Питання для самостійного вивчення

1. 1.    Сутність, структура, функції навчання.

2. 2.    Принципи навчання.

3. 3.    Методи навчання

4. 4.    Складові процесу навчання.

5. 5.    Сучасні педагогічні технології.

 

Інформаційні джерела конспектувати! Основна

1. 1.     Вікова та педагогічна психологія: Навч. посібник / О.В. Скрип­ченко, Л.В. Долинска, З.В. Огороднийчук та ін. – К.: Просвіта, 2001. – С. 347–395.

2. 2.     Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології та педагогіки: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2005. – С. 304–4386.

3. 3.     Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студ.пед. вузов: в 2 кн. – М.: ВЛАДОС, 1999. – Кн. 1. – С. 291–330, 439–507.

4. 4.     Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: Основні положення. – К.: Екс Об, 1999. – С. 205–270.

 

Ознайомитися! Додаткова

5. 5.     Новые педагогические и информационные технологии в системе образования / Под ред. Е.С. Полат. – М.: Академа, 2001. – 272 с.

6. 6.     Освітні технології: Навч.-метод. посіб. / О.М. Пєхота, А.З. Кік­тенко, О.М. Любарська та ін.; За ред. О.М. Пєхоти. – К.: Видав­ництво А.С.К., 2003. – 255 с.

7. 7.     Янчук В.А. Психологические основания образовательной инно­ватики // Инновации в образовании. – 2/2003. – № 1. – С. 15–26.

[Вверх] [Вниз]

Тема 12. Теорія і методика виховання

(лекція 2 год., семінар 2 год.)

Методичні поради до вивчення теми

Студент повинен засвоїти, що виховання є активне цілеспрямоване формування особистості дитини відповідно до завдань, що стоять перед суспільством. Суспільство зацікавлене в гармонійному розвитку кожної людини, але особлива роль надається моральному та трудовому вихованню. Суспільна спрямованість особистості, її світогляд, її моральні переконання та ідеали є центральними у формуванні людини.

Умовно процес виховання поділяють на:

•       розумове виховання;

•       трудове виховання;

•       моральне виховання;

•       естетичне виховання;

•       фізичне виховання. Такий поділ є умовним через те, що в процесі формування особистості вихованням усі ці складові присутні більшою чи меншою мірою. Кінцевою метою виховання особистості є її підготовка до виконання комплексу ролей, необхідних для суспіль­ного життя. Це ролі громадянина, трудівника, громадського діяча, сім’янина, товариша.

Виховання тісно пов’язане із самовихованням та перевихованням, разом вони створюють єдину систему.

Принципи виховання – це керівні положення, які відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до його змісту, організації та методів.

Головні принципи виховання

•       Індивідуальний і диференційований підхід у вихованні потребує: глибоке і всебічне знання й урахування індивідуально-психологічних особливостей вихованців; визначення вихованцям завдань відповідно до їхніх особистісних характеристик; постійного аналізу результатів виховної роботи; своєчасне внесення коректив у методику виховання з урахуванням особливостей кожного конкретного учня.

•       Принцип виховання в групі і через колектив потребує: визначати перспективи розвитку групи; формувати гордість за свій колектив, вміння підпорядкувати особисті інтереси спільним; забезпечувати єдність і згуртованість активу класу; підтримувати усе перспективне, поширювати його на усю групу і закріплювати у вигляді традицій; вміло підтримувати силу групової думки в боротьбі з негативними явищами.

•       Виховання в процесі діяльності орієнтує на: заохочення розумної ініціативи й активності учнів; чергування їхньої діяльності з культурним, змістовним відпочинком; вимогливе відношення до недоліків діяльності вихованців, повагу до праці.

•       Принцип поєднання високої вимогливості до вихованців із повагою до їхньої особистої гідності і турботою про неї вимагає: принципове і послідовне пред’явлення до школярів вимог, що відби­вають інтереси суспільства і діяльності; домагатися усвідомлення ними необхідності виконання вимог суспільства; не допускати в роботі з дітьми елементів формалізму, попуску і дріб’язкової опіки; виявляти повагу до кожного з них, піклування про задоволення їхніх запитів.

•       Опора на позитивне в особистості і групі орієнтує на: вив­чення і знання кращих позитивних індивідуальних і соціально-психо­логічних якостей вихованців; підхід до них з оптимізмом і глибокою вірою в силу виховання; уміле використання сили позитивного прикладу; спонукання дітей до наполегливого і цілеспрямованого самовивчення і самовиховання; залучення до таких видів діяльності, що дозволяють їм проявити себе з кращого боку і викликають впевненість у своїх силах і можливостях.

•       Принцип єдності, узгодженості, спадкоємності у вихованні вимагає єдності поглядів усіх вихователів на завдання виховання; досягнення єдності стилю в роботі й однакової вимогливості усіх вихователів до школярів; спільних зусиль громадськості та сім’ї у вихованні; узгодженої лінії вихователів стосовно окремих учнів.

Свідомість дитини формується поступово в процесі життя і, насамперед, засобами самого життя. Тому педагогу, щоб домогтися позитивного результату у вихованні, потрібні не тільки методи прямого впливу, але і непрямого, опосередкованого, довгострокового впливу на свідомість і звичну поведінку дітей шляхом цілеспря­мованого духовного насичення всіх областей їхнього життя.

У останні роки поширюються специфічні методи виховання як окремих рис особистості, так і методи сприяння її психологічному зростанню, які використовують високопрофесійні практичні психо­логи – соціально-психологічний тренінг, ділові ігри, аналіз ситуацій, моделювання і т. ін.

Четверте питання має на меті розкрити особливості психічного розвитку дитини, з’ясувати його рушійні сили, довести провідну роль у ньому навчання і виховання.

При вивченні питання необхідно засвоїти матеріал про передумови і фактори фізичного і духовного розвитку дитини, про перетворення зовнішнього на внутрішнє, роль діяльності в цьому процесі, з’ясу­вати вікові етапи та індивідуальні особливості розвитку і причини його нерівномірності, диференціювати поняття дозрівання і розвитку.

Студент повинен засвоїти, що рушійною силою психічного розвитку за Л.С. Виготським є навчання. Ряд досліджень, проведених психо­логами Харківської школи (О.М. Леонтьєв, А.В. Запорожець, П.І. Зін­ченко, П.Я. Гальперін, Л.І. Божович та ін.)_; показали значення діяль­ності в розвитку людини.

О.М. Леонтьєв розвинув ідею Л.С. Виготського про провідний тип діяльності. Провідна діяльність є показником психологічного віку дитини і характеризується тим, що в ній виникають і диферен­ціюються інші види діяльності, перебудовуються основні психічні процеси і відбуваються зміни психологічних особливостей особис­тості на даній стадії розвитку.

Д.Б. Ельконін запропонував розглядати кожен психологічний вік на підставі таких основних критеріїв, як соціальна ситуація розвитку, провідний тип діяльності, основні новоутворення розвитку та кризи.