10.Загальний порядок формування фінансового розділу ділового плану

У фінансовому розділі бізнес-плану в концентрованому вираженні подані результати розробки маркетингової, товарної, виробничої й управлінської стратегій. Реалізація цих стратегій формує визначений рівень витрат і результатів. Природно, що у висновку необхідно звести їх воєдино і відповісти на запитання про кінцевий результат бізнесу.

Частіше усього фінансовий план у завершеному варіанті не має самостійного значення. Основною його задачею є перевірка різноманітних варіантів ведення бізнесу й умов роботи фірми з погляду економічної доцільності. При вивченні кожної теми курсу неодноразово підкреслювалася необхідність урахування всіх можливих витрат при здійсненні дій, що викладаються дій. Тепер прийшов час їх узагальнити і зіставити з очікуваними результатами. Якщо таке порівняння є позитивним, то можна приступати до остаточного редагування й розсилання його потенційним інвесторам.

Проте, що більш імовірне, при об'єктивній оцінці витрат і результатів, початковий варіант не буде вселяти оптимізму. Або очікуваний обсяг інвестицій надається занадто малий, або внутрішня ставка прибутку значно поступається середньої прибутковості по дохідних активах, або можливий термін повернення позички перевищує розумні межі. Це нормально. Дана ситуація означає лише необхідність з'ясовування причин недостатньої ефективності (завищені накладні витрати, занадто коштовні варіанти технічного оснащення і т.п.), а потім внести відповідні зміни у відповідні розділи бізнес-плану.

Якщо в основній частині бізнес-плану розглядаються декілька варіантів можливого розвитку подій, що саме по собі покращує його обґрунтованість, то і запропоновані фінансові показники варто проводити по кожному з них. У результаті відбувається не просто добір найбільш вигідного з них, а створюється можливість для прогнозування поводження на ринку у відповідь на ринкову ситуацію, що змінюється.

Таким чином, фінансовий розділ бізнес-плану є найменш гнучкою його частиною. Будь який з його параметрів повинен бути підтверджений відповідними викладами в описі бізнесу. І навпаки, якщо в будь якій з аналізованих стадій ділового циклу присутні певні дії, що викликають визначені витрати, то вони повинні найти своє місце у фінансових розрахунках. Без урахування цих обов'язкових умов бізнес-план не може сприйматися потенційними інвесторами як необґрунтований.

Найбільш поширеним початком формування фінансового плану є проведення аналізу умов беззбитковості. Він будується на пошуку співвідношення між собівартістю продукції, виторгом від її реалізації і прибутком. У результаті можна одержати параметри роботи при яких планований обсяг продажу буде, принаймні, покривати постійні витрати фірми.

На такому етапі формуються планові документи про очікувані прибутки і витрати при реалізації проекту. Вони називаються заявами про прибутки. При їхньому розгляді з'ясовується ступінь вигідності проекту, шліфуються дані попередніх розділів на предмет співвідношення витрат і результатів. Тут же передбачаються конкретні форми розподілу прибутку або виплат винагороди інвестору.

46. Хар-ка модулю «Оточення» у середовищі "РE" .

Состав модуля «Окружение» программного продукта Project Expert: Валюта, учетная ставка, налоги, инфляция, текст.

Модуль содержит общие характеристики условий, в которых будет реализовываться проект. Важнейшими из них есть прогноз инфляции, ставки дисконтирования, характеристика налоговой системы. Программой предусматривается задание условий многовариантности реализации проекта. Так, например, можно указать не только единый прогнозный индекс инфляции, а и его значения по отдельным элементам стоимостных характеристик проекта (рис. 2). То есть отдельно по инфляции заработной платы, общих издержках, затрат на приобретение сырья и материалов, поступлений от продаж товарів (услуг) и т.д. Указанные условия автоматически учитываются в плановых расчетах и могут быть откорректированы на любой стадии формирования плана.

Очень удобным для заполнения, анализа и коррегирования является блок «Налоги». Окно для описания налоговой системы (рис. 3) включает наименование налога, которую следует задать самостоятельно. После этого открываются данные о базе налогообложения, налоговой ставки и возможные ее изменения в плановом периоде.

Программой предусмотрено использование семи основных баз налогообложения: объем продаж, объем продажу на экспорт, прибыль, добавочная стоимость, зарплата, имущество. Если и этого окажется недостаточным – есть возможность самостоятельно сформировать базу налогообложения, используя опцию “Формула”.