3.2.Навчальні задачі та навчальні дії

Першочергове завдання викладача психології у вузі — сформувати навчальну діяльність студента, навчити його учитися психології. Не навчивши самостійно учитися, не вміючи „жити своїм розумом", студент постійно буде сподіватися на одержання готових знань з уст викладача, орієнтуватися на завчання і механічне запам'ятовування наукових положень із книг і не буде робити жодної спроби застосовувати ці положення у практичних діях. А це значить, що він не навчиться психологічно мислити і грамотно будувати взаємини з людьми.

Розробкою даної проблеми у вітчизняній психології зайнялися в 50-х роках П.Я. Гальперін і його учні, почавши дослідження процесу становлення розумової дії.

Теорія навчання у психології є розділом педагогічної психології, який теоретично розглядає й експериментально вивчає психологічні умови ефективного впливу викладача на студента або вчителя на учня. Процес навчання двосторонній, до якого входить діяльність студента або учня, а також у діяльність учителя або викладача.

У методиці викладання психології є кілька можливостей використання досягнень у цій галузі.

По-перше, у педагогічних вузах можна провести ряд практичних і лабораторних занять зі студентами з розробки методик навчання спеціальних шкільних дисциплін (щодо спеціальності), використовуючи їх, проводити викладання в школі.

По-друге, сам предмет психології можна викладати у вузах відповідно до теорії: тоді студенти зможуть навчитися професійної діяльності практичного психолога або вмінню аналізувати та оцінювати психічні явища.

По-третє, викладач психології має необмежені можливості для пропаганди (у порядку психологічної освіти) активних методів навчання, а також тих методів, які ґрунтуються на даній концепції.

На думку Д. Б. Ельконіна, одиницею навчальної діяльності є „навчальна задача", розвязування якої перетворює не предмет, на який впливає суб'єкт діяльності (учень), а сам суб'єкт, формуючи його знання, уміння, погляди, світогляд. У процесі розв'язування навчальних задач студенти виконують певні операції та дії. Навчальну задачу можна вважати розв'язаною тільки тоді, коли відбулися зміни в суб'єкті (студенті).

В. В. Давидов відзначив, що навчальна діяльність — це засвоєння власне теоретичних знань, а формування навчальної діяльності є формування уміння самостійно і творчо учитися.

Ефект навчальної діяльності — це безпосередній результат діяльності учнів, що пов'язує їх з довкіллям.

Навчальна діяльність має таку загальну структуру: потреби, задачі, мотиви, дії, операції.

Потреба виявляється в навчальній діяльності як прагнення студента до засвоєння теоретичних знань у тій чи іншій галузі науки.

Мотиви - це спонукання до дії, пов'язані із задоволенням потреб людини. Вони формуються на основі потреб і пов'язані з почуттям їх задоволення-незадоволення.

Мотиви характеризуються: силою, залежністю від типу нервової системи; знанням результатів діяльності, розумінням її змісту; емоціями, які їх супроводжують; силою потреб; ступенем їх впливу на діяльність.

Мотиви навчальної діяльності можуть бути різні, але основним мотивом є пізнавальний інтерес.

Мотивація відображає спонукальний бік поведінки особистості. Це система чинників, які детермінують поведінку та пояснюють активність людини. Часто мотивами називають причини поведінки.

Мотивація учіння - це психологічна характеристика інтересу студента до оволодіння знаннями, уміннями і павичками, розвитку та набуття власного досвіду. Одним із найважливіших мотиваційних умов учіння є наявність в студента мотиву самовдосконалення, який не можна задовольнити без набуття потрібних здібностей. Мотивація учіння може бути ситуаційною й особистісною. В першому випадку в якості стимулу до навчання можуть бути мотиви, пов'язані з необхідністю продемонструвати певні знання, уміння і навички у будь-якій ситуації, наприклад складання іспиту. Таку мотивацію учіння називають зовнішньою, оскільки вона не торкається глибинних основ особистості і не розрахована на самовдосконалення.

Інший вид мотивації - внутрішня, особистісна. Вона пов'язана з потребою самовдосконалення людини, з реалізацією її духовних потреб, цінностей та ідеалів, безпосередньо спрямована на розвиток особистості, її здібностей, на моральний та інтелектуальний розвиток.

Окрім того, мотивацію научіння визначають як рслевантну та іррелевантну. як таку, що має або не має прямого значення на набуття людиною знань, умінь і навичок. Гелевантне учіння - мотивація, пов'язана з наявністю в студента безпосереднього інтересу до набутих знань, умінь і павичок. Іррелевантна мотивація ґрунтується на інших спонуканнях, які змушують людину набувати відповідних знань, умінь і навичок, (студент набуває знань тому, що йому вигідно, наприклад, уникне покарання).

Зауважимо, що мотивація учіння формується у дітей щодо вступу їх до школи. Проте навчання може мати вплив па збільшення або зменшення інтересу до учіння.

Здійснення навчальної діяльності - це послідовне виконання навчальних дій чи операцій щодо розв'язання навчальної задачі, спонукувані визначеним мотивом. Мета цієї діяльності — засвоєння теоретичних знань.

Послідовне виконання всіх зазначених елементів кожної навчальної дії і складає в цілому навчальну діяльність студента.