5.3. Слухання та конспектування лекції

Лекція - це творчий процес, у якому беруть участь як лекгс так і слухачі. Навіть найкращий викладач не зможе прочита повноцінну лекцію, якщо слухачі до неї не готові. Тому yen лекції залежить не тільки від підготовки та настрою лектора, але й в аудиторії, від взаємозв'язку викладача та студентів.

Щоб робота під час лекції була успішною і даваї позитивний результат, треба вміти слухати викладача та фіксува інформацію, яка від нього надходить. Здавалося б, що може бу простішим? Але виявляється, вже перші проблеми виника" через елементарне невміння слухати.

На перший погляд кожен, хто чує, вміє слухати. А спробуйте переказати зміст двадцятихвилинної розмови ] подругою по телефону або з другом під час перерві Виявляється, це не так уже й легко, навіть якщо розмова бу досить серйозною. Як свідчать дослідження психологів, пре слухавши десятихвилинне повідомлення, звичайна людиі запам'ятовує лише половину з того, що було сказано. А через дні забувається ще половина інформації. Отже, в памяті і римується лише четверта частина почутого.

Невміння активно слухати є основною причиною ((■ефективної роботи в аудиторії. Тому серед усіх умінь, якими шііипен володіти студент, уміння слухати - одне з основних, і саме її н н) вимагає найбільшого вдосконалення. Визначте, чи на достатньому и un і Ви володієте цим умінням.

Розглядаючи причини, які заважають нам слухати, н'обхідно насамперед виділити найпростіші: ми чимось іігмучені, нам нецікаво те, про що говорять, ми втомлені або ішусмося слухати, ми захоплені власними думками, турботами і

• і н »( »лемами. А іноді ми просто не вміємо слухати.

Іствуд Атватер у книзі "Я Вас слухаю..." наводить такі дані ніптування студентів коледжу, яких попросили записати думки, пні иипикають у них підчас занять. Результати виявились такими:

20% слухали уважно, але тільки 12% слухали активно; 20% і умили про майбутнє побачення; 20% поринули у спогади; решта іріч ни, переживали, хвилювались, розмірковували на сторонні теми.

Якби подібне опитування проводилося серед наших

• іудеитів, картина не дуже б відрізнялась. Тому надзвичайно ГЖііиво з'ясувати, як потрібно слухати, щоб не тільки чути, а й і іидомшовати почуте.

"Чути" - це означає фізично сприймати звуки, "слухати" -

• ишчае сприймати звуки певного значення. Слухання - активний процес, який вимагає зосередженості, уваги до того, про що Пуп 11 .ся. Вміння слухага, на відміну від здатності чути, набувають шчичом тренування.

Уміння слухати передбачає насамперед бажання слухати, почути. А щоб почути, перш за все потрібно бути уважним. І саме ні і найважчим у процесі слухання.

Перешкоди слухання

1 Іерешкодою до слухання і сприйняття інформації може пупі упереджене ставлення до предмета. Іноді студенти

• никають, що певна навчальна дисципліна не має практичного іііічспия для майбутньої професійної діяльності. Така установка пі'можливлює процес активного слухання, що призводить до неефективного використання навчального та особистого час Проте, незважаючи на суб'єктивну думку про необхідність ті чи іншої навчальної дисципліни, варто враховувати, н навчальні плани і програми складаються з огляду на досвід потреби практичної діяльності. Нерідко в доцільності вивчені певного предмета можна переконатись лише з плином часу, щ розв'язанні конкретних практичних завдань.

Іншою перешкодою може бути суб'єктивне негативі ставлення до особи викладача. Часом ми можемо не сприймаї його зовнішній вигляд, манеру одягатись, ходити або говориті В такому випадку варто хоча б подумки поставити себе пере аудиторією і спробувати щось розповісти. А під час лекц доцільно абстрагуватись від особистості лектора і зосередитис тільки на тому, що він говорить.

Серед чинників, які заважають слуханню, варто виділити сторонні розмови. Нерідко буває, що сусід щось недочув перепитав, попросив ручку чи запитав, котра годині Відповідаючи йому, ми самі в цей момент пропустили частину ^; сказаного і вже не розуміємо, про що йдеться далі.

Конспектування - це процес осмислення і письмово фіксації почутого або прочитаного тексту. Тобті конспектування - це процес, під час якого необхідно не тільк почути (прочитати) певний матеріал, а й виділити найважливіш; інформацію, сформулювати її своїми словами та у певний спосі( зафіксувати. Результатом цього процесу є запис (конспект) який дозволяє його автору відтворити одержану інформацію ! необхідною точністю.

У будь-якому навчальному матеріалі - чи то в усном] повідомленні, чи то в друкованому тексті - міститься інформаці трьох основних різновидів: головна, другорядна і допоміжна.

Головною є та інформація, яка має найістотніше значена* і для засвоєння певного навчального предмета, яка виражав сутність того чи іншого розділу програми,- теми або питання. До неї належать позначення наукових понять, формулюваннз законів і теоретичних принципів тощо.

У тексті такі іформація зазвичай якось виділяється в лекції ж її повторюють ню навіть продиктовують.

Другорядна інформація може мати подвійне значення: або і іасвоєння необхідне для більш глибокого і цілісного розуміння іиловної інформації, або, навпаки, вона відображає конкретні Наслідки та практичні рекомендації, що випливають з цієї інформації.

Під час викладання психології другорядна інформація подасться теоретичною аргументацією, фактичними, ні) грунтуваннями, ілюстраціями різних закономірностей, описами методів і процедур дослідження тощо. До цього |п пювиду інформації належать різного роду коментарі, ' пшіснюБальп; зауважсггїг;;, тлул:а^ттения.

І Іризначення дсцсмізоїсі гнформ?"!? - допомогти читачеві і(іо слухачеві ліпше засвоїти певний матеріал. Інакше кажучи, інформація цього різновиду має методичний характер. Це іншого роду методичні поради, нагадування про раніше покладений матеріал, запитання для самоперевірки та їй.

У процесі конспектування кожен з вищеназваних |іі іновидів. інформації вимагає різних способів опрацьовування. І < шовну інформацію ми намагаємося записати якнайповніше, іі> і істотних переробок і скорочень, майже дослівно. Допоміжну інформацію, навпаки, повністю пропускаємо. Основна робота и І ні конспектуванні полягатиме в переробці другорядної інформації. При цьому інформацію треба узагальнити й

• коротити - подати у вигляді плану, тез, висновків, схем, ті кладення основних результатів тощо.

Існує два види конспектування, які залежать від способу

• наймання інформації: конспектування письмового тексту і іч інспектування усного мовлення. Вони мають багато спільного, І пле й істотно відрізняються між собою.

З необхідністю конспектування лекцій студенти і пі каються з перших днів навчання. Це пов'язано з багатьма причинами. По-перше, в лекції, як правило, висвітлена інформація, яку повністю неможливо знайти в жодному 'ірукованому посібнику, її треба по крихтах визбирувати з різних джерел. По-друге, більшу частину інформації, яка міститься лекції, просто неможливо одразу запам ятати після одноразової прослуховування. До того ж врахувати той факт, п конспектування лекції дає більший ефект і вимагає значг менших витрат часу та зусиль, ніж здобування цієї ж інформац з будь-яких навчальних посібників та інших друкованих джере Крім того, розумові операції, що супроводжують процс конспектування, також дозволяють студенту ліпше засвоїт матеріал уже в самому процесі записування. Це пояснюєтьс тим, що один і той самий матеріал при конспекту ваш фіксується в нашій свідомості чотири рази: перший раз у процеї самого слухання лекції; другий раз - ми виділяємо голови думку; третій - переформульовуємо і підбираємо узагальнюю^ фразу; четвертий раз - записуємо цю фразу.

До всього вищесказаного можна додати ще один дуж істотний аргумент на користь конспектування лекцій. Справа тому, що без конспектування практично неможливо тривали час утримувати нашу увагу на тому, про що йде мова на лекції, тому не можна достатньо активізувати всі види пам'яті, а отж освоїти та запам'ятати необхідний навчальний матеріал.

Конспектування лекції - це своєрідний процес, у яком поєднуються процес слухання та процес записування, але не механічно, оскільки записуванню отриманої інформації переду! її специфічна обробка. Ця специфічна обробка полягає в тому, що студенту під час слухання необхідно відібрати потрібну інформацію та скоротити її, а це пов'язано з певними труднощами.

Труднощі конспектування

Суть конспекгування полягає в тому, щоб сіудент міг і допомогою свого конспекту без суттєвих втрат відтворити отрймі ш інформацію.

В чому ж полягають труднощі конспектування лекції! Щоб розібратися в цьому питанні, розглянемо спочатк; особливості лекції як різновиду мовного спілкування, Тлумачні словники зазначають, що лекція - це усний виклдії навчального предмета або наукових знань. Як правило лскцио готують заздалегідь, і за своєю будовою вона нагадує письмове мовлення (а деколи так воно і є - лектор просто читає по написаному). Мова лектора має монологічний характер, і тому п ю ротній зв'язок між лектором та аудиторією дещо опосередкований. Лектор лише спостерігає за реакцією ■ иухачів і залежно від цього коригує свій виступ. Крім того, він орієнтується на певний рівень підготовки слухачів і може не Праги до уваги окремі репліки та запитання, якщо вони не ні а,повідають інтересам більшості. Саме тому слухач з нижчим рівнем підготовки не зможе на достатньому рівні законспектувати пек цію. Варто врахувати, що значну роль у зниженні рівня підготовленості відіграють пропуски лекцій і недостатнє шсікклшя попереднього матеріалу. Тому все, що з якихось причин нумо пропущено, студенту треба якнайшвидше надолужити.

Конспектування лекцій - досить важкий різновид фіксації ,і мої інформації. Це пов'язано з тим, що слухач обмежений часом, продовж якого необхідно робити записи. З одного боку, сама к кція має обмежений час, а з іншого - записуючи одну думку, ииіспа не почути або пропустити наступну і, отже, втратити ІОІ ічиий зв'язок між ними. Як же не допустити цього?

Як уже зазначалось, процес конспектування лекції містить ряд пі пхологічних складових:

• слухання (аудіювання) інформації;

е відбір та скорочення інформації, яка надійшла від лектора;

• переформулювання відібраної інформації;

• фіксація (записування) переформульованої інформації.

Всі ці процеси відбуваються послідовно, хоча іноді здається, що пііснюються вони одночасно. Справді, для відбору та орочення інформації не потрібен додатковий час, бо процеси чухання та відбору відбуваються паралельно. Це пояснюється • им, що швидкість розумових процесів значно більша, ніж швидкість мовних процесів. Так, у середньому людина єн і мовляє 90 - 100 слів за хвилину, а мислить зі швидкістю близь ПК) слів за хвилину. Тобто під час слухання залишається и іс га гньо часу і для відбору потрібної інформації.

Після слухання та відбору інформації наш мозок перекл чається на іншу діяльність - на переформульовування відібраї інформації, тобто на безпосередню підготовку її до фіксації і записування сформульованого тексту. Це й буде готовий конспе Спосіб фіксації необхідної інформації в конспекті може бу різними. Це можуть бути план, схема, опорні слова, опорні фра або повний детальний запис - усе залежить від індивідуальн особливостей і підготовленості того, хто конспектує. Головне, ш студент міг за допомогою свого конспекту без істотних втр відтворити отриману інформацію.

Особливістю переформулювання є також і те, що умої конспектування лекції (інформаційна насиченість і обмеженіс лекційного часу) вимагають максимального скорочені матеріалу, при якому в конспекті залишається тільї найнеобхідніша інформація.

На цьому етапі наша увага розподіляється вже не тільї між слуханням і відбором інформації, а й між переформуль вуванням отриманої інформації та її фіксацією. Тобто на цьоь етапі наша увага частково відволікається від процесу слуханн Проте лекція продовжується. Отже, ми можемо втратити певі частину інформації.

Як правило, цього не відбувається. Як уже зазначалос середня швидкість мовлення лектора -100 слів за хвилин середня швидкість мислення - 400 слів за хвилину. Крім тог під час лекції швидкість мовлення викладача може істоті змінюватись, коливання можуть відбуватися в межах від 50 125 слів за хвилину. Ці коливання залежать від форми пода¹ інформації. Так, якщо під час лекції викладач одночасно и дошці робить малюнки, схеми, записує формули, то тем мовлення зменшується до 50 слів за хвилину; якщо розмірковуї формулює висновки, то темп мовлення тримається на рівні 9С 100 слів за хвилину; а якщо лекція просто начитується, и швидкість може досягати 120-125 слів за хвилину. Але якші порівняти зі швидкістю мислення, то можна сказати, що навіть ) цьому випадку часу для слухання, відбору та фіксації інформаїГ цілком вистачає. Додамо до цього ще й чинник можливої

•редбачати окремі слова і навіть фрази лектора наперед і ні шик надлишковості нашого мовлення (тобто наявності І і понімів, повторів, доповнень, уточнень, вставних слів, які ¹ идають мовленню емоційності, яскравості, переконливості, а ікож присутність пауз і „слів-паразитів").

Але чому ж тоді окремі слухачі вважають, що ■ інспектування заважає їм уважно слухати лектора? Чому в той н:. коли вони записують щось, їм важко сприймати мовлення і ікла дача, і вони пропускають великі частини того, що було ічііішо? Справа в тому, що при фіксації (записуванні) ^! і'і сформульованого тексту ми по думки проговорюємо ті слова, кі записуємо. Інформація, що надходить у цей час від лектора, ¹ їдкпадається в короткочасній пам'яті під час мікропауз. Ці імфоиаузи виникають між словами, які ми подумки і|іимовляємо. Чим вони довші, тим більше інформації і і;і їй вдається в нашій короткочасній памяті. Ллє тривалість цих иіфоиауз незначна, якщо слова проговорювати повністю, іому ііти підвищення ефективності конспектування оажано навчитися І . проводжувати фіксацію неповним проговорюванням Шіиїтіння в цьому випадку стає більш автоматичним, мікропаузи Іннміїими, а отже, короткочасне переключення уваги з процесу * н і псування на процес слухання відбувається значно легше.

II Іроте швидкість письма залежить від автоматичності ніг пінія (від тренованості графічної моторики) лише у тому пніїдку, якщо нас постійно не затримують розмірковування над ■им як пишеться те чи інше слово. У складному процесі

п рик іпочення та перерозподілу нашої уваги при конспектуванні пою повідомлення такий додатковий об'єкт уваги може В >1 пінити негативний вплив на саме конспектування.

Скорочення інформації при конспектуванні || Ми вже говорили про те, що в процесі конспектування [• . чрібно відібрати необхідну інформацію і скоротити її.

морочення інформації може досягатись шляхом узагальнень, | і ні.чом зменшення кількості числових даних і перерахувань. 1 (і не иідома раніше або менш важлива інформація може бути «мисика за допомогою опорного слова або фрази.

Проте об'єктом скорочення при конспектуванні може бу не тільки інформація, а й форма її запису. Тобто, не скорочую думки, можна скоротити її письмовий виклад. Для цього тре використовувати загальноприйняті або власні скорочення сі (головне, щоб при їх розшифровці не виникало різне тлумачен цих скорочень - "ст." замість "стаття", "з-н" замість "закон абревіатури термінів та словосполучень, які часто зустрічають (ЗМІ замість "засоби масової інформації", ДТП заміст дорожньо-транспортна пригода" та ін.), математичні і логіч символи ("<",">" замість "менше" і "більше", "V " замість "буд який","з" замість "існує", " => " замість "звідси випливає, ; наслідок" тощо).

Середня швидкість записування у дорослої людиі становить 20 слів за хвилину. Проте при вмінні скорочува записи ця швидкість може досягти 80-90 слів за хвилину, тоб практично зрівнятися зі швидкістю усного мовлення лектора.

При вдалому скорочуванні записів швидкість письма моя досягти 80-90 слів за хвилину, тобто бути майже рівної швидкості усного мовлення лектора.

Великі можливості для скорочення записів дії надлишковість нашого мовлення. Наприклад, у підручнику (а| на лекції) з філософії ми зустрічаємо фразу: "Отже, як ми ві довідалися, філософське знання має свою специфіку, яка поляї в його плюралістичному ("поліфонічному"), діалогічному водночас толерантному стосовно інших (відмінних) точок зет характері." Надлишкових слів більш ніж досить. Тому іш конспектуванні їх треба позбутись. При цьому вищенаведеіі фраза може мати вигляд: "Специфіка філософського знання плюралістичність, діалогічність, толерантність." Так, заміси двадцяти шести слів ми маємо лише шість.