2.1. Форми організації навчання студентів у вищих навчальних закладах

Навчальна діяльність студента спрямована на те, щоп стати фахівцем вищої кваліфікації, а навчальна діяльність викладача покликана забезпечувати найбільш раціональні шляхи! перетворення студента у кваліфікованого фахівця.

Мета діяльності системи освіти - реалізація прпгцЧ особи на освіту впродовж життя.

Основні завдання системи освіти:

• задоволення потреб особистості в інтелектуальному культурному та духовному розвитку шляхом отримання оснітії;

• формування у студентів громадянської позиції, здатнос и до праці та життя в умовах сучасної цивілізації, и демократичного розвитку;

• збереження та примноження моральних, культурі іид наукових цінностей суспільства;

• розповсюдження знань серед населення, підвищення йот культурного та освітнього рівня.

Функції системи освіти:

адаптивна - пристосування до нових вимог життя и суспільстві, яке динамічно змінюється;

компенсаторна - відтворення освітніх можливостей, Яш були раніше відсутніми або втраченими;

розвиваюча - збагачення діяльних можливосте,и¹ особистості та її духовного світу;

аналітична - дослідження й аналіз чинників, піп впливають на потребу громадян в неперервній освіті;

перетворювальна - зміна освітнього та освітим» кваліфікаційного рівня особи впродовж життя, інтелектуальної н та культурного рівня суспільства;

прогностична - наукове передбачення розвитку особи 'Я

' уснільства;

комунікативна - передача соціального досвіду від микоління до покоління;

заохочувальна - стимулювання освітніх потреб особи. Формами здійснення освіти є: очна (стаціонарна) - з відривом від виробництва на термін шшчшшя за освітньою або освітньо-професійною програмою;

вечірня (змінна) - без відриву від виробництва, на термін імичапня за освітньою або освітньо-професійною програмою з ..імиідуванням занять протягом терміну навчання у вільний від Гпіюти час;

точна - без відриву від виробництва, на термін навчання за Шмігмьою або освітньо-професійною програмою з

■■і'милуванням занять протягом терміну навчання під час у » і.іиончих і заліково-екзаменаційних сесій;

і•ьстепнатна - особлива форма навчання без відриву від <"Н|">і>імщтва, що передбачає самостійне вивчення навчальних ff?' і і н 11 лін освітньої або професійно-освітньої програми, ■ щЩиіія підсумкових контрольних заходів у навчальному ^Еі'ніді;

Шуцтищійна — особлива форма навчання без відриву від мііищіиа, що передбачає вивчення навчальних дисциплін Шиінмі.оі або професійно-освітньої програми через комп'ютерні іпіпсомуиікаційні технології, складання підсумкових " • іиіін.іінх заходів у навчальному закладі;

і патронаж - форма навчання осіб з

іД іїніїміпміі соціальними потребами;

11«, і. и г<іиі(і - (|)орма неформальної освіти шляхом освоєння •Ж-ітіі програм при мінімальній організації освітнього процесу

Б, ні відсутності керівництва цим процесом з боку

«Й^н <н і і працівників; і ^■••"•ііііпіінкі форма, яка передбачає інтеграцію різних форм Цнк міфі;мих елементів.

Форми, види та технології навчального процесу і самоосвіти

1. Форми організації навчального процесу (навчальні заняття, самостійна робота, практична підготовка, контрольні заходи) та їх обсяги визначаються освітньою або освітньо- професійною програмою.

2. Види навчальних занять (лекція, лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття, консультація), форми (дискусія, «круглий стіл», тематична зустріч, ділова гра, розв'язання ситуаційних задач, виїзні заняття тощо) встановлюються навчальним закладом або установою системи освіти дорослих.

3. Технології навчання (традиційні, сучасні комп'ютерні, телекомунікаційні, кейс-технології тощо) визначаються навчальними закладами й установами освіти, педагогічними та науково-педагогічними працівниками.

Організаційні форми навчання також можна виділити на основі таких критеріїв:

а)кількість учнів (студентів): індивідуальне; диференційоване; класне навчання.

б) педагог виконує усі навчальні функції чи частина перекладається на технічні засоби: традиційне; програмоване.

в) типи відтворення навчального матеріалу: лекція, семінарські заняття, практичні й лабораторні, консультації, курсові й дипломні роботи, організація самостійної роботи (НДРС), колоквіуми, заліки, іспити, наукові студента.м семінари, конференції, конкурси, олімпіади.

Умови для запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процп у

у навчальних закладах III - IVрівнів акредитації

1. Наявність структурно-логічних схем підготовки фахініШ за всіма напрямами та спеціальностями.

2.Запровадження модульної системи органі і'І^Д навчального процесу, системи тестування та рейтиигоиі^Д оцінювання знань студентів.

3. Організація навчального процесу на базі програм навчання, які формуються як набір залікових кредитів, що передбачає відхід від традиційної схеми „навчальний семестр - навчальний рік, навчальний курс".

4. Введення обмеженого терміну навчання за програмою навчання, включаючи граничний термін бюджетного фінансування.

5. Дозвіл Міністерства освіти і науки України на частковий підхід від галузевих стандартів вищої освіти (для напрямів і спеціальностей, для яких вони затверджені).

6. Розроблення індивідуальних графіків навчального процесу з урахуванням особливостей кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

7. Зарахування на навчання до вищого навчального закладу здійснюється тільки за напрямами підготовки.

8. Наявність необхідного навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення ісредитно-модульної системи організації навчального процесу.

9. Формування програм навчання всіх освітньо- киаліфікаційних рівнів на основі освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників та освітньо-професійних програм підготовки, які передбачають можливі зміни співвідношення обсягів кредитів- освітньої та кваліфікаційної складових підготовки.

10. Введення інституту викладачів-кураторів індивідуаль­них програм навчання.

В Україні діють такі види вищих навчальних закладів:

/.Університет (класичний університет) — багатопрофільний вищий навчальний заклад, який здійснює підготовку фахівців із вищою освітою із широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних та інших напрямів науки, техніки і ісультури за освітньо-професійними програмами всіх рівнів. Університет проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження. Він є провідним науково-методичним центром, сприяє поширенню наукових знань і здійснює культурно-про- гиітницьку діяльність серед населення, має розвинуту інфраструктуру наукових і науково-виробничих підприємств і установ, високий рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення такої діяльності. Можуть створюватися технічні, технологічні, економічні, медичні, сільськогосподарські та інші університети, які здійснюють багатопрофільну підготовку фахівців з виїцою освітою у відповідній галузі.

2. Академія — вищий навчальний заклад, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів в окремо визначеній галузі знань або виробництва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності, має високий рівень кадрового та матеріально- технічного забезпечення.

3. Інститут — вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, провадить наукову та науково- виробничу діяльність, має високий кадровий та матеріально- технічний потенціал.

4. Консерваторія (музична академія) — вищий навчальний заклад, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів у галузі культури й мистецтва (музичних виконавців, композиторів, музико­знавців, викладачів музичних дисциплін), здійснює наукові дослідження, є провідним центром у сфері своєї діяльності, має високий рівень кадрового та матеріально-технічного забезпе­чення. Навчання в консерваторії передбачає всебічну теоретичну й практичну підготовку музикантів до професійної виконавської та педагогічної діяльності.

5.Коледж — вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програ­мами бакалавра або молодшого спеціаліста з одного (кількох) споріднених напрямів підготовки або спеціальностей, має необхідний кадровий потенціал, матеріально-технічну базу.

6. Технікум (училище) — вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо- професійними програмами молодшого спеціаліста, має необхідний кадровий потенціал, матеріально-технічну базу.

Відповідно до освітньо-кваліфікаційних рівнів підготовки студентів, способів реалізації освітньо-професійних програм та соціальних функцій, у системі освіти можуть діяти вищі навчальні заклади таких рівнів акредитації:

• вищі навчальні заклади першого рівня акредитації (технікум, училище та інші дорівняні до них за результатами акредитації вищі навчальні заклади), які готують фахівців: на основі повної загальної середньої освіти — з присвоєнням кваліфікації молодшого спеціаліста; на основі базової загальної середньої освіти — з присвоєнням кваліфікації молодшого спеціаліста та з одночасним отриманням повної загальної середньої освіти;

• вищі навчальні заклади другого рівня акредитації (коледжі та інші дорівняні до них за результатами акредитації вищі навчальні заклади), які готують фахівців на основі повної загальної середньої освіти з присвоєнням кваліфікації молодшого спеціаліста, бакалавра;

• вищі навчальні заклади третього і четвертого рівнів акредитації (університети, академії, інститути, консерваторії та ніші дорівняні до них за результатами акредитації вищі навчальні заклади), які готують: фахівців на основі повної загальної середньої освіти — з присвоєнням кваліфікацій Ііакалавра, спеціаліста, магістра; на основі вищої освіти — з присудженням наукових ступенів кандидата та доктора наук у встановленому порядку.