Довідкова інформація

Класифікація соціальних груп

 

Семінарське заняття № 5

Питання

1. Поняття групи, види груп.

2. Аналіз взаємовідносин у малій групі.

3. Етапи розвитку групи.

4. Психологічні ознаки колективу.

 

Теми для написання рефератів

1. 1.    Нормативна поведінка в студентській групі.

2. 2.    Вплив групи на особистість.

3. 3.    Методи вивчення міжособистісних відносин в малої групи.

4. 4.    Роль і рольова поведінка в групі.

5. 5.    Проблема конформізму в психології.

6. 6.    Етапи формування колективу.

7. 7.    Соціально-психологічний клімат учбової групи.

8. 8.    Етапи формування колективу.

9. 9.    Типи лідерів у групі.

 

Термінологічний словник

Асоціація (лат. – приєдную, з’єдную) – група, в якій міжосо­бистісні стосунки опосередковує особистісно значущий для кожного зміст спільної діяльності.

Група – поняття, що позначає певне число осіб, об’єднаних по який-небудь ознаці і пов’язаних між собою відношеннями, регульо­ваними спільними цілями і ціннісними орієнтаціями.

Група мала – порівняно невелике об’єднання людей чисельністю до 20–30 чоловік, що мають спільну мету і знаходяться в безпосе­редньому спілкуванні один з одним.

Ідентифікація особистості з групою (колективом) – процес і результат ототожнення індивідом себе самого, своїх інтересів з інте­ресами групи або колективу, прийняття їм як своїх власних групових або колективних цілей, моральних цінностей і норм, формування почуття особистої приналежності до групи або колективу (почуття «ми»).

Канали комунікацій – поняття, що характеризує структуру і спря­мованість міжособистісних взаємодій, обміну діями й інформацією між учасниками в процесі спільної роботи в малих групах.

Клімат психологічний – поняття, що характеризує взаємодії і взаємовідносин членів групи, їх домінуючий діловою настрой.

Колектив – група людей вищого рівня соціально-психологічного розвитку, максимально ефективно виконуюча суспільно корисні завдання і яка має відношення, що відповідають вимогам гуманіс­тичної моралі.

Колектив первинний – елементарне, мінімальне і далі не розкла­дене на більш дрібні групи об’єднання людей, між якими є безпосе­редні особистісні і ділові взаємовідносини. Є елементарним соціаль­но-психологічним осередком різноманітних організацій і установ.

Конформність (лат. – подібний, відповідний) – здатність людини за внутрішньої незгоди піддаватися тиску групи, що проявляється у зміні її поведінки відповідно до вимог групи.

Корпорація (лат. – зв’язок) – група, в якій міжособистісні стосун­ки опосередковує особистісне значущий для її індивідів, але асоціальний зміст групової діяльності.

Лідер – член групи, що користується в ній авторитетом і спромож­ний робити істотний вплив на поведінку і свідомість інших учасників.

Лідер авторитарний (гр. – влада) – лідер, який на практиці застосовує владний одноосібний стиль управління.

Лідер демократичний (гр. – народ) – лідер, який використовує стиль управління, що характеризується розподілом владних повноважень між ним і членами групи, спільним прийняттям рішень і взаємною повагою.

Очікування соціальні – дії і вчинки, очікувані від людей відповідно до встановлених соціальних норм.

Рівень соціально-психологічного розвитку колективу – цілісна характеристика соціально-психологічної сформованості групи як колективу, що включає характер міжособистісних відношень, ставлення до праці, суспільну спрямованість спільної діяльності і її ефективність.

Роль – очікувані від людини вчинки, що відповідають посаді, тому або іншому положенню в колективі, у товаристві.

Соціометрична методика – стандартизований засіб вивчення кількісної оцінки і графічного представлення структури особистих взаємовідносин, що існують між людьми в різноманітних групах і колективах.

Статус психологічний – положення, що займає людина в системі міжіндивідуальних взаємодій і взаємовідносин у групі.

Стиль організаторської діяльності (керівництва, лідерства) – сукупність прийомів, які застосовує організатор (керівник, лідер) для надання потрібного впливу на інших членів групи або колективу.

Стиль керівництва анархічний (гр. – безладдя) – стиль керів­ництва, при якому керівник існує лише номінально, а фактично група постійно піддається різноманітним випадковим управлінським впливам.

Стратометрична концепція колективу – теорія колективу А. В. Петровського, згідно з якою міжособистісні стосунки в колективі утворюють багаторівне­ву структуру, що має в основі спільну діяльність, а компонентами є різні страти (шари) з відображеними в них різними характеристиками міжособистісних стосунків.

Харизма – особистісна властивість, що надає можливість мати сильний вплив на інших людей, переконувати їх, схиляти до своєї думки, ідеї, повести їх за собою. «Харизматичний лідер» веде за собою не стільки глибиною та силою переконання, скільки власним надихаючим прикладом.

Цінніснно-орієнтаційна єдність – інтегральний показник згурто­ваності колективу, що відображає ступінь збігу думок, оцінок, позицій його членів стосовно того, що істотно для успішного виконання покладених на колектив завдань.