7.3. Методичні особливості викладання медичної психології

Медична психологія відтворює тісний зв'язок психології і медициною. Особливо з такими галузями, як психіатрія, неврологія, нейрохірургія. Предмет медичної психології на сьогодні ще не має чіткого окреслення та однозначного визначення. Деякі вчені вважають, що поняття "медична психологія" та "клінічна психологія" тотожні. Інші визначають суттєву різницю. У державному стандарті про вищу освіту є навчальна дисципліна яка має назву "Клінічна психологія", але предмета який називається "Медична психологія", у цьому переліку немає.

Отже, що стосується клінічної психології, то, судячи з її змісту, таку дисципліну повинні вивчати студенти-медики, а не і-туденти-психологи. Бо останні за своїм профілем не мають справи з хворими людьми, які знаходяться на стаціонарному лікуванні.

Взагалі медична психологія є самостійною навчальною дисципліною, і її зміст не є тотожним змістові клінічної психології. Проте предмет медичної психології різні автори, які визнають її як самостійну науку визначають по-різному.

Так, Лакосіна, Ушаков вважають медичну психологію - як основу традиційної психології, яка зорієнтована на студентів- медиків і лікарів. Інші автори у зміст медичної психології вкладають психологічний аналіз природи хвороби, в першу чергу нервово-психічних захворювань. Треті медичну психологію ототожнюють із загальною психопатологією, тобто предмет цієї наукової дисципліни бачать у вивченні психічних захворювань і тільки. Критикуючи зазначені точки зору, є ряд авторів, які вважають, що медична психологія - це наукова дисципліна, яка вивчає різноманітність особливостей психіки хворої людини та їх вплив на здоров'я і хворобу, це система психологічного цілительного впливу типу "лікар-пацієнт". І за всієї своєї важливості медична психологія поза практикою неї тільки безпомічна, але і неприйнятна.

Згідно з цим поглядом, медична психологія - це не галузія психології, а галузь медицини, яка вивчає психологічні проблеми, що виникають у хворих людей. Але все ж таки це визначення більше підходить до клінічної психології.

Практичний психолог, який володіє знаннями в галузі медичної психології, здатний всебічно розгледіти і розпізнати початкові симптоми порушення психічної діяльності під] впливом психотравмуючих чинників і вчасно надатш психологічну допомогу, вміти діагностувати своечаснш психогенні захворювання, в у випадку необхідності, направити людину, яка страждає на психічні розлади, до психіатра.

Отже, враховуючи вищесказане, медичну психологію належить розглядати не як галузь медицини, а як галузі» психологічних знань, що відображено у психологічній літературі.

Отже, серед психологів немає єдиної думки щодо предмет;! вивчення цієї наукової дисципліни. На сьогодні існує кільку різних поглядів.

До галузей медичної психології, які інтенсивно розвиваються, належить психофармакологія, психогігієна, психотерапія, психіатрична реабілітація та вся психокорекційна робота.

Залишається з'ясувати, які хвороби повинен уміти діагностувати та попереджувати, діагностувати та лікувати, яких хворих повинен уміти реабілітувати, які проблеми психогігієни, психокорекції, психофармакології повинні входити до компетентності практикуючого психолога.

Отже, проведений аналіз дає підстави вважати, що необхідно переглянути і по-новому класифікувати складові, які нходять до структури медичної психології.