- •1. Риси духовної й матеріальної культури українців у повісті Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я»
- •1. Людина, сім'я та суспільство в психологічному
- •2. Особливості зображення національного відродження українського народу в ранній творчості Павла Тичини. Прочитати напам'ять вірш «Пам'яті тридцяти»
- •1. Проблема вибору життєвого шляху героями роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного та Івана Білика
- •1. Майстерність Івана Карпенка-Карого як драматурга (на прикладі вивчених творів)
- •2. Цінності людського буття в поезії Максима Рильського
- •1. Багатогранність діяльності Михайла Старицького, її значення для розвитку української культури.
- •2. Мотиви й образи інтимної лірики Володимира Сосюри
- •2. Образ України в поезії «Любіть Україну» Володимира Сосюри. Прочитати вірш напам'ять
- •1. Історичний шлях нації та доля її провідників за поемою «Мойсей» Івана Франка. Прочитати напам'ять уривок із твору (за вибором учня)
- •2. Трагедія роду й ««роду в романі «Вершники» Юрія Яновського
- •1. Ідейно-художнє багатство філософської та громадянської лірики Івана Франка
- •2. Характер конфлікту та його художнє втілення в
- •1. Поетична драма «Зів'яле листя» Івана Франка: Історія
- •2. Зображення в прозових творах Миколи Хвильового боротьби добра і зла в душі людини та житті суспільства
- •1, Взаємини людини й суспільства в повісті Івана Франка «Перехресні стежки»
- •2. Поетичний світ Богдана-Ігоря Антонича
- •1. Поетизація буття гуцулів у повісті «Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського
- •2. Героїзм і трагізм історичної долі українського народу в творчості Олександра Довженка
- •1. Зображення людських почуттів у повісті
- •2. Світ дитинства в кіноповісті «Зачарована Десна» Олександра Довженка
- •1. Михайло Коцюбинський як майстер імпресіоністичної психологічної новели
- •2. Образ ліричного героя поетичних творів Євгена Маланюка
- •1. Творчість Лесі Українки як видатне явище світової
- •2. Зображення духовної величі й краси людини у творчості Івана Багряного (на прикладі прочитаних творів)
- •1. Трагедія людини, відірваної від рідної землі, у драмі «Бояриня» Лесі Українки
- •2. Літературне «шістдесятництво» як суспільне та культурне явище. Аналіз життя та творчості одного з поетів-шістдесятників (за вибором учня). Прочитати напам'ять вірш аналізованого автора
- •1. Утвердження духовно-моральних цінностей людського буття в драмі-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки. Прочитати напам'ять уривок із твору
- •2. Реалізм і символіка картин української дійсності в романі Уласа Самчука «Марія»
- •1. Ідея єдності людини і природи в драмі-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки
- •2. Краса і щирість любовного почуття в ліриці Василя Симоненка
- •1. Ольга Кобилянська як визначний майстер психологічної прози (на прикладі вивчених творів)
- •2. Особливості інтерпретації образу України у поезії Василя Симоненка. Прочитати напам'ять вірш «Лебеді материнства»
- •1. Мотиви й образи громадянської та інтимної лірики Олександра Олеся. Прочитати напам'ять вірш поета (за вибором учня)
- •2. Тематика й поетика новел Григора Тютюнника
- •1. Творчість Василя Стефаника в контексті української та світової новелістики
- •2. Людина в протистоянні зі злом і несправедливістю в поезії Василя Стуса. Прочитати напам'ять вірш поета (за вибором учня)
- •1. Глибина розкриття психології людини в екстремальних обставинах у творчості Володимира Винниченка (на прикладі прочитаних творів)
- •2. Світ людських почуттів і думок у поезії Ліни Костенко. Прочитати напам'ять вірш поетеси (за вибором учня)
- •1. Творчість письменників рідного краю: чільні постаті й найвизначніші набутки
- •2. Морально-етична проблематика романістики Олеся Гончара (на прикладі вивчених творів}
- •1. Література української еміграції: головні центри, напрями, постаті. Аналіз життя та творчості одного з представників літератури української еміграції (за вибором учня)
- •2. Собор як символ духовності й краси в однойменному романі Олеся Гончара
- •1. Шляхи розвитку сучасної української літератури. Аналіз творчості одного з представників сучасного літературного процесу в Україні (за вибором учня)
- •2. Людина й народ як творці історії та культури в романі «Диво» Павла Загребельного
2. Краса і щирість любовного почуття в ліриці Василя Симоненка
Інтимна лірика Василя Симоненка — яскраве свідчення його великого таланту. Вона вражає щирістю й глибиною дослідження філософії почуття, його найтонших нюансів, від романтичного захоплення до гіркого розчару-вання. Поета ціка влять суперечності й складнощі у взаєминах двох люблячих сердець, ті вибухи емоцій, які супроводжують кохання. «Я чекав тебе з хмари роже-во-ніжноі, із ранкових туманів, з небесних октав...» — це твердження Симоненка є ніби прологом до створеного ним романтнчно-піднесеногоу своїй чистоті й звабі образу коханої. Лише кількома штрихами-деталями він малює портрет тієї, що запалила серце юнака: біле волосся, сірі очі і каре пальто, під віями, як абажурами, блищить очей овал, губи неціловані і грішні, очі божевільно голубі, милі, теплі руки.Ще виразнішими у своїй емоційній . напрузі є характеристики-означення, якими поет передає багатство внутрішнього світу коханої. Вона — прозора й чиста, єдина, мила, прозора, мов ранком тінь. Підкреслювана поетом прозорість і чистота коханої лежать в основі обожнювання дівчини, жінки, матері. Про це Симоненко говорить стримано, але надзвичайно вражаюче, бо у простій за своєю довершеністю формі криються глибокі почуття.
Показовою щодо цього є поезія «Мені здавалась пошлою и бридкою...». Вона, порівняно з іншими інтимними віршами, написана у більш спокійному тоні, чому сприяють окремі сюжетні елементи. Юнаки розповідають про свої дюбовні втіхи й насолоди, смакують еротичні плітки з напускною бравадою, го-.лоено й цинічно. У ліричного героя вони викликають осуд, огиду — фізичну й ,моральну, так прозаїчно й точно виражені словами: \, В кімнаті тхнули прілі сигарети
І різав носа неприємний дух.
Брутальність і кохання — речі несумісні. Найінтимніші людські почуття повинні вражати первозданною чистотою, цнотливістю, соромливістю: .4 мені ввижались білі ниви, — Знайомі образи витали наді мною, І ти мені на плечі клала руки І обпікала дотиком гарячим, І я мовчав. Я не хотів про тебе Розповісти завзятим брехунам, Які блює кохання осміяли.
У цьому контексті епітет білий символізує чистоту кохання, протиставляється бруду й цинізму і "у вчинках, і в помислах, і в розмовах, коли йдеться про найніжніші почуття.
Прикметною особливістю інтимної лірики Василя Симоненка є її контрастність в образно-емоційному й словесному ладі. Сила кохання, повінь Молодих почуттів (я тебе заголубить, зипестити хочу) і передчуття чогось незвіда ного, бентежного (ти ще не торкалася губами вічних і прозорих таємниць'}, біль розлуки й'розчарування (волочив я тебе в ореолі безгрішності крізь хитливих ілюзій розкиданий стрій), а на іншому полюсі — благальне , вимолювання взаємності хоч на мить:
О жорстока! Щастя хоч краплину-
В душу мою змучеву згуби —
Полюби і зрадь через хвилину.
Та хоч на хвилину полюби! Полюбити — зрадити, гнів — любов, будні — свята, радість — жаль, фантастична зустріч — трагічна втрата — такі нюанси, злети й падіння найпрекраснішого з людських почуттів в інтерпретації В. Симоненка. Тільки в його інтимній ліриці знаходимо рядки, які так вражаюче точно відтворюють сум'яття душі, розтривоженої коханням, його неминучість, його велику силу, інколи свідомо чи несвідомо приховану. Це твердження від протилежного:
Я тобі галантно не вклонюся,
Компліменти зроду не зліплю.
Тільки в очі ніжні задивлюся,
В них свою тривогу утоплю. ,'..,'
Або:
Не вір мені, бо я брехать не вмію,
Не жди мене, бо я і так прийду.
Я принесу тобі свою надію,
А подарую смуток і біду. У цих рядках — велика таїна кохання. Поет, намагаючись розгадати космос жіночої душі, секрет взаємного притягання двох сердець, у вірші з присвятою чорнявій математичці здобрим гумором відкриває формулу: Ікс плюс ігрек — це будеш ти. Так від вимріяного, романтичного образу коханої (я від тебе жадав незвичайного й дивного, Щоб з'явилася маренням, видивом, сном..:) він приходить до земного образу чорнявої математички, а їхнє поєднання бачимо в обожнюванні жінки-матері, жінки — продовжувачки роду людського, а значить, всього сущого на землі:
.../ сьогодні вклоняється серце моє
Тій земній, соромливій, жагучій жіночності.
Що красою життя — материнством стає.
Є в коханні і будні, і свята...
Є в коханні ( будні, і свята, Є у ньому і радість, і жаль, Бо не можна життя заховати За рожевих ілюзій вуаль. є 1 з тобою було б нам гірко,
Обіймав би нас часто сум, І, бувало б, темніла зірка У тумані тривожних дум. Але певен, що жодного разу У вагання і сумнівів час Дріб'язкові хмарки образи Не закрили б сонце від нас. Бо тебе і мене б судила , Не образа, не гнів — любов. ' В душі щедро вона б світила,
Оновляла їх знов і знов. У мою б увірвалася мову, Щоб сказати в тривожну мить: — Ненаглядна, злюща, чудова, Я без тебе, не можу жить!..
Білет № 18