Семінарське заняття № 6 План

1. 1.    Поняття, види, структура та функції спілкування.

2. 2.    Спілкування як обмін інформацією.

3. 3.    Характеристика процесу та механізмів пізнання людьми один одного.

 

Теми для написання рефератів

1. 1.    Невербальні засоби комунікації.

2. 2.    Механізми взаєморозуміння.

3. 3.    Засоби впливу людей один на одного.

4. 4.    Міжособистісна атракція.

5. 5.    Механізми пізнання людьми один одного.

6. 6.    Проблема розвитку точності соціальної перцепції у процесі тренінгу.

7. 7.    Експериментальні дослідження атракції.

 

Термінологічний словник

Атракція (лат. – притягування) – привабливість одно­го партнера по спілкуванню для іншого.

Вербальний (лат. – слово) – мовний, словесний.

Верніке центр – слухово-мовна ділянка кори головного мозку. При її ураженні людина ще може вимовляти окремі слова, але не ро­зуміє мови інших людей.

Дружба – особистісні відношення між людьми, обумовлені духовної близькістю, спільністю інтересів. У силу того, що в дружбі дуже велику роль грають емоційні переживання, її формування і розвиток залежить від частоти контактів, приналежності до однієї групи, спільної діяльності. Якщо дитяча дружба, що характеризується емоційним уподобанням, заснована, насамперед, на спільній діяль­ності, то з віком формується справжня потреба в іншій людині як особистості, заснована на розвитку потреби усвідомити самого себе, співвіднести свої переживання з переживаннями іншої людини.

Емпатія – співпереживання, розуміння переживань іншої людини і відповідний вияв свого розуміння її почуттів, співчуття до неї.

Ефект ореолу (гр. – виконання, дія і франц. – сяяння) – вплив загального враження про людину чи раніше одержа­ної інформації про неї на сприймання і оцінку її як особистості.

Зараження – пряме, безпосереднє, неусвідомлюване переда­вання однією людиною іншій переживань, образів, спонукань тощо.

Ідентифікація – один з найпростіших способів розуміння іншої людини шляхом уподібнення себе до неї, спроба поставити себе на місце партнера.

Каузальна атрибуція (лат. – причина і – приписування) – при­чинне пояснення вчинків партнера шляхом «приписування» йому почуттів, намірів і мотивів поведінки.

Навіювання – психологічний вплив однієї людини на іншу, який частково або й повністю не усвідомлюється як тим, хто його здійснює, так і тим, хто йому піддається.

Невербальні засоби спілкування – (без слів) – включає різні знакові системи: жести, міміку, пантоміміку; якість, діапазон, тональність голосу; паузи, сміх, темп, покашлювання; розміщення партнерів у просторі, часова організація спілкування (запізнення, своєчасний прихід); дотик; контакт «очі в очі».

Перцепція соціальна – сприймання, розуміння й оцінювання людьми соціальних об’єктів (ін­ших людей, груп, соціальних спільнот).

Проекція (лат. – викидання) – неусвідомлене перенесення власних бажань і пережи­вань, у яких людина не хоче зізнатися собі через їх соціальну неприйнятність, на інших людей.

Рефлексія – розуміння індивідом того, як він сприймається партнером по спілкуванню.

Соціальна установка – відносне стійке припущення людини до чого-небудь, що вира­жається в схильності певним чином реагувати на предмети, події, людей що оточують і т.п.

Спілкування – взаємодія двох або більше суб’єктів, що скла­дається в обміні між ними повідомленнями, що мають предметний і емоційний аспекти. Спілкування засноване на реалізації особою потреби в контакті з іншими суб’єктами, про задоволення якої свідчить виникнення радості спілкування. Порушення спілкування викликають зміни особистості.

Сприйняття людини людиною – поняття, що використовується в соціальній психо­логії для позначення процесу побудови образу іншої людини, при безпосередньому спілкуванні з нею. Спочатку, при сприйнятті незнайомої людини основна увага приділяється її зовніш­ності (експресія, очі, зачіска, виразні рухи тіла). При розгортанні процесу сприйняття людини формуються уявлення про її риси характеру, здібності, інтереси, емоційний стан. Можна виділити чотири основні стратегії у сприйнятті іншої людини:

1. Аналітична, при котрій кожний елемент зовнішності інтерпре­тується як форма прояву властивості особистості.

2. Емоційна, при котрій властивості особистості інтерпретуються в залежності від її загальної привабливості або непривабливості.

3. Перцептивно-ассоціативна, при якій приписуються властивості іншої людини, зовнішньо схожої.

4. Соціально-асоціативна, при якій приписуються властивості тієї соціальної групи, до якій людина може бути віднесена.

Стереотипізація (лат. – твердий і гр. – відбиток, форма) – привне­сення в образ партнера по спілкуванню рис, якими наділяють представників певної соціальної, професійної чи національної групи.