4. 4. Методи інтерактивного навчання

Інтерактивним називається таке навчання, яке ґрунтується на психології людських взаємин і взаємодій. У діяльності викладача центральне місце займає не окремий студент як індивід, а група студентів, які, взаємодіючи між собою, обговорюючи питання, сперечаються і погоджуються, стимулюють і активізують один одного. При застосуванні інтерактивних методів сприятливо діє на інтелектуальну активність дух змагання, суперництва, змагальності, що виявляється, коли люди колективно шукають істину. Під час такого заняття від викладача потрібно набагато більше активності і творчості, ніж тоді, коли воно проходить пасивно, у формі переказу прочитаних у книгах чи давно відомих істин. І н герактивні методи мають не тільки навчальний, але і виховний ефект, коли викладач буде впливати на обговорення не тільки висловленням науково аргументованої точки зору, але вираження свого ставлення до проблеми, власного світогляду І моральної позиції. Форми участі викладача в дискусії студентів можуть бути найрізноманітнішими, але ні в якому разі не нав'язуванням своєї думки. Найкраще це робити шляхом чітко розрахованого керування дискусією, через постановку проблемних питань, які вимагають продуктивного мислення, творчого пошуку істини. Викладач висловлює свій погляд лише для того, щоб зробити висновки після висловлювання студентів і аргументованого спростування помилкових суджень. Його позиція може збігатися з думками студентів, оскільки вона з'явилася в результаті навідних запитань. Такими прийомами можна не просто направляти змістовну, інтелектуально- пізнавальну сторону обговорення теоретичних питань, але конструювати спільну продуктивну діяльність, впливаючи так на особистісну позицію студентів, перетворюючи їхню навчальну діяльність у навчально-виховну.

Отже, при інтерактивних методах навчання спільш¹ навчальна діяльність студентів, завдяки участі самого викладача в дискусіях з ними ніби на рівних, перетворюється в деяку модель соціального спілкування особистостей у реальну творчу (продуктивну) діяльність, а не просто відбувається взаємодія діяльностей. Особистісні компоненти навчальної взаємодії під час спільної навчальної діяльності, а не просто самостійно засвоєні студентами знання впливають на їхній внутрішній світ і є головними носіями виховної функції, у навчальній ситуації.

До методів інтерактивного навчання можуть бути віднесені такі:

1. евристична бесіда;

2. дискусія;

3. мозкова атака;

4. круглий стіл;

5. ділова гра;

6. конкурси практичних робіт з їхнім обговоренням^ інші, використовувані окремими викладачами — ентузіастами активних методів навчання.

Коротко розглянемо кожен з них.

Евристична бесіда походить від сократівського методу шікчання «евристика» (гр. — знаходжу, відкриваю, відшукую). Метод у його давньогрецькому варіанті є системою навчання, нна грунтується на сократичних бесідах, які шляхом мистецьки і формульованих навідних запитань і прикладів спонукували чия прийти до самостійної правильної відповіді на поставлене IUI гання.

Постановка питань для розгортання бесіди в евристичному і' мючі підпорядковується тим умовам, які використовують при проблемному навчанні. А сам процес розгорнутої евристичної і їм-іди є проблемною ситуацією, яка реалізує один з методів їм герактивного навчання, що вимагає від викладача особливого •і мс іецтва керування.

Дискусія як метод інтерактивного навчання стала міг госовуватися в останні роки, коли була проголошена ■ ііпсіїість і зняті заборони на плюралізм думок не тільки з ви 11свих питань, але і з проблем теорії, політики, ідеології.

Метод дискусії (навчальної дискусії — так її назвемо) є Üpi істинною бесідою, що вийшла з берегів, чи спеціально •■програмоване вільне обговорення теоретичних питань Йшчпльної програми, що звичайно починається з постановки

• і розгортається спочатку як евристична бесіда. Те, що

ймім поступово переходить у дискусію, — нормальний хід ♦.Hill ггя.

111,0 характерно для дискусії з психологічного погляду?

Uo-перше, дискусія — це діалогічна форма мовної

і ості, під час якої відбувається інтенсивна боротьба між

ріііїпми думками. Так званий обмін думками відбувається не іпіниііо і розмірено, як у звичайній бесіді, а в суперечці, у її і її пенні однієї думки з іншою, і тому нерівномірно. 11' пОлиність дискусії полягає у тому, що думки, які виникають, не і розумова активність, що виникає під час суперечки чи і м.тій, аргументацій, а не просто думки, які невідомо звідки

• «'НІ иися.

По-друге, у психологічному змісті цікаво те, що са\ зіткнення думок під час дискусії породжує мислення, яке вe^ до народження неординарних і різних, спірних думок. Це підхід до розуміння причинно-наслідкових зв'язків мі дискусією і мисленням висувався ще Л.С. Виготським, але пр дослідженнях мовної діяльності надалі не акцентувалася б цьому увага, не піддавалися спеціальному аналізу особливос взаємозв'язку мислення і діалогу, особливо в його дискусійні: полемічній формі.

Метод дискусії використовується під час групових форі занять на семінарах-дискусіях, семіиарах-практикумаї співбес'дах з обговорення підсумків виконання завдань н практичних і лабораторних заняггях, що дозволяє максимальні активізувати мислення студентів. Іноді практикуються дисіїусії-лекцІЇ-диску сії, коли лектор під час викладу матеріал звептається до аудиторії з окремими питаннями, які вимагают коротких і швидких відповідей. Дискусія в повному розумінні НІ лекції розгорнутися не може, але дискусійне питання, щ< викликало відразу кілька різних відповідей з аудиторії, ні призвівши до вибору остаточного, найбільш правильного з ііи] (оскільки не було обговорення), уже створює психологічні атмосферу колективного міркування і готовності уважне слухати міркування лектора, який відповідає на дискусійні питання.

Диспут (суперечка) як форма виражає відносини мі я людьми. Суперечки мають велике значення в житті, науці, н державних і суспільних справах. Де немає суперечок пр<3 важливі, серйозні справи.

Проблемі співвідношення фактичного і теоретичного матеріалу присвячені психологічні і дидактичні дослідження П.Я.Гальперіна, Д.Б.Ельконіна, В.В.Давидова та інші. ПротаІ коли ми правильно вирішили питання співвідношення фактів і узагальнень в інформації, що пропонується студентам, необхщ но розв'язати питання про способи її викладення. Структура вик­ладу інформації залежить від змісту обраних методів викладапі ня, можливостей і уподобань викладача.

На сучасному етапі розвитку вищої педагогічної школи іліібільш поширеними формами організації дискусій є "круглий гін" - обмін думками; засідання експертної групи, форум, импозіум, дебати, судові засідання тощо. Широко ішісористовуються такі методи, як дидактичні, ділові, рольові п (їй, метод драматизації.

Мозкова атака як метод навчання ще не встиг прижитися н практиці вузівського викладання. Назва методу народилася в і истемі керівництва, а також у сфері наукових досліджень. Він чисто застосовується в економічній управлінській діяльності, менеджменті. Суть методу мозкової атаки полягає в пошуку індиовіді фахівців на складну проблему за допомогою інтенсивних висловлювань, ідей, здогадів, припущень, иииадкових аналогій, а також спонтанно виниклих у присутніх потрібних і непотрібних асоціацій.

Золоте правило мозкової атаки — нічого зі сказаного у'і.ісииками розмови не брати під сумнів, не критикувати, а шбезпечити повну волю висловлювання будь-яких ідей, аж до і»'члуздих. Така психологічна воля дозволяє поводити себе ропсуто, не соромитися „неадекватних думок", не боятися поставити себе в незручне положення невдалою реплікою, бути . мііііним, недотепою тощо. У такій обстановці відбувається шобливо, коли учасники звикнуть до неї) справді інтенсивне штурмування розумів", народжуються найнеймовірніші, божевільні ідеї, багато з яких, щоправда, не підходять і принаймні, для розв'язання даної проблеми), але зненацька шиїикає те, що треба. От заради цього і затівається мозкова н піка. Але це застосовується для пошуку вдалого вирішення в нічіеджменті, науковому дослідженні.

Круглий стіл був запозичений педагогікою з галузі політики і науки. Круглі столи організовуються звичайно для имоіюрення будь-якої проблеми представниками різних іишітичних і наукових напрямів. Обмін думками дозволяє и пі ходити точки дотику, щоб у подальшій роботі вони могли ■ і.іти підґрунтям для пошуку загальних висновків — одержання наукової істини чи досягнення політичної стабільності суспільстві.

У навчанні метод круглого столу використовується дл підвищення ефективності засвоєння теоретичних проблеї шляхом розгляду їх у різних наукових аспектах, за участі фахівців різного профілю тощо. Так, для студентів юридичног факультету, які вивчають розділ психології „Особистість діяльність юриста", викладач психології провів семінарськ заняття на тему „Психологія злочинної поведінки" за допомогою методу круглого столу. На занятті був присутній і викладач юрист із кафедри кримінального права, що нарівні з викладаче» психології задавав студентам питання, уточнював їхн висловлювання, давав роз'яснення, наводив приклади. І викладач психології, будучи на круглому столі ведучим підключався до розмови вслід за висловлюванням чи питання) викладача-юриста. Це було необхідно тому, що правові питанії щодо конкретної поведінки людини (потерпілого чи злочинця слідчого чи підсудного, судді або свідка та ін.) вимагал психологічної оцінки, інтерпретації чи пояснення. Ця стороні кримінальної поведінки людей і була предметом усього заняття оскільки юристів-студентів, юристів у криміналістиці цікавилі не тільки лише правові і спеціальні питання кримінології, але психологія злочинця та жертви, судді і свідка, прокурора і? адвоката, слідчого та інспектора карного розшуку. Обговорення цих психологічних питань відбувалося активно завдяки не лише залученню до заняття представника юриспруденції, але і можливості застосувати свої правові знання в галузі криміналістики як матеріал для психологічного аналізу.

Отже, тема була розглянута з двох сторін: юридичної (кримінологічної) і психологічної, а тому і глибше засвоєна. Цс припущення одержало непряме підтвердження на іспиті: найбільше прикладів студенти наводили з даного заняття. Яке би питання не ставилося в білеті, приклади злочинної поведінки, розібрані на круглому столі, досить вдало використовувались для визначення психології особистості та діяльності юриста.

Метод круглого столу застосовується й в інших формах, in приклад, можна в рамках студентської навчально-методичної •"ференції провести круглий стіл студентів-психологів із ! і руною педагогів чи соціологів, студентів-соціологів. Головне, ішбрати спільну тему, яка би входила до програми як з і психології, гак і інших суміжних предметів (педагогіки, иології) і потребувала більш глибокого, усебічного розгляду в ₍ інтересах професійної (у даному випадку психологічної) ' підготовки студентів. Є досвід проведення такого виду занять із шрошенням студентів і викладачів іншого вузу з однієї і тієї ж , і псі Дальності — психології. Практикувалися круглі столи і в 11 »(народному співробітництві вузів, коли, наприклад, студенти- і ..і ихологи з Німеччини або Франції обговорювали психологічні І проблеми зі студентами-исихологами з України, наприклад, психологічні, соціально-психологічні проблеми

ііжпаціональних відносин.

Отже, метод круглого столу може мати найрізноманітніші форми реалізації в навчанні психології, якщо при цьому пам'ятати про одну важливу умову і її неухильне дотримання — J Ц(і усвідомлення необхідності всебічного, різноаспектного ри п ляду теоретичної проблеми з різних позицій і точок зору на н практичне втілення в життя. Якщо такої необхідності немає її ю вона не усвідомлена всіма сторонами, то „круглий стіл" Поре твориться в звичайний семінар, де кожен буде говорити щось своє, і консенсус (загальний висновок) не вийде.

Ділова гра спочатку з'явилася в практичній сфері м рійництва. Тепер ділові ігри застосовуються у різних галузях притики: у дослідницькій роботі, у процесі проектних розробок, при колективному виробленні рішень у реальних виробничих шуаціях, а також у військовій справі. До речі, праобразом умисної ділової гри як методу навчання є військові ігри, що практикуються з давніх часів для навчання військ не в реальних шуаціях бою і війни, а в ситуаціях військових ігор, які імітують моііи бою, бойових дій. Ігри у військовій справі — це і є ділові іірп, де вчать командира керувати військами, а солдата м-рувати собою в напружених умовах бою.

У вузівській підготовці фахівців різного профілю ділов; гра застосовується найчастіше для навчання управлінськії діяльності. Іноді так і називають метод навчання: „Управлінськ ділові ігри".

Суть методу ділової гри як методу навчання полягає у навчальному моделюванні ситуацій тієї діяльності, яка маї навчити студентів на моделях, а не на реальних об'єктах учин майбутніх фахівців виконувати відповідні професійні функції Якщо говорити про підготовку вчителів у педагогічному вузі, тс при викладанні їм психології можна обіграти, наприклад ситуації: „урок", „робота з невстигаючими", з аналізом психологічних умов ефективного уроку, психологічних причия відставання учня в навчанні. Студенти можуть по черзі] виступати в різних ролях: учителя, методиста, інспектора практиканта - (студента-практиканта) і навіть учня (відмінника що не встигає, що допустив багато помилок у диктанті тощо) Така ділова гра може заздалегідь плануватися (складанні сценарію, розподіл ролей, вибір ситуацій і т.д.) і проводитися ш практичному занятті.

Наприклад, вправа "Викладач і студент"

Усім студентам групи дається завдання на вираження тих чу інших емоцій.

Один зі студентів виступає в ролі викладача, виконуючи за вибором те чи інше завдання з поданого нижче переліку. Вибравши ситуацію, він повинен попередньо сформулювати для себе якусь емоцію і спробувати передати її за допомогою міміки і жестів. Група намагається відгадати, яку емоцію пропонує "викладач" і як повинен поводити себе його партнер із ситуації.

Можливі ситуації:

а) Розпочалась лекція, ви стоїте за трибуною. Відкриваються двері. Ви дивитесь на того, хто входить: вимогливо "Швидше сідай!" здивовано "Від тебе я такого не чекала" запитуючи "Щось трапилось?"

• із розчаруванням "Ти нас відволікаєш"

• радісно "Нарешті!"осуджуючи "Ну як ти міг?" зверхньо "А я що говорила!" тощо.

б) ви викликаєте студента відповідати. Він говорить: "А я гі.огодні не підготувався". Ваша реакція:

звинувачуючи "Але це недопустимо!"

власна провина "Ну, пробач, що я не зрозуміла твого стану"

образи "Я в тебе так вірила, а ти мене підвів"

здивування "І це я чую від тебе"

розчарування "Ну, як же це ?"

зацікавленість "Щось трапилось?"

бурхливо "Це вже який раз?"

байдуже "А мене це не стосується"

помста "Нарешті я тебе спіймала"

зловтіха "Ну, голубонько, нарешті я тебе спіймала"

в) Ви помічаєте, як при підготовці до відповіді студент користується шпаргалкою. Ваші погляди зустрічаються. І Ісредайте йому інформацію про свої переживання (Дивіться із докором, із настирливою забороною, із лукавим співчуттям, із і дивуванням, із очікуванням пояснень, з гнівом, з презирством).

г) Студент, на якого Ви не покладали особливих сподівань, чудово відповів на іспиті. Яка Ваша реакція? Можливі варіанти: приємне здивування, підозра у тому, що він списав, іронія з приводу того, що списав і не попався, жалкування про те, що так пізно дізналася про можливості цього студента, сарказм, про те, що все хороше приходить пізно, звинувачення - що ж ти під час пар лінувався працювати.

Одним з порівняно нових методів інтерактивного навчання і тренінг. Відносна новизна цього методу навчання полягає в іому, що про нього в нас довго не знали, незважаючи на його поширеність на Заході як методу психокорекційної роботи за допомогою організації спілкування у спеціально створюваних малих групах — групах тренінгу. А також він не вважався моодом масового навчання студентів психології або інших навчальних предметів, та й тепер ще не встиг стати таким. Проте у викладанні соціальної психології в деяких навчальних закладах

<

тренінг (соціально-психологічний тренінг) став використову ватися як метод практичного заняття в навчальних групах дл моделювання ситуацій міжособистісної взаємодії в процес діяльності. Різні ситуації, що виникають у групах тренінп будучи навчальними та умовними, ігровими, для студенті виступають як цілком реальні ситуації, у яких треба діяти усією відповідальністю. Почуття відповідальності за результа| дії тут особливий: не тільки перед самим собою, як це є в індивідуальному і навіть у груповому навчанні при вільній дискусії, але і перед партнерами по групі, тому що успішність дії кожного — це запорука успіху діяльності всієї групи.

За допомогою методу тренінгу заняття проводяться досит рідко. Причини в тому, що, по-перше, це новий у навчальнії практиці і далеко не усіма випробуваний (не кажучи пр< освоєння) метод. По-друге, підготовка заняття за допомогок цього методу — процес досить важкий і вимагає багато часуі По-третє, не завжди буває зрозуміло викладачу, які проблемі! соціальної психології доцільніше виносити на груповий тренінг) а які — не варто. Перші дві причини, очевидно, несуттєві, а що стосується третьої, то в принципі її можна усунути відразу, назвавши теми і проблеми, за якими найчастіше проводяться тренінги. Так, у підготовці керівників в академіях управління чи інститутах підвищення кваліфікації практикуються тренінги .1 ділового спілкування керівників (менеджерів), у студентських аудиторіях — на тему „Колектив" (для зміцнення учнівського чи студентського колективу з девізами „Знайомство". „Взаєморозуміння", „Міміка доброго настрою — емоційш близькість", „Спілкування без конфлікту", „Як бути і конфліктом: зам'яти; загострити і дозволити пустити на самоплин?", „Згуртованість", „Я і колектив" тощо), інтелею туальні тренінги з розвитку мислення у процесі взаємодії індивідів у групі (тренінг на вербально-інтелектуальні дії в процесі взаємодії) та ін.

Проведення заняття методом групового тренінгу вимагає від викладача великої попередньої роботи, як і для інших форм групових занять (ділова гра, круглий стіл чи семінар-дискусія).

Щоб підготувати тренінг до проведення, необхідні: а) робота над планом-сценарієм тренінгу; б) робота зі і і удентами з їх налаштованістю на активну участь у розв'язанні проблеми, яка виноситься на тренінг (це звичайно робиться за І допомогою завчасного подання їм проблемних запитань з І досліджуваної теми); в)самопідготовку викладача (він продумує і пою поведінку під час тренінгу: як ставити питання, як реагувати на відповіді чи репліки, на суперечливі ситуації; драматизувати ситуацію чи суперечки, погоджуватися з однією н с торін, що сперечаються; висловлюватися самому чи вимагати иисловлення варіантів вирішення учасників групи; як реагувати іііі помилкові рішення; як і коли робити узагальнюючі висновки; ш що і як оцінювати активність студентів під час тренінгу ницо); г) розподіл ролей між учасниками, хоча ролі можуть одержати не всі, а більшість будуть у ролі сторонніх і постерігачів і мимовільних критиків і братимуть довільну участь у тренінгу.

Під час тренінгу ролі, що виконуються, можуть іп'реиризначуватися на інших учасників тренінгу. Ролі можуть нуги найрізноманітніші. Вони залежать від теми заняття. 11 її приклад, з теми „Колектив" у тренінгу з девізами ,(Нілкування без конфлікту" чи „Що робити з конфліктом..." можуть бути такі ролі: „учитель", „наставник", „організатор", ітератор ідей", „майстер" (ролі найбільш конфліктні), поборник справедливості", „критик", „бунтар", „охоронець ірпдицій", „пройдисвіт", (ередньоконфліктні) і „миротворець", ііиконавець", „ледар", „гарний хлопець", „мила дівчина", ндм і ністратор" (низькоконфліктні).

Визначте, в яких ситуаціях вам вдалося найчіткіше виразити мідиовідну емоцію.

Соціально-психологічний тренінг — це не тренування в пук пальному значенні слова, не відпрацьовування якихось ічіпкретних навичок, а активне соціально-психологічне навчання > мстою формування компетентності, активності і спрямованості пі оЬистості в спілкуванні з людьми і підвищення рівня розвитку і руни, як соціально-психологічного об'єкта. Важливою особливістю групового тренінгу, як методу навчання є таю ■ взаємодія студентів, які перетворюють звичайну студентську навчальну групу в наочну модель різних соціально психологічних явищ, у дослідницький полігон для їхньоп вивчення чи практичну лабораторію для корекції. Ось чому соціально-психологічний тренінг можна вважати практичним життєвим моделюванням теорії, що допомагає вивчаті соціальну психологію реально, відтворюючи безпосередньо на] заняттях. І ще раз можна переконатися, що якщо ,ділова гра учить практичній діяльності з використанням наукової теорії, тс тренінг учить теорії психології, не використовуючи моделі практичних ситуацій як аналогів життя.

Отже, на одному занятті можна використовувати різн: методи. Використання методів залежить від самого викладача і наукової значущості змісту досліджуваної теми, від самостійного осмислення теоретичного мислення, яке він прагне сформувати у своїх студентів, виховати в них особистішу позицію. Активні методи навчання у викладанні психології створюють обстановку, у якій взаємини між викладачем і студентами не тільки завдають заняттям активний характер у пізнавальному змісті, але і перетворюють їх у виховний процес.

Контрольні запитання та завдання

1. Обґрунтуйте зміст поняття психологія активних методів

навчання.

2. Що таке розвиваюче навчання?

3. Що таке теоретичні знання, які їх особливості?

4. Які ви знаєте активні методи навчання?

5. Яким вимогам відповідає програмування навчання?

6. Хто є основоположником теорії поетапного формування

розумових дій?

7. Які ви знаєте типи задач, дайте ґрунтовну відповідь.

8. Визначте основні концепції навчання, розроблені у

вітчизняній психологічній науці у сфері діяльнісного підходу до навчання.

Цо таке проблемне питання та проблемна задача Дайте характеристику умовам яких потрібно дотримуватися, щоб створювати проблемні ситуації. Яке навчання називається інтерактивним? Дайте ґрунтовну відповідь.

Які методи можна віднести до методів інтерактивного навчання?