14. Калькуляції та кошториси операційних витрат.

Виробничі витрати на здійснення проекту групуються за трьома ознаками:

• капітальні вкладення або інвестиції;

• прямі виробничі витрати на одиницю продукції;

• постійні виробничі витрати.

У свою чергу інвестиції необхідно підрозділяти в залежності від напрямків вкладень - в основний або обіговий капітал.

При оформленні даної частини розділу, необхідно враховувати, що тут лише узагальнюються відомості про витрати, що виникають при реалізації виробничо-комерційної стратегії фірми. Тому його утримання повинне бути цілком конкретним і приводитися в табличній формі по періодах здійснення бізнес-плану. Найбільше тимчасовим періодом, що зустрічається часто, є квартал.

Форма для розрахунку обсягу постійних витрат наводиться у табл., де вказується найменування прямих витрат на одиницю продукції по роках реалізації бізнес-плану та роки із розбивкою на квартали. Всі перелічені тут показники повинні бути вже визначенні при розгляді основної частини розділу. Після первісного розрахунку кошторису постійних витрат, бажано ще раз переглянути, чи всі з них враховані при опису виробничого циклу. Особливу увагу слід приділити витратам на утримання основних засобів, про яких дуже часто забувають при формуванні даного розділу.

При формуванні кошторисів слід пам'ятати, що вони мають дуже важливе значення для подальшого контролю за ходом виконання бізнес-плану.

Формування калькуляції щодо кожної групи прямих витрат можливо двома засобами. Перший полягає у ручному обчисленні калькуляції та врахування підсумкових даних у подальших розрахунках. В цьому випадку треба зробити активною опцією сумарні прямі витрати та заповнити їх показник у відповідному віконці.

Другим засобом є детальний підрахунок калькуляцій. Ця можливість відкривається якщо активізувати опцію опис матеріалів та комплектуючих щодо матеріальних витрат; список операцій щодо відрядної зарплати; список витрат щодо інших витрат. Формування калькуляції в частині матеріальних витрат робиться шляхом вибору їх із списку, який був складений раніше та вказівкою на відповідну ним норму витрат.

Якщо план стосується виробництва відносно складного продукту на який використовується декілька ресурсів, а технологічний процес включає декілька стадій; більш доцільно скористатися другим засобом. Якщо в ході технологічних випробувань виявиться, що в процес виготовлення продукту треба внести деякі корективи, то відреагувати показники ділового плану не складе великих зусиль.

Останню опцію, яку слід сформувати у виробничому розділі ділового плану складає графік виробництва. Для більшості ділових планів підходе його автоматичне формування. При цьому слід зробити активною функцію "необмежене виробництво". Ця можливість відкривається якщо натиснути на клавішу "графік виробництва".

Під необмеженим виробництвом слід розуміти, що його обсяг визначається тільки обсягами продажу, які плануються та встановленими раніше (при розробці товарної політики) нормами запасу готової продукції. Далі процес розрахунку плану відбувається автоматично.