3. Психологія навчальної діяльності студента

Література:

1. Бадмаев Б.Ц. Методика преподавания психологии.- М.: ВЛАДОС, 2001.- 304

2. Басова Н.В. Педагогика и практическая психология. — Ростов н/Д.: Фенікс, 1999. - 416 с.

3. Зимняя И.А. Педагогическая психология. Учебник для вузов. - М.: Логос, 2000. - 384 с.

4. Мостова І.М. Навчання без надмірних зусиль. - Чернівці, 2000. - 96 с.

5. Кудрявцев Т.В., Матющкин A.M. Проблемное и програмированое обучение. - М., 1973,- С. 6-7.

6. Педагогічна психологія: Навч. посібник / Л.М.Проколієнко, М.Й.Боршевський та ін.; За ред. Л.М.Проколієнко, Д.Ф.Ніколенка. - К., 1991.

7. Реан A.A., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология. - СПб., 1999.

8. Савчин М.В. Педагогічна психологія. Навчальний посібник. - Дрогобич. - 142 с.

3.1. Психологія навчальної діяльності студента

Є кілька понять, які стосуються набуття людиною життєвого досвіду у вигляді знань, умінь і навичок. Це - навчальна діяльність, навчання, учіння та научіння. Навчальна діяльність є процесом, внаслідок якого людина набуває нові або змінює уже існуючі знання, вдосконалює свої здібності.

Така навчальна діяльність дозволяє пристосуватися до існуючого світу, орієнтуватися на нього, успішно і повно задовольняти існуючі потреби, у тому числі і потреби інтелектуального зростання та власного розвитку.

Поняття „навчальна діяльність" з'явилося порівняно недавно, не більше 20 років тому, у зв'язку з розробкою критеріїв якісної характеристики знань школярів (науковості, системності, узагальненості, міцності знань тощо), через що виникла необхідність розгляду цілісної навчальної діяльності, до якої входять знання, уміння і навички.

Ельконін Д.Б. і Давидов В.В. трактували, навчальну діяльність - як один із видів діяльності студентів, спрямований па засвоєння теоретичних знань, який сприяє інтенсивному розвитку мислення.

Навчання - це взаємодія викладача зі студентом, у процесі якої педагог здійснює керування навчально- пізнавальною діяльністю студента, в результаті чого відбувається розвиток його особистості, інтелекту, засвоєння шань, вироблення вмінь і навичок.

За умови хорошого навчання розвиток відбувається природно, більш успішно, але й погане навчання не проходить Исзслідно для розвитку. Отже, щоб навчання було хорошим, ноно повинно орієнтуватися на розвиток особистості, а не просто на проходження навчальної програми.

У навчальній діяльності розрізняють такі три основних структурних компоненти (частини):

• мотиваційний (те, заради чого людина вчиться);

• операційний (сукупність навчальних операцій для виконання відповідного завдання);

• контрольно-оцінювальний (засвоєння знань зумовлює діяльність сприйняття, пам'яті, мислення, уяви).

Розрізняють такі чотири ланки засвоєння:

• безпосереднє сприймання, спостереження (отримання інформації);

• осмислення матеріалу (опрацювання отриманої інформації);

• запам'ятовування та збереження матеріалу (збереження одержаної й обробленої інформації);

• набуття вмінь і навичок відбувається шляхом вправлянь і ірепунань

Учіння також належить до навчальної діяльності, тобто це іи. які застосовують учні або студенти у процесі навчання. Ці дії і нрямовані на розвиток знань, умінь і навичок. А коли хочуть підкреслити результат навчання, то користуються терміном научіння. Тобто научіння характеризує факт набуття людиною нових психологічних властивостей і якостей у навчальній діяльності.

Проте не все, що пов'язане з розвитком, можна назвати научінням. До нього, наприклад, не входять процеси і результати, які характеризують біологічний розвиток організму. Наприклад, зовнішня анатомо-фізіологічна схожість дитини з батьками.

Але будь-який процес научіння не є зовсім незалежним від дозрівання та розвитку. Научіння залежить від дозрівання організму за характером протікання процесу розвитку. Він може сповільнюватись або, навпаки, прискорюватись.

У людини є кілька видів научіння:

Научіння за механізмом імпринтингу - швидкий, автоматичний процес пристосування організму до умов життя з використанням практично готових з народження форм поведінки, тобто безумовних рефлексів.

Умовно-рефлекторне научіння - передбачає виникнення нових форм поведінки як умовний рефлекс на стимул, який раніше не викликав специфічної реакції.

Оперантне научіння - знання, уміння і навички набуваються за методом спроб і помилок. Забезпечує оптимальне пристосування організму до ситуації, яка виникла, виокремлюється серед інших і закріплюється досвідом.

Вищезазначені види научіння притаманні як людині, так і тваринам, проте існують і такі (вищі способи научіння), які притаманні лише людині. Розглянемо їх:

Вікарне научіння - научіння через безпосереднє спостереження за поведінкою людей, внаслідок чого людина переймає і набуває ті форми поведінки, які спостерігала.

Вербальне научіння - набуття нового досвіду завдяки мові. Тобто завдяки мові та мовленню людина передає іншим і набуває нових знань, умінь і навичок. Тобто, научіння обумовлене символічними формами через знакові системи.

Отже, навчання відрізняється від научіння тим, що навчання - це процес цілеспрямований, планомірний і керований, годі як научіння може відбутися стихійно.