Міністерство освіти і науки України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

О.В. Двіжона, І.С. Руснак

Методика викладання психології

Навчальний посібник

Чернівці

"Рута" 2006

ББК 74.586.58я73 Д 236

Рекомендовано до друку Вченою радою Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (протокол № 9 від 22 грудня 2005)

О.В. Двіжона, І.С. Руснак

Д 236 Методика викладання психології: Навчальний посібник. - Чернівці: Рута, 2006. - 231 с. ISBN 966-568-827-8

Навчальний посібник підготовлений у відповідності з програмою "Методика викладання психології'.

Розглянуто теоретичні та методичні засади методики викладання психології. Важливий наголос робиться на практичному застосуванні психолого-педагогічних знань у повсякденній діяльності психологів. _v

Для студентів вищих навчальних закладів.

ББК 74.586.58я73

Рецензенти:

доісгор психологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Л.Е. Орбан-Лембрик (м. Івано-Франківськ);

ISBN 966-568-827-8

кандидат психологічних наук, доцент СЛ. Марков (м. Чернівці).

© О.В. Двіжона, 2006

І.С. Руснак, 2006 ©„Рута", 2006

Передмова

Останніми роками ситуація в нашій країні кардинально змінилась. Хвиля зацікавленості знаннями про людину викликана соціально-економічними змінами та крахом тоталітарної ідеології. Тепер психологія викладається практично в усіх навчальних закладах. Не зважаючи на відмінності дипломної освіти, глибину та обсяг курсів, специфічну спрямованість, усім однаково необхідна психологія - вміння володіти її методикою.

Кожний викладач цікавиться методичною літературою по- різному. Одні беруть з неї практично все, а більш досвідчені вибирають те, що мало відоме, з чим зіткнулись уперше. Майстри своєї справи мають свою методику, створюють нові прийоми ефективного навчання.

Мета методики викладання полягає в тому, щоб розглянути питання методології викладання і розробки теорії навчання, виховання студентів в умовах вищої школи, розвитку в них творчих здібностей, оволодіння методикою викладання психології.

Методика викладання психології належить до числа педагогічних дисциплін, тому опирається на психологічні закони навчання та виховання. Психологія навчання - це основа методики викладання психології не тому, що мова йде про викладання саме психології, а взагалі викладання в цілому, якого предмета це б не стосувалось.

У запропонованому науково-методичному посібнику розглядаються певні проблеми теоретичного плану, зокрема визначення завдання курсу методики викладання психології, принципів побудови курсу методики викладання психології, форм організації навчання у вузі, змісту навчання тощо. Також приділяється увага питанням практичного прикладного значення, а саме: формам навчальних занять і методиці їх проведення, методичним особливостям викладання теоретичної та прикладної психології, керівництву самостійною роботою студентів, контролю та корекції навчальною діяльністю студентів тощо.

Для глибокого вивчення методики викладання психології пропонується список літератури, що відповідає за своїм змістом темам посібника.

Науково-методичний посібник адресується студентам психологічних відділень і соціальним педагогам, працівникам соціальних служб, шкільним психологам і вчителям.

1. Предмет і завдання крсу "методика викладання психології"

Література:

1. Бадмаев Б.Ц. Методика преподавания психологии.- М.: ВЛАДОС, 2001.- 304

2. Басова Н.В. Педагогика и практическая психология. - Ростов Н/Д.: Фенікс, 1999. - 416 с.

3. Зимняя И.А. Педагогическая психология. Учебник для вузов. - М.: Логос, 2000. - 384 с.

4. Карандашев В.Н. Методика преподавания психологи:Учебное пособие,- СПб.: Питер, 2005.- 250 с.

5. Мостова І.М. Навчання без надмірних зусиль. - Чернівці, 2000. - 96 с.

6. Педагогічна психологія: Навч. посібник / Л.М.Проколієнко, М.Й.Боршевський та ін.; За ред. Л.М.Проколієнко, Д.Ф.Ніколенка. - К., 1991.

7. Реан A.A., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология. - СПб., 1999.

8. Савчин M.B. Педагогічна психологія. Навчальний посібник. - Дрогобич. - 142 с.

1.1.Предмет, завдання курсу "Методика викладання психології"

У наш час психологія викладається майже в усіх вузах, коледжах, навіть середніх школах, а також на короткострокових професійних курсах перепідготовки фахівців та підвищення кваліфікації у системі післядипломної освіти. Не зважаючи на суттєві відмінності в обсязі та глибині курсів, що вивчаються, на специфіку спрямованості їх змісту для підготовки різних фахівців, всім викладачам психології однаково необхідне одне: оволодіння методикою її викладання.

Кожен викладач цікавиться методичною літературою по- різному. Один бере з неї майже все, а більш досвідчений

ставиться до такої літератури вибірково. Що стосується викладача-майстра своєї справи, який має власну методику, створює нові прийоми ефективного навчання.

Взагалі організація навчання з позиції відтворення книжкових знань, яка на сьогодні переважає у вузівській практиці, належить до методики, яка зводить підготовку фахівця до запам'ятовування знань, які складають зміст навчальної дисципліни. Така методика слабко зорієнтована на розвиток особистості, здатної не тільки оволодівати готовими знаннями, але й творчо їх набувати. За такої організації навчального процесу діяльність студента, тобто власне навчальна діяльність, редуціюється до процесу оволодіння дисциплінарними знаннями. Має місце спрощення навчальної діяльності, зведення її до отримання готових знань з навчальних дисциплін. Проте спрощення не робить простим і доступним саме оволодіння наукою. Навпаки, гака методика ускладнює оволодіння психологією, спонукаючи студента займатися заучуванням, зубрінням визначень, які запам'ятовуються з кожної дисципліни окремо без зв'язку між собою і часто поза зв'язком з майбутньою професією. А що стосується розвитку творчої сторони особистості, то таке навчання на неї впливає швидше негативно.

Отже, переважаючий у практиці вузів тип організації навчання є накопиченням ніби достатньої для майбутньої діяльності суми знань з усіх навчальних дисциплін, які формують усю сукупність інтелектуальної основи майбутньої професії. Отже, у якості головного результату навчання розуміють саме знання, а не особистість, яка здатна творити, створювати нові знання у своїй професійній галузі, постійно самостійно навчаючись у процесі професійної діяльності. Зрозуміло, що така організація навчання потребує переорієнтації: зі спрямованості її на запам'ятовування готових знань необхідно перейти до формування особистісних новоутворень, уміння творчо навчатись, переробляючи наукові знання і суспільний досвід, застосовуючи до потреб практики.

Якщо це так, то саме навчання, викладання навчальних дисциплін повинно опиратися на методологічний принцип діяльнісного підходу, при реалізації якого не викладач учить, а студент вчиться сам у процесі власної діяльності. Чим активніша пізнавальна діяльність студента, тим вища ефективність оволодіння знаннями.

Роль викладача за цих умов перетворюється у роль організатора навчальною діяльністю студента, а не особи, яка буквально вчить студента, передаючи свої знання. Викладач організовує навчальну діяльність студента так, щоб він не пасивно сприймав і схоплював текст навчального матеріалу або слова викладача, а активно мислив, використовуючи необхідну наукову інформацію з того чи іншого джерела. Тому викладач є організатором навчального процесу студента і на лекції, і в процесі самостійної роботи, під час практичних і лабораторних занять. Завдяки такій організації студент виступає не пасивним споживачем інформації, а активним її здобувачем і виробником.

Отже, мета вивчення психології визначається особливостями її змісту, як гуманітарної дисципліни.

Насамперед викладач психології, що працює в будь-якій її прикладній галузі, повинен знати основні положення теорії навчальної діяльності і враховувати закономірності засвоєння знань, щоб правильно побудувати структуру викладання курсу психології.

Методика викладання психології повинна враховувати особливості об'єкта впливу - студента (це першокурсник чи ні; навчання у вузі чи училищі). Такий студент, як правило є першокурсником, бо психологія зазвичай викладається на перших курсах.

Навчання у вузі з будь-якої навчальної дисципліни для студента-першокурсника є у порівнянні зі шкільними предметами дещо іншим видом діяльності. Новизна не тільки у змісті наук, що вивчаються, але й в організації та способах взаємодії з викладачами, у методах роботи з оволодіння навчальним матеріалом. Студент-першокурсник на початку навчання радіє свободі: ніхто не завдає домашнього завдання і не перевіряє їх виконання, немає опитування з пройденого матеріалу, немає навіть обліку відвідування, як це було у школі. Деякі створюють ілюзію, що вчитися постійно, щоденно не обов'язково, що можна у період сесії підготуватися до іспиту за підручниками і чужими конспектами і здати екзамени.

Отже, психологію починають вивчати саме у період звикання вчорашнього школяра до студентського життя, до самостійності. І не враховувати цих особливостей настрою і поведінки першокурсників методика її викладання не може.

Поряд із наведеними негативними чинниками є багато позитивних. У першокурсників сильна така мотивація, як

пізнавальний інтерес до всіх наук, про які вони давно чули, але з якими вперше зустрічаються у вузі.

Психологією цікавиться більшість студентів. Спочатку тому, що, вивчаючи її, пізнаєш самого себе, а потім починаєш розуміти, що знання про психологію людини можна використати у своїй майбутній професійній діяльності. Такий позитивний чинник, як інтерес студента до вивчення психології, зазвичай, не можна не використати у методиці викладання предмета. Більше того, інтерес, який мають студенти до психології, повинен стати опорою в завоюванні авторитету викладача, який зацікавлений у підтримці цього інтересу, розвиваючи та поглиблюючи його.

З курсу психології вони дізнаються про різноманітність людських характерів. Скажімо, про те, як важливо вчителю знати особливості особистості кожного учня, його інтереси, здібності, щоб правильно впливати на нього. Спрямованість курсу психології на вивчення особистості викликає в студентів інтерес до внутрішнього світу людини, бажання проникнути в його сутність, зрозуміти психічні особливості інших людей і свої. Прагнення усвідомити якості своєї пам'яті, уваги, характеру й удосконалювати їх має велике значення- у формуванні самосвідомості студентів. Уміло використовуючи інтерес студентів до внутрішнього світу людини, викладач психології допомагає їм усвідомити відповідальність перед суспільством за формування в собі якостей і здібностей, які мають соціальну цінність і сприяють самовихованню.

Є ще одна особливість у системі „викладач-студент", яка повинна враховуватись при розгляданні методики викладання предмета. Вона полягає у незвичному для студента — вчорашнього школяра підході до взаємин з викладачем. Відповідно до поставленої мети і змісту діяльності викладач не протидіє студенту, а формує з ним єдність, яка визначає характер навчальної діяльності як спільної - викладача і студента. Навчальна діяльність як співпраця цих двох суб'єктів накладає відбиток на методику викладання.

По-перше, їх взаємодія відбувається не у формі безпосереднього контакту, коли викладач безпосередньо викладає наукові знання студенту, а через самостійну, пізнавальну діяльність студента, яку вміло організовує викладач.

По-друге, взаємодія, творча співпраця викладача зі студентом під час навчальної діяльності відбувається успішніше за умови, коли студент і викладач однаково добре розуміють, що таке оволодіння знаннями, які психологічні умови успішного оволодіння знаннями і як потрібно організувати роботу суб'єкта пізнання, щоб успішно відбулося оволодіння знаннями.

Студент може успішно оволодіти знаннями лише завдяки змістовній співпраці з викладачем. Отже, спільна діяльність або співпраця - це активний обмін діями, операціями, вербальними ! невербальними сигналами цих дій та операцій. Тому методика викладання психології не може не торкатися методів навчання студентів умінню вчитися, вмінню вивчати саме психологічні закони оволодіння знаннями, знайомлячись у такий спосіб з психологією навчання на практиці.

Методика викладання психології - це наука про те, як навчати студентів, як зацікавити навчанням, захопити і навчити вчитися самостійно і творчо підходити до навчання.

Методика викладання психології — це система засобів і прийомів, спрямованих на підвищення ефективності засвоєння та використання теоретичних знань у практичній діяльності, організацію спільної діяльності викладача і студентів з метою управління та самоуправління навчальною діяльністю.

Методика викладання психології належить до педагогічних дисциплін і, як будь-яка інша педагогічна дисципліна, повинна опиратися на психологічні закони навчання та виховання.

Методика навчального предмета — галузь педагогічної науки, яка досліджує закономірності вивчення певного навчального предмета. Оскільки загальні закономірності навчання вивчаються дидактикою, то методику окремого на­вчального предмета частково розглядають як дидактику.

До змісту методики як дидактики входить:

1. установлення пізнавального й виховного значення даного навчального предмета і його місце в системі шкільної освіти;

2. визначення завдань вивчення даного предмета і його змісту;

3. вироблення відповідно до завдань і змісту навчання методів, методичних засобів і організаційних форм навчання.

Термін методика навчання вживається у вужчому значенні — як вчення про методи навчання.

Методи навчання — це упорядковані способи взаємопов'язаної діяльності педагога й учнів, спрямовані на розв'язання навчально-виховних завдань. Правильний добір методів відповідно до мети і змісту навчання й вікових особливостей особистості сприяє розвитку її пізнавальних здібностей та озброєнню її уміннями й навичками використовуючи набуті знання на практиці, готує до самостійного набуття знань, формує світогляд.

Методи навчання — мають гносеологічну, логіко-змістову, психологічну, матеріально-джерельну й педагогічну сторони. Що зумовлює появу різноманітних класифікацій методів навчання. За однією з них, методи навчання бувають інформаційно-повідомлювальні, пояснювально-ілюстративні, проблемні (проблемний виклад педагога, частково пошуковий, дослідницький), логічні методи навчально-пізнавальної діяльності студентів.

Психологія навчання - це основа методики викладання психології не тому, що мова йде про викладання саме психології, а взагалі про викладання як таке, якого б предмета не стосувалося.

З погляду педагогічної психології необхідно розрізняти діяльність учня, студента, вчителя і діяльність викладача. Навчальна діяльність студента робить його фахівцем вищої кваліфікації, а діяльність викладача покликана забезпечувати найбільш раціональні шляхи перетворення студента у фахівця. При цьому необхідно врахувати, що завдяки руху і розвитку діяльності студента зароджується і розвивається діяльність фахівця. Діяльність студента є стрижнем навчальної діяльно- виховного процесу, його основним змістом, а діяльність викладача лише засобом для створення форм руху його змісту.

Методика викладання психології не тільки аналізує окремі прийоми і способи навчання, але і допомагає викладачу виділити в змісті навчального предмета найістотніше, педагогічно значуще, з усього різноманіття психологічних фактів вибрати найпереконливіші. Методичні рекомендації повинні допомогти викладачу психології усвідомити, які принципові положення покладено в основу курсу психології, у якій послідовності доцільно викладати матеріал.

Методами перевірки та оцінювання знань, умінь і навичок є способи виявлення ефективності реалізації основних завдань навчання (засвоєння знань, умінь і навичок; оволодіння способами творчої діяльності; формування світоглядних і морально-естетичних ідей та цінностей), їх види: усне, фрон­тальне, ущільнене опитування, поурочний бал, письмове опитування, контрольна робота, самостійна робота, про­грамований контроль.