р. Вона відрізняється від сім'ї X base-засобів із запитами за зразком QBE, генератором додатків на основі об'єктного підходу, меню користувача, яке настроюється, діалоговими засобами й автома-¹ ичі іим формуванням макросів, в яких запам'ятовуються всі налагоджені користувачем процеси. Уданій СКБД використовується базова мова програмування PAL (мова для розроблення прикладних програм). Для виконання запиту в цьому середовищі достатньо заповнення бланків запитів, які на екрані відображаються структурою таблиці БД.

Перспективи розвитку архітектури СКБД пов'язані з розвитком кон­цепції оброблення нетрадиційних даних та їх інтеграції, обміну даними з 'Ншимії СКБД, багатокористувальної технології в локальних мережах.

З 1996 р. ОС Windows 95 стала стандартом для ПЕОМ. Для використання переваг цієї ОС в АІС торговельної діяльності відбувається

|_Нф₀рмаційні сховища на основі СКБД з паралельним обробленням позраховані на багатопроцесорні системи. Такі СКБД за типом архі­тектури відносяться до "без поділу ресурсів" і "зі спільним викорис­танням дискового простору". У першому випадку за кожним із процесорів закріплюються виділені області пам'яті та диски, що забезпечує високу швидкість оброблення даних. У другому випадку оперативна пам'ять і місце на диску раціонально розподіляються між усіма процесорами.

Прикладами СКБД без поділу ресурсів служать системи: DB 2 (IBM), Informix Online Dynamic (Informix), Navigation Server (Sybase). СКБД зі спільним використанням пам'яті є система Adabas D 6.1 (Software AG). У СКБД Oracle 7.2 забезпечується краще перенесення інформації на різні платформи.

Вибір СКБД для АІС комерційної діяльності здійснюється не тільки за типом архітектури та якістю зовнішнього інтерфейсу, а й передусім на основі врахування їх функціональних можливостей (саме ці можливості відіграють в АІС торговельних підприємств визначальну роль). Основ­ним критерієм вибору служить здатність оброблення складних запитів (і швидкість оброблення), можливість перенесення даних між плат­формами (для корпоративних торговельних структур, таких наприклад, як споживча кооперація України).

Серед основних ознак класифікації сучасних СКБД, які використо­вуються в комерційній діяльності, виділяють:

• середовище функціонування — клас комп'ютерів та ОС (платфор­мах), на яких працює СКБД, у тому числі розрядність, на яку орієнтована СКБД (16- або 32-розрядна);

• тип моделей даних, що підтримуються в СКБД (мережева, ієрархічна

або реляційна);

• можливості вбудованої мови СКБД, можливості її перенесення в інші додатки (SQL, Visual BASIC, Object PAL і т.д.);

• наявність розвинених діалогових засобів конструювання і засобів роботи з БД;

• можливість роботи з нетрадиційними даними в корпоративних мережах (сторінки HTML, повідомлення електронної пошти (ЕП), зображення, звукові файли, відеокліпи та ін.);

• концепція роботи з нетрадиційними даними - об'єктно-реляційна, об'єктна;

126 ЧАСТИЦ

• рівень використання (локальна система, архітектура "клієнт ^ сервер" з паралельним обробленням даних (багатопроцесорна)-

• можливість використання об'єктної технології OLE 2.0;

• можливість інтеграції даних з різних СКБД;

• міра підтримки мови SQL і можливість роботи з сервером БД (SQЈ. сервером);

• наявність засобів підтримки відчужуваних додатків.

При встановленні СКБД в мережу ПК можливим є створення багатокористувацької БД, до якої одночасно мають доступ кілька користувачів.

Вибір СКБД для практичних додатків в АІС комерційної діяльності визначається такими чинниками:

>наявним технічним та базовим ПЗ, його конфігурацією, оперативною і дисковою пам'яттю;

• потребою додатків користувача, що розробляються;

• типом моделі даних, що підтримується специфікою функціональної області;

• вимогами до продуктивності при обробленні даних;

• наявністю в СКБД необхідних функціональних і діалогових засобів розроблення та роботи з БД.

СКБД Microsoft Access 7.0 є 32-розрядною системою управління реляційною БД нового покоління, що працює в середовищі Windows 95 і Windows NT. Практичним мінімумом для роботи Access 7.0 є процесор 486 DX 2/66 і 8 Мбайт оперативної пам'яті. Збільшення ємності опера­тивної пам'яті до 12 Мбайт дає змогу помітно підвищити продуктивність цієї системи при роботі з 32-розрядними додатками. У СКБД Access 7.0 підтримується реляційна модель даних. Процес створення реляційної БД включає розроблення схеми даних, що наочно відображає таблиці та зв'язки між ними. СКБД орієнтовано на роботу з об'єктами, до яких належать таблиці БД, форми, запити, звіти, макроси і модулі. Конст­руювання форм, запитів та звітів здійснюється в діалоговому режимі.

Майстри СКБД Access 7.0 допомагають користувачеві виконувати роботу, не вдаючись до конструювання форм, таблиць, звітів.

Для створення додатків в АГС комерційних підприємств, як правило, застосовуються макроси і модулі на мові програмування Visual BASIC. У Microsoft Access 7.0 включено нову версію об'єктно-орієнтованої мови програмування Visual BASIC for Applications (VBA), що дає змогу

127

«томатизувати оброблення баз даних і створювати 32-розрядні додатки пля Windows 95. Ця мова використовується також у Microsoft Excel, форми з командними кнопками, пов'язаними з макросами або процедурами Visual BASIC, утворюють зручний інтерфейс користувача для керування додатком.

При встановленні СКБД Access 7.0 в локальну мережу можливе створення багатокористувацької БД, до якої одночасно забезпечується доступ кількох користувачів. Система стежить за розмежуванням доступу різних користувачів до БД і забезпечує захист даних при одночасній роботі користувачів з одними й тими самими даними.

СКБД Access 7.0 функціонує в мережі, що підтримує концепцію "клієнт -сервер" (найбільш поширену концепцію, яка використовується в АІС торговельних підприємств). У такій мережі використовується SQL-сервер.

Ця система має набір вбудованих панелей інструментів, що забезпечує зручний інтерфейс користувача при виконанні робіт у кожному з режимів БД. Ці панелі виводяться у вікні Access за умовчуванням відповідно до обраного режиму роботи.

Стандартна панель інструментів забезпечує швидкий доступ до найчастіше виконуваних команд.

_©

Питання для самоперевірки

1. Які компоненти включаються в інформаційне забезпечення АІС торговельного підприємства?

2. Наведіть узагальнену структуру інформаційного забезпечення АІС комерційної діяльності.

3. Дайте характеристику позамашинного інформаційного забезпечення.

4. Що представляє собою внутрішньомашинна інформаційна база?

5. Дайте характеристику банку даних в АІС комерційної діяльності.

6. Назвіть і дайте характеристику моделям організації БД.

7. Охарактеризуйте вимоги до БД, що ставляться в АІС комерційної діяльності.

8. Дайте характеристику передироектній стадії створення БД в АІС торговельного підприємства.

9. За якими критеріями здійснюється оцінка доцільності розробки АІС комерційної діяльності?

128 частина,

10. Назвіть основні методи концептуального інформаційного проектування 1С.

11. Яким чином здійснюється ідентифікація та моделювання локальних інформаційних структур.

12. За яким сценарієм відбувається проектування глобальної інфологічної моделі 1С торговельного підприємства?

J 3. На основі чого здійснюється прийняття попереднього рішення

про види забезпечення 1С?

14. Що розуміється під процесом проектування реалізації БД'?

І 5. Перерахуйте і охарактеризуйте основні правила проектування

реалізації БД.

16. Що означає фізичне проектування БД в АІС торговельного підприємства?

17. На основі чого здійснюється вибір системи управління БД? Дайте характеристику основних (сучасних) СКБД.

ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АІС КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

129

Q План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

6.1. Поняття, призначення та склад технічного забезпечення

А/С

2. Вимоги, які пред'являються до технічного забезпечення АІС

3. Вибір комплексу технічних засобів АІС.

4. Організаційні форми інформаційного бізнесу.

6.1. Поняття, призначення та склад технічного забезпечення АІС

Управління торговельною діяльністю пов'язано зі збором, передачею і обробкою інформації. В загальному обсязі затрат на управління торго­вельною діяльністю, як показують дослідження, питома вага збору і передачі інформації складають більше 50%, обробка її - 30-40% і на заповнення і розмноження - 20-30%. Для виконання цих операцій застосовується комплекс технічних засобів (КТЗ), який представляє собою сукупність пристроїв, що забезпечують реалізацію функцій управ­ління всім розмаїттям комерційних об'єкіїв на базі машинних економіко-математичних методів і технологій.

КТЗ являється матеріально-технічною базою АІС, однією із складових и забезпечувальної частини. В АІС комерційної діяльності під технічним забезпеченням розуміють інтегрований комплекс засобів обчислюваль­ної, організаційної та комунікаційної техніки, за допомогою яких виконуються процедури збирання, реєстрації, передачі, зберігання, оброб­ки, розмноження інформації в процесі вироблення, прийняття та контролю ³& виконанням прийнятих управлінських рішень. При автоматизованому Управлінні виконання цих функцій покладено на підсистему технічного забезпечення процесу комп'ютерного перетворення інформації.

На техтчне забезпечення АІС покладені такі завдання:

^ вибір системи засобів формування, передачі та обробки

ізо ™ЈI*ha,

економічної інформації залежно від виробничо-торгове ;ih_Hl ситуацій та алгоритмів перетворення даних;

=> моделювання та алгоритмізація процедур комп'ютерного перетворення економічної інформації;

^> стандартизація процедур формування первинної інформації-•=> розроблення методик перетворення економічної інформації-о забезпечення надійності роботи технічних засобів у системі перетворення інформації;

=> створення інтегрованих систем обробки економічної інформації Технічні засоби класифікуються за призначенням в технічнологічному процесі обробки інформації, за продуктивністю виконання обчислю­вальних процедур, класами розв'язуваних задач і іншими ознаками. При виборі КТЗ однією із визначальних є ознака їх призначення, тобто ролі в технологічному процесі. За призначенням технічні засоби АІС поділя­ються на чотири групи:

1. засоби збору, реєстрації і підготовки даних;

2. передачі інформації;

3. обробки інформації;

4. видачі і відображення результатної інформації (рис. 6.1.). Технічні засоби збору, реєстрації і підготовки даних складаються із

різних пристроїв, які призначені для фіксації інформації на первинних документах і машинних носіях. Технологічний процес обробки комер­ційної інформації починається з її збору та реєстрації. Процедура збору інформації включає: підрахування, зважування, вимірювання або інші варі­анти кількісного визначення параметрів будь-якої господарської операції-Реєстрація, як процедура, представляє собою комплекс операцій по зане­сенню зібраних відомостей, даних, повідомлень на відповідні носи інформації.

Збір інформації може виконуватися вручну, автоматизовано або авто­матично. Автоматизований збір виконується за допомогою спеціальних приладів (наприклад, електронних ваг). Автоматичний збір виконується за допомогою спеціальних приладів, до яких під'єднані різні датчики та обчислювальна техніка (наприклад, система автоматизованої фасовки товарів дає змогу фіксувати без втручання людини вагові параметри товарів.

Реєстрація інформаї - •" в торговельній діяльності виконується у трьох варіантах: ручному, авт і чатизованому та автоматичному.

Рис.6.1. Узагальнена структура КТЗ А 1С комерційної діяльності.

Ручна реєстрація - це виписування первинних паперових документів, а автоматизована (машина-ручна) - це виписування первинного Документа за допомогою технічного пристрою, яке в даний час все частіше доповнюється паралельним формуванням машинного носія (наприклад, як при виписуванні прихідної накладної при поступленні товарів на склад супермаркету). У разі автоматичного збору інформації^-* ^в°на автоматично реєструється (наприклад, на підприємстві існує автоматизована система реєстрації приходу і виходу працівників на Роботу, у якій підключений спеціальний пристій реєстрації, з допомогою ^якого кожний працівник, минаючи прохідну, відмічає свою картку, що

^Шє змогу здійснювати облік часу перебування кожного працівника на Робочому місці (супермаркети типу "Технополіс"). Підготовка даних є найбільш трудомістким процесом в АІС торго-

'^Єльного підприємства. Первинна інформація спочатку записується в ^д°кументах, а потім за допомогою вибраних технологією засобів

112 ______ ~^Г^,

підготовки даних переноситься на машинні носії.

Технічні засоби передачі інформації призначені для обміну інформ_аіІ; між місцями її виникнення і центрами обробки даних. Для цього всебіч використовуються засоби зв'язку, зокрема телефонний, телеграфно-сотовий зв'язок, приймально - передавальні пристрої, радіозв'язок тощо Вибір технічних засобів передачі інформації визначається за такими критеріями, як: швидкість передачі, достовірність повідомлень доступність придбання і тип використовуваних мережних архітектур.

Основу засобів обробки інформації в комерційній діяльності складають персональні електронно-обчислювальні машини (ПЕОМ).

Технічні засоби видачі і відображення результативної інформації поділяються на дві групи:

ІJ пристрої виводу на машинні носії інформації;

2) пристрої виводу інформації в знаковій формі у вигляді текстів, графіків і зображень, що дозволяють виводити інформацію на друк і екран дисплея.

Мета створення технічного забезпечення полягає у виборі і оснащенні багаторівневої АІС торговельних підприємств (організацій) технічними засобами збору, реєстрації, передачі, зберігання, накопичення, обробки інформації, створення умов нормального завантаження і надійності технічних елементів системи при розв'язку в установленому часовому режимі всіх, передбачених проектом задач управління.

Комплекс технічних засобів як "тверда" складова АІС торговельного підприємства призначений для:

> надійного і своєчасного розв 'язання функціональних задач;

> подання результатів розв 'язку задач користувачам в необхідних розрізах і обсягах;

• сполучення і інформаційної взаємодії АІС торговельного підприємства із зовнішніми автоматизованими інформаційними системами (планових і фінансових розрахунків, статистики і галу­зевих інформаційних систем);

• забезпечення функціонування спеціалізованих баз даних; пере­дачі інформації по каналах зв 'язку;

• оброблення як регламентних задач, так і задач, які поступають у виді запитів;

> видачі інформації на термінальні пристрої всіх учасників торговельного процесу.

133

досягнення заданої ефективності КТЗ в АІС торгівлі формується

мозв'язаний набір пристроїв обробки інформації, який базується

^} ч сукупності організаційних принципів.

Поинцип інтегрованої обробки припускає створення і функціону-

_ння неперервного технологічного процесу автоматизованої обробки

сЬормації, що досягається наявністю автоматизованого банку даних,

іовної, програмної і технічної сумісності різних пристроїв.

Принцип розміщення технічних засобів формує раціональний "лан­цюг" технічних пристроїв у відповідності з етапами технології обробки даних. При розробці технологічних процесів необхідно, щоби в кожній технологічній ланці результат, який видається попереднім пристроєм, являвся б початковою інформацією для роботи наступного пристрою, а самі сполучені пристрої були узгоджені по кодах (мові) і носіях інформації. Принцип узгодженої продуктивності передбачає на стадії проектування автоматизованої системи узгодження в технологічній ланці обробки інформації пристроїв за їх продуктивністю. Це досягається створенням, при необхідності, буферних накопичу вачів інформації для наступної видачі її в необхідні користувачеві терміни або створенням паралельних ланцюгів обробки інформації на ділянках з недостатньою пропускною здатністю.

6.2. Вимоги, які пред'являються до технічного забезпечення АІС

Узгоджена робота сукупності технічних засобів як одного комплексу висуває низку вимог до технічних засобів АІС комерційної діяльності. Ці вимоги поділяються на чотири групи: організаційно-економічні (1), °Рі анізаційно-технічні (2), конструктивні (3) і експлуатаційні (4).

Організаційно-економічні вимоги забезпечують розв'язок всього зада­ного набору економічних задач і вдосконалення технології управління, використання прогресивних зразків вітчизняної і зарубіжної обчислю­вальної і організаційної техніки, мінімально можливі капітальні і експлу­атаційні затрати на придбання техніки і її обслуговування.

Організаційно-технічні забезпечують виконання функцій реєстрації і збору, передачі, обробки, накопичення і видачі інформації, необхідну ^сУмісність (кодову, програмну, технічну), пропускну здатність технічних засобів на всіх фазах перетворення інформації, максимальну

нормативних матеріалів майбутньої системи, на основі яких здійсню­сяься _вибір КТЗ. Цей перелік включається в "Технічне завдання на розробку АІС", складанням якого закінчується передпроектна стадія ЛІС. Початкові дані для орієнтованого вибору КТЗ АІС визначаються на першому етапі передпроектної стадії (в документі техніко-економічне обґрунтування). В цілому на передпроектній стадії розв'язуються такі

завдання:

• визначаються початкові дані для вибору КТЗ;

• аналізується попередній вибір складу КТЗ;

• здійснюється орієнтований розрахунок кількості технічних засобів коленого типу;

• розробляються попередні варіанти структури КТЗ;

• здійснюється вибір оптимальної за критерієм варіанту струк­тури КТЗ.

Основою для вибору КТЗ майбутньої АІС торгівельного підприємства на передпроектній стадії служить: аналіз економічних показників-параметрів в обстежуваній системі управління, характер специфічних особливостей управління і методів їх відображення, характеристики типів технічних засобів, які пропонуються на ринку IT і накреслені до випуску, аналіз капіталовкладень і експлуатаційних затрат на формування КТЗ.

На стадії розробки проектів АІС торговельних підприємств питання вибору КТЗ розв'язуються на етапі техно - робочого проектування.

На етапі технічного проекту уточнюються початкові дані для вибору КТЗ, розробляються завдання на вибір КТЗ, вибирається обчислювальне, периферійне і організаційне обладнання, засоби передачі даних, визна­чається структура КТЗ. На цьому ж етапі розраховується необхідна кількість обчислювального і периферійного обладнання і надійність КТЗ, визначаються техніко - економічні характеристики підсистеми техніч­ного забезпечення АІС торговельного підприємства, складаються кош­торис і замовні специфікації на КТЗ, встановлюються технічні вимоги ^{а Нов}і пристрої, які не входять в номенклатуру технічних засобів, що впускаються серійно. В цілому на етапі технічного проекту кінцево пзначаються щодо структури, номенклатури і кількості технічних ^асобів і особливостей технології обробки інформації. На цьому ж етапі Розробляється технічний проект, як платформа подальшої розробки АІС торговельного підприємства.

"^а етапі робочого проекту АІС складаються схеми функціональних

І36 Ч<С7^

компонент КТЗ з відображенням окремих елементів КТЗ, розміще периферійних пристроїв в місцях безпосередньої реєстрації первц_н * інформації, креслення розміщення пристроїв КТЗ, описуються стандапти' процедури роботи з пристроями. На цьому етапі виконується робочг проект центра обробки інформації майбутньої АІС.

Узагальнюючи роботу із вибору КТЗ на стадії розробки проектів вона представляється сукупністю наступних елементів: уточнення лочат- ' кових даних; вибору типів технічних засобів; розрахунку кількості технічних засобів; розгляду можливих варіантів КТЗ; вибору оптималь- ! ного за критерієм економічної ефективності.

В даний час КТЗ АІС торговельного підприємства вибирається на базі типових проектних рішень (ТПР) або CASE-рішень, які представ­ляють собою комплекси проектно-технічної документації на елементи КТЗ, достатні для його вибору, прив'язування до розроблюваної системи і об'єднання з іншими типовими проектними рішеннями. ТПР як і CASE-рішення містять необхідні дані для розрахунку техніко - економічних характеристик КТЗ, короткий опис технічних засобів, що пропонуються до застосування, технологію їх використання, інструкції по складанню програм роботи окремих пристроїв, описи носіїв інформації, а також інструктивно-нормативних документів з їх використання.

При розробці КТЗ на базі ТПР і CASE-рішень на передпроектній стадії створення АІС, коли здійснюються попередній вибір технічних засобів, складається попередній перелік технічних засобів, схематично уклада­ється орієнтований перелік типових проектних рішень, які можна викорис­тати в АІС конкретного торговельного підприємства. На стадії розробки проектів АІС вибирається конкретне ТПР або CASE-рішення і виконується його прив'язування до розроблювальноїавтоматизованої інформаційної системи визначеного підприємства.

На етапі визначення потреб в засобах збору і реєстрації інформації здійснюється розрахунок затрат часу на виконання операцій збору J реєстраціїданих і на розв'язок задач заданого обсягу в установлений термін. Час фіксації інформації одним пристроєм (і) розраховується за формулою:

* ~ 8 . І ^v , (6.1)

де g. - обсяг інформації на одному робочому місці, який визначається при аналізі інформаційних потоків в АІС торговельного підприємства

t - кількість годин однозмінної роботи за місяць;

К - коефіцієнт змінності;

Кеф' - коефіцієнт корисної роботи пристрою, дорівнює 1,2.

Коефіцієнт змінності (Кз) визначається за формулою:

де Мз- загальна кількість відпрацьованих машино-годин; N- кількість встановлених засобів підготовки даних. Розрахунок кількості ЕОМ здійснюється за формулою:

(6.5)

(6.6)

де Nеом - розрахункова необхідна кількість ЕОМ;

Тобр - потреба в машинному часі для обробки даних на ЕОМ на протязі заданого періоду;

Т_/ - затрати часу на коректування і оновлення масивів постійної інформації (складають 10-15% Т_обр);

Т_р -загальний ресурс часу для однієї ЕОМ на протязі місяця (годин).

В свою чергу (Т ) розраховується наступним чином:

(6.7)

де /'- плановий добовий фонд робочого часу;

D - середня кількість днів роботи ЕОМ в місяць.

Час обробки інформації на ЕОМ розраховується за формулою:

(6.8)

де Т_в - час введення інформації в ЕОМ;

Т_р~ час роботи процесора;

Т_вив - час виведення інформації.

Час введення інформації в ЕОМ визначається за формулою:

(6.9)

де - обсяг інформації (в символах), що вводиться в ЕОМ зі-зовнішнього пристрою;

139

(6.10)

де Qз- кількість операцій, необхідних для розв'язування задач; Qзв1 - кількість звертань до і - зовнішнього пристрою;

Т_ЗВІ - середній час звертання до /-зовнішнього пристрою;

V_cp-швидкодія мікропроцесора операцій/с; m - кількість зовнішніх пристроїв.

Час, витрачений на виведення з ЕОМ всієї необхідної інформації при розв'язуванні задач, визначається за формулою:

Де Q_ВИВ- обсяг інформації, що видається на /-пристрій;

V_BиB - швидкодія і - пристрою виведення;

к - кількість пристроїв виведення.

Передача інформації між підрозділами торговельного підприємства і Центром обробки даних може бути організована двома способами: по каналах зв'язку або з використанням поштового зв'язку. Як правило ^використання поштового зв'язку здійснюється для інформації, яка має ^Великі обсяги, тривалий період оновлення і зафіксована в документах ^а°о машинних носіях.

Для оперативної передачі інформації використовуються канали зв'язку

^а апаратура передачі даних. Вибір каналів зв'язку і апаратури передачі

Даних здійснюється з врахуванням таких основних параметрів як: обсяги

Даних, що передаються; необхідна ступінь достовірності передачі

Ф°рмації; віддаль передачі даних від територіально розміщеного центру

Р°бки даних; тип використовуваних каналів зв'язку.

Організація передачі інформації по каналах зв'язку здійснюються з обов'язковим дотриманням умови, яка формалізується виразом-

6.4. Організаційні форми інформаційного бізнесу

Аналіз підходів до класифікацій організаційних форм використання обчислювальної техніки показує, що в їх основу покладено тил або клас використовуваної обчислювальної техніки.

Зміна самої обчислювальної техніки, а також навколишнього середо-вища справляє безпосередній вплив на підходи до класифікації, які постійно розвиваються і вдосконалюються. В даний час основним чинникам, які справляють найбільший вплив на класифікацію організа­ційних форм обчислювального бізнесу виділяються:

• перехід до ринкових відносин;

• перехід на індикативне державне регулювання інформаційної сфери економіки;

• приватизація державних інформаційних структур;

• зростання числа користувачів і перетворення інформації в специфічний товар;

• створення принципово нових моделей ЕОМ;

• розвиток інформаційних технологій, зокрема, мсрежених; •розвиток методології створення А 1С, зокрема CASE - методів

проектування та інше.

Серед наведеного переліку чинників в даний час найбільший вплив на класифікацію мають не стільки технічні і організаційні чинники, скільки соціально - політичні. Саме вони зумовлюють зміну економічного середовища та форм господарювання і, відповідно, і роблять необхідним перегляд класифікації організаційних форм інформаційного бізнесу.

Більш повну класифікацію структур інформаційного бізнесу можна скласти, користуючись такими ознаками як:

> мета і характер діяльності;

> форме власності майна; національна належність капіталу; >галузево-функціональний вид діяльності; технологічна (територіальна) цілісність і ступінь підпорядкування;

_Ґ розмір за кількістю працівників.

Метою діяльності переважної більшості підприємств інформаційного

бслуговування є створення доданої вартості і одержання відповідного

поибутку, і з переходом до ринку їх діяльність носить комерційний

характер. Вони за явними ознаками належать до сфери комерційної

діяльності.

За формою власності підприємства інформаційно-обчислювального обслуговування поділяються на: державні, комунальні, колективні і приватні.

Державними є підприємства, засновані на державній власності. Значну частину організаційних форм інформаційного бізнесу складають великі державні обчислювальні центри (ОЦ), насамперед, Держкомстату України, фінансових, податкових органів, держадміністрації тощо. В останні роки вони зазнали суттєвих змін. Передусім це стосується їх організаційної структури, номенклатури робіт і послуг, техніки і технології, ведення господарського механізму тощо.

Комунальні підприємства засновані на засадах власності відповідних територіальних громад.

Колективні підприємства ґрунтуються на власності їх трудових колективів, а також кооперативів, інших статутних товариств або громадських організацій.

Приватні підприємства - це підприємства, що належать окремим громадянам на правах приватної власності. Розрізняють приватні підприємства з правом найму робочої сили, індивідуальні та сімейні підприємства, які базуються на приватній власності, але тільки на особистій праці (праці членів сім'ї).

За національною належністю капіталу розрізняють такі 'Дприємства інформаційного обслуговування, як:

^ національні, в яких капітал належить фірмам своєї країни;

^ 'поземні, де капітал є власністю іноземних фірм повністю або в тій ^астині, що забезпечує їм необхідний контроль;

Р змішані, коли фірми за профілем діяльності створюються у формі фглщ або дочірніх іноземних підприємств і реєструються в країні (при

143

pOJ

єння сучасних інформаційних технологій у найкоротші терміни; ономічна ефективність, оскільки вони створюються з мінімаль­ні італьними вкладеннями, забезпечують високу продуктивність і а термін окупності становить лише 12-21 місяць (для великих

Гп^ири^^ств-³-^5рок1в);

_с0ціальна ефективність, оскільки вони здатні швидко реагувати на

піїти і вимоги користувачів, що постійно змінюються, і створюють нові робочі місця.

В Україні до малих підприємств належать об'єкти господарювання з кількістю працівників: у промисловості та будівництві -до 200 осіб; в інших галузях виробничої сфери - до 50 осіб; у науці та науковому обслуговуванні - до 100 осіб; у галузях невиробничої сфери - до 25 осіб; у роздрібній торгівлі - до 15 осіб.

В інформаційному бізнесі для поділу підприємств за цією ознакою використовують, крім чисельності персоналу, й інші характеристики. Наприклад, фірми - розробники програмних засобів поділяються на три категорії, в основу яких покладено такі кількісні відмінності:

1. малі - з обсягами продажу до п'яти програмних продуктів, для яких характерна спеціалізація в секторах програмного забезпечення (наприклад, спеціалізовані бази даних, автоматизація оброблення інформації бухгалтерського обліку, інженерно-лінгвістичні розробки тощо). Слід зазначити, що сьогодні на ринку України переважає саме Ця категорія виробників;

2. середні - з обсягом продажу від п'яти до 20 продуктів, для них характерні адаптація програмних продуктів і посередницька діяльність;

3. великі, які займають певне місце у віх секторах ринку програмних продуктів.

Крім розглянутих, найпоширенішими ознаками, за якими розрізняють Фірми інформаційного бізнесу є такі, як:

• вид основної діяльності;

• спеціалізація;

• функціональні характеристики основної діяльності.

^а ознакою класифікації виду діяльності фірм інформаційного бізнесу вділяються комп'ютерні і інформаційні фірми.

Перший тип фірм зв'язаний з діяльністю розроблення, виробництва і Розповсюдження технічних засобів збору, обробки, зберігання і ^Передавання інформації, програмного забезпечення тощо.

144 ________ ~-^I*Ha,

Другий тип фірм орієнтований на задоволення інформаційних поті** користувачів. Критеріями, за якими визначається поняття "інформації; фірма", розробленими на початку 80-х років минулого століття. Л_Со. ацією інформаційної індустрії США, є такі:

• створення інформаційних продуктів силами своїх працівники

• надання інформаційних послуг на основі замовлення;

• створення інформаційних продуктів відповідно до специфічних вимог окремих кінцевих користувачів;

• використання різних носіїв інформації, як традиційних паперових, так і електронних засобів зберігання даних, відповідно до прийнятої в них концепції створення БД;

• створення інформаційних продуктів для забезпечення процесу прийняття рішень і підвищення якості цих рішень;

• отримання прибутку за рахунок продажу інформації та послуг, оскільки користувачі прирівнюють ці послуги до проведення наукових досліджень і майже повністю оплачують їх;

• збирання і зберігання різних відомостей про бізнес, технології та інше, на відміну від консультацій з питань управління;

> ставлення до інформації як до кінцевого продукту. Оскільки єдиного підходу до поділу інформаційної діяльності на види

немає, а характеристики його достатньо складні, провідні виробники ЕОМ і периферійного обладнання орієнтуються в своїй діяльності на комплексне обслуговування. Комплексність обумовлюється тим, що виробництво обчислювальної техніки пов'язується з розробленням і вдосконаленням системного програмного забезпечення, наданням інформаційних та консультаційних послуг; розроблення різноманітних проектів AZC - з постачанням програмно-технічних комплексів, консультуванням, наданням послуг доступу до баз даних тощо.

В даний час за спеціалізацією основної діяльності виділяються три групи фірм інформаційного обслуговування, що:

<=> розробляють програмні продукти;

& здійснюють послуги інформаційного обслуговування;

& проводять широку консультаційну діяльність і надають комплексні послуги в сфері комп'ютерно-інформаційних технологій.

Здатність виробляти конкурентоспроможне програмне забезпечення притаманне тільки не великій групі організаційних утворень (підприємств, фірм), оскільки розроблення таких програмних продуктів під силу тільки

po30J^ !±5

'олективам з високим інтелектуальним потенціалом і вимагає величезних інвестицій в науково-дослідну і технологічну сферу діяльності. У межах цього угрупування, за кількістю програмних продуктів вирізняють малі, середні та великі фірми.

Спеціалізація у сфері інформаційного обслуговування та надання послуг в перехідний період становлення економіки є найбільш поширеною і представницькою; тут можна виділити послуги виробничо-проектуваль­ного характеру, науково-дослідні розробки, проектні роботи, послуги з розроблення і супроводження спеціалізованого програмного забез­печення.

Виробничі послуги поділяються на основні, які передбачають обробку, передачу та захист даних, ведення інформаційних масивів і баз даних, і допоміжні, які забезпечують технічне обслуговування і ремонт засобів обчислювальної техніки та периферійних пристроїв.

Поява фірм, що здійснюють консультаційну діяльність і надають комплексні послуги в сфері інформаційного обслуговування, зумовлена необхідністю встановлення зв'язків між виробниками та користувачами технічних і програмних засобів, а також необхідністю усунення виявлених недоліків адаптації до умов конкретного користувача, необхідністю навчання та перенавчання кінцевих користувачів тощо.

В основу поділу фірм інформаційного бізнесу за функціональними характеристиками основної діяльності покладено види підприємницької діяльності відповідно до Закону України "Про підприємництво^,\ За цією ознакою виділяють фірми, що:

* здійснюють виробництво продукції (розробку технічних засобів, програмних і інформаційних продуктів);

' виконують інформаційні роботи (обробку даних, роботу з базами

данихіт.ін.); ' надають послуги (інформаційного обслуговування, іт-консалтингу,

навчання, лізингу і страхування);

• здійснюють спеціалізовану торговельну діяльність (торгівлю комп'ю­терною технікою, програмними та інформаційними продуктами);

• здійснюють комерційне посередництво (посередництво по продажу технічних засобів, програмних та інформаційних продуктів).

146 ^£і^наі

f?~) Питання для самоперевірки

1. Що розуміється під технічним забезпечення АІС комерціи„₀ діяльності?

2. Який поділ технічних засобів за функціональними ознаками?

3. Назвіть варіанти можливої реєстрації інформації і дайте їх характе­ристику.

4. Перерахуйте і дайте характеристику сукупності принципів органі­зації КТЗ.

5. Прокоментуйте структуру КТЗ АІС комерційної діяльності.

6. Перерахуйте і дайте характеристику вимогам, які пред'являються до технічного забезпечення АІС комерційної діяльності.

7. Назвіть критеріїза якими здійснюється вибір КТЗ АІС комерційної діяльності.

8. Яким чином вираховується час фіксації інформації одним прис­троєм?

9. Як вираховується кількість засобів збору і реєстрації даних?

10. Як вираховується необхідна кількість пристроїв підготовки даних?

11. Яким чином розраховується час обробки інформації на ЕОМ?

12. Які організаційні форми інформаційного бізнесу Ви знаєте?

13. Назвіть основні чинники впливу на класифікацію форм інформа­ційного бізнесу.

14. Назвіть класифікаційні угрупування підприємств інформаційного бізнесу за ознаками "форма власності" і "приналежність до галузево-функціонального виду".

15. Назвіть переваги малих підприємств інформаційного бізнесу.

16. Назвіть критерії визначення поняття "інформаційна фірма".

17. Як за спеціалізацією поділяються підприємства інформаційного бізнесу?

18. Як поділяються підприємства інформаційного бізнесу у відпо­відності з Законом України "Про підприємництво"?

Q План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

1. Загальна характеристика математичного забезпечення ЛІС.

2. Сутність процесу моделювання.

3. Особливості застосування математичного моделювання в досліджені торговельно-економічних процесів.

7.1. Загальна характеристика математичного забезпечення АІС

В склад забезпечувальної частини АІС торговельного підприємства входить система математичного і програмного забезпечення АІС.

		Математичне забезпечення
Методи			Моделі			Алгоритми

Рис 7.1. Структура системи математичного забезпечення АІС.

Математичне забезпечення взаємозв'язане з функціональною частиною АІС (через постановки задач) і представляє собою сукупність математичних методів, моделей і алгоритмів для розв'язку задач і обробки торговельної інформації із застосуванням комп'ютерної техніки в АІС (рис 7.1).

Математичне забезпечення становить засіб, з допомогою якого описуються способи, шляхи і послідовність розв'язку функціональних задач на ЕОМ.

148

™£Щна1.

- це кількісні і символьно-логічні методи вивчення і відображення процесів функціонального управління торгівлею. Моделі АІС утворюють систему рівнянь, таблиць, графіків, з допомогою яких описуються процеси управління торгівлею.

в§> Алгоритми в ЛІС — точно визначена і чітко регламен­тована послідовність дій над початковими даними для отримання вихідних даних на ЕОМ.

Математичне та програмне забезпечення АІС комерційної діяльності базується на моделюванні функціональних процедур і задач.

7.2. Сутність процесу моделювання

Одним із основних методів дослідження, оптимізації, аналізу і синтезу комерційних систем є метод моделювання. Торгівля відноситься до складних економічних систем, важливу роль в якій відіграють питання функціонального управління, які представляють собою сукупності процесів збору, передачі і обробки інформації в різних циклічних послідов­ностях. В результаті переробки інформації створюються керуючі команди, які змінюють стан і режими функціонування як елементів торговельної системи (секцій, відділів, конкретних робочих місць), так і підприємства в цілому. Отже, процеси управління торгівлею характе­ризуються рухами і перетворюваннями в системі. Тому для цілеспря­мованого вивчення структури взаємозв'язків між елементами торго­вельної системи, а також для пізнання функціональних закономірностей процесів управління нею використовуються моделі (від інфологічноїдо моделі розв'язку окремої задачі).

Модель представляє собою відображення певних комерційних процесів системи, з допомогою якого відтворюються її суттєві ознаки. Відображенням можуть бути реальні або абстрактні системи і процеси, а також зв'язки між ними і їх властивості. В цьому випадку, коли як модельований об'єкт беруть реально існуюче підприємство як систему, то таку модель називають дескриптивною (онисувальною). Якщо при моделюванні розглядається бажана конструкція, тобто ідеальна система, то така модель називається прескриптивною (як така, що дає припис).

Поняття моделі пов'язується з визначенням подібності між двома об'єктами. Подібність може бути чисто зовнішньою, внутрішньою і за

розЯЦІї . И?

певними рисами поведінки елементів, компонентів або об'єктів системи. Прикладами зовнішньої подібності є моделі, які відтворюють розміри і форми системних об'єктів (наприклад, літака, на якому вивчаються дії аеродинамічних сил); модель розміщення і внутрішнього оформлення магазину, оптового підприємства, ресторану, тощо. Ці моделі створю­ються для вивчення певних співвідношень системних елементів і через співвідношення елементів здійснюється пізнання основних об'єктивних властивостей реальної системи або об'єкта.

Прикладом внутрішньої подібності служать моделі міської водопро­відної мережі і мережі електропостачання.

Застосовувані в названих випадках моделі називаються наглядними.

Для торговельних систем найбільшого значення набуває схожість за певними рисами поведінки елементів, які дозволяють моделювати їх кінетичне уявлення. В основі моделювання поведінки лежить той факт, що однакова поведінка спостерігається за певних умов у систем, суттєво різних за формою, структурою і за фізичною природою процесів, які в них протікають.

в§* Моделювання — це дослідження кількісних явищ, процесів або систем об'єктів шляхом побудови і вивчення їх моделей.

Процес моделювання оснований на методах мислення за аналогією. Велике значення моделювання має для вивчення об'єктів або процесів, які недоступні прямому спостереженню або можливості експеримен­тування над якими обмежені. В таких випадках моделювання відіграє основну роль в створенні ефективної організації управління економікою країни, або її складовими компонентами, наприклад, торгівлею.

Торгівля є складною кібернетичною системою, функції якої полягають в доведенні товарів до споживачів, в реалізації виробленої вартості, в неперервній підтримці рівноваги між попитом і пропозицією. Вона має специфічні особливості: багатоступеневість управління, розгалужена мережа торговельних підприємств, більшість яких розкидана по території, велика кількість дрібних торговельних підприємств на одне-два робочі місця, наявність великої кількості числа зв'язків із зовнішнім середовищем, що породжує великі потоки інформації, які відображають стан торговельних процесів і результати господарської діяльності в Цілому.

Торгівля як економічна система, являється відкритою системою, виступає складовою частиною загальної суперсистеми (економіки в

150 ___^4/.

цілому), яка завжди цілеспрямована і визначається спільним завданням системних об'єктів, їх властивостей і зв'язків між ними. Системними об'єктами виступають входи, процеси, виходи, цілі, зворотні зв'язки і обстеження.

Входом торгівлі виступають: обсяг і структура товарних ресурсів які призначені для реалізації населенню, власна матеріально-технічна база, трудові і фінансові ресурси.

Виходом торгівлі як економічної системи є: роздрібний товарооборот; послуги, які надаються системою в процесі реалізації товарів; гроші, які оплачують виробничим підприємствам за поступленні від них товари.

Процес функціонування торгівлі як економічної системи характеризу­ється великою складністю, яка визначається, перш за все, сильною дією чинників пропозиції товарів народного споживання і попиту на них. Якщо пропозиція товарів свідомо керується державними органами і це управ­ління має прямий і безпосередній характер, то обсяг і структура попиту регулюється непрямими діями. В силу цього завжди існує ймовірність неповного співпадання фактичного попиту з прогнозами, які закладені в основу планів виробництва і продажу товарів. Тому розвиток торгівлі як системи має імовірнісний характер, який характеризується багатьма параметрами економічної невизначеності.

Управління торгівлею припускає наявність мети, задля якої здійсню­ється управління. Мета торгівлі задається самою природою цієї складо­вої, а саме максимально можливе повне задоволення купівельного попиту населення в товарах народного споживання при мінімальних витратах обігу. Звідси витікає, що торгівля на своїх входах споживає різні ресурси, які визначають межі її можливостей по задоволенню купівельного попиту населення в товарах та послугах. Природно, що ресурси торгівлі (як і будь-якої економічної складової) завжди в тій або іншій мірі обмежені. А саме це, в свою чергу, вимагає находження опти­мального варіанту їх практичного застосування.

Оптимізація торговельно-господарської діяльності базується на широ­кому застосуванні моделей, зокрема економіко-математичних, а процес управління будується за принципом саморегулювання із використанням прямих і зворотних зв'язків. Необхідно відмітити, що структурі системи управління торговельною діяльністю властивий ієрархічний характер, який сприяє тому, що керівні органи різних рівнів забезпечуються мінімумом інформації, яка необхідна для ефективного управління. Для

РОЗДІЛ 7.

151

збору, передачі, зберігання і обробки цієї інформації і призначаються спеціалізовані інформаційні системи.

из- Таким чином, торгівля — це велика і складна система, яка відрізняється ієрархічною структурою, замкнутістю, динамічним і ймовірним характером, прагненням оптимізу-вати свою діяльність, а також властивістю саморегу­лювання.

Моделювання процесів управління торгівлею дає можливість для прийняття оптимального рішення визначити вплив керуючих дій на керований об'єкт (будь то процес, самостійний об'єкт або функція). Особливістю методу моделювання є те, що експериментування поведінки такої складної економічної системи як торгівля, можна повторювати багатократно. При цьому (залежно від складності моделі) є можливість варіювати множиною різних чинників і враховувати можливі випадкові збурення.

При досліджені торгівлі, як складної економічної системи, немає можливості створювати абсолютно точні моделі, оскільки їх складання пов'язане з величезними труднощами: великою кількістю елементів, багаточисельністю внутрішніх і зовнішніх зв'язків, які не підлягають точному опису. Тому модель, окрім подібності, повинна відображати найбільш суттєві елементи, зв'язки і перетворення і бути при цьому наочною. Отже, процес створення моделей полягає в певному абстрагу­ванні від реальної системи. Ступінь абстрагування може бути різним і часто обумовлюється поставленими цілями моделювання. В цьому зв'язку важливість моделі визначається ступенем її відповідності модельованому об'єкту. Від цього залежить допустимість перенесення отриманих в результаті моделювання даних на реальні об'єкти. В даному випадку відбувається неминучий компроміс між ускладненням а і значить - подорожчанням моделі, з однієї сторони (цим забезпечується краща відповідність) і спрощенням, з іншої. Подібне спрощення реальних торговельних систем здійснюється свідомо, оскільки саме спрощені моделі значно легше аналізуються і досліджуються.

При побудові моделей торговельних об'єктів проектувальник повинен володіти економічною теорією і добре знати процеси і явища, які він збирається моделювати.

В залежності від відповідності систем, що моделюються, розрізняють ізоморфні і гомоморфні моделі.

J52 ¹^£[ина_і

Ізоморфізм означає, що дві системи, одна із яких являється моделлю а інша модельованим об'єктом, находяться у взаємно однозначній відповідності, тобто вони тотожні за структурними елементами, зв'яз­ками і формами перетворення. При цьому моделлю може служити і сам об'єкт.

Гомотерфізм також визначає відповідність між двома системами (моделлю і об'єктом), але ця подібність направлена лише в одну сторону, тобто модель є гомоморфним відображенням об'єкта, однак останній не може виступати як модель. Отже, гомоморфна модель включає не всі, а тільки, деякі, найбільше суттєві параметри.

Існує два основних способи технічної реалізації моделювання руху (кінетики) системи - це фізичне і інформаційне моделювання. При фізичному моделюванні відображення оригіналу здійснюється за допо­могою механічної, гідравлічної або електричної моделі. Прикладом фізичної моделі можуть служити гідравлічні моделі економіки, вперше розроблені в лондонській школі економіки, в яких потоки води імітують потоки грошей і товарів. Ряд резервуарів ототожнюються з категоріями ''Обсяг промислового виробництва", "Податкове оподаткування", "Особисте споживання" і т.ін. З'єднуючі їх трубки дозволяють регулю­вати потоки води між резервуарами. Постулюючи, наприклад, той або інший вплив збільшення податків на прибутки компаній або вплив несподіваної зміни банківського відсотку на вклади, можна моделювати динаміку капіталовкладень і особистих доходів шляхом переміщення пропорційних обсягів речовинну відповідні резервуари.

Для дослідження задач управління використовуються також елек­тричні моделі, в яких розподіл струму або напруги являється рішенням відповідної задачі управління. Наприклад, грошовий кругооборот може моделюватися шляхом замкнутого електричного ланцюга. Тут аналогом руху грошової маси є протікання струму по проводах. Акумулятори виконують роль банків. Під'єднання можливих опорів, конденсаторів імітує затримку в обороті; зміна вартості грошей - зміну напруги.

Основою всіх видів моделювання служить інформаційне моделю­вання.

в^ Інформаційне моделювання ~ це таке моделювання, при якому "оригінал" об'єкта замінюється рисунками, схемами, графіками, формулами і системами рівнянь.

_po30L1l Ш

Інформаційне моделювання здійснюється засобами математичного і логічного апарату, при якому для економічних об'єктів з допомогою оівностей і нерівностей будується економіко-математична модель. Моделі організації і управління торгівлею подаються в графічній формі або в формі економіко-математичних моделей, в яких відображається взаємозалежність досліджуваних сутностей.

Графічні моделі використовуються в торгівлі при аналізі її організаційної і функціональної структури, календарних планів створення АІС, планів поставки товарів, використання трудових і фінансових ресурсів і т.ін. Графічні моделі мають вид таблиць, схем, графіків, діаграм.

Економіко-математична модель - це опис економічної системи на будь-якій формальній мові (у виді множини рівностей і нерівностей), що дозволяють робити висновки про поведінку системи.

Економіко-математичні моделі широко використовуються при плану­ванні діяльності підприємств комерційної сфери. Об'єктом моделювання" є різні економічні (комерційні) системи, а основним інструментом їх побудови являються економіко-математичні методи. Економіко-математична модель повинна достатньо точно відображати мету еконо­мічної системи. Як правило, мета виражається у виді критерію - цільової функції, а умови і закономірності - у виді математичних співвідношень. Оскільки в економіко-математичній моделі не можливо стовідсотково врахувати всі властивості і закономірності економічної системи, то в ній Добиваються прийнятного відображення найбільш важливих рис Досліджуваного процесу (системи). На основі економіко-математичних моделей прогнозується розвиток системи в часі, визначається вплив керованих дій на систему в залежності від прийнятих рішень. Отже, економіко-математичні моделі, які характеризують кількісні взаємо­зв'язки всередині і зовні торговельної системи, відіграють базову роль в практиці управління. Основним технічним засобом, з допомогою якого реалізуються економіко-математичної моделі, є ЕОМ, які поряд із збільшенням швидкості обчислень дозволяють розв'язувати принципово нові задачі управління комерційною діяльністю.

155

юзДіл

Принцип оптимальності пояснюється наступним прикладом. Торго­вельне підприємство при складанні плану повинно враховувати асорти­мент товарів, площу торговельних залів, види торговельного обладнання, грошові та інші ресурси, оскільки вони в певній мірі впливають на рента­бельність його роботи. Планування - це багатоваріантний (інваріантний) процес і необхідно враховувати вплив вказаних показників на складання плану і співставляти його різні варіанти з метою вибору найкращого на основі певного критерію. Якщо за критерій вибрані витрати обігу, то оптимальним буде план, який забезпечує мінімум витрат обігу.

_?

Таким чином, принцип оптимальності в комерційній діяль­ності визначає комплекс методів, які дозволяють вибрати із множини можливих варіантів плану розвитку торговель­ного підприємства один оптимальний план, тобто найкра­щий з точки зору заданого критерію і певних обмежень.

Задачі оптимального планування розв'язуються з допомогою методів математичного програмування і ЕОМ.

Математичне формулювання загальної задачі оптимального програ­мування подається, як правило, наступним чином.

Необхідно знайти значення персональних характеристик (параметрів) підприємства (х , х₂...х_п), які задовольняють рівнянням або нерівностям виду:

і=1,2...М

і максимізують або мінімізують функцію

(7.2.) Де: - задані функції; tv - відомі постійні величини. Умови виду (1.7.1.) називаються обмеженнями, а функція виду (7.2.) - цільовою функцією.

В кожному із знаків , на змінні накладаються умови

невід'ємності, а в деяких випадках повинні виконуватись вимоги Цілочисленності, тобто значення кожної змінної повинно обов'язково Дорівнювати цілому числу.

екстремума зігнутих функцій при мінімізації. В цьому зв'язку розді-, математичного програмування, в якому вивчаються методи знаход. ження оптимальних рішень для задач, які володіють властивостям^ випуклості або увігнутості, називається випуклим програмуванням.

Одним із видів математичного програмування є динамічне програ. мування, яке представляє собою сукупність прийомів, які дозволяють знаходити оптимальні рішення, які базуються на обчисленні наслідків кожного рішення і виробленні оптимальної стратегії для наступних рішень. Особливістю задач оптимізаціїє те, що процес прийняття рішень в них розпадається на низку послідовних кроків, які називаються багато-кроковими процесами. На кожному кроці (етапі) необхідно вибрати якийсь певний спосіб дії, який залежить від того, який спосіб дії вибраний раніше. Якщо заздалегідь визначено, яку дію необхідно вибрати на кожному кроці, то вважається, що в задачі динамічного програмування задана поведінка, а зміст задачі полягає в тому, щоби вибрати оптималь­ну поведінку з точки зору визначеного конкретного критерію (макси­мального прибутку, мінімальних затрат і т.ін.). При цьому дотримується основний принцип динамічного програмування: поетапне планування повинно проводитися таким чином, щоби при плануванні кожного кроку враховувалась вигода не даного кроку, а всього процесу в цілому.

В управлінні торгівлею динамічне програмування використовується для розв'язання задачі планування оптимальних маршрутів централі­зованого завезення товарів з оптової бази в роздрібну мережу.

Характерним для комерційної діяльності є те, що її розвиток носить не тільки оптимальний характер, але і стохастичний. Наприклад, на стан торгівлі справляє вплив співвідношення купівельного попиту і пропозиції А для купівельного попиту властиво багато чинників, основними серед яких є: випадковість і невизначеність; складність і множинність кількісних зв'язків; різноманітність і багатоаспектність чинників, які діють в різних напрямках і характеризують його розвиток; відсутність інформації і дороговизна збору потрібної економічної інформації по деяких чинниках. Для того щоб дослідити купівельний попит, необхідно вивчити його зв'язки і залежності від чинників, дія яких визначає його розвиток. При цьому необхідно встановити не тільки зв'язки між купівельним попитом і чинниками, але і визначити їх кількісну міру.

Вивчення зв'язків між явищами, визначення кількісної величини можна здійснити з допомогою кореляційно-регресійного методу - одного із

160

162

усереднення врахованих і неврахованих чинників.

В процесі управління торгівлею розв'язуються задачі, які забезце чують досягнення цілі при різних темпах змін параметрів, які визначанні границі її функціонування. Тому вагоме значення мають задачі оперативного управління торгівлею (управління товарооборотом товарними ресурсами, попитом і пропозицією). Для успішної'реалізації таких задач розробляються спеціальні економіко-математичні моделі Оскільки час розв'язку моделей оперативного управління імітується то їхнє рішення повинно бути раціональним для реалізації на ЕОМ.

_®

Питання для самоперевірки

1. Дайте загальну характеристику математичного забезпечення АІС комерційної діяльності.

2. Дайте тлумачення поняття "модель" і характеристику процесу моделювання.

3. Що представляє собою торгівля з позицій кібернетичного підходу?

4. Назвіть і охарактеризуйте системні об'єкти торгівлі з точки зору кібернетичного підходу.

5. Дайте характеристику ізоморфних і гомоморфних моделей.

6. Дайте характеристику інформаційного моделювання.

7. Що представляють собою економіко-математичні моделі?

8. Охарактеризуйте особливості застосування математичного моделювання торговельно-економічних процесів.

9. Наведіть математичне формулювання загальної задачі оптималь­ ного програмування.

10. Який вид має задача лінійного програмування?

11. Дайте характеристику транспортної задачі.

12. Дайте характеристику функціональної і кореляційної залежностей, що мають місце в комерційній діяльності.

13. Яким вимогам повинні відповідати економіко-математичні моделі в моделюванні торговельно-господарських процесів?

14. Які основні складові включають оптимізаційні і кореляційно-регресійні моделі?

Частина 2.

Основи побудови і

експлуатації АРМ

торговельних

підприємств і

організацій

Розділ 1. Застосування персональних ЕОМ в АІС торговельного підприємства

Розділ 2. Організація ЛРМ менеджера торговельного підприємства

Розділ 3. Інформаційне забезпечення АРМ менеджера торговельного підприємства

Розділ 4. Програмна реалізація завдань АРМ менеджера торговельного підприємства

Розділ 5. Автоматизований розв'язок задач АРМ-М торговельного підприємства

Розділ 6. Визначення економічної ефективності АРМ менеджера торговельного підприємства

Розділ 7. Основи автомати­зації оперативного управ­ління в АІС торговельного підприємства

164

ЧАСТИНА^

ЗАСТОСУВАННЯ ПЕРСОНАЛЬНИХ

ЕОМ В АІС ТОРГОВЕЛЬНОГО

ПІДПРИЄМСТВА

Q План (логіка) викладу¹ і засвоєння матеріалу:

1. Характеристика персональних ЕОМ (ПЕОМ).

2. Удосконалення системи обробки торговельно-економічпої інформації.

3. Удосконалення комерційної роботи в умовах функціонування АРМ.

1.1. Характеристика персональних ЕОМ (ПЕОМ)

Застосування ПЕОМ як технічної бази автоматизованого робочого місця (АРМ) спеціалістів торговельного підприємства (менеджерів з поступлення, реалізації тощо) дає змогу організувати децентралізовану обробку даних, чим значною мірою усуваються недоліки, характерні для централізованої обробки даних, а саме: скорочуються стадії та витрати часу на обробку інформації, відпадає потреба в транспортуванні носіїв інформації, вирішуються основні проблеми з відповідальністю.

ПЕОМ включає базовий комплект, периферійні пристрої та інші технічні засоби, які орієнтують машину на універсальне і конкретне застосування. Структурна схема типової ПЕОМ наведена на рис. 1.1.

Базовий комплект ПЕОМ складається з основного і допоміжного процесорів; запам'ятовуючого пристрою (пам'яті) - оперативного та постійного; засобів підключення (адаптери, контролери) периферійних пристроїв, локальної обчислюваної мережі та пристроїв розширення і професійної орієнтації; пристрою відображення інформації; клавіатури.

До складу периферійних пристроїв входять: зовнішні запам'ятовуючі пристрої (накопичувані) на гнучких і жорстких магнітних дисках, на магнітних стрічках і оптичних дисках; пристрої введення і виведення текстової, графічної та мовної інформації (насамперед, друкуючий пристрій), а також додаткові пристрої: відображення і введення графічної інформації з високою здатністю розв'язування; управління процесом

уведення-виведення та обробки інформації (маніпулятори, планшети, "світлове перо" тощо).

На даному етапі найбільшу популярність і найширше визнання здобули IBM-сумісні комп'ютери: їх випуск на декілька порядків перевищує випуск комп'ютерів інших сімейств і сягає десятків мільйонів екземплярів на рік. Серед виробників цих комп'ютерів можна зустріти як гігантів світового бізнесу (IBM, Compag, Hewlett Packard), так і невеликі спеціалізовані фірми, у тому числі й українські.

До переваг IBM-сумісного комп'ютера, які забезпечили йому моно­польне положення на ринку персональних комп'ютерів, можна віднести:

° розширюваність (комп'ютер дообладнується додатковими пристроями, настроюваними на певні сфери застосування й технології, які може реалізувати і сам користувач);

^ відкритість специфікацій, що дозволяє тисячам фірм у всьому світі виробляти сумісні компоненти та успішно конкурувати на ринку комп'ютерних засобів;

дешевизна, яка є наслідком високої конкуренції фірм-виробників;

величезна кількість недорогого та загальнодоступного програмного забезпечення.

166

Персональний комп'ютер типу IBM складається з окремих пристр₀ї які під'єднуються кабелями (зовнішніми чи внутрішніми). Пристрої персонального комп'ютера діляться на системні і зовнішні, обов'язкові і необов'язкові.

Системні пристрої необхідні для функціонування комп'ютера j сховані від користувача: системна (материнська) плата, мікропроцесор BIOS (апаратна частина базової системи введення-виведення), опера­тивна пам'ять, контролери, адаптери тощо.

Зовнішні пристрої — це такі пристрої комп 'ютера, з якими безпосередньо працює користувач.

Вони поділяються на обов'язкові (клавіатура, монітор (дисплей). дисковод) та додаткові (миша, друкарка, модем, сканер, плотер).

У цілому всі типи професійних персональних комп'ютерів універсальні. однак, має місце їх орієнтація на ті чи інші сфери застосування: наприклад. комп'ютери Macintosh (виробник фірма АрИе) посідають чільне місце у сфері видавництва. Ця орієнтація забезпечується як архітектурою комп'ютера, так і складом його програмного забезпечення.

Персональні комп'ютери в цілому характеризуються рівнем, про який дають уявлення певні параметри його пристроїв: тип мікропроцесора, обсяг оперативної пам'яті, об'єм твердого диску (вінчестера), склад і параметри функціонування системних і зовнішніх пристроїв.

Залежно від типу мікропроцесора (фірми Intel чи відповідного аналога інших фірм, наприклад AMD), розрізняють комп'ютери рівня 286,386, 486, 586, Pentium чи PentiumPro. Мікропроцесор може містити в собі спеціальні апаратні засоби для швидкого виконання арифметичних операцій над числами з плаваючою крапкою (співпроцесор, FPU). Якщо мікропроцесор має вбудований арифметичний співпроцесор, то він отримує суфікс DX, інакше - SX, наприклад, 386-SX, 486-DX. Мікро­процесор Pentium завжди має вбудований арифметичний співпроцесор-тому до нього це позначення не застосовується. Крім рівня мікропро­цесор характеризується тактовою частотою, яка виступає ще одним суфіксом у назві мікропроцесора. Типовими тактовими частотами мікропроцесорів є 25,33,40,60,75,100,120,133,160,200 МГц (мегагерц)-наприклад 486-DX-120, Pentium-100.

Другим за важливістю пристроєм IBM-сумісного персонального комп'ютера є системна (материнська) плата. Це пластина, на якій розмі­щується більшість системних пристроїв комп'ютера: мікропроцесор-

168

чіпи пам'яті витісняють чіпи менших об'ємів; 32-контакгні карти розширення починають домінувати над 16-бітними.

Типовими картами розширення, які вставляються в роз'єми мате­ринської плати, є адаптер дисплея, мережна карта, внутрішній модем карта портів, карта контролера дисків (або карта MultilO, про яку вже йшла мова раніше). Адаптер дисплея трансформує цифровий опис зображення екрана в сигнали розгортки монітора, тому тісно зв'язаний з типом монітора. Розрізняють такі основні типи адаптерів дисплея та моніторів: CGA, EGA, Hercules, VGA, SuperVGA. Але це перечисления має лише історичне значення, бо вже на початок 1992 року монітори й адаптери VGA (а на початок 1995 року- SuperVGA) практично витіснили всі інші їх типи.

Монітори характеризуються розміром (типовим розміром є ] 4 дюймів по діагоналі, однак більш поширеними стають 15-дюймові і навіть 17-дюймові монітори) і кольором, при всій поширеності і привабливості кольорового монітора зберігається сталий попит і на монохромні (звичайно, чорно-білі) монітори (до їх переваг можна віднести значно нижчу ціну та меншу ступінь випромінювання).

Дисплей призначено для виведення інформації. На його екрані відображаються: введені команди і дані; повідомлення операційної системи, які інформують користувача про стан комп'ютера в процесі виконання дій; директиви, які вимагають від користувача виконання тих або інших дій. На екрані дисплея для перегляду і виправлення можуть бути виведені програми, які зберігаються в пам'яті, тексти, числові и графічні дані тощо. Дисплеї персонального комп'ютера можуть працювати в текстових і графічних режимах.

У текстових режимах на екран дисплея можна виводити символьні тексти і прості рисунки, складені зі спеціальних знаків, які входять V набір символів ПЕОМ і так звані символи псевдографіки.

Графічні режими використовуються для формування складних рисунків, а також символів, які відрізняються від стандартних розмірами і формою. Ці режими характерні для ОС MS DOS.

IBM-сумісний комп'ютер звичайно має один роз'єм паралельного порту (LPT), два роз'єми послідовних портів (СОМ 1 та COM2) та роз'єМ ігрового порту, які виводяться назовні. До паралельного порту звичайно приєднується дру-карка (принтер), а до одного з послідовних - миша-До послідовного порту також може приєднуватися зовнішній модем. Д°

ігрового порту може підключатися джойстик, який використовується в ігрових застосуваннях комп'ютера.

Уся інформація, з якою працює користувач, звичайно зберігається на тверД°^мУ диску (вінчестері), який розміщується в середині системного блоку і кабелями приєднується до контролера дисків (розміщеного на материнській платі чи на карті розширення). Вінчестер характеризується обсягом і швидкістю пошуку інформації. За об'ємами вінчестери мож-на умовно поділити на звичайні (до 500 МБ) та великі (від 500 МБ до 20 ГБ -1 гігабайт = 1000 МБ). Великі вінчестери рекомендується використо­вувати разом з материнськими платами РСІ, приєднуючи їх до роз'єму контролера дисків на платі, оскільки це дозволяє обійтися без спеці­ального драйвера.

Завдання підвищення надійності і збільшення ємності зовнішньої пам'яті розв'язується з допомогою накопичувана на жорсткому магніт­ному диску (НЖМД) типу вінчестер, який із зовні представляє собою герметично запаяну коробку. Всередині неї розміщені пакети дисків, магнітні головки (МГ), записуючі і зчитуючі інформацію, та електро­двигуни, що розкручують диск і переміщують головки. Диски вінчестера обертаються весь час поки комп'ютер увімкнений. Поверхня диска поділена на сектори і доріжки. Під час записування або зчитування МГ переміщаються на потрібне місце. Працюючи з ПЕОМ, користувачу не потрібно здійснювати елементарні операції з диском і клавіатурою. Для цього служить спеціальна програма MS DOS.

Для зберігання великих обсягів інформації використовуються зовнішні запам'ятовуючі пристрої (ЗЗП), що мають меншу швидкодію порівняно з ОЗП. У накопичувачах гнучких магнітних дисків (НГМД) носієм рформації є диск (дискета). Це гнучкий пластик у формі диска, покритий магнітним шаром і поміщений у твердий пластмасовий конверт для захисту від фізичних пошкоджень. У персональному комп'ютері IBM використовуються 3,5-дюймові дискети обсягом 1,44 Мб та 720 Кб (1 кілобайт = 1024 байтів). В історичному плані можна згадати ще про 5,25-Дюймові дискети обсягом 360 Кб і 1,2 МБ та відповідні дисководи. Зав­дяки тому, що дискета може існувати окремо від дисковода, можна вико­ристати в роботі декілька дискет, кожна з яких містить різноманітну інфор-^МаДІю і керується одним і тим же приводом. Дискета вставляється в Щілину отвору дисковода (у склад системного пристрою ІВМ-сумісного комп'ютера входять два дисководи), механізм приводу захоплює гнучкий

• формація в ній руйнується. Тому комп'ютер комплектується спеціальною енергонезалежною пам'яттю (CMOS).

Обов'язковим пристроєм комп'ютера є клавіатура. Клавіатура (пульт управління та індексації) ПЕОМ типу IBM складається із таких груп

клавіш:

> функціональних клавіш (F1-F12), які знаходяться у верхній частині

клавіатури в виді трьох тетрад;

• алфавітно-цифрових клавіш - основне поле клавіш білого кольору в лівій частині клавіатури;

• цифрових клавіш (калькуляторна клавіатура) - група із 17 клавіш в правій частині клавіатури;

> службових клавіш і клавіш управління переміщенням курсора - група клавіш сірого кольору, яка розташована біля алфавітно-цифрових клавіш.

Окрім цього на клавіатурі в правому верхньому куті є індикатори включення режимів: "Num Lock", "Caps Lock" i "Scroll Lock". В тексті посилення на яку-небудь клавішу здійснюється вказанням символів, які нанесені на клавішу і поміщені в рамку. При цьому слово "клавіша" опущено. Наприклад клавіша <Esc> позначена як [Esc] (знаходиться в лівому верхньому куті клавіатури).

Функціональні клавіші можуть бути використані як програмовані, виконуючі в різноманітних програмах різні функції (наприклад, [F1] в Лексиконі виконує довідку).

Алфавітно-цифрові клавіші використовують для введення текстової інформації. Великі букви і спеціальні символи вводяться при одночасному натисканні [Shift] і бажаної клавіші. [Caps Lock] працює як кнопочнии перемикач і дозволяє вводити тільки великі букви, але ніяк не впливає на клавіші зі спеціальними символами. Індикатор "Caps Lock" горить, коли клавіатура знаходиться в стані "Caps Lock". В цьому режимі при натиснутій [Shift] можна вводити малі букви. [Tab] - табуляція; служить Для швидкого переміщення курсора по позиціях табуляції (стандартно на 8 позицій). [Esc] часто служить для виходу із режимів в різних програмах або для відміни чого-небудь. [Ctrl] і [Alt] самостійно не діють, ^а тільки сумісно з натиснутою іншою клавішою. [BkSp] (стрілка вліво в правій верхній частині алфавітно-цифрової клавіатури) переміщує курсор на одну позицію назад (вліво) вилучаючи символ, який стоїть пере;' курсором. Якщо не потрібно вилучати символ, то використовується клавіша [<-].

172

ЧАСТИНА 2

на папері відбитки - крапки. Потім головка зміщується вправо або вліво на один крок і друкує крапки наступної вертикальної лінії. За один прохід може надрукувати рядок висотою в дев'ять крапок і довжиною тисячу крапок. Роздільна здатність матричних АЦДП, як і растрових дисплеїв, визначається кількістю крапок, які АЦДП здатний вивести на відрізок одиничної довжини в вертикальному і горизонтальному напрямках. Роздільна здатність по вертикалі визначається віддаллю між сусідніми штирками в ДГ. Роздільна здатність по горизонталі визначається розміром кроку переміщення ДГ уздовж рядка. Крок як правило вибирають рівним віддалі між штирками ДГ.

Зображення виводимого на друк рядка зберігається в спеціальній пам'яті АЦДП в закодованому виді. Кожній крапці друкуючого рядка в пам'яті відповідає свій біт, в який схемою управління друком заноситься 1, якщо крапка повинна бути надрукована (темна крапка), і 0, якщо крап­ка не друкується - аналогічно тому, як кодується штрихове графічне зображення в пам'яті регенерації растрових дисплеїв. В кожному поло­женні друкуючої головки удар по фарбуючій стрічці наносять тільки ті штирки, які знаходяться в позиції крапок, відмічених в пам'яті кодом 1.

Графічні зображення символів, зберігаються в програмно завантажу­вальній пам'яті генератора знаків друкуючого пристрою. Бітова карта зображення символу має формат 9x7 або 9x9 крапок в залежності від кількості вертикально розміщених штирків в друкуючій головці. Друк одного символу здійснюється за 7 або 9 кроків ДГ в горизонтальному напрямку при русі ДГ зліва направо, так і в зворотньому - двохнап-равленийдрук.

Набір відтворюваних знаків друкуючого пристрою може включати до 256 символів, серед яких можуть бути прописні і рядкові букви латин­ського і українського алфавітів, цифр, спеціальні знаки, символи псевдо­графіки. Багато АЦДП мають 12 і більше наборів знаків, які відрізня­ються один від одного розмірами і графікою символів. Власні набори символів зберігаються в спеціальних блоках постійної пам'яті АЦДП. Чдин із наборів (основний) автоматично завантажується в пам'ять генератора знаків при вмиканні АЦДП. Органи управління АЦДП дозволяють користувачу вибрати і завантажити в пам'ять знакогене­ратора будь-який інший із наборів, які зберігаються в ПЗП АЦДП.

АЦДП являються порівняно повільними пристроями виведення даних. ^0МУ, для того щоб звільнити комп'ютер під час друку для виконання

174

ЧАСТИНА

інших робіт, АЦДП має вмонтовану буферну пам'ять, в яку комп'ютер посилає призначені для виведення на друк даних. Обсяг буферної пам'яті може дорівнювати декільком кілобайтам у матричних і декільком мегабайтам у лазерних АЦДП.

Основними характеристиками являються:

•=> кількість голок ДП (тільки для матричних АЦДП), яка може бути рівною 9, 18, 24, 36 і більше;

швидкість друку, яка може складати від декількох десятків і сотень символів за секунду (сим/с) в матричних АЦДП і до декількох сторінок за хвилину (стор./хв.) в лазерних АЦДП;

•=> формат використовуваного паперу - А1 (594 х 841 мм); А2 (420 х 594 мм); А З (297 х 841 мм); А 4 (210 х 297 мм) - і його тип: окремі листи, стрічка рулонна або листи фальцовані, перфорована по краях для протягування паперу або без;

<=> число друкуючих копій;

^ роздільна здатність, яка виражається числом крапок на від­різку одиничної довжини, або максимальним числом крапок в рядку, довжина якого визначена використовуваним форматом паперу;

^ довжина рядка, яка виражена в символах від 60 до 255, або в крапках від 300 до декількох тисяч;

<=> тип сумісності (IBM, EPSON, Hewlett Packerd);

<=>mun інтерфейсу зв'язку із системною шиною комп 'ютера (пара­лельний CENTRONICS, послідовний RC-232-C);

розмір буфера пам 'яті.

Для роботи з графічним середовищем необхідний маніпулятор курсора на екрані. Найбільш популярним і зручним маніпулятором є миша (з двома чи трьома керуючими клавішами).

Серед інших пристроїв комп'ютера слід згадати про сканери та плотери. Сканер служить для зчитування інформації з паперу або плівки і конвертуванні її в цифрову форму. Розрізняють сторінкові, ручні та барабанні сканери, кольорові та чорно-білі.

Плотери призначено для виготовлення креслень, діаграм та рисунків на папері різного формату. Плотери характеризуються числом кольорів-якими може бути виконане креслення, і формату паперу (А 1, А2, A3, А4, А5 та ін.). Плотери бувають планшетного та барабанного типу.

ПК типу IBM підключаються до мереж в такій послідовності:

Підключення дисплея. Необхідно вставити роз'єм від дисплея в гніздо

Підключення клавіатури. Необхідно розмістити клавіатуру поряд із центральним блоком і підключити кабель клавіатури. Вилка кабелю вставляється в кругле рознімання на задній панелі.

Підключення принтера. Підключається з'єднуючий кабель до рознімань принтера і центрального блоку.

Підключення шнурів живлення принтера і комп'ютера здійснюється в такий спосіб.

Один кінець шнура підключається до пристрою, а інший - у мережу.

Вмикається тумблер живлення системи і дисплея в положення "On" ("Вкл."). Через деякий час можна почути один короткий звуковий сигнал - комп'ютер успішно скінчив самодіагностику й готовий до роботи.

Описуючи IBM-сумісні комп'ютери, не можна не згадати про їх спе­ціальний клас- портативні комп'ютери (більш ранні - Laptop і сучасні -Notebook). Для них характерними є: зменшена клавіатура, вбудований зменшений дисплей на рідких кристалах і вбудований маніпулятор, який заміняє мишу: кулька, паличка чи чутливий екран. Портативні комп'ю­тери в даний час поки є значно дорожчими та менш надійними, тому їх сфера використання обмежена.

1.2. Удосконалення системи обробки торговельно-економічної інформації

На технологію обробки даних в умовах функціонування автоматизо­ваних інформаційних систем торговельних підприємств і організацій вирішальний вплив мають комплекс технічних засобів та інструментальні засоби прикладного програмування. Зокрема, організаційні форми використання обчислювальної техніки визначають типи систем технології ^автоматизованої обробки даних: децентралізована, розподільна, розо-^сеРеджено-розподілена. Процес удосконалення цих систем обробки Даних еволюціонує разом із розвитком обчислювальної техніки. Спочатку ^Виникла децентралізована система обробки даних, потім центра­лізована. Сьогодні у зв'язку зі зростанням випуску ПЕОМ широко використовується децентралізована обробка даних при збереженні ^Централізаціїз метою розвитку загальноуправлінських завдань.

Децентралізована обробка даних на торговельних підприємствах має ^та-кі переваги:

РОЗДІЛ 1

177

організацій. Тому на той час виникла об'єктивна потреба в централізації обчислювальної техніки на спеціалізованих обчислювальних центрах (ОЦ), яка була б здатна обслуговувати цілу низку користувачів у межах центра засобів збирання, реєстрації та передавання інформації. Подал ь-шиіі розвиток централізованої обробки інформації передбачає широке впровадження уніфікованих документів, класифікаторів техніко-еконо-мічної інформації, інформаційних баз, згідно з принципами інтегрованої обробки даних. Така організація КТЗ мала свої позитивні сторони і недоліки, які в подальшому потребували переходу на новий рівень застосування ЕОМ.

Позитивними сторонами централізованої обробки інформації є підвищення якості розв'язуваних завдань завдяки поглибленню ріеціалізації. З одного боку, віддалення користувачів від ЕОМ дало можливість ОЦ кваліфіковано здійснювати поставлене завдання, а з іншого - математичне і програмне забезпечення розроблялось праців­никами ОЦ, внаслідок чого поліпшується якість створюваних програм, скорочується час обробки інформації (що, у свою чергу, зменшує вартість обробки).

Із появою вдосконалених операційних систем і периферійних ЕОМ стало можливим організувати обробку інформації в режимах розподілу часу і телеобробки. При роботі в цих режимах користувачі, віддалені від ЕОМ, здійснювали зв'язок з нею з допомогою термінальних пристроїв. Роботу користувачів координувала операційна система. Крім того, режим телеобробки даних давав можливість створити мережі ПЕОМ, які охоп­люють велику кількісгь користувачів (абонентів), віддалених від основної ЕОМ. При цих режимах обробки інформації (особливо телеобробки) немає потреби готувати проміжні носії інформації, що підвищує опера­тивність роботи обчислюваної системи.

Разом з тим для централізованої обробки інформації характерні недо­ліки, які виявляються, насамперед, у тому, що відбувалося відокрем­лення користувача від процесу обробки інформації. А це, у свою чергу, висувало необхідність передавання інформації з місця її виникнення в місцях обробки і навпаки, що зумовлено особливостями торговельно-економічної інформації - (1)- великими обсягами та (2) - нескладними операціями її обробки. При цьому слід зазначити, що режим телеобробки Даних ефективний тоді, коли інформація характеризується складністю операцій її обробки та невеликими обсягами. У зв'язку з цим значного

178

ЧАСТИНА 2

поширення набули системи обробки інформації, у яких реалізується одно-або дворівнева обробка інформації (наприклад, про склад товарних запасів).

Зростання виробництва ПЕОМ сприяло тенденції повернення до децентралізованої обробки інформації, в умовах якоїїї обробка прово­диться за допомогою мікропроцесорних засобів обчислюваної техніки, електронних бухгалтерських машин та персональних ЕОМ, розташо­ваних на робочих місцях спеціалістів функціональних підрозділів торговельних підприємств. На базі ПЕОМ організовуються автомати­зовані робочі місця (АРМ) бухгалтерів, економістів, менеджерів (з визна­чення попиту, з поставки, з реалізації), товарознавця-реалізатора. ПЕОМ, на основі яких створюється АРМ, як правило, об'єднуються між собою лініями зв'язку в локальну мережу, реалізуючи при цьому однорівневу розподілену обробку інформації. Така архітектура дає можливість вести обмін інформації між декількома спеціалізованими АРМ.

За дворівневою системою розподілу обробки даних у торговельному підприємстві на основі ПЕОМ створюється АРМ відповідних менед­жерів для попередньої обробки інформації з подальшим передаванням її на рівень топ-менеджменту. Таким чином у дворівневих системах поєднуються переваги децентралізованої обробки інформації та центра­лізованих систем, коли найбільш складну роботу з розв'язання функціо­нальних завдань управління бере на себе верхній рівень.

1.3. Удосконалення комерційної роботи в умовах функціонування АРМ

Перехід до ринкової економіки зумовив докорінну ломку установлених форм і методів управління галузями, зокрема, торгівлею з переорієн­тацією на використання досягнень науково-технічного прогресу та інноваційного прогресу. Великі перетворення відбуваються в комерційній діяльності, рівень якої безпосередньо впливає на результативність функціонування товарообмінної сфери вітчизняної економіки. Ефектив­ність і якість роботи всієї комерційної сфери торгівлі зокрема ще в значній мірі не відповідають сучасному етапу розвитку суспільних відносин. Причини цього здебільшого криються в слабкій підготовці та недостатній діловій активності комерційних кадрів, у відсутності економічних важелів

РОЗДІЛ 1

179

і стимулів, слабкому мотивуванні в результатах праці, у недостатній технічній оснащеності і низькому рівні інформатизації комерційних (марке-тингових) служб, рівень яких залишається незмінним протягом останніх 20-30 років. Усе це потребує зростання наукового й технічного рівня розв'язання комерційних завдань, автоматизації робочих місць праців­ників різних підрозділів, служб розроблених і впроваджених.

Аналіз АСУ торгівлею виявив, що централізована обробка даних комерційної сфери в класичному вигляді вичерпала можливості подаль­шого вдосконалення, оскільки вона не забезпечує відповідність опера­тивності розрахунків реальним темпам протікання процесів управління, не вирішує загального завдання переведення на якісно новий рівень комерційної роботи в цілому.

Розробка і прийняття комерційних рішень (управлінських рішень, пов'язаних з купівлею-продажем товарів) - одна з основних функцій торгівлі. Змістом комерційної роботи торговельних підприємств (як оптових, так і роздрібних) є економічні процеси, які складаються з таких основних процедур:

1. вивчення і прогнозування попиту;

2. організації господарських зв'язків з постачальниками, оптової закупівлі товарів, контролю виконання договорів поставок товарів, оптового продажу і реклами товарів;

3. управління товарними ресурсами;

4. транспортно-експедиційних операцій приймання і відвантаження товарів, оформлення документації і розрахунків за перевезення та послуги;

5. організації грошових потоків між учасниками.

Ці основні комерційні процедури можна звести в матрицю, яка в подальшому використовується для формування завдань управління. У рядках матриці перелічуються загальні функції управління (планування, прогнозування, облік, контроль, аналіз, регулювання, організація), а у стовпчиках - операції, які здійснюються в структурних підрозділах торговельного підприємства. Кожна операція відноситься до відповідної Функції управління. Наприклад, перетин функцій (облік, контроль, аналіз) ³ операцією організації оптового продажу дає змогу виділити такі зав­дання: контроль за виконанням договорів з покупцями; облік відванта­жених товарів; аналіз виконання плану товарообороту тощо.

Як відомо, комерційні рішення і дії мають бути спрямовані на

формУ^вання торговельного асортименту, ефективній рекламі, форму­ванню попиту, організації продажу та сервісних послуг. Відбувається переосмислення підходів, оцінок та вибору критеріїв ефективності комерційної діяльності. Докорінної зміни потребують не лише організація функціонування комерційних служб, але й форми та методи роботи, технологія вирішення всього комплексу комерційних завдань.

Низький рівень технічної і науково-методичної оснащеності комер­ційних служб торгівлі не дає змоги здійснити ефективне управління ринком. Необхідні розробка і впровадження сучасних засобів і елементів управління маркетинговим комплексом і, насамперед, систем збирання, обробки і використання інформації.

Основними напрямами вдосконалення комерційної роботи в торго­вельних підприємствах повинно бути:

•=> поліпшення методів вивчення і прогнозування попиту покупця;

<=> оптимальне визначення обсягу потреб у товарах і розробка економічно обгрунтованих заявок і замовлень промисловості на постачання товарів;

посилення впливу торгівлі на промисловість у збільшенні виробництва, поліпшенні якості та асортименту товарів, необхід­них для найбільшого задоволення попиту покупця;

впровадження передових методів продажу товарів;

поліпшення організації реклами в торгівлі;

формування оптимальних асортиментів товарів торговельних підприємствах;

удосконалення оперативного управління товарними ресурсами в сфері обміну.

Реалізація цих компонентів комерційної роботи ускладнюється тим, Що існуюча система управління торговельними підприємствами грунту­ється на ручному способі збирання, передавання, обробки та зберігання інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень. У нових умовах господарських зв'язків підвищення вірогідності й оперативності потоків інформації супроводжується подальшим залученням комерційних працівників до виконання рутинних операцій, пов'язаних із збиранням, передаванням і обробкою торговельно-економічної інформації. Як пока­зує практика, комерційні працівники оптових підприємств витрачають близько 2/3 робочого часу на аналіз комерційної роботи і прийняття Управлінських рішень.

182 ЧАСТИН^

Це зумовлює широке впровадження сучасних ПЕОМ та організацій АРМ функціональних комерційних працівників. Саме застосування АРМ прискорить збирання й обробку різноманітних варіантів первинної інфор­мації для прогнозування попиту з метою економічного обґрунтування рішень з формування товарної пропозиції", створення оптимальних потоків товароруху і реалізації продукції.

( ? ) Питання для самоперевірки

1. З якою метою відбувається застосування АРМ в комерційній діяльності?

2. Дайте характеристику базовому комплекту ПЕОМ, що викорис­товується в АІС торговельного підприємства.

3. Дайте характеристику ПЕОМ, що використовуються вданий час в комерційній діяльності.

4. Опишіть і дайте характеристику основних пристроїв ПЕОМ.

5. Дайте характеристику функціональних можливостей клавіатури:

а) алфавітно-цифрових клавіш;

б) калькуляторної клавіатури;

в) службовій клавіатурі;

6. Наведіть основні характеристики алфавітно-цифрових друкуючих пристроїв.

7. Визначіть послідовність підключення ПК до мережі і дайте характе­ристику основним етапам.

8. В чому полягає удосконалення системи обробки торговельно-еконохмічної інформації?

9. Назвіть переваги децентралізованої обробки даних в АІС торго­вельних підприємств.

10. В чому полягає удосконалення роботи в умовах функціонування АРМ(ів) спеціалістів торговельних підприємств?

11. Назвіть характерні особливості прийняття комерційних рішень. Виділіть основні напрями вдосконалення комерційної обробки.

розділ^

183

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЯ АРМ МЕНЕДЖЕРА ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Q План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

1. Характеристика управлінських систем та їх властивості.

2. Місце і роль інформації в управлінні торговельним підпри­ємством.

3. Основи створення АРМ(ів).

4. Класифікація АРМ.

5. Структура АРМ менеджера торговельного підприємства (АРМ-МТП).

6. Мережні конструкції А РМ.

2.1. Характеристика управлінських систем та їх властивості

Поняття "системи" і "складна система" є вихідними та ключовими для опанування методології створення автоматизованих інформаційних систем управління (АІС) і автоматизованих робочих місць (АРМ) спеціалістів торгівлі. Складні динамічні системи вивчає кібернетика -наука про управління. Об'єктами вивчення кібернетики є системи будь-якої природи, здатні сприймати, зберігати, переробляти інформацію і використовувати її для управління та регулювання. Система (від ^rp.dndthma - утворення, складення) означає складене із частин сполу­чення. Тому можна дати визначення системи як сукупності взаємо­пов'язаних і взаємодіючих елементів, об'єднаних єдністю цілі. При цьому система розглядається не як проста сума елементів її складових, а як сукупність елементів, які пов'язані і взаємодіють один з одним. Результат Цього зв'язку і взаємодії спрямований на досягнення цілі, яка стоїть перед системою в цілому.

Кожний елемент системи встановлює певні зв'язки з іншими елемен­тами її. Цим самим він привносить у систему відповідні властивості, ^активно впливає на виявлення властивостей інших елементів і на їхні ^взаємозв'язки. Встановлені взаємодії між елементами системи у

184

ЧАСТИНА 2.

сукупності створюють нову якість, яка відрізняється від властивостей окремих елементів.

Характерною особливістю системи є те, що вона перебуває в py_cj набуває різного стану під впливом зовнішніх дій і в наслідок розвитку складових її елементів. Дії на систему зовнішнього середовища (система - торгівля, середовище - галузі промисловості, сільське господарство, транспорт та ін.) називають вихідними величинами, а елементи сис­теми, до яких прикладені зовнішні дії- входами.

Розрізняють два типи вхідних величин: керуючі і збурюючі дії.

Дії, які формуються цілеспрямовано для переведення системи з одного стану в інший, необхідний у певний момент часу, називають керуючими. У торгівлі, як системі, керуючими діями є плани товарообороту, поставок, реалізації товарів та ін.

Збурюючі дії мають випадковий характер як правило, вони неперед­бачені і відображують зміну стану зовнішнього середовища. До збурю­ючих дій торговельних систем відносяться зміни погоди, незапланована реакція покупців та багато інших факторів, які впливають на попит.

Вхідні дії виявляються у вигляді інформаційних і матеріальних потоків. Інформаційні потоки - це інформація про зовнішнє середовище, про стан торгівлі або окремого підприємства як системи, матеріал ы і і і к різні види ресурсів.

Дії системи на навколишнє середовище характеризуються значеннями її вихідних величин. Сукупність вихідних величин і їхні зміни визначають поведінку системи. Керуючі і збурюючі дії змінюють вихідні величини. значення яких не завжди виявляються відразу, оскільки вони інколи запізнюються, але ніколи не випереджають зміну вхідних величин. Це пояснюється тим, що вихідні змінні є наслідком, а вхідні - причиною руху системи.

Систему, вхідні і вихідні величини, що належать до неї, схематично наведено на рис. 2.1.

Система складається з сукупності взаємопов'язаних і взаємодіючій один з одним елементів, які об'єднуються каналами зв'язку (рис. 2.2). В ній деякі вихідні величини однієї складової можуть одночасно бути вхідними величинами для іншої частини системи. Частина каналів, як входи і виходи всієї системи у цілому, при цьому може залишатися вільною.

186

ЧАСТИНА 2.

Рис. 2.4. Принципова схема побудови ієрархічної системи

управління.

В ієрархічній структурі управління кожний елемент більш високого рівня підпорядковує не менш як два елементи нижчого рівня. На кожному рівні управління обсяги інформації переробляються і верхньому рівню передається лише агрегована (укрупнена) інформація, яка характеризує стан підсистем рівня в цілому.

Отже, складна система являє собою багаторівневу cue-і тему, яка функціонує із загальною метою і об'єднує мно-ф жину взаємопов язаних і взаємодіючих елементів, згрупо­ваних у підсистеми різних рівнів за ознаками окремих цілей, здійснення яких необхідне для досягнення загальної мети.

Особливістю складної системи є те, що всі елементи, які її утворюють, взаємопов'язані і взаємозалежні. Тому зміна будь-якого зв'язку або параметрів елемента системи призводить до зміни всіх або багатьох зв'язків і параметрів інших елементів системи. Включення нового еле­мента в систему зумовлює встановлення зв'язків цього елемента з ін­шими, а також зміну існуючих зв'язків між іншими елементами системи.

Складну систему характеризують такі властивості:

^Подільність - система ділиться на скінчене число підсистем аж до її елементів, які не підлягають подальшому розчленуванню (в менед­жменті це, як правило задачі). При цьому в складних системах одночасно функціонує кілька різних ієрархічних структур.

Ь Цілісність - властивості системи принципово не зводяться до властивостей ЇЇ елементів і не виводяться із останніх властивостей цілого

РОЗДІЛ 2.

187

(тобто властивості системи неадитивні щодо властивостей її елементів і підсистем). Інакше кажучи, система повинна мати емерджементні влас­тивості, тобто такі, що не властиві її елементам (підсистемам), розгля­нутих окремо, поза системою. Наприклад, ні оптові, ні роздрібні торго­вельні підприємства окремо не можуть виконувати функції доведення товарів від виробника до споживача. Ця функція ними виконувати тільки разом.

^Ідентифікованість - можливість відокремлення, відрізняння будь-якого елементу системи від інших.

^> Різноманітність - кожний елемент системи відрізняється своєю поведінкою і станом від інших елементів і системи в цілому.

^ Множинність цілей, які можуть не збігатися з цілями окремих підсистем.

"Ь Спостережливість, тобто можливість контролювання або хоча б спостерігання всіх входів і виходів системи.

^Динамічність процесів, які мають стохастичний характер. Наприк­лад, попит населення на товари народного споживання, витрати обігу та ін.

"Ъ Багатофункціональність, яка виявляється в тому, що функцій управління торговельною системою є багато, наприклад, планування, облік, контроль, аналіз, регулювання та ін.

Вивчення системи починається з аналізу взаємодії її із зовнішнім середовищем. У зв'язку з цим розрізняють відкриті і замкнені системи. До відкритих відносяться системи, що підлягають суттєвому впливу зовнішнього середовища, впливаючи при цьому на середовище слабо. Система, всі елементи якої з'єднані один з одним і жоден з них не пов'я­заний із зовнішнім середовищем, називається замкненою. Прикладом замкненої системи може служити економіка колишнього СРСР. яка мало залежала від світового капіталістичного ринку, що виступав у цьому випадку як зовнішнє середовище. В дійсності (у відповідності з систем­ним підходом) закритих систем не буває, є системи умовно-замкнені або відносно ізольовані, які зв'язані з зовнішнім середовищем принаймні одним входом і одним виходом.

Управління системою - це цілеспрямована дія на неї для досягнення заданої цілі функціонування. Кожна керована система (в тому числі і торгівля) має тільки їй властиву організацію, тобто процес управління зводиться до підтримання заданих значень їх параметрів - стану і виходів в разі відхилення зовнішніх дій від розрахункових.

188

ЧАСТИНА 2

Як приклад, для формулювання проблеми управління складною (а по суті будь-яке торгівельне підприємство є таким) системою S (рис. 2.5) наведемо її у формалізованому вигляді як сукупності двох частин: Р і Q

роздал 189

Як уже зазначалося, система складається з підсистем, що мають _свої локальні цілі функціонування, які визначені умовами досягнення системою загальної мети. Однак у деяких випадках незалежна оігтимізація функціонування кожної з підсистем, яка входить до складу системи, може призвести до зниження ефективності функціонування системи в цілому. Наприклад, є система, в якій можливі дві керуючі дії: fl і f2, що є аргументами функцій Q і Р, причому Q відображає прибуток, _а Р - втрати у системі:

(2.1)

Очевидно, що в цьому випадку критерій ефективності системи може бути виражений як:

(2.2)

Нехай одна із підсистем максимізує Q, а друга - мінімізує Р, причому Q максимізується за f 1 , а Р мінімізується за f2 , тоді:

При цьому очевидно, що max тобто

(2.3)

Зазначена особливість багаторівневих багатофункціональних еконо­мічних систем (таких, наприклад, як система Спеціальної Кооперації) потребує системного підходу до розробки складних систем, розглянутих як єдині цілісні структури, що мають загальну мету функціонування.

Властивості складних систем зумовлюють потребу використання наукових методів до їх дослідження, до яких відносять системний підхід, Моделювання складних систем, метод "чорного ящика" та ін.

Системний підхід являє собою методологію побудови складних ^систем, які розглядаються як реальні економічні об'єкти: торгівля в Цілому, регіональне торгівельне об'єднання, супермаркет і таке інше.

Щодо вивчення торговельної діяльності системний підхід - це комп­лексне вивчення торгівлі як єдиного цілого з позиції системного аналізу. Системний підхід застосовується при пізнанні існуючої системи (синтез ^сИстеми). На стадії аналізу визначаються функціональні характеристики, ^т°бто вивчається відповідність структури системи її функціям з Урахуванням збурюючих дій на неї зовнішнього середовища. На цій основі '^являються особливості функціонування і взаємодії досліджуваного ⁰ єкта із зовнішнім середовищем.

190

Синтез системи полягає в узагальненні даних аналізу, визначенні кращої організаційної структури і оптимальних шляхів реалізації задано" (або передбаченої) функції. Та ж сама функція може бути реалізована різними варіантами структури і разом з тим спеціально створена кон­кретна структура здатна реалізовувати ряд функцій. Слід підкреслити що аналіз і синтез тісно пов'язані між собою.

Системний підхід передбачає визначення цілі економічних (і в їх числі - комерційних) об'єктів, їх структури, аналіз взаємозв'язків і взаємодії елементів, що утворюють систему, виявлення системних якостей об'єк­та, тобто таких, які виникають як результат взаємодії всіх елементів вивчення впливу на систему зовнішнього середовища і окремих її елемен­тів, дослідження можливостей оптимізації прийняття рішень на основі науково обгрунтованих критеріїв.

Розв'язання цих завдань потребує застосування системного аналізу як методу аналізу поведінки досліджуваної системи. За його допомогою досягається повна кількісна оцінка любого досліджуваного елемента об'єкта в умовах оптимального розвитку системи, до якої він належить. Іншими словами, системний аналіз - це комплекс наукових методів і прийомів, за допомогою яких реалізуються принципи і положення сі (схем­ного підходу у дослідженні складних економічних систем. Системніп'і аналіз використовується тоді, коли необхідно приймати рішення в умовах невизначеності за умови наявності факторів, що не підлягають комплек­сній оцінці. В управлінні торгівлею системний аналіз застосовується при розробці цільових програм, перспективного та поточного планування товарообороту, прогнозування попиту, аналізу ринку товарів народного споживання, проектуванні і створенні автоматизованих систем управ­ління та автоматизованих робочих місць спеціалістів торгівлі. Теоретич­ною основою методів системного аналізу є загальна теорія систем, яка відображає місце теоретико-методологічних положень і методів їх трактування при вивченні складних об'єктів.

Системний аналіз об'єкта управління проводиться в кілька етапів, основні з яких є:

1. постановка завдання - визначення і формування цілей, крите­ріїв для вивчення об'єкта та управління ним:

2. виділення системи та її структуризація. На цьому етапі систем} виділяють з середовища перебиранням і включенням у систему елемен­тів, що впливають на досягнення мети, поставленої перед системою;

_PO30J:

3. складання математичної моделі системи. Для цього кожний елемент системи описується параметрами, встановлюються залежності між ними, спрощується опис системи виділенням підсистем і визна­ченням їхньої ієрархії, остаточно окреслюються цілі і критерії функціону­вання. Основною метою цього етапу і є складання закінченої матема­тичної моделі досліджуваної системи;

4. дослідження побудованої математичної моделі складної системи в процесі чого досліджуються варіанти рішення проблем управління метою вибору кращих з них; здійснюється порівняння витрат по коленому варіанту; визначається ступінь чутливості моделі до зовнішніх збурюючих дій; стійкість її проти цих дій і аналізуються реакції на керуючі дії. За допомогою моделі вивчається поведінка системи в умовах різних передбачуваних зовнішніх дій.

Результати дослідження за допомогою побудованої моделі згідно з певними правилами в подальшому переносяться на реальні економічні об'єкти і їх складові.

Одним з основних методів дослідження складних систем є метод моделювання, побудований на використанні аналогів, які певною мірою відображають властивості складної системи, що вивчається. Розріз­няють фізичне і математичне моделювання. Фізичні моделі-аналоги застосовуються до досліджуваних об'єктів фізичної природи. Для дослід­ження економічних систем використовуються графічні, алгоритмічні, економіко-математичні і інформаційні моделі.

Складні системи досліджуються також за допомогою одного з різно­видів інформаційного моделювання - методу "чорного ящика". Суть його полягає в тому, що вивчається поведінка складної системи, яка Має входи і виходи, за допомогою яких вона взаємодіє із зовнішнім середовищем, і досліджуються результати її реакції на вхідні дії. Інакше кажучи, вивчається поведінка входів і виходів системи, тобто залежність ^Змін на виході від змін на вході. При цьому аналітик (дослідник) не має ^в своєму розпорядженні відомостей про внутрішню побудову системи, багаторазовий облік і вивчення змін дає змогу відкрити закономірні ^в^асмозалежності між поведінкою входів і виходів. На підставі цього ^Передбачається поведінка системи в майбутньому і встановлюються ржі можливості цілеспрямованого і ефективного управління нею.

192

ЧАСТИн_Аг

2.2. Місце і роль інформації в управлінні торговельним підприємством

Торгівля є складною системою, яка постійно перебуває у русі щ впливом управляючих і збурюючих дій. Тому виникає проблема управління торговельною діяльність, яка визначається багато вимірністю функціональних задач, основними вказівками яких виступають люди. Звідси в управлінні торгівлею важлива роль належить методам (коопе­рації) управління спільною колективною діяльністю людей, що потребує вивчення не тільки економічного механізму управління, а й функціональної його основи. Управління торгівлею, як специфічним видом діяльності, основуючись на застосуванні наукових методах та обчислювальній техніці (у вигляді різноманітних АІС), повинно вдосконалюватися у таких напрямах: підвищення культури управлінської праці, удосконалення організаційних основ управління; поліпшення економічного механізму управління, і, що головне, економічної ефективності.

Проблеми управління торгівлею визнаються як надзвичайно складні і багатогранні. Управління торгівлею в контексті розвитку науково-тех­нічного прогресу розглядається як важлива системна функція, орієнто­вана на досягнення заданих цілей. А такими цілями є: забезпечення стійкості функціонування товарно-обмінної сфери, збереження або набут­тя нових якісних і кількісних параметрів, виконання заданої місії та ін.

Мета властива всім складним системам і формується, виходячи із особливостей організації окремих систем і реальних засобів здійснення властивої їм діяльності. Математичним вираженням цілі служить кри­терій оптимальності, екстремальне значення якого відповідає найкра­щому (оптимальному) способу управління. Критерієм оптимальності управління, залежно від призначення системи і умов її функціонування, можуть бути різні величини. Як правило, різноманітність об'єктів управління зумовлює різноманітність цілей і засобів управління.

Система, складена із сукупності об'єктів (керованих підсистем) і суб'єкта управління (керуючої підсистеми) яка реалізує функції управ­ління, називається системою управління. Об'єктом управління визначають те, чим керують. Об'єктом управління може бути торговельно-господарська діяльність магазину, трудовий колектив, окремі процеси і навіть операції, а також зв'язки із зовнішнім середовищем.

Суб'єктом управління - визначають того, хто керує. Суб'єктами

0XW2- 193

правління можуть виступати районне споживче товариство, дирекція ^рговельної фірми, і конкретна людина-менеджер, наділена правами правління, а також функціональні підрозділи: бухгалтерія, плановий, фінансовий та інші відділи. Об'єкт і суб'єкт управління активно взаємо­діють як між собою, так і з зовнішнім середовищем по прямих і зворот­них каналах зв'язку, що визначають спрямованість функціонування сис-_темп. Укрупнена структура системи управління розглянута на рис. 2.6.

Рис. 2.6. Елементарна одноконтурна система управління.

Прямий зв'язок виступає у вигляді дій (командної інформації) на об'єкт, зворотний х - у вигляді первинної інформації, яка відображає стан об'єкта. На стан системи суттєво впливають вхідні величини - керуючі x_Q і збу­рюючі у. Керуючі дії це дії, які надходять у керуючу частину від вищого рівня системи. Мета системи задається у вигляді обмежень через задані Натурально-вартісні параметри планів, наказів, розпоряджень, тощо.

Керуюча підсистема дістає і обробляє інформацію про стан об'єкта і, Маючи у своєму розпорядженні ціль управління, виробляє керуючі дії. У результаті цих дій об'єкт управління змінює свій стан. Зміна стану об'єкта Управління фіксується керуючою системою. При цьому потрібно мати На увазі, що на стан об'єкту управління в кожний фіксований момент Часу (t.) впливають дії зовнішнього середовища і попередні стани об'єкта (так звана, інерція економічного стану).

Управління комерційною діяльністю і, зокрема торгівлею як складною ^економічною системою, на рівні загальної формалізації- це функціо­нально-інформаційний процес, пов'язаний з маніпулюванням інформацією & метою вироблення рішень.

Основна функція будь-якої системи організаційно-функціонального Управління - добування інформації, обробка і визначення її на основі

РОЗДІЛ 2. 195

Завдання управління полягає в тому, щоб обмежити різноманітність керованої підсистеми і звести усі можливі її стани лише до тих, які забезпечують досягнення цілей управління з найменшими витратами.

Прості системи управління не здатні врахувати всю різноманітність усередині системи і навколишнього середовища. С. Бір підкреслював, що справитись з різноманітністю в керованій системі може тільки такий управляючий пристрій, який сам характеризується достатньою різно­манітністю. Звідси слідує, що різноманітність керуючої підсистеми повинна бути не меншою від різноманітності керованого об'єкта.

Таким чином, із завданнями управління з усього спектру комерційної діяльності може успішно справитись тільки такий управляючий пристрій, який сам характеризується достатньою різноманітністю. Це призводить до висновку, що органи управління складними об'єктами будь-якої господарської діяльності, в тому числі торговельною, теж повинні бути складними. Якщо орган управління за умови збереження розумних розмірів не має необхідної різноманітності, то повноваження з прийняття певних рішень передаються на "нижчі" рівні управлінської ієрархії. Можливості апарату управління слід нарощувати, як правило, не його розширенням, а застосуванням сучасних інформаційних технологій і економіко-математичних методів.

Різноманітність управляючої системи, в свою чергу, передбачає відповідну різноманітність інформації, яка виходить від неї. Ця інформація повинна якомога повніше характеризувати кількісну і якісну різнома­нітність об'єкта управління. У протилежному разі необхідна різнома­нітність управляючої системи досягається методом проб і помилок, який не може гарантувати якісних результатів. Одним із способів запобігання негативних ситуацій в складних управлінських об'єктах є структуризація ніформації як по вертикалі, так і по горизонталі ієрархічної побудови ^системи управління. В остаточному підсумку зменшення різноманітності об'єкта суттєво полегшує побудову апарату управління, який ^ВіДрізняється необхідною різноманітністю з погляду як його функцій, так ¹ організаційної структури, здатного протистояти штучному ускладненню ^слУЖб управління і їх бюрократизації.

Таким чином, управління з точки зору комерційної діяль­ності ~ це цілеспрямована дія управлінської системи на • комерційно-виробничий об 'єкт на основі інформації про його Функціонування, за допомогою якої систему підтримують У заздалегідь визначеному режимі функціонування.

196

ЧАСТИНА 2

Слід зазначити, що управління в складних системах пов'язано j₃ збереженням внутрішньої стабільності, шо досягається застосуванням спеціального механізму - регулятора. Регулятор призначений для підтримання деяких змінних параметрів (показників) у бажаних межах і є невід'ємним елементом будь-якої управляючої системи (рис. 2.7).

з

Рис. 2.7 Регулятор із зворотним зв 'язком.

Ряд характеристик системи (як станів внутрішнього середовища) безперервно і автоматично порівнюються з установленою нормою (планом). При цьому безперервно і автоматично функціонує коригуючий зворотний зв'язок (3), який передає на регулятор сигнали про фактичний стан системи (Ф). Зворотний зв'язок - це інформаційна дія виходу (результату) на вхід системи (первинний інформаційний потік). У системі регулювання виділяється блок обліку (О), якій вимірює вихід об'єкта управління і передає відповідний сигнал по каналу зворотного зв'язку регулятору (Р), що порівнює фактичний і очікуваний (нормативно-плановий) вихід, а при виявленні неузгодженості змінює роботу системи в напрямі наближення до встановлених параметрів функціонування. Регулятор, виробляючи вхідні управляючі дії, виконує своє призначення доти, поки нормативно-плановий і фактичний виходи не будуть макси­мально наближеними.

Таким чином, регулювання, яке теоретично представляє і собою обов язкову складову частину управління, охаракте-• ризується як діяльність, спрямована не тільки на змен­шення різноманітності поведінки системи, а і забезпечення заздалегідь установленої підмножини траєкторії поведінки.

При розгляді складних управлінських систем, таких, наприклад, як торгівля розрізняють регулювання двох видів: (1) - за збуреннями і (2) - відхиленнями. Системи, де здійснюється регулювання за збуреннями, називають системами з розімкненим контуром регулювання. У них для вироблення управляючих дій використовуються не зведення про

РОЗДІЛ 2.

197

фактичне значення виходу об'єкта, а дані про самі збурені дії. Перевага розімкнених систем - це швидка реакція на збурюючі дії ще до того, як вони суттєво впливатимуть на контрольовану величину виходу об'єкта. Однак зона застосування у чистому вигляді таких систем обмежена із-за труднощів обліку і вимірювання всіх збурюючих дій.

У випадку, коли в системах здійснюється регулювання за відхи­леннями, регулятор (Р) дістає по каналу зворотнього зв'язку інформацію про фактичне значення виходу. Потім зіставляє фактичне значення виходу з очікуваним (планово-нормативним) і на основі добутої інформації впливає на регульований процес, намагаючись при цьому підтримувати установлений вихід, не зважаючи на збурення на вході і відхилення на виході. Застосування сучасної інформаційної технології для системної автоматизованої обробки комерційної інформації дало змогу реалізувати метод регулювання за відхиленнями. Як відомо процеси торговельно-господарської діяльності підприємств регламентуються, тобто плану­ються або нормуються. Здійснення торговельних процесів призводить до зміни станів торговельного підприємства - збурення, яке проявляється у відхиленні фактичних даних від установлених. Якщо торговельні процеси відхиляються від установленої регламентації (оперативно-календарних планів, нормативів), то інформація про це надходить в управляючу систему, де реалізуються з метою формування відповідної цілі. На основі аналізу інформації про відхилення виробляються і прийма­ються управлінські рішення (які не суперечать встановленій меті діяльності). При цьому принцип зворотнього зв'язку призначений забез­печувати ефективне управління функціонування систем в умовах відсутності повної інформації про стан і характеристики об'єкта, або діючих на нього зовнішніх збуджень.

Слід зазначити, що завдяки застосуванню методу регулювання за відхиленнями значно скорочуються обсяги інформації, яка надходить керівникам різних рівнів управління. В цих умовах важливим є чітка регламентація прав і обов'язків управлінського персоналу різних рівнів, а також установлення режиму надходження результатної інформації, стандартизації і уніфікації'її форм і параметрів для кожної посадової особи.

Інформація достатньо повно відображає процеси, які відбуваються в торгівлі. Інформація (від лат. informatio - роз'яснення) означає викла­дення, роз'яснення. У широкому розумінні - це знання, зібранні людством або здобуті конкретною особою в тій або іншій галузі. Американський

198

ЧАСТИНА 2.

вчений К. Шеннон дає визначення інформації як міри невизначеного стану. Інформація - це повідомлення, зведення, знання, необхідні для прийняття управлінських рішень.

Функціонування будь-якої системи управління, в тому числі орга­нізаційно-функціональної з погляду інформаційної технології - це отримання, передавання і обробка інформації.

У теорії економічної інформації розрізняють два поняття - "дані" та "інформація". Підданими звичайно розуміють зведення, позбавлені певної структури і змісту. Сукупність зведень, що циркулюють в еконо­мічних системах поза їх зв'язком з розв'язанням конкретної задачі і конкретним користувачем, називають економічними даними. Ці дані необхідні лише тоді, коли вони можуть стати інформацією внаслідок спе­ціального відбору, систематизації! обробки. Тому під інформацією розуміють дані, відібрані і оброблені завдяки відповідальному групу­ванню з врахуванням потреби управління і процесів діяльності торго­вельних підприємств. Тобто інформація, добута внаслідок цілеспря­мованої обробки даних, стає основою прийняття управлінських рішень.

Комерційна інформація об'єкта управління класифікується за різними ознаками: - місцем виникнення, - видом, -способом зображення і обробки, -стабільністю та ін.

При формуванні інформаційного забезпечення АІС торговельних підприємств і АРМ-менеджерів функціонального управління зокрема, а також масивів інформації на машинних носіях, великого значення набуває поділ використовуваної в управлінні комерційною діяльністю інформації. Залежно від тривалості часу зберігання, частості використання і стабіль­ності, комерційна інформація поділяється на умовно-змінну та умовно-псютійну.

Умовно-змінною вважається інформація, яка відображає фактичні кількісні і якісні характеристики торговельно-господарської діяльності. Змінна інформація для кожного фіксованого випадку може змінюватися як за значеннями реквізитів-ознак, так і за кількісною величиною основи. Як правило, вона використовується протягом одного циклу обробки -звітного періоду (наприклад, дня, декади, місяця).

Умовно-постійна інформація залишається незмінною протягом довгого періоду часу (або її складові елементи зазнають незначних періо­дичних змін) і використовується багато разів у розрахунках, кодуваннях, довідках та ін.

199

Належність економічної інформації до умовно-змінної або умовно-постійної визначається за допомогою коефіцієнта стабільності (К_ст) як відношення кількості позицій номенклатури, які не змінюються протягом кварталу, року (Я), до загальної кількості позицій цієї номенклатури на початок кварталу, року (Я):

К_ст=Н/П (2.4)

Інформація вважається умовно-постійною, якщо коефіцієнт стабіль­ності дорівнює одиниці або не менш як 0,85 (1 <і_у.п. >0,85). Проте, як пока­зує торговельна практика, до умовно-постійної включається і така інфор­мація, значення коефіцієнта стабільності якої становить не менше 0,6.

За призначенням і використанням умовно-постійна інформація яка використовується в сфері комерційної діяльності поділяється на -норма­тивну, -регламентуючу, -розцінкову, -нланово-договірну, -довід-ково-табличну і -постійно-облікову.

* Нормативна інформація регламентує величини затрат матеріаль­ них і трудових ресурсів, запаси товарів та ін. Вона являє собою науково- технічні обгрунтовані норми і нормативи і використовується для аналізу показників торговельно-господарської діяльності, а також для планових розрахунків. Основне місце в системі нормативних даних у торгівлі займають товарно-матеріальні і грошові нормативи. Ці нормативи визна­ чають величини товарних запасів на складах підприємств оптової і роздрібної торгівлі, власних оборотних коштів, сировини і напівфабрикатів у підприємствах громадського харчування, товарних природних втрат, величини витрат обігу, норми амортизаційних відрахувань та ін.

*• Регламентуюча інформація характеризує правові і посадові обов'язки персоналу торговельно-виробничих підприємств, а також регламентні параметри роботи окремих елементів і ланок підприємств або організацій.

• Розцінкова інформація містить оптові і роздрібні ціни на товари, тару, матеріали, малоцінні і швидкозношувані предмети, ціни на продукти і сировину в підприємствах громадського харчування, а також посадові оклади, тарифні ставки і розцінки. Розцінкові дані знаходяться в специфі­каціях договорів прейскурантах (для окремих видів товарів, наприклад, хлі-бо-булочних виробів), номенклатурах-цінниках, різних довідниках та ін.

• Планово-договірна інформація характеризується кількісно-сумо­вими показниками, які використовуються багато разів у розрахунках. Ці показники регламентують торговельно-господарську програму

200

ЧАСТИНА

роботи підприємств, договірні відносини з постачальниками, покупцями та іншими організаціями.

* Довідково-таблична інформація включає опис постійних власти­ востей торговельного підприємства у відеознаках, залежність яких тривало стійка. Серед таких ознак завжди виділяється основна, яка супроводять певні значення інших ознак. Наприклад, табличному номеру працюючого відповідають такі ознаки: відділ, секція, категорія працю­ ючого, професія за класифікатором, група платника податків, стать, рік народження, національність, освіта та ін.

Довідковою являється і структурна інформація, яка показує склад об'єкта або явища. Наприклад, розподіл секцій торговельного підприємства за видами товарів.

Таблична інформація містить коефіцієнтні величини або заздалегідь визначені відповіді для різних значень. До них відносяться дані таблиці розмірів державних податків для кожної оподаткованої суми з кожної групи платників податків; заздалегідь розраховані суми амортизаційних відрахувань для різних видів обладнання тощо.

* Постійно-облікова інформація характеризується тим, що її рекві­ зити довго не змінюються або змінюються незначно і протягом звітного періоду використовуються багато разів для фактичного відображення в обліку процесів торговельно-господарської діяльності підприємств. Наприклад, інформація про наявність основних засобів, пайового фонду, малоцінних і швидкозношуваних предметів. Ця інформація щомісяця використовується для поточного обліку наявності і руху основних засобів, особового складу, малоцінних і швидкозношуваних предметів. У цьому випадку вона визначається як облікова.

Поділ комерційної інформації за наведеними ознаками має велике значення при проектуванні АІС, оскільки на цій підставі створюються масиви умовно-постійної інформації, які утворюють основу бази даних, і при їх об'єднанні в загальний інформаційний фонд торговельного підприємства.

Для ефективного управління комерційною діяльністю потрібна своєчасна, достовірна, необхідна, достатня, надійна і подана в зручній формі інформація. Ці властивості комерційної інформації характери­зуються таким чином.

* Своєчасною вважається інформація, яка надійшла протягом певного інтервалу часу. Інформація повинна надходити так, щоб було достатньо

РОЗДІЛИ

201

часу для підготовки її прийняття і реалізації управлінських рішень. Разом з тим, небажане надто раннє подання інформації, оскільки вона може застаріти і потребувати додаткових витрат на зберігання.

• Достовірність інформації означає таку її властивість, коли неза­лежно від джерел інформації і каналів передачі досить точно відображує стан торговельного об'єкта.

• Необхідною вважається інформація, без якої неможливо прийняття управлінських рішень. Всяке скорочення інформації, яка є в повідомленні, зменшує наші знання про керований об'єкт. Разом з тим у багатьох випадках з метою підвищення достовірності доводиться допускати певну надмірність інформації.

• Достатня інформація містить весь набір зведень, які використо­вуються для прийняття управлінських рішень: інші зведення в цьому випадку не дають нових знань про об'єкт.

• Надійна інформація - це гарантоване (із заданою ймовірністю) передавання інформації від її джерела до споживача.

• Подана в зручній формі інформація - це така, користуючись якою керівник може найкраще уявити собі ситуацію, що склалася на певний момент часу. Наприклад, характер, розмір і значущість відхилень фактичного ходу торговельних процесів від запланованих. Цим самим стимулюється активність приймання інформації, яка має велике значення для ефективного управління об'єктом.