1. Творчість Лесі Українки як видатне явище світової

літератури. Прочитати напам'ять вірш «Contra sperri spero»

Розмірковуючи про внесок Лесі Українки в скарбницю світової культури, Олесь Гончар згадував про -сміливі мандрівки⁴ поетеси « в різні часи, до різ­них народів», підкреслюючи, що попри їх велику цінність «важливіше ге. що. беручи навіть відомі мандрівні сюжети та відстояні у віках міфологічної мі­сткості характери, вона трактувала їх щоразу по-своєму, надавала їм нової глибини, оригінальної філософської наповненості, поетичної свіжості».

Дмитро Павличко сходження Лесі Українки на вершини світової слави по­в'язував із опануванням нею ідей прометеїзму — від молодечого кредо «Contra speni spero!» до символів громадянства й неповторної людсько? індиві­дуальності, уособлених в образах Міріам («Одержима»), Антея («Оргія»), Мавки («Лісова пісня»), Кассандрм з однойменної драми.

Поет-лірик, автор ліро-епічних поем, драматург-новатор, прозаїк, пуб­ліцист, критик — такі грані художнього таланту Лесі Українки. З її іменем в українську літературу ввійшов письменник-громадянпн, письмен-ник-патріо-т, співець осяйних ідеалів людства. Поетеса свідомо поставила свою творчість на служіння знедоленому народові. З цією метою вона «виховувала» свої сло­ва, прагнула, щоб вони стали

Промінням ясним, хвилями буйними, Прудкими іскрами, летючими зірками, Палкими блискавицями, мечами.

Глибоко усвідомлюючи силу поетичного слова, Леся Українка невтомно удосконалювала свою мистецьку техніку. Дослідники зазначають, що її стиль був точним відбиттям її світогляду. У віршах поетеси — запал і завзятість, на­громадження образів, порівнянь, докорів, погроз, обіцянок, віщувань, жалю, надій, гніву... У них — всі почуття, всі пристрасті людського серця. Недарма лі­рику Лесі Українки називають вогненною. Іван Франко мав підстави ще в 1898 р. сказати: «Від часу Шевченкового "Поховайте та вставайте, кайдани порві­те" Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої, хворої дівчини... Україна, на наш погляд, не має поета, щоб міг си­лою і різносторонністю свого таланту зрівнятися з Лесею Українкою».

За пафосом творчості, за характером поетичної індивідуальності Лесі Українці був особливо близьким Байрон. Намагаючись ознайомити україн­ського читача з перлинами європейської поезії, вона перекладає не тільки його лірику, а й твори Данте, Шекспіра, Гюго, Гейне, Міцкевича, Надсона. Захо­пившись образом Прометея, українська поетеса студіює творчість багатьох письменників, які опрацьовували давньогрецький міф, — Есхіла, Софокла, Овідія, Горація,⁴Вольтера, Гете, Байрона, Леонардо. Вважала, що справжні митці зобов'язані осягнути художні здобутки людства. Водному з листів до Старицького вона писала: «Моя власна робота була б мені тричі тяжча тепер, якби прийшлось працювати на непочатому перелозі, на неораній ниві». Зви­чайно, вона при цьому розуміла не тільки здобутки літератур європейських на­родів, а й внесок українських поетів, зокрема Тараса Шевченка, Пантелеймо­на Куліша, Михайла Старицького, Івана Франка в скарбницю всесвітнього письменства. Широкі, міцні контакти єднають драматургію Лесі Українки з творчістю ба­гатьох європейських письменників. Скажімо, драматична поема «Кассандра» .своєю тематикою перегукується з трагедіями давньогрецьких авторів, з твора­ми Фрідріха Шіллера. Задум драматичної поеми «У пущі» виник під впливом студіювання творчості Джона Мільтона. Драма «Камінний господар» єоднією з художніх версій світового сюжету про Дон Жуана, який опрацьовувався Жа­ном Батістом Мольєром. Проспером Меріме, Олександром Пушкіним.

Художня проза і публіцистика української письменниці порушували набо» лілі проблеми суспільного життя на зламі сторіч, до яких зверталися Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Володимир Винниченко.

j Художня спадщина Лесі Українки належить не тільки українському народові, а й входить до всесвітньої скарбниці художнього слова. Твори поетеси перекла­дені багатьма європейськими мовами. Вони систематично видаються, ретельне досліджуються науковцями. Твори нашої геніальної письменниці складають т_;і вічні книжки, що витримують найскладніші випробування — іспит часу.

Contra spem spero!

Гетьте, думи, ви, хмари

То ж тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молоди літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись.

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелоз,

Буду сіять барвисті квітки.

Буду сіять квітки на морозі,

Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане

Та кора льодовая, міцна,

осіннії

Може, квіти зійдуть, і настане

Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем 'якую

Буду камінь важкий підіймать

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну

Не стулю ні на хвильку очей,

Все шукатиму зірку провідну

Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!