5. Форми навчальних занять і методика їхнього проведення

Література:

1. Бадмаев Б.Ц. Методика преподавания психологии,- М ВЛАДОС, 2001,- 304

2. Басова Н.В. Педагогика и практическая психология. Ростов н/Д.: Фенікс, 1999. - 416 с.

3. Зимняя И.А. Педагогическая психология. Учебник дл вузов. - М.: Логос, 2000. - 384 с.

4. Мостова 1.М. Навчання без надмірних зусиль. - Чернівц 2000. - 96 с.

5. Педагогічна психологія: Навч. посібник Л.М.Проколієнко, М.Й.Боршевський та ін.; За реп Л.М.Проколієнко, Д.Ф.Ніколенка. - К., 1991.

6. Савчин М.В. Педагогічна психологія. Навчальниі посібник. - Дрогобич. - 142 с.

5.1. Лекційна форма навчання

В організації навчально-виховного процесу у вищом навчальному закладі важливе місце посідає лекція, яка основною формою навчальних занять. Лекції читаються дл студентів — професорами і доцентами, докторами і кандидатам* наук.

Проте вивчати певну дисципліну лише за лекційним матеріалами неможливо, але можна отримати правильний підхід] до вивчення предмета, зрозуміти головне, дізнатися про найбільш важливе.

Живе слово під час лекції сприяє глибшому розумінню та усвідомленню навчальної дисципліни студентами. Образність мовлення лектора, посилення та послаблення голосу,! підкреслювання темпом найважливіших • положень - все це робить матеріал, що викладається на лекції, більш легким для сприйняття. Саме тому ще з часів зародження вищої школи лекція продовжує бути одним із основних видів навчальних занять.

Проте треба пам'ятати, що знання на лекції передаються від ім-ктора до слухачів не в повному обсязі.

ГІсихолого-педагогічними передумовами підвищення ефективності лекції є:

- формування відповідної мотивації у студентів, зацікавлене е і.цілення студентів до лекції;

• уміння розкривати цілісність знань з позиції практики;

• показувати студентам значущість лекційного курсу;

• розвивати звичку наполегливо й зосереджено працювати, ііісрігати високу довільну й мимовільну увагу;

• вільно володіти матеріалом;

• виховувати у собі мистецтво майстерного оповідача.

Основні функції лекції.

1.Інформаційна. Лекція інформує студентів про досягнення науки, основні положення навчальної дисципліни, розкриває особливості кожної теми або знайомить їх із проблемою, яка розв'язана наукою, чи розв'язується на даний Гшс.

Лекція для студента — це джерело адаптованої наукової інформації, для того, щоб студенти зрозуміли і відчули її так Зимо, як викладач, щоб вони переконалися в істинності ? низаного і пішли далі у своїй самостійній роботі з літературою, поглиблюючи і розширюючи своє розуміння почутого на лекції.

2,Орієнтуюча. Орієнтує студентів на генезис розвитку різних теорій, у яких літературних джерелах можна їх знайти і 11 ознайомитися. Зрозуміло, орієнтовним є список літератури, яка рекомендується лектором.

3. Роз'яснююча, пояснююча. Перш за все пояснення понять, які є складовими (стрижневими) даної теми. Роз'ясняючи і пояснюючи квінтесенцію теорії, необхідно домагатися адекватного розуміння- студентами наукового змісту понять. Це н«■ тільки розкриття змісту термінів, переклад їх рідною мовою (хоча і це потрібно), але й формування поняття у свідомості г гудснта.

4. Переконуюча. Вона здійснюється насамперед через доказовість тверджень лектора. Проголошення навіть найочевидніших істин з підкресленням їх „потреби „важливості", навіть „надзвичайної важливості" у кращою випадку запам'ятовується чи сприймається студентами на віру вуст авторитетної для них людини — лектора, фахівця в дані науці. Студенти вірять сказаному, але це ще не свідчить про т що вони переконані в істинності сказаного. Щоб переконаті треба довести, що все так і є, а інакше не може бути.

Добротні лекції, на думку слухачів, ■— це ті, котрі цікав повчальні, містять багато нового для розуміння ролі теорії практиці.

Щоб бути цікавою, лекція повинна відповідати кілько! психологічним умовам.

Перша умова: усвідомлення студентом особистісног змісту в набутті знань у даній галузі науки. Цей момент наста тоді, коли студент розуміє корисність запропонованих лекторої знань особисто для себе.

Друга психологічна умова: усвідомлення аудиторієї новизни матеріалу, що викладається. Проте поданий матеріа відразу пов'язується у свідомості слухачів з наявними знанням! істотно їх доповнюючи і проясняючи. Як правило, така новизна відноситься до випадків, коли знання, що знову здобуваються! служать поясненням раніше відомого факту, явища. У лекціях (| психології дуже часто студент уперше дізнається, щ] запам'ятовування є не засобом засвоєння знань, а йога результатом, підсумком. Тобто за допомогою пам'яті студент міцно запам'ятовує тільки те, що зрозумів, у чому розібрався. Нп лекції він зустрічається з новими для себе знанням, якії пояснюють у загальному відомі випадки, зокрема, чому бував важко зберігати в пам'яті численні факти і цифри, імена і дати! низку подій і їхню хронологію, які раніше добре вивчив п запам'ятав. Йому цікаво довідатися, що поясненням багатьох труднощів підготовки до іспитів є саме прагнення не стільки зрозуміти і засвоїти, скільки прагнення запам'ятати нехай навпіл не до кінця зрозуміле. Новизна отриманого під час лекції знанні™ яке пояснює справжню роль і місце пам'яті в навчальні ІІ

І

[ НЛЬЇІОСТІ студента, і є психологічною умовою інтересу до ІОІСЦІЇ.

Третя психологічна умова: це спонукання і стимулювання .юооти мислення слухачів-студентів. Перш ніж довідатися з вуст ігкіора, „що і як", у них повинно виникати питання, „чому і ішдки Тому лектор не відразу приступає до викладу мішального матеріалу, наприклад, про пам'ять, а спочатку задає нн і пінія: „Чому, чим більше наукової інформації, тим важче учи­шся?,, Цим він спонукає студента мислити, шукати, бажаючи пініти у власній голові відповідь на поставлене питання.

Оскільки на лекції для обдумування над такими питаннями и студента часу мало, то викладач не може занадто часто "(>|іистуватися даним прийомом активізації мислення і в такий ноеіб приваблювати інтерес до своєї лекції. Однак, 111ніс гупаючи до викладу будь-якої нової проблеми, що містить іі|іипципове положення, йому ліпше почати лекцію із запитання, і пмо питання, звичайно, потрібно заздалегідь передбачити, хоча •і можлива імпровізація.

Щоб викликати інтерес до теми лекції, треба, по-перше, ііуїй упевненим, що вона корисна для студента, а корисні,

• і'ісііидно, усі теми курсу, якщо вони передбачені навчальною програмою. Якщо це довести студентам, то їм буде цікава кожна >1 ІІЦІЯ, тому що вони усвідомлюють особистісний зміст пшиїодіння знаннями.

По-друге, потрібна така новизна матеріалу, яка би сприяла

• 'іпінному розумінню відомих раніше явищ, фактів, теоретичних понижень. Абсолютна ж новизна, зовсім не пов'язана зі старими ч шиями, може „зависнути в повітрі", не знайшовши підґрунтя ■і пам'яті студентів, і тому залишиться несприйнятою і м і розумілою.

По-третє, цікава та інформація в лекції, що не просто ноіидомляється для запам'ятовування, а викликає активне МПШіаіня, мобілізує творчий потенціал особистості і викликає Морильне задоволення.

Виходячи з розуміння ролі і місця лекції в навчальною процесі, можна відповісти на запитання про зміст лекції — пр що в лекції потрібно говорити обов'язково, а про що — ні.

Отже, переконуюча лекція це доказова лекція. Я показують дослідження, доказовість стоїть на першому місі серед усіх інших ознак методично правильної лекції.

( ттетпальні дослідження показують, що серед основни критеріїв якості лекційного виступу доказовість, на думку різни слухачів, далеко випереджає за значущістю всі інші (яі наприклад, емоційність, популярність, зв'язок теорії з житія* культура мови і т.д.). Доказовість у мові лектора служит зростанню переконаності студента у своїх знаннях, формуванні в нього почуття впевненості в них. Звичайно, і недоведен теоретичне положення може бути сприйнято студентом з істину, але не на рівні переконання, а на рівні віри в авторитети думку викладача.

Доказ за допомогою фактів має величезне значення викладанні психології, де теоретичні висновки робляться н основі узагальнення експериментальних фактів. Природно, щ для доказу теоретичних положень у психології постійні доводиться використовувати факти, отримані експериментальних дослідженнях. І це особливо переконлив і якщо через методику експерименту вдається довести надійнісп способу одержання фактів, які наводяться.

5. Заохочувальна або запалювальна. Тобто лекція ма; бути цікавою і захоплюючою. Це не значить, що вона має буті розважальною, хоча дозволяється використовувати жарти гумор.

Найцінніше, чим може заохотити лекція, - це глибина думки, що розкриває таємниці наукових ідей, які до цього час) слухачам були невідомі.

Охарактеризувавши колену з функцій лекції, ста* зрозумілим, для чого потрібна кожна функція. Отже інформаційна функція служить справі загального орієнтування в наукових проблемах і спрямовує студента на самостійне вивчення літератури. Функція, що орієнтує, - це більш детальне іріпітування у конкретній проблемі та науковій літературі, яка її госується, а також ознайомлення з авторами теорій, ученими- ісмхологами. Пояснююча функція лекції робить складні для гіудента наукові положення зрозумілими. Переконуюча функція перетворює знання у власні переконання студента. А що і госується зацікавлення, надихаючої функції, то вона покликана робити лекцію цікавою і захоплюючою, щоб викликаний інтерес ю исихології надихнув студента на подальше її вивчення.

Проте яку б функцію лекції ми не взяли, жодна з них до німця не вирішує завдання навчання, але всі вони спрямовують і іудента на подальшу самостійну роботу з психологічною ■ 111 сратурою. Отже, лекція служить ніби детонатором, що пключає в роботу розумову діяльність студента і спрямовує її в погрібне русло. Можна назвати її і джерелом його пізнавальної Ції і ивності.

Отже, з лекції тільки починається знайомство з науковими Ідеями, а їхнє засвоєння може бути досягнуто тільки завдяки і пмостійній роботі з науковою літературою і заняттям психологічним практикумом.

Основним принципом добору матеріалу для лекції є інііесіїрямування. Матеріал, який добирається, повинен иідмовідати поставленій меті лекції і має дозволити досягнути її, Поїшпен служити-розв'язанню конкретних задач, які сприяють [осягненню загальної мети лекції.

Другий важливий принцип добору необхідного змісту для ніікладання лекції — це врахування рівня підготовки студентів. Чмцо студенти уперше вивчають психологію (це, як правило, нгріпокурсники вузів), то потрібно передбачити фактичні дані і і и гтсві приклади, знайомі студентам, якісь цифри, що "іюструють кількісну сторону психічних явищ), що допоможуть іиі іупно пояснити психічну діяльність. Крім того, обов'язково погрібно заздалегідь продумати, які наукові поняття вводити в питальний обіг і як їх пояснити.

11,е є особливо важливим тому, що в дефініціях понять ivrі річаються слова, значення яких може бути сприйняте на мптсвому рівні, або виявитися зовсім незрозумілими.

Наприкл ад, мислення має наступне визначення в „Коротко^ психологічному словнику" (1985): „Мислення — процс пізнавальної діяльності індивіда, що характеризуєте.«! узагальненим і опосередкованим відображенням дійсності' Наводячи це визначення, потрібно пояснити, що означаю' слова „узагальнене" і „опосередковане". І те ж саме буд потрібно зробити, якщо є незрозумілим тлумачення теорії. Слі також вміло підходити до запитань в залежності від адаптації можливостей аудиторії.

Одне з перших завдань, яке необхідно виконати в проце* читання лекції, — це доведення до свідомості аудиторі наукового змісту основних понять визначеної теми. І не тількі основних понять науки, але і взагалі будь-яких незнайоми| термінів. Якщо щось незрозуміло в дефініції, що наводитьсі лектором, важливих для теми понять, то студент не засвоїть н тільки зміст даного поняття, але і усю тему. Наприклад візьмемо дефініцію поняття „педагогічна психологія „Психологічного словника": „...галузь психологічної науки, щ вивчає закономірності процесу засвоєння індивідом соціального досвіду в умовах навчально-виховної діяльності. Практик! викладання психології показує, що студенти не завжд; розрізняють поняття „навчання", що позначає як організоване так і неорганізоване навчання, і „навчальну діяльність" як організоване навчання (навчання в умовах „навчально-виховноі діяльності", як сказано у визначеній вище дефініції з „Психологічного словника"). Тому на лекції ні в якому разі не можна залишати непоясненими і незрозумілими не тільки зміс? понять, але й окремі слова, що входять до їх визначення. У даному випадку мова йде лише про пояснення не зовсім зрозумілого змісту дефініцій, змісту слів і термінів, які входяи до них, а також про формування понять у свідомості студента.

Формування понять є особливим педагогічним завданням, яке виходить за межі простого пояснення змісту слів. Для цього є спеціальна процедура, досить велика не завжди здійсненна і] обмежених рамках лекційного часу. Тому обов'язково 'п проводять на семінарських чи інших групових заняттях для -.лсиоєння студентами основних понять і категорій психологічної і щуки. Проте обов'язково повинно бути пояснення змісту дефініцій під час викладання лекції, бо без цього весь подальший виклад теми може виявитися неефективним.

Отже, лекція озброює студентів не тільки знаннями, а й переконаннями, уміннями давати аналітичну (критичну) оцінку матеріалу, який розглядається. Ефективність лекційного заняття шачно зростає завдяки живому слову, інтонації, міміці, жестам ипкладача-лектора. Лекція відкриває можливості прямого контакту лектора зі слухачем, що значно посилює увагу і і удента. Лекційні заняття економлять час. Лекція має особливе ирофесійно-педагогічне значення для студентів, які готуються до педагогічної діяльності. Лекція має важливе значення у формуванні наукового мислення студентів.